Рішення № 46031592, 18.06.2015, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3797/15-ц

Провадження №2/761/3343/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 червня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Паночко О.М.

за участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Нещерет Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Спільного Українсько-Канадського підприємства «Везувіо ЛТД» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2015 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 08.04.2015 року позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 50 814,60 грн., середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки у розмірі 12 155,00 грн., зобов'язати відповідача видати позивачу трудову книжку та наказ про звільнення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він працював у відповідача з 01.05.2006 року, але в період з 01 червня 2011 року по 30.06.2014 року не отримував заробітну плату, що становить 50 814,60 грн.

Як зазначає позивач, йому не було відомо про його звільнення. На даний час йому не видано трудову книжку та не надано копію наказу про звільнення.

Після звільнення, як зазначає позивач, йому не була видана трудова книжка, а тому в зв'язку з невидачею трудової книжки позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки видачі трудової книжки з 01.07.2014 року по березень 2015 року за 187 робочих днів в розмірі 12 155,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог підтримав та просив задовольнити.

Представник відповідача заперечив в судовому засіданні проти задоволення позовної заяви на тій підставі, що позивач дійсно в період часу з 01.05.2006 року по 30.06.2014 року працював у відповідача на посаді начальника служби безпеки та був звільнений за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. В період з січня 2010 року по травень 2011 року включно позивач отримував заробітну плату розмір якої становить 17 645,19 грн. Крім того, позивач безпідставно просить стягнути кошти без відрахування утримань з доходів фізичних осіб, зокрема єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

В період з 01.06.2011 року по 30.06.2014 року позивач був відсутній на роботі, що підтверджується копіями графіків роботи працівників СУКП «Везувіо ЛТД» та копіями актів про відсутність відповідача на роботі. Позивач не надав суду доказів на підтвердження виконання в зазначений період своїх трудових обов'язків. А довіреність на яку посилається позивач, не є доказом виконання трудових обов'язків.

Також представник відповідача зазначив, що у відомостях Міндоходів відомості про заробітну плату позивача за четвертий квартал 2013 року зазначено помилково замість 3 840,00 грн. - 7 740,00 грн.

Позивачем невірно розраховано середньоденний заробіток, так як він у відповідності до положень Постанови Кабінету міністрів України №100 від 08.02.1995 року становить 65,00 грн. та має розраховуватись за період з 01.07.2011 року по 26.01.2015 року та має становити 9 620,00 грн. (65,00 грн. х 148 робочих днів). Проте, на виконання вимог Інструкції відповідач направив листа позивачу з проханням отримати трудову книжку, але він не з'явився, трудову книжку не отримав, а тому відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Як вбачається з копії наказу, ОСОБА_3 призначений на посаду начальника служби безпеки Українсько-канадського спільного підприємства «Везувіо Лтд.» з 01.05.2006 року на підставі наказу №6-к від 03.05.2006 року.

На запит адвоката Дергуна В.О. листом від 24.10.2014 року за №11 було повідомлено, що заборгованість по заробітній платі у СП «Везувіо ЛТД» перед ОСОБА_3 відсутня, оскільки ОСОБА_3 з липня 2011 року по червень 2014 року не з'являвся на роботу, що підтверджується табелями обліку робочого часу та відповідними актами, поважної причини неявки не повідомляв, адресу місцезнаходження не залишав, на зв'язок не виходив, отже заробітна плата йому не виплачувалась.

Наказом №04 від 27.06.2014 року ОСОБА_3 було звільнено з посади начальника служби безпеки Спільного українсько-канадського підприємства «Везувіо ЛТД» за систематичне невиконання працівником своїх обов'язків без поважних причин, згідно п.3 ст.40 КЗпП України з 30 червня 2014 року.

Як вбачається з інформації, наданої з Державного реєстру фізичних осіб Міндоходів України про суми виплачених доходів та утриманих податків від 25.12.2014 року, ОСОБА_3 в період з 01.01.2010 року по 30.06.2014 року отримував доходи у відповідача та за цей період нараховано:

Перший квартал 2010 року нараховано 3 654,00 грн.

другий квартал 2010 року нараховано 3 690,00 грн.

третій квартал 2010 року нараховано 3 690,00 грн.

четвертий квартал 2010 року нараховано 3 690,00 грн.

Перший квартал 2011 року нараховано 3 690,00 грн.

Другий квартал 2011 року нараховано 3 690,00 грн.

третій квартал 2011 року нараховано 3 690,00 грн.

четвертий квартал 2011 року нараховано 3 690,00 грн.

Перший квартал 2012 року нараховано 3 750,00 грн.

другий квартал 2012 року нараховано 3 780,00 грн.

третій квартал 2012 року нараховано 3 836,00 грн.

четвертий квартал 2012 року нараховано 3 810,00 грн.

Перший квартал 2013 року нараховано 3 840,00 грн.

другий квартал 2013 року нараховано 3 808,00 грн.

третій квартал 2013 року нараховано 3 840,00 грн.

четвертий квартал 2013 року нараховано 7 740,00 грн.

Перший квартал 2014 року нараховано 3 900,00 грн.

другий квартал 2014 року нараховано 3 900,00 грн.

З відомостей про нарахування заробітної плати вбачається, що за червень-грудень 2011 року, за 2012 рік, 2013 та січень-червень 2014 року позивачу нараховувалась заробітна плата всього на суму 46 914,60 грн.

