Постанова № 4600291, 27.08.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

27.08.2009 р.                                                                                 № 2-а- 37621/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі :

Головуючого судді - Перцової Т.С.

при секретарі - Ульященко Л.М.

За участю представників сторін :

позивача - Стеця М.Л.

відповідача - Матофія М.Л.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмежаною відповідальністю "ТК Енергія" до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТК Енергія” звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 31.03.2009 року №0000202320/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 210000,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 140000,00 грн., за штрафними санкціями – 70000,00 грн. та від 31.03.2009 року № 0000212320/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 227500,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 175000,00 грн., за штрафними санкціями – 52500,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені за висновками акту документальної позапланової виїзної перевірки від 18.03.2009 року № 1202/232/32565073 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Вівальді», код ЕДРПОУ 32871564, за період з 01.10.2007 року по 30.06.2008 рік.

Позивач не погоджується з висновком відповідача про допущені ним порушення п.5.1, п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 334), обґрунтовуючи тим, що дані, відображені позивачем у деклараціях по податку на прибуток за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2008 року в частині валових витрат є дійсними, і підприємство правомірно включило до валових витрат за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року суму 175000,00 грн.

Крім цього, позивач не погоджується з висновками ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова стосовно порушення положень п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі – Закон № 168). Стверджує, що всі отримані у ПП „Вівальді” послуги по узгодженню робочого проекту, узаконюванню об’єктів будівництва використовувались ТОВ „ТК Енергія” з нарахуванням податкових зобов’язань у межах виконання Закону України „Про податок на додану вартість”, тобто були використані в оподатковуваних операціях та в межах господарської діяльності. Вказує на те, що суми, віднесені позивачем до складу податкового кредиту, у зв’язку з придбанням послуг у ПП «Вівальді» підтверджені податковими накладними ПП «Вівальді» від 12.05.2008 р. № 41, від 14.05.2008 р. № 43, від 14.05.2008 р. № 45, від 15.05.2008 р. № 47, від 15.05.2008 р. № 48, від 19.05.2008 р. № 50, від 20.05.2008 р. № 51, від 21.05.2008 р. № 54, від 21.05.2008 р. № 52, від 23.05.2008р. № 58, від 23.05.2008 р. № 57, від 02.06.2008 р. № 5, від 02.06.2008 р. № 6, від 03.06.2008 р. № 9, від 03.06.2008 р. № 20, від 03.06.2008 р. № 8, від 04.06.2008 р. № 11, від 04.06.2008 р. № 12, від 05.06.2008 р. № 15, від 05.06.2008 р. № 21, від 06.06.2008 р. № 18, від 09.06.2008 р. № 23, від 09.06.2008 р. № 24, від 09.06.2008 р. № 22, від 11.06.2008 р. № 25, від 11.06.2008 р. № 26, які оформлені згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, та є підставою для включення до податкової декларації даних про податковий кредит. Представник позивача наголошує на тому, що ТОВ „ТК Енергія” виконало всі вимоги, що необхідні для отримання права на податковий кредит щодо зазначених сум, тому відсутні підстави для застосування п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, звертає увагу суду на те, що правочини між ТОВ „ТК Енергія” та ПП „Вівальді” було вчинено з додержанням всіх вимог, зазначених у статті 203 Цивільного Кодексу України, у тому числі і вимозі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 31.03.2009 року №0000202320/0 та від 31.03.2009 року № 0000212320/0 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

Відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що актом перевірки ТОВ «ТК Енергія» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Вівальді» за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2008 р. № 1202/232/3256507 від 18.03.2009 року зафіксовано, що всі угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду – ПП «Вівальді» з постачальниками та покупцями товарів та послуг останнього, серед яких було виявлено і позивача - ТОВ „ТК Енергія»”, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому у розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на положення п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач. Так, за твердженням ДПІ, дані, які відображені ТОВ „ТК Енергія” у деклараціях з податку на прибуток за період 01.10.2007 р. по 30.06.2008 р. в частині валових витрат – не є дійсними на суму 175000,00 грн., тобто зайво включені до валових витрат за цей період, в результаті чого донараховано податок на прибуток всього на суму 175000,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 52500,00 грн. Крім того, ДПІ вважає, що у зв’язку з проведенням операцій з ПП «Вівальді», дані, які відображені ТОВ «ТК Енергія» у деклараціях з податку на додану вартість за період з період 01.10.2007 р. по 30.06.2008 р. про обсяги придбання товару та податковий кредит – не є дійсними на суму 140000,00 грн. Тобто, в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” до податкового кредиту за період 01.10.2007 р. по 30.06.2008 р. зайво включена сума 140000,00 грн., в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2008 р. у сумі 140000,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 70000,00 грн. Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 31.03.2009 року №0000202320/0 по податку на додану вартість на загальну суму 210000,00 грн. та від 31.03.2009 року № 0000212320/0 по податку на прибуток на загальну суму 227500,00 грн. були винесені за висновками документальної позапланової виїзної перевірки від 18.03.2009 року № 1202/232/32565073 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Вівальді», код ЕДРПОУ 32871564, за період з 01.10.2007 року по 30.06.2008 рік.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення : ч.1 ст.. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по право чинах, здійснених ТОВ „ТК Енергія” з постачальником товару ПП „Вівальді” (код ЄДРПОУ 32871564); п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.097 р. із змінами та доповненнями - ТОВ „ТК Енергія” занижено податок на прибуток за період з 01.10.2007р. по 30.06.2008р. на суму 175000 грн., в тому числі: у 2 кварталі 2008р. на суму 175000 грн.; п.п.7.4.1 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями ТОВ „ТК Енергія” занижено податок на додану вартість всього на суму 140000 грн., в тому числі: у червні 2008р. на суму 140000 грн.

