Постанова № 4600569, 22.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.05.2009 р. № 2-а- 6680/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2

Відповідача: ОСОБА_6.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Фізичної особи - підприємцяОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОПОСОБА_1), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ) від 20 липня 2007 року №0002701702/0, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11685,07 грн., скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій від 20 липня 2007 р. №002691702/0 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 11520,00 грн., скасувати рішення ДПІ від 20 липня 2007 р. №0002711702/0 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про реєстратори розрахункових операцій в сумі 1276910,00 грн.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, та представник відповідача заперечує проти задоволення позову та просить суд відмовити в його задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на те, що рішення прийняті цілком правомірно та обґрунтовано.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив таке.

З 21.06.07 р. по 03.07.07 р. ДПІ проведена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.10.05 р. по 31.03.07 р.

Результати перевірки оформлено актом перевірки № 3148/17-218/2454305915 від 13.07.07 р.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та додатку №6 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», а саме: занижено чистий дохід за період з 4 кварталу 2005 р. - 1 квартал 2007 р.;

- ст.1, п.3 ст.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. №98/96-ВР, а саме: здійснення торгівлі без придбання торгового патенту за період 4 квартал 2005 р. - 1 квартал 2007 р.;

- п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахунків за готівку без застосування РРО за період 4 квартал 2005 р. - 1 квартал 2007 р.: 4 кв. 2005 р. - 144992,84 грн., 2006 р. - 97731,00 грн., 1 квартал 2007 р. - 12659,00 грн.;

- ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 28.06.99 р. №746/99, а саме: до перевірки надана Книга обліку доходів та витрат підприємця по ф.10, прошнурована, пронумерована та скріплена печаткою ДПІ №4514 від 20.08.04 р., але ведеться неналежним чином є виправлення, арифметичні помилки.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2007 року №0002701702/0, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11685,07 грн., рішення про застосування штрафних санкцій від 20 липня 2007 р. №002691702/0 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 11520,00 грн., рішення від 20 липня 2007 р. №0002711702/0 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про реєстратори розрахункових операцій в сумі 1276910,00 грн.

Судом встановлено, що підставою для винесення відповідачем спірних рішень став факт здійснення позивачем діяльності, що не вказана в свідоцтві про сплату єдиного податку, а саме торгівлі паливно-мастильними матеріалами.

Відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 зі змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.99 р. № 746/99 (далі - Указ) суб'єкти підприємницької діяльності - фізичні особи, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом календарного року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 500 тис.грн. мають право обрати спосіб оподаткування доходів за встановленою формою.

Однак, пунктом 7 Указу Президента України від 28 червня 1999 року N 746/99 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” встановлено, що дія Указу не поширюється на фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи і здійснюють торгівлю лікеро-горілчаними та тютюновими виробами, пально-мастильними матеріалами. Тому, на думку відповідача, позивач мав здійснювати діяльність на загальній системі оподаткування згідно з ст.13, ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та додатку №6 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян».

Як свідчать надані суду документи, позивач був зареєстрований як фізична особа - підприємець 29.07.2004 року.

З 01.01.2005 року позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2005 р. №361911 за видами діяльності - посередницькі, маркетингові, інформаційні послуги, оптово-роздрібна торгівля газом побутовим, торгівля роздрібна за адресою: Харківська область, Харківський район, автомобільна дорога Харків - Волчанськ - Чугуновка 0 + 850 м.

Дія свідоцтва про сплату єдиного податку продовжена відповідачем з 01.01.2006 р. по 31.12.2006 р. за видами діяльності посередницькі, маркетингові, інформаційні послуги, торгівля, роздрібна торгівля газом у вигляді пального для комунально-побутових потреб.

З 22.05.06 р. додане місце здійснення діяльності в м. Харків - перехрестя по вул. Морозова та вул. Зернова.

З 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. дія свідоцтва про сплату єдиного податку продовжена за тими ж видами діяльності.

Попередня перевірка діяльності позивача проведена в 2006 року, за результатами якої порушень норм Указу в діяльності позивача не виявлено, що підтверджується актом перевірки №29 від 25.01.2006 р.

