Рішення № 46001917, 16.06.2015, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/5216/15-ц

Категорія 40

2/295/1858/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.,

при секретарі Говорадло А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ТОВ "БМ Банк" про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із указаним позовом в якому зазначив, що 17 лютого 2015 року гр. ОСОБА_2 звернувся до Богунського районного суду м. Житомира із зустрічною позовною заявою до ПАТ «БМ Банк» та вказав письмово, що гр. ОСОБА_1 застосовує різні дії, які носять ознаки злочинів. Таким чином відповідач відкрито розповсюджує про позивача відомості, які не відповідають дійсності, ганьблять честь та гідність. Позивач зазначає, що є клієнтом ПАТ «БМ Банк» та направлення неправдивої інформації на адресу ПАТ «БМ Банк» впливає на його стосунки із посадовим особами та з представником банку, мають негативні наслідки для позивача, ображають його як правозахисника. Так як одночасно позивач займається правозахисною діяльністю та практично всі працівники Богунського районного суду м. Житомира знають його по роботі, то поширення ОСОБА_2 неправдивої інформації до суду, що нібито гр. ОСОБА_1 застосовує різні дії, які носять ознаки злочинів, викликають негативну реакцію, що принижує позивача в очах юристів та працівників суду, наносить шкоду діловій репутації. Позивач просить суд визнати відомості, розповсюджені ОСОБА_2 17 лютого 2015 року, що нібито ОСОБА_1 застосовує різні дії, які носять ознаки злочинів, такими, що не відповідають дійсності, ганьблять честь, гідність та ділову репутацію позивача, стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1 грн. та судові витрати, а також зобовязати відповідача звернутись письмово до Богунського районного суду м. Житомира та до ПАТ «БМ Банк» і спростувати розповсюджені недостовірні відомості.

В судовому засіданні позивач підтримав свої вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Додав, що є поручителем за кредитним договором, в якому позичальником є ОСОБА_2 ПАТ «БМ Банк» звернулось із позовом про стягнення заборгованості до сторін по справі, а відповідач ОСОБА_2 в рамках тієї справи звернувся із зустрічним позовом до банку. Вказав, що представники відповідача не надали доказів того, що позивач вчиняє дії, котрі містять в собі ознаки злочинів.

Представники відповідача заперечували проти позову, просили відмовити в його задоволенні, надали письмові заперечення. Зазначили, що позивач неодноразово звертався із заявами до посадових осіб УМВС України в Житомирській області із звинуваченням відповідача у скоєнні злочинів, а також з цього приводу звертався до Міністра МВС України, до заступника Міністра МВС України, до начальника СБУ в Житомирській області, до Голови СБУ, до Голови Кабінету Міністрів України та народних депутатів України. При цьому по всіх заявах позивача проведені перевірки та встановлено, що з боку ОСОБА_2 відсутні ознаки будь-яких неправомірних дій, злочинів та правопорушень, в яких у своїх заявах звинувачує його позивач. Безпідставне звинувачення відповідача у вчиненні злочинів позивачем ОСОБА_1 з його боку носить ознаки злочину та грубе порушення Конституції України, а саме ст.ст. 28, 32, 68, а також формально підпадає під ознаки злочинів, передбачених ст.ст. 182, 383 КК України. Всі вищезазначені дії гр. ОСОБА_1 здійснюються для того, щоб відповідач ОСОБА_2 відмовився від іпотечного майна, а саме: квартири, де є іпотекодавцем, за яку особисто позивач ОСОБА_1 не сплатив ні гривні. На думку представників відповідача, оспорювана позивачем фраза, яка міститься в зустрічному позові, вказана з метою показати бажання гр. ОСОБА_1 забрати іпотечне майно, хоч останній за неї не платив. Встановити ж чи є в діях позивача склад злочину може тільки суд та правоохоронні органи.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду спору повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представників відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира Чішман Л.М. від 31.12.2014 відкрито провадження у справі №295/19747/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою від 18.02.2015 року по цій же справі обєднано в одне провадження цивільну справу №295/19747/14-ц та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства БМ Банк про визнання кредитного договору №2/7/010208 від 01 лютого 2008 року недійсним.

Як вбачається із змісту зустрічного позову у справі №295/19747/14-ц, гр. ОСОБА_2 зазначив у своєму позовній заяві, що із травня 2014 року ОСОБА_1 і власник 1/2 частини іпотечного майна ОСОБА_3 (донька позивача), проживаючи в квартирі, оплачувати обовязкові платежі за кредитом не бажає. В той же час, разом із своїм батьком ОСОБА_1, намагаються спонукати позивача в повному обсязі виконувати кредитні зобовязання, для чого застосовують різні дії, які носять ознаки злочинів.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У відповідністю із ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про інформацію" під інформацією цей Закон розуміє будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Отже, фактами, з якими закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що моральна шкода втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних страждань у зв'язку з ушкодженням здоров'я, втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Як розяснено судам у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред'явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом. Не підлягають розгляду судами позови про захист гідності, честі чи ділової репутації, приниження яких відбулося внаслідок давання показань свідками, а так само іншими особами, які брали участь у справі, відносно осіб, які брали участь у тій справі, якщо наведена в них інформація була доказом у справі та оцінювалась судом при ухваленні судового рішення, оскільки нормами процесуальних кодексів встановлено спеціальний порядок дослідження та оцінки таких доказів. Вказана вимога по суті означала б вимогу повторної судової оцінки наданих суду доказів у раніше розглянутій справі.

Як вбачається із змісту зустрічної позовної заяви гр. ОСОБА_2 у справі №295/19747/14-ц, її предметом є визнання кредитного договору від 01.02.2008 року №2/7/010208 недійсним та відмова в позові ПАТ «БМ Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Сторонами по справі №№295/19747/14-ц є як гр. ОСОБА_2, так і гр. ОСОБА_1

Враховуючи розяснення, викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог гр. ОСОБА_1, так як недостовірна на думку позивача інформація, що містилась в зустрічній позовній заяві гр. ОСОБА_2 (стосовно застосування гр. ОСОБА_1 різних дій, які носять ознаки злочинів) напряму стосувалась предмету позову та була визначена як однією із підстав пред'явленого позову. Зокрема у зустрічній позовній заяві гр. ОСОБА_2 вказує, що за рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 11.03.2014 по справі №295/8646/13-ц за гр. ОСОБА_3 визнано право власності на 1/2 частини «іпотечної» квартири, а отже вона несе зобовязання по сплаті за кредитним договором, проте ПАТ «БМ Банк» не відкоригував кредитні зобовязання у відповідності до рішення Богунського районного суду м. Житомира від 11.03.2014 року. В той же час гр. ОСОБА_3 разом із батьком гр. ОСОБА_1 намагаються спонукати гр. ОСОБА_2 виконувати кредитні зобовязання в повному обсязі, для чого, зокрема, і «застосовують різні дії, які носять ознаки злочинів».

Ні підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 16, 23, 277, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Кузнєцов