Рішення № 46036294, 02.06.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"02" червня 2015 р. Справа № 911/1370/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал», м. Дніпропетровськ,

до відповідача державного підприємства «Завод порошкової металургії», м. Бровари,

про стягнення 148 160,32 грн.

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача: Пуппо В.І., уповноважений представник, довіреність від 29.05.2015р. б/н;

від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал», м. Дніпропетровськ, звернулось до господарського суду Київської області з позовом до відповідача - державного підприємства «Завод порошкової металургії», м. Бровари, в якому просить суд стягнути з відповідача 148 160,32 грн. заборгованості, в тому числі: 120 774,00 грн. основного боргу, 12 441,85 грн. пені, три проценти річних в сумі 1 303,33 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 641,14 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки від 19.04.2010р. №004191 поставив, а відповідач прийняв товар згідно Актів приймання металів чорних (вторинних) на загальну суму 299 774,00 грн. Проте, в порушення умов договору поставки від 19.04.2010р. №004191 відповідач свої грошові зобов'язання належним чином не виконав та за отриманий товар вчасно та в повному обсязі не розрахувався, в результаті чого за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 120 774,00 грн. Крім того, позивач твердить, що у зв'язку із простроченням відповідачем свого грошового зобов'язання з останнього належить до стягнення пеня в сумі 12 441,85 грн., 3% річних в сумі 1 303,33 грн. та інфляційні втрати в сумі 13 641,14 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 01.04.2015р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал» прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/1370/15 та призначено справу до розгляду в засіданні господарського суду на 28.04.2015р.

23.04.2015р. до господарського суду від позивача надійшли витребувані судом документи разом із супровідним листом від 22.04.2015р. б/н.

27.04.2015р. до господарського суду від відповідача надійшло клопотання від 27.04.2015р. №12-575 про відкладення розгляду справи на іншу дату.

В судове засідання 28.04.2015р. з'явився представник позивача. Відповідач в судове засідання 28.04.2015р. не з'явилися, вимоги ухвали господарського суду від 01.04.2015р. не виконав та витребувані судом документи не подав, про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить залучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення №0103248689424.

13.05.2015р. до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог від 07.05.2015р. б/н, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 19.04.2010р. №004191 в розмірі 201 008,19 грн., з яких: 120 774,00 грн. основний борг, 51 896,24 грн. інфляційних втрат, 2 038,26 грн. три проценти річних, 26 299,70 грн. пені та витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.05.2015р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, зазначив, що справа розглядатиметься в редакції збільшених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 201008,19 грн., з яких: 120 774,00 грн. основного боргу, 51 896,24 грн. інфляційних втрат, 2 038,26 грн. три проценти річних, 26 299,70 грн. пені, а також витрат по сплаті судового збору та відклав розгляд справи на 02.06.2015р.

25.05.2015р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог від 25.05.2015р. б/н, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 19.04.2010р. №004191 в сумі 199 936,89 грн., з яких: 120 774,00 грн. основний борг, 47 828,73 грн. інфляційних втрат, 2 180,93 грн. три проценти річних, 29 153,23 грн. пені та витрати по сплаті судового збору.

Розглянувши подану позивачем заяву, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Виходячи із змісту поданої заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал" від 25.05.2015р. б/н про зменшення позовних вимог, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, суд встановив, що позивач не змінює предмету або підстав позову, а зменшує суму позову. Заява від 25.05.2015р. б/н про зменшення розміру позовних вимог належним чином направлена відповідачу, відповідно суд в порядку ст. 22 ГПК України приймає зазначену заяву до розгляду.

Справа розглядатиметься в редакції позовних вимог відповідно до вищевказаної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал" від 25.05.2015р. б/н про стягнення з відповідача - державного підприємства "Завод порошкової металургії" 199 936,89 грн. заборгованості, з яких: основний борг в сумі 120 774,00 грн., інфляційні втрати в сумі 47 828,73 грн., три проценти річних в сумі 2 180,93 грн. та пеня в сумі 29 153,23 грн., а також судовий збір.

