Рішення № 46010278, 25.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №473/4592/14-ц 25.06.2015 25.06.2015 25.06.2015

Провадження №22-ц/784/1394/15

провадження № 22ц/784/1394/2015 Головуючий у першій інстанції: Вуїв О.В.

категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25 червня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Гордійчук С.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 квітня 2015 року, ухваленого

за позовом

публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом, та

зустрічним позовом

ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання правочину недійсним,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом.

Позивач зазначав, що 27 червня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 відповідно до заяви клієнта № 003-14933-270613 було укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, строком на 364 календарні дні.

Посилаючись на те, що позичальник порушує кредитні зобов'язання та має станом на 16 липня 2014 року заборгованість у розмірі 21298 грн.50 коп., а саме 10048 грн. 50 коп. - заборгованості за кредитом, 4950 грн. - заборгованості по простроченому кредиту та 6300 грн. - заборгованості за комісіями, позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість та судові витрати.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом про визнання правочину недійсним, посилаючись на те, що під час укладення кредитного договору 27 червня 2013 року він за своїм психічним станом не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, кошти за кредитним договором не отримував.

Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 квітня 2015 року позов задоволено, а у задоволенні зустрічного позову відмовлено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 21298 грн.50 коп. Крім того, суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову, а зустрічний позов задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази по справі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 червня 2013 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 відповідно до заяви клієнта № 003-14933-270613 було укладено кредитний договір, за яким банк надав відповідачу кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, строком на 364 календарні дні з можливістю зміни розміру ліміту в односторонньому порядку. При цьому, ОСОБА_3 зобов'язався повертати отримані кошти частинами по 3% щомісячно та сплачувати проценти в розмірі 0,0001 річних.

ОСОБА_3 поставив питання про визнання вказаного договору недійсним за правилами ч. 1 ст. 225 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в п.16 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

Як вбачається з матеріалів справи, судом призначалась судово-психіатрична експертиза, на вирішення якої ставилось питання: - чи був здатним ОСОБА_3 під час укладення спірного договору, за своїм психічним станом усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 58-59).

Разом з тим, така експертиза проведена не була з вини відповідача, який не надав експертам необхідні матеріали для її проведення.

За таких обставин та з урахуванням положень ч. 1 ст. 146 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем обставин, передбачених ч. 1 ст. 225 ЦК країни, для визнання спірного кредитного договору недійсним.

Доводи апелянта про те, що він перебуває на диспансерному обліку в психіатричному кабінеті КУ «Вознесенська ЦРЛ», не може бути достатньою обставиною для визнання спірного договору недійсним за правилами ч. 1 ст. 225 ЦК України, за відсутності допустимих доказів того, що він не усвідомлював значення своїх дій та (або) не міг керувати ними на момент вчинення даного правочину.

Таким чином, рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання спірного кредитного договору недійсним, відповідає обставинам справи та вимогам матеріального права, а тому підлягає залишенню без зміни.

Крім того, встановивши, що позичальник неналежно виконував умови кредитного договору, в зв'язку з чим станом на 16 липня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 10048 грн. 50 коп. за кредитом та 4950 грн. - по простроченому кредиту, суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача в цій частині.

Разом з тим, суд помилково стягнув заборгованість за комісіями в розмірі 6300 грн.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до п. 17 ст. 1 Закону України № 1023-ХІІ від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ) послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Згідно ч. 4 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011, вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону № 1023-ХІІ, з наступними змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до п. 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 9) та дослідженого в судовому засіданні апеляційного суду витягу з рахунку приватного клієнта, позивачем нарахована комісія у вигляді нарахування щомісячної плати за санкціонований овердрафт, яка складає за період з серпня 2013 року по липень 2014 року - 6300 грн.

Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що умовами кредитного договору передбачено стягнення такої комісії, та які саме послуги надаються позивачу за цією комісією.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що нарахування банком комісії не відповідає умовам кредитного договору та суперечить положенням ч. 4 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ, а тому такі вимоги задоволенню не підлягають.

Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на зазначені обставини справи та вимоги матеріального права, рішення підлягає зміні на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, із зменшенням розміру заборгованості за кредитним договором з 21298 грн. 50 коп. до 14998 грн. 50 коп.

Крім того, відповідно до положень ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України підлягає зменшенню розмір судового збору з 243 грн. 60 коп. до 135 грн. 44 коп., з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог та розміру судового збору, сплаченого апелянтом.

Керуючись статями 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 квітня 2015 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2013 року в розмірі 14998 грн. 50 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 10048 грн. 50 коп. та по простроченому кредиту - 4950 грн., а також судовий збір в розмірі 135 грн. 44 коп.

Рішення в частині зустрічного позову ОСОБА_3 залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: