Постанова № 46032200, 10.06.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2015 р. Справа № 804/6284/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

14.05.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати складену Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» податкову вимогу від 12.03.2015 року № 1770-25;

- визнати протиправним та скасувати складене Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року № 11/32781078;

- зобовязати Лівобережну обєднану державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська вжити заходів щодо припинення податкової застави майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» і внесення про це інформації до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним було сплачено податок на прибуток за 2014 рік, шляхом перерахування грошових коштів у сумі 124767,00 грн. з відкритого у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» рахунку №260041986601, про що свідчить платіжне доручення від 03.03.2015 року №49, однак з вини банку цей платіж не був проведений. У звязку з тим що позивач виконав свій обовязок щодо сплати податку, податкова інспекція безпідставно сформувала податкову вимогу від 12.03.2015 року. № 1770-25 та прийняла рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року № 11/32781078

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити, доводи викладені в позовні заяві підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, вважає за необхідне позов задовольнити, з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26.0.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» було подано до Лівобережної обєднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська декларацію з податку на прибуток за 2014 рік на суму 124767,00 грн.

На виконання вимог податкового законодавства зі сплати податку на прибуток за 2014 рік, позивачем було надано у АТ «Банк «Фінанси та Кредит» платіжне доручення від 03.03.2015 року №49 про перерахування коштів в сумі 124767,00 грн. з рахунку №260041986601.

Однак, сплачені через АТ «Банк «Фінанси та Кредит» кошти з податку на прибуток у сумі 124767,00 грн. на відповідний казначейський рахунок так і не надійшли, у звязку з чим у позивача виникла заборгованість зі сплати податку на прибуток за 2014 рік.

06.03.2015 року позивач звернувся до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» з листом в якому просив здійснити переказ за платіжним дорученням від 03.03.2015 року №49, однак у відповіді від 06.04.2015 року №31-06/292 не містилось інформації з яких причин не було проведено платіж.

Позивач повідомив податкову інспекцію про факт перерахування суми податку на прибуток та безпідставне невиконання банківською установою свого зобовязання по перерахуванню зазначених коштів на казначейський рахунок, на що була отримана відповідь від 27.03.2015 року з розясненням законодавства.

З огляду на те, що кошти на рахунки державного бюджету не надійшли, Лівобережною обєднаною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська прийнято 12 березня 2015 податкову вимогу №1770-25 щодо сплати податкового боргу у сумі 124767,00 грн., та у звязку з наявністю зазначеного податкового боргу було винесено рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року № 111/32781078.

Вирішуючи спір суд зазначає, що згідно з пунктом 1.24 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Згідно з пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Узагальнюючи наведені норми, суд приходить до висновку, що право виставляти податкову вимогу та право податкової застави виникає у контролюючого органу лише за наявності у платника податків непогашеної у встановлені строки суми узгодженого грошового зобов'язання.

Проте, в даному випадку вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник.

За таких обставин суд дійшов висновку, що податкова вимога від 12.03.2015 року № 1770-25 та рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року № 11/32781078 прийняті податковим органом з порушення вимог Податкового кодексу України та підлягають скасуванню.

Враховуючи, що рішення про опис майна у податкову заставу підлягає скасуванню, суд вважає за необхідне зобовязати відповідача вжити заходів щодо припинення податкової застави майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ».

Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська від 12.03.2015 року № 1770-25.

Скасувати рішення Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року № 11/32781078.

Зобов'язати Лівобережну об'єднану державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська вжити заходи, щодо припинення податкової застави майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ» на підставі рішення про опис майна у податкову заставу від 27.03.2015 року № 11/32781078.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІІФ»" судовий збір в сумі 249,54 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 15 червня 2015 року

Суддя ОСОБА_1