Постанова № 46039236, 24.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р. Справа№ 925/1874/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зеленіна В.О.

Синиці О.Ф.

за участю секретаря судового засідання Ворони В.В.

представників сторін:

від позивача - Говоруха М.В., посв. № 026085 від 05.05.2014 року;

від відповідача-1 - Луговський О.С., дов. № 8-01-21 від 05.01.2015 року;

від відповідача-2 - не з'явилися;

від відповідача-3 - Луговський О.С., дов. № 9-01-21 від 05.01.2015 року;

від третьої особи - не з'явилися.

розглянувши матеріали

апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 29.01.2015 року

у справі № 925/1874/14 (суддя Васянович А.В.)

за позовом Прокурора міста Черкаси в інтересах держави

до 1. Черкаської міської ради;

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_4;

3. Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 -

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТ-Комфорт»

про визнання недійсними рішень і договору купівлі-продажу, та

зобов'язання повернути нежитлове приміщення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.01.2015 року по справі № 925/1874/14 позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради №9-25 від 31 січня 2006 року «Про виведення будівлі басейну зі складу дошкільного виховного закладу НОМЕР_2 загального типу, розташованої по АДРЕСА_1 та зміну її статусу, внесення змін в додаток до рішення міської ради від 26 червня 2003 року № 3-531 «Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління», та внесення доповнень в додаток до рішення міської ради від 02 червня 2003 року №3-343 зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями міської ради від 03 липня 2003 року № 3-601, від 23 жовтня 2003 року № 5-41, від 06 липня 2004 року № 5-745 «Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2003-2005 роках».

Визнано незаконним та скасовано пункт 1 рішення Черкаської міської ради № 3-506 від 29 грудня 2011 року «Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках» в частині включення об'єкта нежитлової будівлі площею 213,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який підлягає приватизації.

Визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі - продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 від 20 січня 2014 року укладений між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, зареєстрований в державному реєстрі речових прав за № 288.

В задоволенні решти вимог - відмовлено.

Стягнуто з Черкаської міської ради 2 436,00 грн. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області за розгляд справи в Господарському суді Черкаської області.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 609,00 грн. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області за розгляд справи в Господарському суді Черкаської області.

Стягнуто з Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради 609,00 грн. судового збору в доход Державного бюджету України через державну податкову інспекцію у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області за розгляд справи в Господарському суді Черкаської області.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2015 року по справі № 925/1874/14 скасувати в частині:

- визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради №9-25 від 31 січня 2006 року «Про виведення будівлі басейну зі складу дошкільного виховного закладу НОМЕР_2 загального типу, розташованої по АДРЕСА_1 та зміну її статусу, внесення змін в додаток до рішення міської ради від 26 червня 2003 року № 3-531 «Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління», та внесення доповнень в додаток до рішення міської ради від 02 червня 2003 року №3-343 зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями міської ради від 03 липня 2003 року № 3-601, від 23 жовтня 2003 року № 5-41, від 06 липня 2004 року № 5-745 «Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2003-2005 роках»;

- визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення Черкаської міської ради № 3-506 від 29 грудня 2011 року «Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках» в частині включення об'єкта нежитлової будівлі площею 213,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який підлягає приватизації;

- визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі - продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_2 від 20 січня 2014 року, укладеного між Департаментом економіки та розвитку Черкаської міської ради та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4, зареєстрованого в державному реєстрі речових прав за № 288 та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.03.2015 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф. та призначено до розгляду на 08.04.2015 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2015 року розгляд справи № 925/1874/14 відкладено на 22.04.2015 року.

У судовому засіданні 22.04.2015 року по справі № 925/1874/14 оголошено перерву до 27.04.2015 року.

27.04.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. у відпустці, розгляд справи не відбувся.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного суду від 06.05.2015 року, у зв'язку з перебуванням суддів Зеленіна В.О. та Синиці О.Ф. у відпустці, змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Рудченко С.Г., Суховий В.Г.

