Постанова № 4600181, 14.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

14.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36143/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Шевченко Г.М.

відповідача –Тамашюнаса А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Фірма Жизнь"

до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова

пропро визнання податкових повідомлень-рішень недійсними , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Жизнь” звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 12.02.2009 року № 0000081820/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 249717,24 грн., у т.ч. за основним платежем – 166478,16 грн., за штрафними санкціями – 83239,08 грн. та від 12.02.2009 року № 0000071820/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на прибуток у сумі 312146,22 грн., у т.ч. за основним платежем – 208097,48 грн., за штрафними санкціями – 104048,74 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Вказує, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені за висновками акту документальної невиїзної перевірки № 485\182\33413642 від 06.02.2009 року, проведеної на підставі відомостей, викладених у листі ДПА у Харківській області від 31.10.2008 року № 15939/7/23-412, яким остання повідомила про те, що за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року ( акт перевірки від 08.10.2008 року № 4729/23/32948799), всі угоди та дані декларацій підприємств-контрагентів, визнаються нікчемними.

Позивач не погоджується з висновком відповідача про допущені ним порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року N 334/94-ВР (зі змінами та доповненнями, далі - Закон № 334), обґрунтовуючи тим, що дані відображені позивачем у деклараціях по податку на прибуток за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року в частині валових витрат є дійсними, і підприємство правомірно включило до валових витрат за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року суму 832391,00 грн.

Крім цього, позивач не погоджується з висновками ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова стосовно порушення положень п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року (із змінами та доповненнями, далі – Закон № 168).Стверджує, що всі отримані у ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” послуги на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, робіт з укладки - пакетировки будівельних матеріалів та транспортно-експедиційні послуги використовувались ТОВ „Фірма Жизнь” з нарахуванням податкових зобов’язань у межах виконання Закону України „Про податок на додану вартість”, тобто були використані в оподатковуваних операціях та в межах господарської діяльності. Вказує на те, що суми, віднесені позивачем до складу податкового кредиту, у зв’язку з придбанням послуг у ТОВ „ПБК „Вертикаль” підтверджені податковими накладними ТОВ „ПБК „Вертикаль” від 28.04.2006 р. № 6088 р., від 31.05.2006 р. № 5031, від 30.06.2006 р. № 6033, від 31.07.2006 р. № 6317, від 31.08.2006 р. № 831, від 29.09.2006 р. № 992, від 27.10.2006 р. № 271, від 30.11.2006 р. № 1130, від 29.12.2006 р. № 1239, від 31.01.2007 р. № 1053, від 28.02.2007 р. № 2128, від 30.03.2007 р. № 3073, від 30.04.2007 р. № 4330, від 31.05.2007 р. № 5231, від 27.06.2007 р. № 6327, від 31.07.2007 р. № 1741, від 31.08.2007 р. № 8333, від 28.09.2007 р. № 9328, від 28.09.2007 р. № 9329, від 31.10.2007 р. № 1077, від 31.10.2007 р. № 1079, від 30.11.2007 р. № 3711, від 30.11.2007 р. № 3713, від 29.12.2007 р. № 1831, від 29.12.2007 р. № 1829, від 31.01.2008 р. № 1181, від 31.01.2008 р. № 1179, від 29.02.2008 р. № 2993, від 29.02.2008 р. № 2992, від 31.03.2008 р. № 3879, від 31.03.2008 р. № 3890, від 30.04.2008 р. № 4317, від 30.04.2008 р. № 4319, від 30.05.2008 р. № 5315, від 30.05.2008 р. № 5313, від 30.06.2008 р. № 6177, від 30.06.2008 р. № 6175, які оформлені згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, та є підставою для включення до податкової декларації даних про податковий кредит. Представник позивача наголошує на тому, що ТОВ „Фірма Жизнь” виконала всі вимоги, що необхідні для отримання права на податковий кредит щодо заначених сум, тому відсутні підстави для застосування п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, звернули увагу суду на те, що правочини між ТОВ „Фірма Жизнь” та ТОВ „ПБК „Вертикаль” було вчинено з додержання всіх вимог, зазначених у статті 203 Цивільного Кодексу України, у тому числі і вимозі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 12.02.2009 року № 0000081820/0 та від 12.02.2009 року № 0000071820/0 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають визнанню судом недійсними.

Відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що на підставі відомостей, викладених у листі ДПА у Харківській області від 31.10.2008 року № 15939/7/23-412 про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року ( акт перевірки від 08.10.2008 року № 4729/23/32948799), всі угоди, укладені та такі що виконувались протягом перевіряє мого періоду – ТОВ «ПБК «Вертикаль» з постачальниками та покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому у розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України визнані нікчемними. Серед контрагентів ТОВ «ПБК «Вертикаль» за цей період було виявлено і позивача - ТОВ „Фірма Жизнь”. Так, при співставленні податкового кредиту позивача, в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ „ПБК „Вертикаль”. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на положення п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач. Так, за твердженням ДПІ дані, які відображені ТОВ „Фірма Жизнь” у деклараціях з податку на прибуток за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р. в частині валових витрат – не є дійсними на суму 832391 грн., тобто зайво включені до валових витрат за цей період, в результаті чого донараховано податок на прибуток всього на суму 208097,48 грн. Крім того, ДПІ вважає, що ї зв’язку проведенням операцій з ТОВ «ПБК «Вертикаль», дані, які відображені ТОВ „Фірма Жизнь» у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008р. про обсяги придбання товару та податковий кредит – не є дійсними на суму 166478,16 грн., тобто в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” до податкового кредиту за період 01.04.2006р. по 30.06.08р зайво включена сума166478,16 грн. в результаті чого донараховано податок на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.08р у суму 166478,16грн. Враховуючи викладене, підстав для визнання недійсними оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.02.2009 року № 0000081820/0 по податку на додану вартість на загальну суму 249717,24 грн. та від 12.02.2009 року № 0000071820/0 по податку на прибуток на загальну суму 312146,22 грн. були винесені за висновками акту документальної невиїзної перевірки № 485\182\33413642 від 06.02.2009 року, проведеної на підставі відомостей, викладених у листі ДПА у Харківській області від 31.10.2008 року № 15939/7/23-412, яким остання повідомила про те, що за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року ( акт перевірки від 08.10.2008 року № 4729/23/32948799), всі угоди та дані декларацій підприємств-контрагентів, визнаються нікчемними.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ „Фірма Жизнь” мало господарськи взаємовідносини з ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” згідно договорів : від 04.01.2006 р., додаткової угоди від 01.07.2007 р. між ТОВ „Фірма Жизнь та ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, робіт по укладці на піддони, також, на пакетировку будівельних матеріалів, у т.ч. цегли; від 02.07.2007 р. між ТОВ „Фірма Жизнь” та ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” на доручення по виконанню транспортно-експедиційних робіт по перевезенню будівельних матеріалів по території м. Харкова та України.

Так, ТОВ „ПБК „Вертикаль” надало послуги на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки – пакетировки будівельних матеріалів та транспортно-експедиційні послуги, про що було виписано (оформлено) накладні (акти здачі-прийому робіт, тощо) та податкові накладні.

Крім того, ТОВ „Фірма Жизнь” листом від 29.01.2009 р. № 2 надало пояснення про те, що отримані послуги від ТОВ „ПБК Вертикаль” оприбутковані та включені до валових витрат і відображені в деклараціях по прибутку підприємств та по податку на додану вартість.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ „Фірма Жизнь” п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: перевіркою встановлено відсутність об’єктів, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Дані, відображені у деклараціях з податку на прибуток за перевіряємий період визнано недійсними. В ході перевірки встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Виходячи зі змісту п.1.32. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” "господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

З пояснень сторін та досліджених письмових доказів судом встановлено, що позивачем за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008 року здійснено витрати на транспортні послуги по перевезенню товарів до покупців від постачальника, згідно до актів виконаних робіт та видаткових накладних, які були надані податковому органу для перевірки.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Так, положеннями п.5.3. - 5.7. зазначеного вище Закону передбачено певні обмеження або пряма заборона щодо включення деяких витрат до складу валових витрат. Заборони щодо включення до складу валових витрат вартості автотранспортних послуг в даних пунктах Закону законодавцем не встановлено.

В пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що усі спірні витрати, здійснені позивачем за період, що перевірявся, підтверджені належними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі, а тому суд вважає, що такі витрати позивач мав право включити до складу валових витрат. Видаткові та прибуткові накладні, акти виконаних робіт, на підставі яких позивач відображав у складі валових витрат витрати з перевезення вантажу автомобільним транспортом повністю відповідають вимогам, які передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд зазначає, що Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат, саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує і пункт 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування суми по податку на прибуток у розмірі 208097,48 грн. за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008 року.

Внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова від 12.02.08 № 0000071820/0 року про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 312146,22 грн., у томі числі за основним платежем в сумі 208097,48 грн. та за штрафними (фінансовими санкціями у розмірі 104048,74 грн. є протиправним і повинно бути визнано судом недійсним.

Також, за висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ „Фірма Жизнь” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме – зайве віднесення до податкового кредиту за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008 року ПДВ на загальну суму 166478,16 грн.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що договір від 04.01.2006 р., додаткової угоди від 01.07.2007 р. між ТОВ „Фірма Жизнь та ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, робіт по укладці на піддони, також, на пакетировку будівельних матеріалів, у т.ч. цегли та договір від 02.07.2007 р. між ТОВ „Фірма Жизнь” та ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” на доручення по виконанню транспортно-експедиційних робіт по перевезенню будівельних матеріалів по території м. Харкова та України у розумінні ч. 2 ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України суперечить умовам право чину і є нікчемними.

