Постанова № 46039256, 24.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 910/20122/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Скрипки І.М.

Куксова В.В.

при секретарі судового засідання Д'якова Ю.Ю.

за участю представників:

від апелянта: не з'явився.

від прокуратури: Попельнюк В.В. за посвідченням № 031858 від 02.02.2015.

від позивача: не з'явився.

від третьої особи: не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009"

на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2015.

у справі № 910/20122/14 (головуючий суддя Ейвазова А.Р., судді Антонова В.М., Заєць Д.Г.)

за позовом Прокурора Гадяцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл -2009"

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтозбут"

про стягнення 103 169,42грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.02.2015 у справі № 910/20122/14 позовні вимоги Прокурора Гадяцького району Полтавської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл -2009" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю "Нафтозбут" про стягнення 103 169,42 грн., задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом позовні вимоги задоволено, через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Шаптали Є.Ю., суддів Скрипки І.М., Гончарова С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2015. колегією суддів в зазначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 28.04.2015.

20.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015, у зв'язку з перебування судді Гончарова С.А. у відпустці сформовано судову колегію у складі: головуючий суддя Шаптала Є.Ю., судді Скрипка І.М., Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 прийнято справу № 910/20122/14 до провадження у визначеному складі суддів. Розгляд справи призначено на 02.06.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 відкладено розгляд справи на 24.06.2015.

18.06.2015 до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

23.06.2015 до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строку розгляду справи.

В судовому засіданні 24.06.2015 представник прокуратури заперечив проти клопотання апелянта та заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2015 у справі № 910/20122/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 24.06.2015 апелянт, позивач та третя особа своїх представників не направили, про день, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників апелянта, позивача та третьої особи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між відповідачем - ТОВ "Укртрансоіл" та третьою особою - ТОВ "Нафтозбут" 24.05.2013 було укладено договір оренди №24/05-13.

Предметом даного Договору є передача відповідачу у строкове платне користування цілісного майнового комплексу, який включає в себе нежитлові будівлі та дослідно-промислову установку по стабілізації газового конденсату в блочно-комплексному виконанні, які розташовані за адресою: Полтавська область, м. Гадяч, вул. Енгельса, 39.

У відповідності до п. 3.3. Договору сторонами визначено, що строк дії даного договору становить - 2 роки 11 місяців з моменту передачі об'єкта оренди за актом прийому-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що об'єкт оренди за відповідним договором переданий відповідачу третьою особою 01.08.2013, про що складено акт.

З 13.09.2013 по 19.09.2013 працівниками Державної екологічної інспекції України у Полтавській області проведена перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатом якої складений акт №531/01-01/14.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що на момент проведення перевірки відповідач, згідно вищевказаного договору оренди, здійснював виробничу діяльність орендуючи дослідно-промислову установку по стабілізації газового конденсату в блочно-комплексному виконанні.

Даною перевіркою встановлено, що відповідачем допущено порушення природоохоронного законодавства - здійснення у період з 01.08.2013 по 12.09.2013 викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря без наявності дозволу спеціально уповноваженого органу.

Державною екологічною інспекцією України у Полтавській області за результатами перевірки складено 25.09.2013 припис, який вручено директору ТОВ "Укртрансоіл - 2009".

Також, за результатами перевірки щодо заступника директора ТОВ "Укртрансоіл - 2009" Лахно Д.О. складено протокол № 002090 від 13.09.2013 про адміністративне правопорушення.

13.09.2013, за результатами розгляду відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, прийнято постанову №06-22-191 про накладення адміністративного стягнення, відповідно до якої Лахно Д.О визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.78 КУ про АП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85грн.

Також, з матеріалів справи вбачається, що вказаний штраф сплачено 17.09.2013, що підтверджується квитанцією.

Разом з тим, за період з 13.05.2014 по 26.05.2014 працівниками Державної екологічної інспекції України у Полтавській області проведена перевірка дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатом якої складений акт №269/01-01-14.

Як вбачається з акту перевірки №269/01-01-14 під час проведення перевірки відповідачем надано дозвіл №5320410100-68 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, який видано департаментом з питань нафтогазового комплексу, промисловості, екології та природних ресурсів Полтавської обласної державної адміністрації - ТОВ "Нафтозбут", місцезнаходженням об'єкта забруднення: 37300, Полтавська обл., м. Гадяч, вул. Енгельса, 39; термін дії дозволу з 22.11.2013 по 22.11.2018.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок розміру збитків, заподіяних державі у результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу ТОВ "Укртрансоіл - 2009" у період з 01.08.2013 по 21.11.2013 проведений позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.20008 № 639 (надалі - Методика).

У відповідності до вказаного розрахунку, розмір збитків становить 103 169,42грн, які позивач просив відшкодувати відповідача претензією від 26.05.2014 №2061/01-124/06-17.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем збитки в вказаній сумі не відшкодовані.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлено ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, за змістом ст.1192 Цивільного кодексу України, одним із способів відшкодування шкоди є відшкодування завданих збитків.

Здійснюючи викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу позивачем вчинені протиправні дії.

Відповідно до приписів ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу; від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією; право користування природними об'єктами права власності народу здійснюється відповідно до закону.