Виходячи зі змісту акту перевірки, підставою для вищевказаних висновків щодо порушення позивачем наведених норм права слугували висновки акту перевірки ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова від 17.11.2008 року № 1220/23-304/32871564 ПП „Вівальді” та висновок фахівця Науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру при Головному управлінні МВС України у Харківській області про визнання здійснення підписів від імені Яковенка Є.П. – директора ПП „Вівальді” на податковій звітності з ПДВ за квітень, травень 2008 року та податковій звітності з податку на прибуток за 1 квартал та 9 місяців 2008 року іншою особою.

Так, ДПІ у Жовтневому районі було визначено, що угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряємого періоду – ПП «Вівальді», з покупцями товарів та послуг останнього не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. В ході проведення перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже і відсутня фінансово-господарська діяльність. Також було зроблено висновок, що у ПП «Вівальді» відсутні об’єкти, які підпадають під визначення ст. 4 Закону І України „Про оподаткування прибутку підприємств”. В зв’язку з чим, вказано, що дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток – не є дійсними. Враховуючи викладене в розділах „Валові доходи”, „Валові витрати” акта перевірки, у ПП «Вівальді» відсутні об’єкти, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Дані, наведені за період з 01.10.2007р. по 30.06.2008р. в деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання, податкове зобов’язання та податковий кредит визнані недійсними.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „ТК Енергія” мало господарські взаємовідносини з ПП «Вівальді» згідно договорів : від 10.03.2008 р. №18/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в пгт. Куп’янськ-Узловиий, вул. Силікатна 1; від 10.03.2008р. № 19/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул.Блюхера 21; від 10.03.2008р. № 20/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, пр.50 років СРСР 171; від 10.03.2008р. № 21/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул.Шевченка 233; від 10.03.2008р. №22/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Куп’янськ, вул..Леніна 85; від 14.03.2008 р. № 23/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в пгт.Комсомольське-Змійов; від 14.03.2008р. № 24/ВЮ на суму 40000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул.Клочківська 159; від 14.03.2008р. № 25/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул.Електровозна 99; від 17.03.2008р. № 26/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, пр.50 років ВЛКСМ 49/8; від 17.03.2008р. № 27/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул.Зернова 4а; від 17.03.2008р. №28/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Куп’янськ, вул.Фрунзе 3; від 21.03.2008 р. №30/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул.Плеханівська 126; від 21.03.2008р. № 31/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул.Клочківська 202; від 25.03.2008р. № 32/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул.Кузинський двір 8/9 – вул.Привокзальна 2, від 25.03.2008р. №33/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, по вул.Полтавський шлях – вул.Привокзальна 2, від 25.03.2008 р. № 34/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, по вул.Кузинський двір 8/9 – вул.Рилєєва 60; від 25.03.2008р. № 35/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку по с.Скрипаи з-д „PRIME” пгт.Комсомольське; від 28.03.208р. № 36/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул.Балакирева 45; від 28.03.2008 р. №37/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку Харківська обл. пгт.Панютино, вул.Леніна 5;, від 28.03.2008р. № 38/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в м.Харків, вул..О.Яроша 18; від 28.03.2008р. № 39/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку м.Чугуєв вул.Правди 6; від 22.04.2008 р. № 45/ВЮ на суму 45000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку пгт.Іванков; від 22.04.2008 р. № 46/ВЮ на суму 46000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку в пгт.Коцюбинське вул..Железнодорожна 1; від 22.04.2008р. № 47/ВЮ на суму 30000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку пгт.Гребинки; від 22.04.2008р. № 48/ВЮ на суму 25000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку м.Біла Церков; від 24.04.2008р. № 49/ВЮ на суму 25000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку с.Бишев; від 28.04.2008 р. № 51/ВЮ на суму 45000 грн. на будівництво БС мобільного зв’язку с.Бзов.

Як зазначено в акті перевірки, на підставі вищенаведених договорів ТОВ „ТК Енергія" отримало послуги по узгодженню робочого проекту, узаконюванню об’єктів будівництва, про що оформлені акти виконаних робіт та виписані накладні за переліком, визначеним в акті перевірки (стор.7-11).