Визначення поняття “пально-мастильні матеріали” та “паливно-мастильні матеріали” не відноситься до компетенції Державної податкової служби України.

Визначення термінів «паливо» та “мастило” наводиться у пункті 4.27 ДСТУ 3437-96 “Нафтопродукти. Терміни та визначення”, а саме:

"Паливо" - загальне поняття, яким позначають матеріали, що використовуються як джерело енергії. Паливо (пальне) використовують для двигунів внутрішнього згорання;

"Мастило" - пластичний матеріал, який являє собою структуровану загусником оливу, застосовувану для зменшення тертя, консервації виробів та герметизації ущілень.

Відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів паливо, масла та мастила відносяться до групи 27 “топливо мінеральне, нафта і продукти її перегонки; бітумінозні матеріали; віск мінеральній" - код 27.07.00, 27.10.00, при цьому деякі речовини належать також і до групи 38 “інші хімічні продукти" - код 38.11.00, код 38.17.00, код 38.19.00, код 38.20.

Відповідач зазначає, що, оскільки законодавством не стандартизоване таке поняття, як паливно-мастильні матеріали, то все залежить від того, де його використовувати. Якщо як паливо для теплових двигунів, то він належатиме до паливно-мастильних матеріалів.

Таким чином оцінка газу скрапленого як палива залежить від того, для задоволення яких потреб він призначений та з якою метою його використовують.

Суд погоджується з твердженням відповідача, однак, зазначає, що на підтвердження своєї позиції відповідач та представник відповідача надав суперечливі документи, які потребували додаткової перевірки та підтвердження, а саме.

Під час перевірки, проведеної з 21.06.07 р. по 03.07.07 р. відповідачем складено акти огляду місця здійснення господарської діяльності від 02.07.07 р. та від 03.07.07 р., з яких слідує, що на момент огляду місця господарської діяльності була встановлена заправка автомобілів ГАЗель синього кольору державний номерНОМЕР_1, Форд транзит білого кольору державний номер НОМЕР_2, автомобіль «Славута» синього кольору державний номер НОМЕР_3, ГАЗ державний номер НОМЕР_4, Жигулі державний номер НОМЕР_5, Деу Сенс державний номер НОМЕР_6, Лада Самара державний номер НОМЕР_7, Лада державний номер НОМЕР_8. Крім того, відповідач в підтвердження заправлення позивачем автомобілів скрапленим газом надав до акту перевірки фотознімки.

Крім того, відповідач послався на відповідь-лист ТОВ «Транссервіс» №48 від 13.07.07 р., відповідно до якого відповідачу повідомлялось, що «взаємовідносини (заправка автомобіля на АЗС) з ФОПОСОБА_1 проводились на підставі договору №8 від 29.06.2006 р.» та на довідку ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 20.07.07 р. №2586/7/23-26067409 про придбання Харківським обласним благодійним єврейським фондом «Хесед Шааре Тиква» у позивача «газу (талонів для заправки автомобіля)».

Відповідно до ч.1 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Відповідно до ч.2 ст.70 КАС України сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Надані відповідачем докази не відповідають зазначеним вимогам, зважаючи на таке.

Фотографії, які надані відповідачем, не дають змоги встановити, чи проводилась заправка безпосередньо в паливні баки автомобілей, чи заправлялись інші ємкості, на якій саме АЗС зроблені ці знімки, не відома дата здійснення знімків, а тому вони не можуть бути належними доказами реалізації позивачем газу для заправки автомобілів. Не спростувала спірність знімків і свідок ОСОБА_4., запрошена за клопотанням відповідача.

Суд вважає необхідним зазначити, що з технічного боку заправлення автомобіля газом може мати місце лише у випадку встановлення на цьому автомобілі газобалонного обладнання.

Встановлення газобалонного обладнання на автомобілі в Україні вважається операцією з його переобладнання з відповідною перереєстрацією в ДАІ.

З метою встановлення факту обладнання автомобілів, які зазначені відповідачем в актах огляду місця господарської діяльності позивача, газобалонним обладнанням, судом направлено запит до Управління ДАІ у Харківській області.