У зв'язку з виходом судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.05.2015 року справу було прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Рудченко С.Г., Суховий В.Г. та призначено до розгляду на 20.05.2015 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного суду від 20.05.2015 року змінено склад судової колегії на наступний: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2015 року розгляд справи № 925/1874/14 відкладено на 03.06.2015 року.

03.06.2015 року, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, розгляд справи не відбувся.

У зв'язку з виходом судді Ткаченка Б.О. з лікарняного, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року розгляд справи призначено на 24.06.2015 року.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для повного, всебічного та правильного вирішення справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення по суті спору.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 у поясненнях, наданих у судовому засіданні 22.04.2015 року, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2015 року по справі № 925/1874/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Представник прокуратури у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Представник Черкаської міської ради у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2015 року по справі № 925/1874/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Представник Департаменту економіки та розвитку Черкаської міської ради у поясненнях, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2015 року по справі № 925/1874/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТ-Комфорт» у судове засідання не з'явився, будь-яких клопотань з цього приводу суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується отримання представником третьої особи ухвал Київського апеляційного господарського суду.

Крім того, представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 24.06.2015 року подав клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на те, що він не отримав ухвалу суду про призначення справи на 24.06.2015 року та дізнався про розгляд справи у день судового засідання.

Колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання, оскільки воно подано майже за дві години до судового засідання та до нього не додано докази неможливості прибуття у судове засідання представника позивача.

Більш того, судом встановлено, що представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 зазначив у клопотанні недостовірні дані, оскільки останню ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2015 року отримано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 19.06.2015 року, згідно інформації з Інтернет сервісу Відстеження пересилання поштових відправлень Укрпошти, а також зворотного поштового повідомлення про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції по даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі відсутніх представників сторін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників присутніх сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

31.01.2006 року рішенням Черкаської міської ради № 9-25 «Про виведення будівлі басейну зі складу дошкільного виховного закладу НОМЕР_2 загального типу, розташованої по АДРЕСА_1, та зміну її статусу, внесення змін в додаток до рішення міської ради від 26.06.2003 року № 3-531 «Про перелік об'єктів права міської комунальної власності та уповноважених органів, яким вони передаються в оперативне управління», та внесення доповнення в додаток до рішення міської ради від 02.06.2003 року № 3-343 зі змінами та доповненнями, внесеними рішеннями міської ради від 03.07.2003 року № 3-601, від 23.10.2003 року № 5-41, від 06.07.2004 року № 5-745 «Про перелік об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2003-2005 роках» (далі - Рішення Черкаської міської ради № 9-25) зі складу дошкільного виховного закладу НОМЕР_2 загального типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виведено будівлю басейну загальною площею 213,2 кв. м. та змінено її статус на нежитлову будівлю (т.1 а.с. 44).

Пунктами 3, 5 Рішення Черкаської міської ради № 9-25 нежитлову будівлю знято з балансу дошкільного виховного закладу НОМЕР_2 загального типу і передано на баланс управління власністю міста в оперативне управління та визнано зазначене приміщення таким, що підлягає приватизації в 2006 році.

Рішеннями Черкаської міської ради № 180 від 23.02.2006 року та № 439 від 25.03.2006 року приміщення було передано з балансу управління освіти міськвиконкому на баланс управління власністю міста та дозволено оформити право власності на вказану будівлю (т.1 а.с. 45-46).

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.04.2006 року серії НОМЕР_1 (т.1 а.с. 51) та доданих витягів (т.1 а.с. 52-53) територіальна громада міста в особі Черкаської міської ради є власником нежитлової будівлі літ. І Б, б, б1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Таким чином, помилковими є доводи Черкаської міської ради (далі - відповідач-1) стосовно того, що станом на 01.04.2004 року спірні будівлі вже були не в складі майнового комплексу дошкільного навчального закладу НОМЕР_2.