В судове засідання 02.06.2015р. з'явився представник позивача. Відповідач свого представника у судове засідання 02.06.2015р. не направив, витребувані судом документи не подав та про причини нез'явлення суд належним чином не повідомив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином. В судовому засіданні 02.06.2015р. представник позивача надав суду усні пояснення по суті позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до права суду, передбаченого ст. 75 ГПК України, справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал», м. Дніпропетровськ (далі по тексту - ТОВ «Глобал»»), до відповідача - державного підприємства «Завод порошкової металургії», м. Бровари (далі по тексту - ДП «ЗПМ»), вислухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

відповідно до частини 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обов'язків сторін у справі є укладений 19.04.2010р. між ТОВ «Глобал» (постачальник/продавець) та ДП «ЗПМ» (покупець) Договір поставки №004191 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця брухт чорних металів (надалі - товар), а покупець - прийняти товар і оплатити його на умовах Договору. Відповідно до умов Договору:

- номенклатура товару вказується в додатках до Договору - специфікаціях поставленого товару (надалі - додатки) (пункт 1.2. Договору);

- доставка товару проводиться залізничним транспортом до станції призначення за реквізитами, наданими покупцем письмово (пункт 2.1. Договору);

- зазначені в залізничній накладній провізна плата, а також вартість охорони продукції при її транспортуванні залізничним транспортом, компенсуються покупцем на підставі відповідного рахунку-фактури постачальника (пункт 2.4. Договору);

- акт приймання металів чорних вторинних (Додаток №6 до пункту 2.6. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності із заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів) (надалі - Акт приймання), складається покупцем за фактом поставки і передається постачальнику на протязі двох календарних днів з моменту поставки (пункт 2.6. Договору);

- датою поставки товару є дата штемпеля станції призначення в графах залізничної накладної "Оформлення видачі вантажу" і "Відмітка про видачу вантажу". Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання сторонами Акта приймання (пункт 2.7. Договору);

- ціна товару вказується в додатках, виходячи з базових умов поставки, зазначених у розділі 2 Договору. Ціною оплачуваною партії товару є ціна, що діє на дату відвантаження товару (пункт 3.1. Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2011 р. Якщо в даний строк сторони не встигли виконати договірні зобов'язання, термін дії Договору автоматично продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Договір автоматично продовжується на наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за один місяць до закінчення терміну дії не повідомить іншу сторону у письмовій формі про розірвання Договору (пункт 8.1. Договору).

В подальшому, Додатковими угодами до Договору сторони вносили зміни до Договору, зокрема, Додатковою угодою від 15.05.2014р. затверджено специфікацію поставки товару на загальну суму 146 000,00 грн. та Додатковою угодою від 15.12.2014р. продовжено строк дії Договору до 31.12.2015р.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки. Згідно положень статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За період вересень-грудень 2014р. ТОВ «Глобал» поставило, а ДП «ЗПМ» прийняло товар всього на суму 299 774,00 грн., про що свідчать копії підписаних повноважними представниками сторін та засвідчені печатками обох підприємств видаткових накладних, а також копії відповідних актів приймання металів чорних (вторинних) від 05.09.2014р. , від 18.10.2014р., від 25.10.2014р. та від 25.12.2014р. №18 (належним чином засвідчені копії видаткових накладних та актів наявні в матеріалах справи, а оригінали надані позивачем для огляду в судовому засіданні).

Зокрема, 04.09.2014р. поставлено товар на суму 74 148,00 грн., 17.10.2014р. поставлено товар на суму 75 998,00 грн., 24.10.2014р. поставлено товар на суму 73 038,00 грн., 24.12.2014р. поставлено товар на суму 76 590,00 грн.

В силу частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини 2 ст. 530 ЦК України до відповідних правовідносин не застосовується. При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема ст. 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар, при цьому строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України. Зазначеної правової позиції також дотримується і Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012р. у справі №5002-8/481-2001, пункт 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права").

Пунктом 4.1. Договору сторони погодили, що покупець зобов'язаний оплатити вартість продукції перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок постачальника шляхом 100% попередньої оплати - за рахунком постачальника на протязі 3-х банківських днів (пункт 4.4. Договору). Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості (вазі) і якістю (виду) на підставі Акта приймання, підписаного обома сторонами (пункт 5.1. Договору).

Так, судом на підставі наданих позивачем банківських виписок по рахунку, що містяться в матеріалах справи, встановлено, що відповідачем було частково оплачено вартість поставленого позивачем на загальну суму 179 000,00 грн.

Так, 22.09.2014р. відповідачем сплачено 40000,00 грн.; 16.10.2014р. відповідачем сплачено 34000,00 грн.; 23.10.2014р. відповідачем сплачено 35000,00 грн., 23.12.2014р. відповідачем сплачено 70000,00 грн.

Зазначене також підтверджується наведеними даними у актах звірки взаєморозрахунків, підписаних обома сторонами та скріплених печатками обох підприємств (копії актів звірки залучені до матеріалів справи).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як н підставу своїх вимог і заперечень.

Суд неодноразово ухвалами від 01.04.2015р. та від 19.05.2015р. зобов'язував відповідача подати суду документи, що підтверджують сплату відповідачем грошових коштів за видатковими накладними згідно Договору. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за Договором та сплати коштів за поставлений товар не представив, доказів пред'явлення позивачу претензій та зауважень щодо кількості, якості та вартості товару, суду не надав, відповідно доводи позивача не спростував.

