Постанова № 4600349, 13.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

13.07.2009 р.                                                                                           № 38259/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Масич К.І., Якименко В.В.

Відповідача: Гундар Г.М.

Прокурора: Синицина К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Харків" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м Харкова, за участю прокурора Жовтневого району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Харків» (далі – ТОВ ВО «Харків»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням наданих уточнень позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова) від 20.03.2009 р. № 0000041800/0, № 0000031800/0 по акту перевірки №442/18-041/30360512 від 10.03.2009 року.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акту перевірки, висновки якого суперечать фактичним обставинам та нормам чинного законодавства.

Відповідач, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Представники відповідача у судовому засіданні посилаються на нікчемність правочинів у зв’язку зі здійсненням підприємством, правонаступником якого є позивач, безтоварної господарської діяльності, без мети реального настання правових наслідків, обумовлених угодою, що укладалась, з метою заволодіння майном держави у вигляді заниження об’єкту оподаткування, несплати податків. Просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Прокурор повністю підтримав позицію відповідача та просив відмовити в позові.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче об’єднання «Харків» створено в результаті перетворення Акціонерного товариства Виробниче об’єднання «Харків» та є його правонаступником, що підтверджується п.1.1 статуту ТОВ ВО «Харків», зареєстрованого Харківською міською радою 21.04.2009 р.

ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова проведено позапланову виїзну документальну перевірку Акціонерного товариства Виробниче об’єднання «Харків» (далі – АТВО «Харків»), правонаступником якого є позивач, з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо операцій по взаємовідносинам з ТОВ «Оригінал – Торг» за період з 01.01.2008 р. по 30.09.2008 р.

За результатами перевірки складено Акт від 10.03.2009 р. №442/18-041-30360512.

На підставі акту перевірки, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова прийняті оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення:

-          № 0000031800/0 від 20.03.2009 р. про визначення АТВО „Харків” суми податкового зобов’язання з податку на прибуток на загальну суму 6298718,0 грн., у т.ч. за основним платежем – 3621620,0 грн., за штрафними санкціями 2677098,0 грн.

- № 0000041800/0 від 20.03.2009 р. про визначення АТВО „Харків” суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 4345943,0 грн., у т.ч. за основним платежем – 2897295,0 грн., за штрафними санкціями - 1448648,0 грн.

Згідно з висновками акту перевірки (стор.32,33) перевіркою встановлено, що в порушення:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 р. № 283/97-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту – Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств”) АТВО „Харків” безпідставно віднесло до складу валових витрат вартість ТМЦ, придбаних у ТОВ „Оригінал-Торг”, у першому кварталі 2008 р. – у сумі 548 311,25 грн., у другому кварталі 2008 р. – у сумі 4581932,75 грн., у третьому кварталі 2008 р. – у сумі 9356 235,00 грн.

Зазначене порушення призвело до заниження підприємством податку на прибуток у сумі 3621620,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 р. – у сумі 137078,00 грн., за 2-й квартал 2008 р. – у сумі 1145483,00 грн., за 3-й квартал 2008 р. – у сумі 2339 059,00 грн.

- п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі по тексту – Закон України „Про податок на додану вартість”) АТВО „Харків” безпідставно віднесло до податкового кредиту 2897295,92 грн., у тому числі, у березні 2008 р. – 109662,21 грн., у квітні 2008 р. – 96223,98 грн., у травні 2008 р. – 633835,38 грн., у червні 2008 р. -186327,18 грн., у липні 2008 р. – 1382444,17 грн., у серпні 2008 р. - 488803,00 грн.

Зазначене порушення призвело до заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 2897 295,92 грн., у тому числі, у березні 2008 р. – 109662,21 грн., у квітні 2008 р. – 96223,98 грн., у травні 2008 р. – 633835,38 грн., у червні 2008 р. - 186327,18 грн., у липні 2008 р. – 1382444,17 грн., у серпні 2008 р. - 488803,00 грн.

Висновок про вказані порушення зроблено відповідачем на підставі перевірки АТВО „Харків” з питання дотримання вимог податкового законодавства щодо операцій з ТОВ „Оригінал – Торг” та з врахуванням висновків акту перевірки № 2023/23-02/35437817 від 10.12.2008 р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Оригінал – Торг” щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків ТОВ „Влат” за період з 01.04.2008 р. по 31.08.2008 р. у зв'язку з тим, що угода поставки товару в рамках довготривалих господарських зв'язків № КП-03/08 від 03.03.2008 р., укладена між АТВО „Харків” та ТОВ „Оригінал-Торг” є нікчемною. Нікчемність угоди призводить до відсутності об'єкту, який підпадає під визначення ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає висновок відповідача необґрунтованим у зв’язку з його невідповідністю фактичним обставинам та нормам діючого законодавства з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між АТВО „Харків”, правонаступником якого є позивач, та ТОВ „Оригінал-Торг” укладено договір поставки товару в рамках довготривалих господарських зв'язків № КП-03/08 від 03.03.2008 р.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі...вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству..; господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами. Сторонами договору поставки товару в рамках довготривалих господарських зв'язків № КП-03/08 від 03.03.2008 р. є АТВО „Харків” та ТОВ „Оригінал-Торг”.

Відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно з частиною першою ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою – третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини другої ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Згідно зі ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок є нікчемним.

Договір що порушує публічний порядок (нікчемний договір) повинен відповідати ознакам, наведеним в ст. 228 ЦК України.

Акт перевірки не містить інформацію про заниження валових доходів чи податкових зобов'язань з ПДВ та несплату податків ТОВ „Оригінал-Торг” з операцій поставки покупцю - АТВО „Харків” товарно-матеріальних цінностей по договору поставки товару в рамках довготривалих господарських зв'язків № КП-03/08 від 03.03.2008 р. Відносно порушень ТОВ „Влат”, що встановлені актом перевірки № 2023/23-02/35437817 від 10.12.2008 р. „Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ „Оригінал – Торг” щодо підтвердження відомостей, отриманих від осіб, які мали правові відносини з платником податків ТОВ „Влат”, то суд зауважує, що це підприємство не є стороною договору поставки № КП-03/08 від 03.03.2008 р.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Згідно з частиною першою ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою – третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. З врахуванням зазначеного, правопорушення третіх осіб, які не є стороною договору, не повинні впливати на правомірність такого договору.

Згідно з нормами чинного законодавства, у разі якщо договір не спрямований на реальне створення правових наслідків, зумовлених ним, укладений лише про людське око, то такий договір є фіктивним. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

З огляду на зазначене, у відповідача відсутнє право без відповідного рішення суду стверджувати, що операції з поставки товарно-матеріальних цінностей на користь АТВО „Харків” по договору поставки товару в рамках довготривалих господарських зв'язків № КП-03/08 від 03.03.2008 р., носять лише юридичний, а не фактичний характер.

Висновок перевірки про відсутність поставок товарно - матеріальних цінностей від ТОВ „Оригінал-Торг” до АТВО „Харків” зроблено у зв'язку з відсутністю документів на перевезення товару. У зв'язку з чим, суд зауважує, що згідно з умовами п.6.2, 6.4 договору поставки № КП-03/08 від 03.03.2008 р., постачальник здійснює поставку товару своїми силами та за свій рахунок на склад покупця - АТВО „Харків”, розташований у м. Харкові, пров.Метизний,12.

Згідно ст.664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Факт передачі товару від ТОВ „Оригінал-Торг” до АТВО „Харків” підтверджується видатковими та податковими накладним, що складені відповідно до вимог чинного законодавства та мають всі обов'язкові реквізити. Наявність вказаних накладних під час перевірки підтверджується актом перевірки (стор. 21-25 акту). Розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ „Оригінал-Торг”, за період з березня по липень 2008 року сплачено10081655,00 грн., що підтверджується перевіркою (стор.26, 27 акту).

Висновок перевірки про відсутність поставок товарно - матеріальних цінностей від ТОВ „Оригінал-Торг” до АТВО „Харків” спростовується матеріалами справи, а саме: видатковими та податковими накладними, виданими ТОВ „Оригінал-Торг” на користь АТВО „Харків”; актами списання ТМЦ у виробництво; копіями звітів про випуск готової продукції, договорами реалізації одягу та взуття; укладених між АТВО „Харків” та покупцями; видатковими, податковими накладними, виданими АТВО „Харків” на користь покупців.

Нормами ст.3 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996- XIV визначено, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно з ст. 9 цього закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до приписів п. 1.32. ст.1 Закону, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Придбані АТВО „Харків” у ТОВ „Оригінал-Торг” товарно-матеріальні цінності, використані підприємством для виготовлення одягу та взуття. Виробництво одягу, взуття та їх подальша реалізація, були основним видом діяльності АТВО „Харків”, безпосередня участь підприємства у здійсненні цієї діяльності була регулярною, постійною та суттєвою. Покупцями АТВО „Харків” були в основному державні підприємства та установи (МВС України, ДПА України, Фельд’єгерська служба України, ДП „Придніпровська залізниця”, УДП поштового зв’язку „Укрпошта” та інші). Операції з реалізації готової продукції та товарів відображені підприємством у бухгалтерському та податковому обліку. Перевіркою не встановлено заниження або завищення валових доходів підприємства та податкових зобов'язань з ПДВ з операцій реалізації продукції, виготовленої з придбаних у ТОВ „Оригінал-Торг” товарно-матеріальних цінностей. Відтак, висновок перевірки про відсутність поставок ТМЦ спростовується матеріалами справи.