З розрахунку нарахованої та виплаченої ОСОБА_3 заробітної плати за період з 01.01.2010 року по 30.06.2014 року, який надано представником відповідача, вбачається, що за вказаний період позивачу нараховано 67 779,60 грн., до видачі 59 127,17 грн., виплачено - 17 645,19 грн. (з 01.01.2010 року по травень 2011 року включно).

В той же час з графіків роботи працівників СУКП «Везувіо ЛТД» вбачається, що, починаючи з червня 2011 року по червень 2014 року робота ОСОБА_3 у товаристві не обліковувалась.

01.06.2011 року, 31.12.2011 року, 31.12.2012 року, 31.12.2013 року, 30.06.2014 року складені акти про відсутність позивача на роботі в період з 01.06.2011 року по 30.06.2014 року.

Наказом №03 від 09.06.2014 року оголошено догану ОСОБА_3 за порушення виконання обов'язків.

09.06.2014 року складено акт про відмову ОСОБА_3 ознайомитись з наказом.

Позивач належне виконання своїх посадових обов'язків обґрунтовував з посиланням на видачу довіреності 10.02.2012 року на його ім'я.

Проте в судовому засіданні було оглянуто оригінал журналу обліку довіреностей в якому не зазначено довіреності на ім'я ОСОБА_3 10.02.2012 року.

Стаття 94 КЗпП України визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Частина 1 статті 97 КЗпП України визначає, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (ч.2 ст.97 КЗпП України).

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті (ч.3 ст.97 КЗпП України).

Відповідно до cт. 115 КЗпП України та Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що так як позивач в зазначений період не виконував роботу, тому відсутні підстави для виплати йому заробітної плати.

Так як з відомостей про нарахування заробітної плати та інформації з Міністерства доходів України вбачається, що позивачу нараховувалась заробітна плата, але не виплачувалась, відповідач не скористався своїм правом та в межах діючого трудового законодавства України не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на з'ясування причин невиходу позивача на роботу, якщо він не виконував без поважних причин обов'язків, прокладених на нього трудовим договором, представником відповідача не надано доказів, що за вказаний період позивачу виплачувалась нарахована заробітна плата, а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 46 914,60 грн.

Також судом при визначенні розміру заборгованості взято до уваги, що в судовому засіданні встановлено та вбачається з матеріалів справи, в інформації, яка надана Міністерством доходів помилково зазначено дохід ОСОБА_3 за четвертий квартал 2013 року в розмірі 7 740,00 грн., оскільки за цей період розмір нарахованої заробітної плати становить 3 840,00 грн.

Статтею 47 ч.1 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення.

Частина 5 статті 235 КЗпП України визначає, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Пункт 4.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників визначає, що якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що позивачу направлявся лист в якому повідомляли позивача про отримання трудової книжки або надання письмової згоди на пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену позивачем адресою. Проте представник відповідача не надав доказів направлення зазначеного листа, а представник позивача заперечував отримання вказаного листа.

Крім того, в судовому засіданні представник відповідача пояснив, що на даний час трудова книжка позивача знаходиться на підприємстві.

Отже, так як відповідач не надав доказів щодо направлення позивачу листа із вказівкою отримати трудову книжку, трудова книжка не видана позивачу з вини власника, тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 46 914,60 грн. (без відрахування податків та зборів) та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки в розмірі 12 155,00 грн.

Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Позивач та представник відповідача розрахували середньоденний заробіток, який становить 65,00 грн.

Загальна кількість днів затримки видачі трудової книжки за період з 01.07.2014 року по 30.03.2015 року, згідно заявлених позивачем вимог, становить 187 робочих днів, а саме:

2014 рік: липень - 23дні, серпень - 20 днів, вересень - 22 дні, жовтень - 23 дні, листопад - 20 днів, грудень - 23 дні,

2015 рік: січень - 20 днів, лютий - 20 днів, березень - 21 день.

За цей період часу всього 193 робочих дні, проте оскільки суд не може вийти за межі заявлених позивачем вимог, сума середнього заробітку за час затримки виплати становить 65,00 грн. х 187 дні = 12 155,00 грн.

Крім того, ч.2 ст.47 КЗпП України визначає, що у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Як встановлено в судовому засіданні, позивач звільнений з ініціативи власника, представник відповідача суду не надав доказів, що у день звільнення відповідачем було надано копію наказу про звільнення позивачу, як і не направлялась копія наказу про звільнення після підписання наказу про звільнення.

Тому, оскільки відповідачем не виконаний обов'язок, визначений ч.2 ст.47 КЗпП України та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача та зобов'язання відповідача надати позивачу копію наказу про звільнення позивача та видати трудову книжку.

На підставі статті 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати - судовий збір.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.47, 116, 117, 235 КЗпП України, ст.ст.3, 10, 11, 57-60, 88, 212, 213, 214 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Спільного Українсько-Канадського підприємства «Везувіо ЛТД» про стягнення заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі та середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Стягнути з Спільного Українсько-Канадського підприємства «Везувіо ЛТД» на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену заробітну плату в розмірі 46 914 (сорок шість тисяч дев'ятсот чотирнадцять) гривень 60 копійок (без вирахування обов'язкових податків та зборів), середній заробіток за затримку видачі трудової книжки в розмірі 12 155 (дванадцять тисяч сто п'ятдесят п'ять) гривень 00 копійок.

Зобов'язати Спільне Українсько-Канадське підприємство «Везувіо ЛТД» видати ОСОБА_3 трудову книжку та копію наказу про звільнення №04 від 27.06.2014 року.

Стягнути з Спільного Українсько-Канадського підприємства «Везувіо ЛТД» на користь держави судовий збір в розмірі 590,70 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Г.Притула