Отже, проаналізувавши подані сторонами первинні документи та здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що станом на 02.06.2015р. загальна вартість поставленого та неоплаченого відповідачем товару складає 299 774,00 грн. (поставка) - 179000,00 грн. (оплата) = 120774,00 грн. Враховуючи порядок оплати, встановлений Договором, строк оплати зазначеної суми є таким, що настав.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем - ДП «ЗПМ» своїх зобов'язань за Договором щодо оплати поставленого позивачем товару, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в сумі 120 774,00 грн.

У зв'язку із наявністю вказаної простроченої заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 6.1. Договору в сумі 29 153,23 грн.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 6.1. Договору сторони передбачили, що при порушенні термінів поставки або взаєморозрахунків за поставлену партію товару, винна сторона виплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму недопоставленої або неоплаченої в кожному конкретному випадку партії товару, за кожен день прострочення.

Згідно частини 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступені його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно частини 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що за порушення грошових зобов'язань за цим Договором покупець сплачує продавцю пеню (штрафну неустойку) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період несплати зобов'язань, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день порушення виконання.

Крім того, у зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача проценти річних в сумі 2 180,93 грн. та інфляційні втрати в сумі 47 828,73 грн.

Відповідно до положень частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

За таких обставин, враховуючи:

- наявність у відповідача простроченого боргового зобов'язання перед позивачем;

-строк та порядок оплати товару встановлені розділом 4 Договору;

- відповідальність за порушення грошового зобов'язання, визначені пунктом 6.1. Договору та статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а також встановлені постановами Правління НБУ «Про регулювання грошово-кредитного ринку» розміри облікової ставки НБУ;

- спосіб захисту майнового права передбачений статтею 625 ЦК України;

- встановлений судом належний строк оплати отриманого за Актами приймання товару;

суд здійснив перевірку розрахунку пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, який позивачем було додано до заяви про зменшення позовних вимог від 22.05.2015р., та встановив, що належна до стягнення з відповідача пеня становить 27 045,50 грн., 3% річних становлять 2180,93 грн. та інфляційні втрати становлять 49 814,52 грн.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в сумі 47 828,73 грн. Суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 47 828,73 грн. підлягає задоволенню повністю в заявленій сумі.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, законними та такими, що підлягають частковому задоволенню. Суд приймає рішення про стягнення з відповідача - державного підприємства «Завод порошкової металургії» на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал» 197 829,16 грн. заборгованості, з яких: 120 774,00 грн. основного боргу за договором поставки від 19.04.2010р. №004191, пеня в сумі 27 045,50 грн., три проценти річних в сумі 2180,93 грн. та інфляційні втрати в сумі 47 828,73 грн. Відшкодування витрат зі сплати судового збору суд покладає на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Виходячи із зменшеного розміру позовних вимог про стягнення з відповідача 199 936,89 грн., позовна заява мала бути оплачена судовим збором в сумі 3 998,74 грн. (2% від суми зменшених позовних вимог але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати). Як вбачається з доданих до позовної заяви квитанцій від 30.03.2015р. №20 на суму 2 963,20 грн. та квитанції від 13.05.2015р. №0.0.383727290.1 на суму 1 056,97 грн., позивач сплатив судовий збір в сумі 4 020,17 грн., виходячи з розміру позовних вимог в редакції заяви про збільшення позовних вимог від 07.05.2015р. Відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог. За таких обставин зайве сплачений судовий збір в розмірі 21,43 грн. (4 020,17 грн. - 3 998,74 грн.) підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення в порядку ст.7 Закону України «Про судовий збір» відповідної ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал» до державного підприємства «Завод порошкової металургії» задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Завод порошкової металургії» (07400, Київська обл., м. Бровари, Промвузол, код ЄДРПОУ 00186192)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал» (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, буд. 21, код ЄДРПОУ 32007274)

120 774,00 грн. (сто двадцять тисяч сімсот сімдесят чотири гривні нуль копійок) основного боргу,

27 045,50 грн. (двадцять сім тисяч сорок п'ять гривень п'ятдесят копійок) пені,

2180,93 грн. (дві тисячі сто вісімдесят гривень дев'яносто три копійки) три проценти річних,

47 828,73 грн. (сорок сім тисяч вісімсот двадцять вісім гривень сімдесят три копійки) інфляційних втрат,

3 956,58 грн. (три тисячі дев'ятсот одинадцять гривень сімдесят копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині вимог відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 02.07.2015р.

Суддя О.В. Конюх