Як вбачається з ч. 4 ст. 148 Господарського кодексу України правовий режим використання окремих видів природних ресурсів (землі, вод, лісів, надр, атмосферного повітря, тваринного світу) встановлюється законами.

Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про відходи", "Про охорону атмосферного повітря" та інші законодавчі акти України регулюють відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні.

Частиною 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Разом з тим, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування; до другої групи - об'єкти, які взяті на державний облік і не мають виробництв або технологічного устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування; до третьої групи - об'єкти, які не належать до першої і другої груп.

Отже, відповідно до вищевикладених норм чинного законодавства, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватись після отримання дозволу на це, таким чином, здійснення викидів без відповідного дозволу є неправомірною поведінкою - порушенням відповідних норм.

Щодо посилань апелянта на відсутність вини у його діях та необхідність з'ясування з яких причин третій особі, яка передала йому в оренду відповідну установку, такий дозвіл не видано, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Неправомірною поведінкою є не сам факт не отримання відповідного дозволу, а факт здійснення викидів без такого дозволу.

Таким чином, відповідач, не отримавши від власника - ТОВ "Нафтозбут" (третя особа у справі) підтвердження про отримання дозволу на здійснення викидів, не мав права здійснювати діяльність, наслідком якої є викид забруднюючих речовин в атмосферу, тобто мав утриматись від здійснення такої діяльності до вирішення питання щодо надання (відмови у наданні) відповідного дозволу. Таким чином, вина відповідача полягає у тому, що він не утримався від здійснення активних дій по експлуатації відповідної установки, які його ніхто не примушував вчиняти.

Частиною 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч.1 ст.33 Закону України "Про атмосферне повітря", особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади, несуть відповідальність згідно з законом.

Як визначено ст.34 Закону шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що в обґрунтування наявності шкоди, завданої такими неправомірними діями відповідача та визначаючи її розмір, прокурор та позивач посилаються на порушення зафіксовані в ході перевірки у акті №531/01-01-14, а також на інформацію, надану відповідачем стосовно фактично відпрацьованого часу стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

Разом з тим, розраховуючи розмір збитків позивач керувався Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 №639 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 за №48/16064) (надалі - Методика).

Відповідно до п. 2.1.2 Методики, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, зокрема, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно з п. 2.7.1 Методики, розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Як встановлено п. 3.6 Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря)), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки встановлено здійснення відповідачем виробничої діяльності без спеціального дозволу починаючи з 01.08.2013.

Відповідач, листом від 30.12.2013 за вих. №93/13 надав позивачу інформацію щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 01.08.2013 по 21.11.2013.

Згідно з п. 3.11 Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Відповідно до п. 3.12 Методики, факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.

Як встановлено під час проведеної перевірки за період з 13.05.2014 по 26.05.2014, згідно акту №269/01-01-14, дозвіл №5320410100-68 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря отримано ТОВ "Нафтозбут" терміном дії з 22.11.2013 по 22.11.2018.

Таким чином, розрахунок збитків проведено з урахуванням періоду здійснення викидів без дозволу та враховуючи дані про роботу джерела викидів без дозволу.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що розрахунок розміру збитків, здійснений відповідачем, здійснений без дотримання Методики, а саме врахована фактична кількість переробленої сировини згідно довідки від 08.12.2014, хоча відповідно до методики, такий параметр при розрахунку не враховується, а маса викидів розраховується за параметрами джерела, вказаних у відповідній документації щодо нього та технології процесів виробництва або за методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що збитки у розмірі 103 169,42 грн. розраховані позивачем відповідно до Методики, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в Україні фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, коштів підприємств, установ та організацій, фондів охорони навколишнього природного середовища, добровільних внесків та інших коштів.

Відповідно до ч.2 ст. 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються, зокрема, за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством

Пунктом 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України визначено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 671 цього Кодексу) є, серед іншого, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

Як встановлено п. 4 ч. 1 ст. 69 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Беручи до уваги вищевикладене, апеляційний господарський суд зазначає, що завдані навколишньому природному середовищу збитки підлягають зарахуванню до спеціальних фондів Державного бюджету України, обласного та місцевих бюджетів.

Згідно з п. 33 Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затверджених наказом Державного казначейства України від 28.11.2000 № 119 "Про затвердження інструктивної бази", кошти, які підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами обліковуються на рахунку " 3311".

Отже, розрахунковий рахунок №33117331700033, на який прокурор просить суд стягнути збитки, які відповідно до вказаних норм підлягають розподілу між державним і місцевими бюджетами, є аналітичним і з нього при надходженні автоматично розподіляються кошти у відповідності до вказаних співвідношень.

Беручи до уваги викладене, 103 169,42 грн в рахунок відшкодування збитків, завданих здійсненням викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу підлягають стягненню з відповідача на відповідний аналітичний рахунок, відкритий Гадяцькій міській раді у УДКСУ у Гадяцькому районі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2015 у справі № 910/20122/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртрансоіл-2009" на рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2015 у справі № 910/20122/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 10.02.2015 у справі № 910/20122/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/20122/14 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді І.М. Скрипка

В.В. Куксов