Ухвала суду № 46010275, 25.06.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №478/446/15-ц 25.06.2015 25.06.2015 25.06.2015

Провадження №22-ц/784/1566/15

провадження № 22ц/784/1566/2015 Головуючий у першій інстанції: Сябренко І.П.

категорія 27 Доповідач в апеляційній інстанції: Лівінський І.В.

У Х В А Л А

іменем України

25 червня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Лівінського І.В.,

суддів: Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання Гордійчук С.С.,

за участі: відповідачки ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 5 травня 2015 року

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а:

В березні 2015 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що 21 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» було укладено кредитний договір № 2003123160, за яким банк надав останній кредит у розмірі 25000 грн. на споживчі цілі, для придбання товару та придбання пакету послуг «Повернемо загублене» строком до 21 березня 2016 року зі сплатою 0,01 % річних.

21 липня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір факторингу № 21/07/14, за яким відбулося відступлення банком права грошової вимоги за вказаним кредитним договором.

Посилаючись на те, що ОСОБА_3 порушує кредитні зобов'язання та має станом на 30 грудня 2014 року заборгованість у розмірі 23250 грн. 63 коп., яка складається із: заборгованості по кредиту - 20308 грн.91 коп., заборгованості по процентам - 0,99 коп., комісії - 2940 грн.73 коп. позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 5 травня 2015 року позов задоволено. Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в розмірі 23250 грн. 63 коп., Крім того, суд розподілив судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено, що 21 березня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 2003123160, за яким банк надав останній кредит у розмірі 25000 грн. на споживчі цілі, для придбання товару та придбання пакету послуг «Повернемо загублене» строком до 21 березня 2016 року зі сплатою 0,01 % річних.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 23250 грн. 63 коп., в тому числі, 20308 грн. 91 коп. - по кредиту, 99 коп. - по процентам та 2940 грн.73 коп. - комісії.

21 липня 2014 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір факторингу № 21/07/14, за яким відбулося відступлення банком права грошової вимоги за вказаним кредитним договором (а.с.16-19, 20).

24 липня 2014 року позивач надіслав боржнику повідомлення про те, що право вимоги її заборгованості по договору надання споживчого кредиту відступлене ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.13).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено, що на підставі укладеного договору факторингу до позивача перейшли права та обов'язки кредитора за кредитним договором, укладеним 21 березня 2013 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної вище заборгованості.

Доводів щодо розміру цієї заборгованості, в тому числі в частині прострочення зобов'язань, апеляційна скарга не містить.

Доводи апелянта про те, що вона не отримувала доказів переходу до фактора прав за кредитним договором, а тому на неї не може бути покладено обов'язок по сплаті позивачу боргу за кредитом, не можуть братись до уваги.

Згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За положеннями ст. 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Аналогічні вимоги щодо обов'язку письмового повідомлення боржника про відступлення права грошової вимоги факторові та наслідки невиконання цієї вимоги, містить також ст. 1082 ЦК України.

Однак закон не пов'язує це право з невиконанням боргових зобов'язань взагалі, в тому числі і попередньому кредиторові (ст.ст. 516, 1082 ЦК України).

Таким чином, наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора (фактора) за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов'язання первинному кредитору (клієнту) належним.

При цьому, неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору (фактору), а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому.

За такого колегія суддів вважає, що оскільки ОСОБА_3 не надала належних доказів виконання зобов'язань за кредитом попередньому кредитору - ПАТ «ОТП Банк», то на відповідача має бути покладено обов'язок по сплаті боргу новому кредитору - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів укладення договору факторингу, а також відсутність доказів того, в якому обсязі перейшло до позивача право вимоги, не відповідають положенням матеріального права та змісту договору а також суперечать матеріалам справи, в тому числі дослідженому в апеляційному суді акту приймання-передачі реєстру боржників з додатком № 1 до договору.

Зокрема, із змісту ст. 514 ЦК України та зазначеного договору факторингу вбачається, що до позивача перейшли усі без виключення права вимоги за спірним кредитним договором (п. 1.3).

Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга не містить. Тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 5 травня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: