Постанова № 4600396, 21.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21.07.2009 р.                                                                                 № 2-а- 38974/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцова Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників :

позивача –Лукашиної І.А.,

відповідача –Абдуллаєвої Е.Ш., Семенюк Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженною відповідальністю "ППН-Трейд"

до Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м Харкова

проПро визнаня нечиниим рішення ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю «ППН-Трейд» (надалі – ТОВ «ППН-Трейд», позивач), звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (надалі – ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, відповідач), в якому просить суд визнати нечинним податкове повідомлення – рішення № 0000221600/0 від 19.05.2009р. про донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 8747, 0 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2624,0 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позову вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000221600/0 від 19.05.2009 р. прийняте відповідачем з грубим порушенням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та на довільному трактуванні норм права. Таке твердження представник позивача мотивує тим, що обставини, які викладені у акті перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216 ТОВ «ППН-Трейд» з питання достовірності визначення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за лютий 2009 року, неправомірно кваліфіковані ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова як порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, позивач та його представник у судовому засіданні вважають, що включення ТОВ «ППН-Трейд» до складу податкового кредиту березня 2006 року та серпня 2006 року податкових накладних минулих періодів на загальну суму 8808 836, 0 грн. (в т.ч. ПДВ -1468 139, 0 грн.) (перелік податкових накладних вказано у додатках №7 та №9 до акту перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216) не є порушенням п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». На їх думку, у відповідності до п.п. 7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податків має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених правилами цього Закону, заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковим накладними.

Також, представник позивача звернув увагу суду, що позивачем у ході проведення відповідачем перевірки були надані на ознайомлення усі податкові накладні на підставі яких сформовано податковий кредит березня 2006 та серпень 2006 року, а отже, відповідач неправомірно у висновку акта перевірки зазначив про порушення позивачем п.п. 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки податковий кредит березня 2006 року та серпня 2006року повністю підтверджується наявними у позивача податковими накладними.

У зв’язку з наведеним, представник позивача наполягає, що ТОВ «ППН-Трейд» правомірно включило до складу податкового кредиту по декларації за березень 2006року за серпень 2006року податкові накладні минулих періодів на загальну суму 8808 836, 0 грн. (в т.ч. ПДВ -1468 139, 0 грн.), оскільки фактично позивач отримав дані податкові накладні у березні 2006 року та серпні 2006 року (правило першої із подій, встановлене п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість») та дані податкові накладні не визнані у судовому порядку як такі, що виписані з порушенням п.п.7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Також, представник позивача відмітив, що відповідач сторнував задекларований у рядку 26 декларації з ПДВ за лютий 2009 року залишок від’ємного значення у сумі 1129 537, 0 грн. лише на підставі того, що відповідачем було сторновано від’ємне значення сум ПДВ по деклараціям за березень 2006р. та серпень 2006р. за рахунок яких і сформувався даний залишок.

Як пояснив представник позивача суду, задекларований у рядку 26 декларації з ПДВ за лютий 2009 року залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 1129 537, 0 грн. сформувався за рахунок сум ПДВ по деклараціям за березень 2006р. та серпень 2006р.

Таким чином, сторнування залишка від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 1129 537, 0 грн. (рядок 26 декларації з ПДВ за лютий 2009 року), на думку представника позивача, призвело до донарахування відповідачем по декларації за лютий 2009 року податкових зобов’язань з ПДВ у розмірі 8747,00 грн.

З вказівкою на п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 представник позивача також стверджує, що відповідач взагалі не мав права перевіряти достовірність визначення від’ємного значення з ПДВ по декларації за березень 2006 року, оскільки встановлений строк давності у 1095 днів для перевірки даних декларації за березень 2006 року минув.

При цьому, представник позивача зазначав, що наказ відповідача від 15.04.09р. №244, підписаний начальником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова стосується проведення виїзної позапланової перевірки з питання достовірності визначення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) по декларації за лютий 2009 року. Однак, в порушення даного наказу відповідачем була здійснена позапланова перевірка з питань достовірності визначення від’ємного значення сум ПДВ по деклараціям за березень 2006 року та серпень 2006 року без наявності окремого наказу та направлень на здійснення позапланової перевірки.

З урахуванням викладеного, представник позивача вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0000221600/0 від 19.05.2009 р. є протиправними та підлягає визнанню нечинним, а позовні вимоги - задоволенню в повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов, проти адміністративного позову заперечує у повному обсязі з посиланням п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представник відповідача стверджує, що позивачем в порушення п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту березня 2006 року та серпня 2006 року включено податкові накладні минулих періодів на загальну суму 8808 836,00 грн. (в т.ч. ПДВ -1446 126,00 грн.) (перелік податкових накладних вказано у додатках №7 та №9 до акту перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216), при цьому у акті перевірки зазначено, що Позивач не скористався правом щодо надання заяви зі скаргою на постачальників, яка є підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Також, представник відповідача зазначив, що формування позивачем податкового кредиту березня 2006 року та серпня 2006 року повинно відбуватися тільки по податковим накладним, які виписані у звітних податкових періодах.

Щодо проведення перевірки з питань правильності визначення від”ємного значення з ПДВ по деклараціям березень 2006 року та серпень 2006 року (тобто періоди, як не зазначені в наказі ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 15.04.2009р. №244 про проведення позапланової перевірки по декларації за лютий 2009 року), то представник відповідача пояснив суду, що оскільки рядок 26 декларації з ПДВ за лютий 2009 року (залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 1129 537,00 грн.) сформувався за рахунок сум ПДВ по деклараціям за березень 2006р. та серпень 2006р., у зв’язку з цим відповідач вийшов за рамки перевіряємого періоду.

Враховуючи наведене, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та таким, що не відповідають нормам чинного законодавства України, а тому просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судом при дослідженні наявних у справі письмових документів встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ «ППН-Трейд» зареєстроване 03.05.2005 року № 14801020000009414. Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №29463398 про реєстрацію платника податку на додану вартість (індивідуальний податковій номер 334792120356).

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова була проведена виїзна позапланова перевірка ТОВ «ППН-Трейд» з питання достовірності визначення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по декларації за лютий 2009 року, про що складений акт перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216.

На підставі вказаного акту перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216 відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000221600/0 від 19.05.2009 р., яким позивачу визначена до сплати сума податкового зобов’язання із податку на додану вартість у розмірі 11371,0 грн., у тому числі основний платіж - у розмірі 8747, 0 грн. та штрафні санкції – у розмірі 2624,0 грн.

Як зафіксовано у висновках акта перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216, позивачем в порушення п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації за березень 2006 року на суму 1 436427,0 грн.; завищено від’ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації за серпень 2006 року на суму 22 013, 0 грн.; завищено залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.26) по декларації за лютий 2009р. на суму 1129 537, 0 грн, та як наслідок, занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду (р.27) на суму 8747, 0 грн.

На підставі встановлених у акті перевірки порушень ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова були здійсненні ТОВ «ППН-Трейд» донарахування податку на додану вартість у вищезазначеному розмірі.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав

З дослідженого в судовому засіданні акту перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216 судом встановлено, що позивачем до складу податкових кредитів по деклараціям за березень 2006 року та серпень 2006 року було включено суми ПДВ за податковими накладними минулих періодів на загальну суму 8808 836,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1468 1139,00 грн.), 8676756,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1446 126,00 грн.) - за березень 2006 року та 132080, 0 грн. (в т.ч. ПДВ – 22 013, 00грн). – за серпень 2006 року). Наявність податкових накладних під час проведення перевірки відповідачем та його представником у судовому засіданні не заперечується.

Згідно п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до положень п.п. 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З урахуванням приписів Закону України «Про податок на додану вартість» суд вважає, що позивач має право на включення сплачених сум податку на додану вартість у разі настання першої із подій, встановлених п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», заборона на включення до складу податкового кредиту стосується лише тих сум, які не підтверджені податковим накладними.

При цьому суд зазначає, що дане право позивач не втрачає, якщо на дату виникнення права на податковий кредит позивач не скористався реалізацією своїх прав на отримання податкового кредиту. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах.

Суд не приймає посилання відповідача на п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки не є обов’язком позивача подавати до відповідача заяву зі скаргою на постачальників, які на дату виникнення у позивача права на податковий кредит затримають видачу податкових накладних.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що факти, які викладені відповідачем у акті перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216 не можливо кваліфікувати як порушення, що передбачені п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки зазначеними нормами не заборонено включати суми ПДВ до складу податкового кредиту звітного податкового періоду за податковими накладними, виписаних у минулих податкових періодах.

Крім того, суд погоджується з доводами представника позивача, що відповідач не мав права перевіряти достовірність визначення від’ємного значення з ПДВ по декларації за березень 2006 року, оскільки встановлений строк давності у 1095 днів для перевірки даних декларації за березень 2006 року минув.

Так, згідно з п.п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181 передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.

Враховуючи те, що декларація за березень 2006 року була подана позивачем 20.04.2006року, то підраховуючи строк давності у 1095 днів у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення перевірки даних по декларації з ПДВ за березень 2006 року.

Також, суд відмічає, що наказ відповідача від 15.04.09р. №244, підписаний начальником ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова стосується проведення виїзної позапланової перевірки з питання достовірності визначення залишку від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.26) по декларації за лютий 2009 року. Але, в порушення даного наказу, відповідачем була здійснена позапланова перевірка з питань достовірності визначення від’ємного значення сум ПДВ по деклараціям за березень 2006 року та серпень 2006року без наявності окремого наказу та направлень на здійснення позапланової перевірки.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту по декларації за березень 2006року податкові накладні минулих періодів на загальну суму 8676756,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 1468139 ,00 грн.) та до складу податкового кредиту за серпень 2006 року податкові накладні минулих періодів на загальну суму 132080,00 грн. (в т.ч. ПДВ – 22 013,00 грн.), а у зв’язку з цим відсутні підстави для встановлення завищення позивачем від’ємного значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації за березень 2006 року на суму 1436427,00 грн. та по декларації за серпень 2006 року на суму 22 013,00 грн.

Щодо порушень встановлених по декларації за лютий 2009 року суд зазначає наступне.

Задекларований позивачем у рядку 26 декларації з ПДВ за лютий 2009 року залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування, що включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 1129 537,00 грн. сформувався за рахунок залишків від’ємного значення по деклараціям за березень 2006р. та серпень 2006р. (відповідач не заперечує проти цього факту).

Судом встановлено, що сторнування відповідачем задекларованого у рядку 26 декларації з ПДВ за лютий 2009 року залишку від’ємного значення у сумі 1129 537,00 грн. відбувалося на підставі сторнування відповідачем від’ємного значення сум ПДВ по деклараціям за березень 2006р. та серпень 2006р. за рахунок яких і сформувався даний залишок.

Таким чином, суд зазначає, що оскільки відповідач неправомірно сторнував від’ємне значення сум ПДВ по деклараціям за березень 2006р. та серпень 2006р. з підстав наведених вище, то неправомірним є і сторнування відповідачем задекларованого позивачем у рядку 26 декларації з ПДВ за лютий 2009 року залишку від’ємного значення, який залишився після бюджетного відшкодування та включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 1129 537,00 грн.

Беручи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що здійснення донарахування відповідачем податку на додану вартість у розмірі у розмірі 8747,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 2624,00 грн. є неправомірним та не ґрунтується на нормах Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись приписами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен довести суду та надати всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Суд зазначає, що відповідач законність та правомірність винесення податкового повідомлення-рішення № 0000221600/0 від 19.05.2009 р., яким позивачу визначена до сплати сума податкового зобов’язання із податку на додану вартість у розмірі 11371,00 грн., у тому числі основний платіж - у розмірі 8747,00 грн. та штрафні санкції – у розмірі 2624,00 грн. належним чином не довів.

Висновки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, викладені в акті перевірки від 27.04.2009року №775/16-12/33479216, про порушення позивачем п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не ґрунтуються на жоднiй нормi чинного законодавства України і носять характер суб'єктивних припущень.

          Враховуючи вказане, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова № 0000221600/0 від 19.05.2009 р є протиправним і підлягає визнанню судом нечинним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

          Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, 94, ч.1 ст.158, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ППН-Трейд” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова від 19.05.2009р. № 0000221600/0, яким ТОВ „ППН-Трейд” визначено суму податкового зобов’язання по податку на прибуток у розмірі 11371.00 в т.ч. за основним платежем у сумі 8747,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2624,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ „ППН-Трейд”, код 33479216, витрати по сплаті держмита у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після чого протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена підписана 24.07.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.