Постанова № 4600319, 20.07.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20.07.2009 р.                                                                                           № 2а-37800/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Кірєєва І.І.

Відповідача: Кагал Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заявуХарківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач,Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 60222,22 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Статтею 20 Закону встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичноі особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Таким чином, за 2 робочих місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 16.04.2009 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 60222,22 грн.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення на позов, де виклав свій погляд на обставини справи та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Заперечення обґрунтовує наступним. Згідно з ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-12, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих. У звіті відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою 10-Ш за 2008 рік, який міститься в матеріалах справи, середньооблікова чисельність працівників відповідача становить 108 осіб, у зв'язку з чим норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить чотири робочих місць, тоді як фактично було зайнято два робочих місця.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Таким чином, ТОВ «Паркінг+» зобов'язується працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів місцевого самоврядування, чи у разі звернення інваліда самостійно до підприємства, шляхом укладення трудового договору з тим інвалідом.

До ТОВ «Паркінг+» протягом 2008 року звернулися для працевлаштування два інваліда, які були працевлаштовані відповідачем, шляхом створення двох робочих місць, проведення їх атестації з врахуванням медичних рекомендацій та фізичних можливостей конкретної особи. Більше протягом 2008 року безпосередньо до ТОВ «Паркінг+» не зверталося для працевлаштування жодного інваліду.

Позивач не надав суду жодних доказів того, що до відповідача направлялись інваліди або останні самі звертались до відповідача з метою працевлаштування і їм було відмовлено у такому працевлаштуванні.

Крім того, відповідач в наданих запереченнях на позов посилався на важкі та шкідливі умови праці на підприємстві.

Вислухавши пояснення представника позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньо облікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до форми 10-ПІ “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2008 рік середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2008 році становила 108 осіб, тобто, норматив для працевлаштування інвалідів складав чотири робочих місця.

Пунктом 5 “Положення про робоче місце інваліда, про порядок працевлаштування інвалідів” затвердженого Постановою КМ України від 03.05.1995 року № 314 підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центр зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Таким чином, всупереч викладеним вимогам Положення, відповідач не виконав обов’язок щодо своєчасного інформування державної служби зайнятості про готовність прийняти інваліда на певну посаду.

Згідно з ст. 18-1 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Відповідно до листа від 07.05.2009 року за №187 Харківського міського центру зайнятості Товариство з обмеженою відповідальністю «Паркінг+» звіти форми 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» за 2008 р. не подавало.

Як вбачається із звіту по формі № 10-ПІ, наданого відповідачем, у 2008 році на підприємство було працевлаштоване два інваліди.

Отже, відповідачем не виконано норматив двох робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

Суд вважає, що саме з вини відповідача, який своєчасно не повідомив Харківський міський центр зайнятості про наявність вакансій для інвалідів, інваліди не були направлені для працевлаштування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Паркінг+» у 2008 році.

Статтею 20 Закону встановлено обов’язок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичноі особи, які використовують найману працю, де середньо облікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно – господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно - господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Посилання відповідача на те, що позивач не надав суду жодних доказів того, що до відповідача направлялись інваліди або останні самі звертались до відповідача з метою працевлаштування і їм було відмовлено у такому працевлаштуванні, судом до уваги не приймається, оскільки відповідачем до Харківського міського центру зайнятості взагалі за 2008 р. жодного звіту форми 3-ПН «Звіт про наявність вакансій» не подавалося.

Враховуючи те, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують вимоги адміністративного позову.

За таких обставин суд знаходить позов щодо стягнення з відповідача адміністративно - господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2008 році в сумі 60222,22 грн. обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, керуючись ст. 18-1, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, п. 5 “Положення про робоче місце інваліда, про порядок працевлаштування інвалідів” затвердженого Постановою КМ України від 03 05 1995 року № 314, ст. ст. 35, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" про стягнення адміністративно-господарських санкцій –задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Паркінг+" (61030,м. Харків, вул. Диканівська, 51, МФО 351588, Р/Р 2600030126366, ВАТ Реал Банк, код ЄДРПОУ 32868719) на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5 Держпром, 1 під., к. 16, УДК Дзержинського району, ГУДКУ у Харківській області, р/р 31219230700003, МФО 851011, ЄДРПОУ 24134567) адміністративно-господарські санкції у розмірі 60222,22 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 24.07.2009р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.