Рішенням Черкаської міської ради № 3-506 від 29.12.2011 року нежитлову будівлю площею 213,2 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 включено до об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках (т.1 а.с. 47).

Згідно копії витягу з інвентаризаційної справи об'єкта нерухомого майна по АДРЕСА_1, до комплексу будівель дошкільного виховного закладу НОМЕР_2 Черкаської міської ради, згідно з рішенням Черкаської міської ради № 2-913 від 19.07.2007 року, входить будівля басейну, позначена літерами «Б, б, б 1» (т. 1 а.с. 48-53).

19.02.2013 року наказом Департаменту містобудування Черкаської міської ради № 675-а нежитловій будівлі (літ. Б-1, б, б1) надано окремий порядковий вуличний знак АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 57).

20.01.2014 року на підставі рішення Черкаської міської ради від 29.12.2011 року № 3-506 між територіальною громадою міста в особі Черкаської міської ради від імені якої діяв Департамент економіки та розвитку Черкаської міської ради (далі - продавець, відповідач-3) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - покупець, відповідач-2, ФО-П ОСОБА_4) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі по АДРЕСА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Веліковим А.І. та зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 288 (далі - Договір купівлі-продажу).

За умовами Договору купівлі-продажу у власність покупця передавався об'єкт малої приватизації групи А міської комунальної власності - нежитлова будівля літ. «Б-1, б, б1», загальною площею 212,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до п. 1.4 Договору купівлі-продажу, зазначений об'єкт приватизації продано за 524 900,00 грн.

19.02.2014 року за актом приймання-передачі № 2 нежитлова будівля по АДРЕСА_2 була передана ФО-П ОСОБА_4

Звертаючись до суду з даним позовом прокурор зазначав, що при прийнятті спірних рішень Черкаської міської ради від 31.01.2006 року № 9-25 та від 29.12.2011 року № 3-506 було порушено вимоги ст. 19 Конституції України, ч.ч. 5, 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна», ч.ч. 4, 5 ст. 63 Закону України «Про освіту».

Крім вказаного, прокурор вважає, що оскільки оскаржувані рішення є незаконними, то як наслідок Договір купівлі-продажу від 20.01.2014 року укладений з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивач просить визнати його недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України та на підставі ст. 216 ЦК України та зобов'язати покупця повернути приміщення до комунальної власності територіальної громади міста.

Згідно ст. 6, ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.

Статтею 327 Цивільного кодексу України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про освіту» навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Як передбачено абз. 3 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про освіту», місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування здійснюють державну політику в галузі освіти і в межах їх компетенції забезпечують розвиток мережі навчальних закладів та установ, організацій системи освіти, зміцнення їх матеріальної бази, господарське обслуговування.

У відповідності до ч.ч. 1, 4, 5 ст. 63 Закону України «Про освіту» матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

Основні фонди, оборотні кошти та інше майно державних навчальних закладів, установ, організацій та підприємств системи освіти не підлягають вилученню, крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Згідно ст. 29 Закону України «Про освіту» структура освіти включає також і дошкільну освіту.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про освіту», дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім'ї, дошкільних навчальних закладах у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Частиною 1 ст. 38 Закону України «Про дошкільну освіту» встановлено, що матеріально-технічна база дошкільного навчального закладу включає будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, інвентар, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інше. Майно дошкільного навчального закладу належить йому на правах, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Положеннями ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» загальнодержавне значення мають і не підлягають приватизації - об'єкти освіти.

За таких обставин, об'єкти освіти, навчальні заклади засновані на комунальній власності, джерелами фінансування яких є кошти місцевих бюджетів, не підлягають приватизації і використання їх не за призначенням, тобто не для навчального та наукового процесу суперечить вимогам чинного законодавства, а, отже, Черкаська міська рада приймаючи рішення № 9-25 від 31.01.2006 року та рішення № 3-506 від 29.12.2011 року в частині включення спірного майна до об'єктів міської комунальної власності, які пропонуються до приватизації в 2012-2016 роках перевищила межі встановленої компетенції.

