Ухвала суду № 46001926, 30.06.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/9690/15-к

1-кс/295/3549/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2015 року м. Житомир

Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира Кузнєцов Д.В.,

за участю секретаря судового засідання Мельник Ж.А.,

прокурора Мачихіної Т.С.,

слідчого Яворського Я.І.,

підозрюваного ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі клопотання слідчого СВ Житомирського МВ УМВС України в Житомирській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3, погоджене старшим прокурором прокуратури м. Житомира ОСОБА_4, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий звернувся до суду з указаним клопотанням в обґрунтування якого зазначив наступне.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_1, будучи раніше засудженим за вчинення майнових злочинів, передбачених КК України, відповідних висновків не зробив та знову вчинив умисний злочин, за наступних обставин.

27.06.2015 р. близько 13 години ОСОБА_1 разом із ОСОБА_5 перебували на зупинці громадського транспорту, що поблизу будинку №82 по вул. Баранова у м. Житомирі, де помітили раніше незнайому їм ОСОБА_6, яка тримала в руці належну їй жіночу сумку із особистими речами всередині.

В зазначений день, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме вказаної сумки та її вмісту, що належить ОСОБА_6, поєднаним із насильством, що не є небезпечним для здоровя останньої, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В подальшому реалізуючи свій злочинний умисел, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_1 перебуваючи у мовчазній змові із ОСОБА_5, спостерігав, як останній підійшов до раніше незнайомої ОСОБА_6 та наніс один удар правою рукою в ліву частину обличчя від якого остання впала. Після цього ОСОБА_5 підняв вказану сумку та разом із ОСОБА_1 місце злочину залишили та в подальшому розпорядились викраденим майном на власний розсуд.

Таким чином, як вказує у клопотанні слідчий, ОСОБА_7 діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_5, вчинив відкрите викрадення чужого майна, поєднане із насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, а саме:

- Жіночої сумки чорного кольору, виготовленої зі шкірозамінника, що матеріальної цінності для потерпілої не становить;

- Грошових коштів у сумі 430 гривень 00 копійок;

- Сонцезахисних окулярів коричневого кольору що матеріальної цінності для потерпілої не становлять;

- Електронної карти банку «Приватбанк» та «Укрексімбанк», що матеріальної цінності для потерпілої не становлять;

- Мобільного телефону торгівельної марки Nokia 107 RM-961, вартістю 800 гривень 00 копійок, завдавши таким чином матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_6 на загальну суму 1 230 гривень 00 копійок.

Підставою до внесення клопотання стало те, що в діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, і під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, впливати на потерпілого в даному кримінальному провадженні та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали дане клопотання, просили його задовольнити.

Підозрюваний заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив обрати більш мякий запобіжний захід, а саме особисте зобовязання. Вину у скоєному визнав частково, однак заперечував щодо змови із ОСОБА_5, вважає себе невинуватим та бажає примиритись із потерпілою. Додав, що затриманий був 27 червня.

Захисник просила обрати відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобовязання. Послалася на те, що такий вид змови як мовчазна змова не передбачений КК України, не є кримінально караним діянням спостерігання, а в діях підозрюваного відсутній склад злочину. До того ж, за словами захисника, доказів реального існування передбачених ст. 177 КПК України ризиків не доведено, а додані до клопотання процесуальні документи є нечитабельними.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії доданих до нього матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, оглянувши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається із доданих до клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою матеріалів, обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_1 даного кримінального правопорушення підтверджується рядом зібраних доказів, зокрема протоколами огляду місця події від 27.06.2015, допиту потерпілої ОСОБА_6 від 27.06.2015 та свідка ОСОБА_8 від 27.06.2015 тощо.

Слідчим суддею встановлено, що 28.06.2015 року гр. ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 186 ч. 2 КК України.

Відповідно до приписів ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1, слідчий суддя враховує вимоги ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Окрім цього, згідно п.5 ч.2 ст.183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. За санкцією частини другої статті 186 КК України передбачене покарання, зокрема, у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1, наявність вагомих доказів вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, враховуючи його вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, факт того, що він офіційно не працює, немає постійного доходу, власних неповнолітніх дітей на утриманні немає, був судимим, а також враховуючи, що існує реальний ризик вчинення ним нового кримінального правопорушення і можливості підозрюваного переховатися від органів досудового розслідування та/або суду, слідчий суддя дійшов до висновку про задоволення клопотання та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1

Між тим, відповідно до ч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається у межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 187, 193-194, 196, 197, 205, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів, обчислюючи строк тримання під вартою з моменту його затримання, тобто з 14 год. 00 хв. 27 червня 2015 року.

Відповідно до ч. 5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України, з урахування наведених вище обставин, що характеризують підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків 20 розмірів мінімальної заробітної плати, а саме 24360 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок № 37317006001562 Територіального управління Державної судової адміністрації України в Житомирській області (Код: 26278626, МФО: 811039, Банк: ГУДКСУ в Житомирській області), у разі внесення якої звільнити ОСОБА_1 з-під варти.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

Строк дії ухвали до 25 серпня 2015 року.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Д.В. Кузнєцов