Листом №2932 від 18.05.09 р. Управління ДАІ повідомило, що згідно з базою даних АО СІЗ УДАІ ГУМВС України в Харківській області за державним номером 23898 ХА зареєстровано автомобіль ГАЗ-3307, за державними номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6транспортні засоби не зареєстровані, власники автомобілів з державними номерними знаками НОМЕР_3, НОМЕР_7 та НОМЕР_8 з заявами про реєстрацію встановлення газобалонного обладнання до ВРЕР ГУМВС України в Харківській області не звертались.

Запрошений в якості свідка заправникОСОБА_5 пояснив, що працював у позивача оператором АЗС в період з 2005 по 2007 рр. Свідок пояснив, що ні на час проведення перевірки з 21.06.07 р. по 03.07.07 р., ні в інший час на заправках позивача заправка автомобілів не проводилась, газ реалізовувався виключно для побутових потреб.

Свідок ОСОБА_6пояснив, що мешкаючи неподалік заправки по вул. Морозова, 20 Б, регулярно придбавав на АЗС скраплений газ, який використовував для побутових потреб.

Цей же факт підтверджується листами контрагентів позивача, які спростовують докази, надані відповідачем, а саме.

Харківський обласний благодійний єврейський фонд «Хесед Шааре Тиква» в листі №326 від 27.08.08 р. повідомив суд про те, що за період з 01.01.06 р. по 31.12.07 р. придбав у позивача газ сжижений СПТБ для використання у власних потребах.

При цьому суд зазначає, що відповідач не надав суду копії талонів, про які йшлося в довідці ДПІ у Червонозаводському районі щодо взаємовідносин позивача з Харківським обласним благодійним єврейським фондом «Хесед Шааре Тиква», а наданий позивачем талон містить текст: «Газ сжиженый. Серия ____ №_____. Количество литров __ (цифрами и прописью). «Пропан-бутан». ГЗС. Адреса заправок: ул. Северская, 45 (602 м/р Салтовка), пр.50 лет СССР, 2Б, тел.721-09-00; ул.Морозова, 20Б». Жодного згадування про «заправку автомобіля» у тексті талону не йдеться.

Приватне підприємство «Євробуд» повідомив суд листом №16 від 27.01.09 р. про те, що придбаний в період з грудня 2005 р. по жовтень 2007 р. у позивача сжижений газ СПБТ (ДСТУ 4047-2001) використовувався для ремонтно-будівельних робіт.

Позивачем надано лист ТОВ «Альпстрой-плюс» №09/01-2009 від 09.01.09 р., відповідно до якого придбаний у позивача в період з 12.07.07 р. по 03.10.07 р. газ СПБТ використовувався для ремонтно-будівельних робіт.

ТОВ «Транссервіс» листом №8 від 20.01.09 р. надав відповідь на запит суду, та зазначив, що скраплений газ СПБТ (ДСТУ 4047-2001) отриманий від ФОПОСОБА_1 з липня 2006 року по 2007 рік використовувався для побутових потреб. При цьому ТОВ «Транссервіс» надав суду копії паспортів та паспортів якості на отриманий від позивача газ СПБТ (ДСТУ 4047-2001).

В судовому засіданні досліджений договір №8 від 29.06.2006 р., укладений з ТОВ «Транссервіс» відповідно до якого, предметом договору є газ СПБТ (ДСТУ 4047-2001). Договором не визначено мети використання отриманого газу для заправки автомобілів на АЗС. Крім того, в п. 4.1 зазначеного договору вказано, що якість та призначення продукції, що поставляється, відповідає діючим стандартам, які встановлені ГОСТ (ДСТУ) або ТУ, прийнятим для даного виду товару та підтверджується сертифікатом (паспортом якості) виробника встановленого зразка. З огляду на таке, відповідь-лист ТОВ «Транссервіс» №48 від 13.07.07 р., відповідно до якого відповідачу повідомлялось, що «взаємовідносини (заправка автомобіля на АЗС) з ФОПОСОБА_1 проводились на підставі договору №8 від 29.06.2006 р.» судом до уваги не приймаються, оскільки не відповідають обставинам справи.

Позивачем надано паспорт на газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ ДСТУ 4047-2001, який придбавався ним для подальшої реалізації у ПП «РодНик».

Відповідно до листа ДП «Харківський регіональний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» №4334 від 08.08.08 р. газ вуглеводневий скраплений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ ДСТУ 4047-2001 (суміш пропану та бутану технічного) призначений для використання як паливо для комунально-побутового споживання, а також для промислових цілей. В якості палива для внутрішнього горіння використовується газ природний паливний компримований по ДСТУ ГОСТ 27577:2005 «Газ природний паливний компримований для двигунів внутрішнього згорання. ТУ».

Ця ж позиція підтримана в листі ДП «Укрметтестстандарт» №35-5/27 від 02.03.05 р.,на який, як на доказ, посилається відповідач, в якому зазначено, що до автомобільного палива відносяться скраплені вуглеводневі гази - пропан автомобільний марки ПА та пропан-бутан автомобільний марки ПБА, вимоги до яких установлені ГОСТ 27578-87.

Суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідач правомірність зроблених у акті перевірки висновків належним чином не довів. Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Враховуючи вищенаведене, суд встановив, що відповідач правомірно знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності та здійснював свою діяльність за видами господарської діяльності, зазначеними в свідоцтві про сплату єдиного податку, виданому відповідачем. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів здійснення позивачем діяльності, не зазначеної у свідоцтві про сплату єдиного податку.

Необґрунтований висновок відповідача про те, що позивач в перевіряємий період неправомірно знаходився на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, зроблені у акті перевірки, стали підставою для визначення валового доходу позивача в розмірі за 4 квартал 2005 року - 160 535,84 грн. (з ПДВ), 2006 рік - 421285,00 грн. (з ПДВ), 1 квартал 2007 року - 98815,00 грн. (з ПДВ) та валових витрат в розмірі за 4 квартал 2005 року - 128973,33 грн., 2006 рік - 283319,23 грн., 1 квартал 2007 року - 67184,63 грн. На підставі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та додатку №6 до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян», а саме позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб в 4 кварталі 2005 р. - 603,18 грн., 2006 рік - 8807,71 грн., 1 квартал 2007 р. - 2274,18 грн., всього у сумі 11685,07 грн. (податкове повідомлення-рішення від 20 липня 2007 року №0002701702/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 11685,07 грн.).

Відповідно до ч.6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів), як податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва), плати за патенти згідно із Законом України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

А, відтак, повідомлення-рішення ДПІ від 20 липня 2007 року №0002701702/0, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11685,07 грн. - необґрунтоване та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.6 ст.9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.

За таких обставин, посилання відповідача на порушення позивачем п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: проведення розрахунків за готівку без застосування РРО за період 4 квартал 2005 р. - 1 квартал 2007 р.: 4 кв. 2005 р. - 144992,84 грн., 2006 р. - 97731,00 грн., 1 квартал 2007 р. - 12659,00 грн. - необґрунтовано, а рішення ДПІ від 20 липня 2007 р. №0002711702/0 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО в сумі 1276910,00 грн.

На тих же підставах підлягає скасуванню рішення про застосування штрафних санкцій від 20 липня 2007 р. №002691702/0 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 11520,00 грн., застосоване відповідачем, посилаючись на порушення позивачем п.3 ст.1 Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23.03.96 р. №98/96-ВР, а саме: здійснення торгівлі без придбання торгового патенту за період 4 квартал 2005 р. - 1 квартал 2007 р.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Фізичної особи - підприємцяОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 20 липня 2007 року №0002701702/0, яким донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 11685,07 грн.

Скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних санкцій від 20 липня 2007 р. №002691702/0 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування в сумі 11520,00 грн.

Скасувати рішення ДПІ від 20 липня 2007 р. №0002711702/0 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про реєстратори розрахункових операцій в сумі 1276910,00 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 22.05.2009р.

Суддя П'янова Я.В.