Частиною 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

З огляду на зазначене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання незаконними рішень Черкаської міської ради № 9-25 від 31.01.2006 року та № 3-506 від 29.12.2011 року.

Стосовно посилання відповідачів на те, що дитячий садок не використовував спірне приміщення для навчального процесу не є підставою для визнання правомірним вказаних рішень відповідача-1, оскільки чинним законодавством встановлена заборона використання цього приміщення з іншою метою.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014 року у справі № 906/79/14.

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято посилання прокурора на частини 5, 6 ст. 16 Закону України «Про дошкільну освіту», у відповідній редакції, оскільки порядок вивільнених приміщень ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів, передбачених даною нормою, до даних правовідносин не застосовується. Дитячий дошкільний заклад НОМЕР_2 функціонує і ліквідація вказаного закладу не відбувалася.

Стосовно визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.01.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як встановлено ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року, зазначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними необхідно враховувати, що згідно із ст. ст. 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Як досліджено вище, рішення Черкаської міської ради від 29.12.2011 року №3-506, на підставі якого було укладено спірний Договір купівлі-продажу, є незаконними у частині включення нежитлової будівлі за адресою АДРЕСА_1 (АДРЕСА_2, у зв'язку з наданням нежитловим будівлям літ. Б-1, б, б1, порядкового вуличного знаку) до об'єктів приватизації на 2012-2016 роки.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Договір купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.01.2014 року підлягає визнанню недійсним, оскільки суперечить положенням ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

Стосовно вимоги позивача про зобов'язання відповідача-2 повернути спірне приміщення до комунальної власності територіальної громади м. Черкаси, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.10.2014 року власником спірного приміщення є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТ-Комфорт» (далі - третя особа, ТОВ «АВТ-Комфорт»).

Пунктом 2.15 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином.

Верховним Судом України в «Аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України» зазначено, що «за змістом ст. ст. 215, 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Однак норма ч. 1 ст. 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача з підстав, передбачених ч. 1 ст. 388 ЦК (ухвала колегії суддів Верховного Суду України від 06.07.2011 року у справі № 6-28595св09)».

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні вимоги прокурора про зобов'язання ФО-П ОСОБА_4 повернути громаді міста нежитлові приміщення загальною площею 212,4 кв.м. по АДРЕСА_2 слід відмовити.

При цьому, позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду про витребування майна.

Стосовно поданого відповідачем 1 та 2 клопотання про застосування до позовних вимог строку позовної давності, колегія судді зазначає наступне.

Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В абз. 3 п. 1.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вказано, що, оскільки закон (п. 10 ч. 2 ст. 16, ст. 21 ЦК України, абз. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність (з урахуванням, водночас, викладеного в пп. 3 п. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року № 4176-VI).

Відповідно до п. 4. ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України від 20.12.2011 року № 4176-VI, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року № 4176-VI, який набрав чинності 15.01.2012 року, п. 4. ч. 1 ст. 268 Цивільного кодексу України було виключено, а пп. 3 п. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

З моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» від 20.12.2011 року № 4176-VI, встановлений пп. 3 п. 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» трирічний строк не сплив на момент звернення прокурора з позовом, За таких обставин, строк позовної давності до вимог про визнання незаконними рішень Черкаської міської ради не пропущено.

Аналогічний правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 14.10.2014 року у справі № 910/24772/13 за позовом Заступника прокурора міста Києва.

Крім того, спірна угода була укладена 20.01.2014 року, тобто також у межах строку позовної давності.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог про визнання незаконними та скасування рішень Черкаської міської ради № 9-25 від 31.01.2006 року та № 3-506 від 29.12.2011 року та визнання недійсним Договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 20.01.2014 року.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2015 року по справі № 925/1874/14 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 29.01.2015 року по справі № 925/1874/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 925/1874/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді В.О. Зеленін

О.Ф. Синиця

Повний текст рішення складено 30.06.2015 року.