Пунктом 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. У пункті 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведено вичерпний перелік операцій, за якими витрати не включаються до складу валових витрат.

Нормами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 5.11 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначених валових витрат у зв'язку з тим, що контрагенти платника податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Приписами п.п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів..., або дата оприбуткування платником податку товарів...

З огляду на зазначене, висновок перевірки про відсутність об'єкту, який підпадає під визначення ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, про порушення підприємством п.п.5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону та донарахування за результатами перевірки податку на прибуток на загальну суму 3621620,00 грн., є необґрунтованим.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг)... та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Нормами п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Як свідчать матеріали справи, товарно-матеріальні цінності, придбавались АТВО „Харків” у ТОВ „Оригінал-Торг” з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності та фактично використані підприємством у межах господарської діяльності - для виготовлення одягу та взуття та їх подальшої реалізації. Відтак, висновок перевірки про порушення підприємством п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, є необґрунтованим.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Правомірність включення підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ витрат по сплаті податку на суму 2897295,92 грн., підтверджується податковими накладними, отриманими АТВО „Харків” від ТОВ „Оригінал-Торг”.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг)... Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг)...

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. ТОВ „Оригінал-Торг” зареєстровано платником ПДВ з 26.10.2007 р., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 100073685,

Згідно з нормами п.п. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Норми Закону України „Про податок на додану вартість” не містять вимог про необхідність коригування платником податку правомірно визначеного податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з тим, що підприємства, з якими мав правові відносини платник податку, порушують вимоги податкового законодавства.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Несплата податку продавцем, чи його контрагентом (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не повинна впливати на податковий кредит покупця. З огляду на зазначене, відсутні підстави для донарахування податку на додану вартість на покупця при несплаті цього податку продавцем, чи його контрагентом оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

З огляду на зазначене, висновок перевірки про відсутність об'єкту, який підпадає під визначення п.п.7.4.1, 7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, порушення підприємством п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону та донарахування за результатами перевірки ПДВ у розмірі 2897295,92 грн., є необґрунтованим.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Господарського кодексу України, державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання, у тому числі і за збереженням та витрачанням коштів і матеріальних цінностей суб'єктами господарських відносин - за станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності; контроль і нагляд у сферах податкових відносин здійснюється уповноваженими державними органами і їх посадовими особами.

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Органи державної влади і посадові особи зобов'язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб'єктів господарювання неупереджено, об'єктивно і оперативно, дотримуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб'єктів господарювання.

Відповідно до ст.2, 8, 9, 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990р. № 509-XII у редакції Закону України від 24.12.1993р. № 3813-XII (далі — Закон України “Про державну податкову службу в Україні”), здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством є завданням та функцією органів державної податкової служби.

Статтею 13 названого Закону передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Підприємство не зобов'язано та не має права здійснювати контроль за додержанням норм податкового законодавства підприємствами України, у тому числі його контрагентами та контрагентами контрагентів, так як це не передбачено нормами чинного законодавства.

Нормами діючого законодавства з питань оподаткування не передбачена відповідальність платника податків за діяння інших платників. Таким чином, підприємство не повинно нести відповідальність за порушення, вчинені його контрагентами.

З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для зменшення правомірно визначених валових витрат та податкового кредиту підприємства.

Відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон України 2181), у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Відповідно до п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

З огляду на те, що відсутні підстави для донарахування відповідачем податку на прибуток за основним платежем у розмірі 3621620,0 грн., відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п. 17.1.3 п.п. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 у розмірі 2677098,0 грн.

З огляду на те, що відсутні підстави для донарахування відповідачем податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 4345943,0 грн., відсутні підстави для застосування до підприємства штрафних (фінансових) санкцій згідно п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181 у розмірі 1448648,0 грн.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведена законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що АТВО „Харків” було відомо про порушення ТОВ „Оригінал-Торг” чи ТОВ „Влат” вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії АТВО „Харків”, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору, укладеного між АТВО „Харків” та ТОВ „Оригінал-Торг”, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від від 10.03.2009 р. №442/18-041-30360512 відносно нікчемності укладеного правочину, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що до матеріалів справи надано постанову ст.о/у ВВСМПБ ВПМ ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Дубовик Я.С, затверджену начальником відділу податкової міліції ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова Шевченко Ю.М. 07.05.2009 р., про відмову в порушенні кримінальної справи відносно посадових осіб АТВО „Харків” за відсутністю складу злочину, передбаченого ст.212 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1-6 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 69 - 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Харків" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м Харкова, за участю прокурора Жовтневого району м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень –задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м Харкова від 20.03.2009 року №0000031800/0 та №0000041800/0 по акту перевірки №442/18-041/30360512 від 10.03.2009 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Харків" (61020, м. Харків, пров. Метизний, 12) судовий збір в розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 20.07.2009р.

Суддя                                                                                           П'янова Я.В.