Постанова № 4600323, 07.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07.07.2009 р.                                                                                           № 2а-37833/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Басової Н.М.

За участю представників сторін:

Позивача: Попенко Є.Л.

Відповідача: Тімашов О.Ю., Храмих С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірмаАйрон-сервіс" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон - сервіс", звернувсядо Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення про застосування до позивача податкового зобов'язання та штрафної санкції на загальну суму 641125,50 грн.

В обґрунтовування позову позивач зазначив, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Виробничо - комерційної фірми Айрон-сервіс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 по 30.06.2008 роки. За результатами перевірки складено акт № 94/23-33291109 від 26.01.2009 р. та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.03.2009 року № 0000292330/0 на суму 641125,50 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 427417,00 грн., за штрафними санкціями - 213708,50 грн.

На думку представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 02.03.2009 року № 0000292330/0 прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконним та необґрунтованим.

Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в своїх запереченнях на позов та його представники в судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на положення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач, в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р. на загальну суму 427417 грн. Вказують на те, що при співставленні податкового кредиту позивача, в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ „ПБК „Вертикаль”. В ході проведення виїзної планової перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.04.06 р. по 30.06.08 р. виявлено, що дані ТОВ «ПБК «Вертикаль», які відображені у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання (податкове зобов’язання та податковий кредит) за перевіряємий період – не є дійсними. До того ж у вищевказаному акті перевірки зазначено, що угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду – ТОВ «ПБК «Вертикаль» з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. З огляду на викладене, зроблено висновок, що укладені угоди, які виконувались протягом перевіряємого періоду з ТОВ „ПБК Вертикаль” з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків для позивача, а тому в розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Підстав для визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач та його представники у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з такого.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 по 30.06.2008 роки, за результатами якої складено акт № 94/23-33291109 від 26.01.2009 р. та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.03.2009 року № 0000292330/0 на суму 641125,50 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 427417,00 грн., за штрафними санкціями - 213708,50 грн.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон - сервіс" п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме платником завищено податковий кредит за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р. на суму 427417 грн.

Відповідач, з посиланням на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України зазначає, що правочин, укладений між ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" та ТОВ „ПБК Вертикаль” суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та не сплати до Державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах. З огляду на викладене, відповідач з вказівкою на ст.215 ЦК України вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з такого.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, а саме: були укладені договори поставки.

Як пояснив суду представник позивача ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" на підставі зазначених угод від ТОВ „ПБК Вертикаль”, яке як і позивач є платником податку на додану вартість, була прийнята та оплачена металопродукція, котра була призначена саме для виконання статутної діяльності. Внаслідок чого, ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" було отримано податкові накладні від ТОВ „ПБК Вертикаль”, оформлені належним чином.

ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару (надання послуг) в розмірі 427417 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову сум (ст.712 ЦК України).

Суд зазначає, що підставою для визнання недійсним правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Щодо висновку ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „ПКБ „Вертикаль” з зазначеними у акті перевірки підрядником та замовником, а тому такі правочини згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон - сервіс " та ТОВ „ПБК Вертикаль” при вчиненні спірних правочинів та на час розгляду справи у суді зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, поясненнями сторін та дослідженими письмовими доказами по справі підтверджено, що виконанні роботи по договорам поставки були призначенні для виконання статутної діяльності товариства.

Судом з’ясовано, що отримані ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон - сервіс" від ТОВ „ПБК Вертикаль” податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Крім того, ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" та ТОВ „ПБК Вертикаль” належним чином оформили договірні правовідносини та на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" в повному обсязі перераховано податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за металопродукцію ТОВ „ПБК Вертикаль”.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ „ПБК Вертикаль” вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, щодо ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність вищезазначених договорів актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 26.01.2009 року № 94/23-33291109 стосовно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд зауважує, що згідно з п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що придбаний у контрагента товар був призначений для використання і був використаний у господарський діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами отримання металопродукції ТОВ „ПБК Вертикаль”, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму у розмірі 427417 грн.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податкових деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс" приписів п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити на те, що до матеріалів справи був наданий лист в.о. начальника ВПМ ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 23.03.2009 р. за № 1194/10/26-016, в якому повідомляється, що за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірма Айрон-сервіс", код за ЄДРПОУ 33291109 на теперішній час винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Висновки, що викладені в акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 02.03.2009 року № 0000292330 є протиправним і повинно бути скасовано, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо - комерційна фірмаАйрон-сервіс" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова від 02.03.2009 року № 0000292330/0 на загальну суму 641125,50 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 13.07.2009р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.