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ „ТК Енергія” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме – зайве віднесення до податкового кредиту за період з 01.10.2007 року по 30.06.2008 року ПДВ на загальну суму 210000,00 грн.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що вказані вище правочини між ТОВ „ТК Енергія» та ПП «Вівальді» не були спрямовані на настання правових наслідків, що протиречать положенням ст. 202 глави 16 Цивільного кодексу Україні і у розумінні п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України і є нікчемними. Внаслідок чого ДПІ не визнає право позивача на включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних отриманих ТОВ «ТК Енергія» від ПП „Вівальді” і робить висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

Судом з’ясовано, що на підставі вказаних договорів ТОВ «ТК Енергія» отримало послуги по узгодженню робочого проекту, узаконюванню об’єктів будівництва, яке як і позивач є платником податку на додану вартість. Проведення цих операцій підтверджується відповідними актами виконаних робіт, які були підписані обома сторонами. Також, ТОВ «ТК Енергія» було отримано податкові накладні від ПП „Вівальді”, які оформлені у відповідності до вимог пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що не заперечується відповідачем по справі. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Наданими до суду копіями банківських виписок та платіжних доручень підтверджено, що ТОВ «ТК Енергія» розрахувалось за отримані послуги на суму 715000,00 грн., перерахувавши вказані кошти на рахунок ПП „Вівальді” в т.ч. ПДВ – 20%. Податкові накладні було відображено в Реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період з 01.10.2007р. по 30.06.2008р. (червень 2008р.). Також отримані податкові накладні відображені у Деклараціях з ПДВ за цей же період.

Після чого, ТОВ «ТК Енергія» включило до складу податкового кредиту сплачену суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару (надання послуг), а саме: за червень 2008 року – 140000,00 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Судом встановлено, що на час укладення спірних правочинів, як позивач, ТОВ «ТК Енергія», так і його контрагент - ПП «Вівальді», відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” мав статус платника податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” вказані суб’єкти господарювання мали право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.ст. 219, 220, 221, 224, 228 ЦК України, недійсними, зокрема є правочини в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, недодержання сторонами вимоги про нотаріальне посвідчення договору, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності в разі відсутності його схвалення батьками, усиновлювачем або опікуном, правочин, вчинений без дозволу органу опіки та піклування в порядку ст.71 ЦК України, правочин, що порушує публічний порядок, тобто спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 27 Господарського кодексу України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми суд приходить до висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

В ході розгляду даної справи судом встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентом договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено, хоча, відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб’єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані в даній справі рішення, не міг керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а його позиція про те, що дані договори очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплені належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

Суд зазначає, що ТОВ «ТК Енергія» та ПП «Вівальді» належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

Крім того, ТОВ «ТК Енергія» було перераховано податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість з придбаних від ПП «Вівальді» послуг.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ПП «Вівальді» вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договорів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 18.03.2009 року № 1202/232/32565073 відносно нікчемності укладених спірних правочинів, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

З урахуванням вищевикладеного та положень п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами придбання у ПП «Вівальді» послуг ТОВ «ТК Енергія» правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 140000,00 грн.

Враховуючи викладене, безпідставним вважається висновок відповідача про порушення ТОВ «ТК Енергія» п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ ТОВ «ТК Енергія» у загальному розмірі 210000,00 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 31.03.2009 року №0000202320/0 є протиправним і повинно бути скасоване, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

Також, за висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ „ТК Енергія” п. 5.1, 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: перевіркою встановлено, що дані, відображені ТОВ „ТК Енергія” у деклараціях з податку на прибуток за період: 2 квартал 2008р. в частині валових витрат – не є дійсними на суму 700000грн. ( 140000грн.- і 20% ПДВ). Внаслідок чого, ДПІ зроблено висновок про заниження податку на прибуток за період з 01.10.2007р. по 30.06.2008р. на суму 175000грн., в тому числі: за 2 кварталі 2008р. на суму 175000грн. В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З пояснень сторін та досліджених письмових доказів судом встановлено, що позивачем за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2008 року здійснено витрати щодо оплати отриманих від ПП „Вівальді” послуг. На підтвердження оплати за договорами до суду надані копії банківських виписок та платіжних доручень.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Видаткові та прибуткові накладні, акти виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з по придбанню послуг (узгодження робочого проекту, узаконювання об’єкта будівництва) повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат, саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З підстав наведених вище, суд вважає висновки ДПІ щодо нікчемності укладених спірних правочинів та недійсності даних, відображених ТОВ „ТК Енергія” у деклараціях з податку на прибуток за період 2 квартал 2008р. в частині валових витрат у загальному розмірі 700000 грн. такими, що не відповідають фактичним обставинам у справі, та зробленими при довільному тлумаченні діючого законодавства.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування суми по податку на прибуток у розмірі 227500,00 грн. за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2008 року.

Внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 31.03.2009 року № 0000212320/0 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 227500,00 грн., у томі числі за основним платежем в сумі 175000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 52500,00 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 8, 17, 86, 87, 94, 161-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТК Енергія” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 31.03.2009р. № 0000202320/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 210000,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 31.03.2009р. № 0000212320/0 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток на загальну суму 227500,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТК Енергія”, код 32871564, державне мито у розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 31.08.2009 року.

Суддя                               (підпис)                                        Перцова Т.С.

Згідно з оригіналом. Оригінал знаходиться в матеріалах справи.

Постанова не набула законної сили.

          Суддя                                                                                Т.С.Перцова

          Секретар                                                                      Л.М.Ульященко