Судом встановлено, що ДПІ визначає порушення позивачем п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” та як наслідок не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „Фірма Жизнь” з підстав того, що вважає угоди, укладені з ТОВ „ПБК Вертикаль” нікчемними.

Так, відповідач з посиланням на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України зазначає, що правочин, укладений між ТОВ „Фірма Жизнь” та ТОВ „ПБК Вертикаль” суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ „Фірма Жизнь” призвело до зменшення податкових зобов’язань. З огляду на викладене, відповідач з вказівкою на ст.215 ЦК України вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „Фірма Жизнь” мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, а саме: ТОВ „ПБК „Вертикаль” було надало послуги на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки – пакетировки будівельних матеріалів та транспортно-експедиційні послуги, виписано (оформлено) накладні (акти здачі-прийому робіт, тощо) та податкові накладні.

Як пояснив суду представник позивача ТОВ „Фірма Жизнь” на підставі спірних угод від ТОВ „ПБК Вертикаль”, яке як і позивач є платником податку на додану вартість, були отримані послуги. Внаслідок чого, ТОВ „Фірма Жизнь” було отримано податкові накладні від ТОВ „ПБК Вертикаль” від 28.04.2006 р. № 6088 р., від 31.05.2006 р. № 5031, від 30.06.2006 р. № 6033, від 31.07.2006 р. № 6317, від 31.08.2006 р. № 831, від 29.09.2006 р. № 992, від 27.10.2006 р. № 271, від 30.11.2006 р. № 1130, від 29.12.2006 р. № 1239, від 31.01.2007 р. № 1053, від 28.02.2007 р. № 2128, від 30.03.2007 р. № 3073, від 30.04.2007 р. № 4330, від 31.05.2007 р. № 5231, від 27.06.2007 р. № 6327, від 31.07.2007 р. № 1741, від 31.08.2007 р. № 8333, від 28.09.2007 р. № 9328, від 28.09.2007 р. № 9329, від 31.10.2007 р. № 1077, від 31.10.2007 р. № 1079, від 30.11.2007 р. № 3711, від 30.11.2007 р. № 3713, від 29.12.2007 р. № 1831, від 29.12.2007 р. № 1829, від 31.01.2008 р. № 1181, від 31.01.2008 р. № 1179, від 29.02.2008 р. № 2993, від 29.02.2008 р. № 2992, від 31.03.2008 р. № 3879, від 31.03.2008 р. № 3890, від 30.04.2008 р. № 4317, від 30.04.2008 р. № 4319, від 30.05.2008 р. № 5315, від 30.05.2008 р. № 5313, від 30.06.2008 р. № 6177, від 30.06.2008 р. № 6175.

Суд зауважує, що вказані податкові накладні, копії яких були додані до матеріалів справи оформлені належним чином з дотриманням вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Після чого, ТОВ „Фірма Жизнь” за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008 року включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну отриманих послуг на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки – пакетировки будівельних матеріалів та транспортно-експедиційних послуг, у розмірі – 166478,16 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів– будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦКУкраїни).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Щодо висновку ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по договорам, укладеним між ТОВ „Фірма Жизнь” та „ПКБ „Вертикаль”, а тому такі правочини згідно ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача хибною виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ „Фірма Жизнь” та ТОВ „ПБК Вертикаль” при вчиненні спірних правочинів (надання послуг на виконання вантажно-розвантажувальних робіт, укладки-пакетировки будівельних матеріалів та транспортно-експедиційних послуг) та на час розгляду справи у суді зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом з’ясовано, що отримані ТОВ „Фірма Жизнь” від ТОВ „ПБК Вертикаль” вище перелічені податкові накладні за відповідний період на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість як вже зазначалось оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Отже, ТОВ „Фірма Жизнь” використано придбані у ТОВ „ПБК Вертикаль” послуги у своїй господарській діяльності.

Крім того, ТОВ „Фірма Жизнь” та ТОВ „ПБК Вертикаль” належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

ТОВ „Фірма Жизнь” в повному обсязі перераховано податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість з придбаних від ТОВ „ПБК Вертикаль” послуг.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ „ПБК Вертикаль” вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновками акту документальної невиїзної перевірки № 485/182/33413642 від 06.02.2009 року, зробленими на підставі результатів перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року ( акт перевірки від 08.10.2008 року № 4729/23/32948799, відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд зауважує, що згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що придбаний у контрагента послуги були призначені для використання та використані у господарський діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами надання послуг від ТОВ „ПБК Вертикаль”, ТОВ „Фірма Жизнь” правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 166478,16 грн.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ТОВ „Фірма Жизнь” скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.04.2006р. по 30.06.2008 року податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ „Фірми Жизнь” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ ТОВ „Фірма Жизнь” у загальному розмірі 249717,24 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 12 лютого 2009 року № 0000081820/0 є протиправним і повинно бути визнано недійсним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФірмаЖизнь» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м.Харкова від 12.02.2009р. за № 0000081820/0 та за № 0000071820/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Жизнь», код 33413642, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 17.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.