Постанова № 4600175, 01.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

01.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 36112/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Дробота О.І.

відповідача –Галаган О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "ТД Південкабель"

до ДПІ у Київському р-ні м. Харкова

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТД Південабель” звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 06.02.2008 року № 0000201800/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 853,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 569,00 грн., за штрафними санкціями - 284,50 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги, які були прийняті судом, в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що ДПІ в Київському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правових відносин ТОВ „ТД Південкабель” з ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.06.2008 по 30.06.2008 роки. За результатами перевірки складено акт від 21.01.2009 року № 264/18-010/35702093 та винесено податкове повідомлення-рішення від 06.02.2008 року № 0000201800/0 на суму 853,50 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 569,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 284,50 грн.

Представник позивача вважає, що своїми діями ДПІ в Київському районі м. Харкова неправомірно визначило ТОВ „ТД Південкабель” податкове зобов’язання по податку на додану вартість у вищевказаному розмірі. Стверджує, що всі придбані у ТОВ „Проектно-будівельна компанія „Вертикаль” барабани для кабельної продукції, використовувались ТОВ „ТД Південкабель” для їх подальшого продажу ЗАТ заводу „Південкабель” з нарахуванням податкових зобов’язань у межах виконання Закону України „Про податок на додану вартість”, тобто були використані в оподатковуваних операціях та в межах господарської діяльності. Вказує на те, що суми, віднесені позивачем до складу податкового кредиту, у зв’язку з придбанням барабанів у ТОВ „ПБК „Вертикаль” підтверджені податковими накладними ТОВ „ПБК „Вертикшіь” №6/5 від 05.06.2008р., № 6/6 від 06.06.2008р., що оформлені згідно з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, та відображені ТОВ ПБК „Вертиталь” у додатку №5 від 22.07.2008р. до декларації з ПДВ від 22.07.2008р. за червень 2008 року на суму ПДВ – 568,99 грн. Представник позивача наголошує на тому, що ТОВ „ТД Південкабель” виконала всі вимоги, що необхідні для отримання права на податковий кредит щодо заначених сум, тому відсутні підстави для застосування п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Крім того, звернули увагу суду на те, що правочин між ТОВ „ТД Південкабель” та ТОВ „ПБК „Вертикаль” був вчинений з додержання всіх вимог, зазначених у статті 203 Цивільного Кодексу України, у тому числі і вимозі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.02.2008 року № 0000201800/0 прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Київському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягає визнанню судом нечинним.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 21.01.2009 року № 264/18-010/35702093 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „ТД Південкабель” з питань правових відносин з ТОВ „ ПБК Вертикаль” за період з 01.06.2008 року по 30.06.2008 року. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на положення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач, в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість за червень 2008 року на загальну суму 568,99 грн. Вказують на те, що при співставленні податкового кредиту позивача, в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ „ПБК „Вертикаль”. Крім того, в ході проведення виїзної планової перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.04.06р. по 30.06.08р. (Акт №4729/23/32948799 від 08.10.08р.) виявлено, що дані ТОВ «ПБК «Вертикаль», які відображені у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання (податкове зобов’язання та податковий кредит) за перевіряємий період – не є дійсними. До того ж в вищевказаному акті перевірки зазначено, що угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду – ТОВ «ПБК «Вертикаль» з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. З огляду на викладене, зроблено висновок, що укладені угоди, які виконувались протягом перевіряємого періоду з ТОВ „ПБК Вертикаль” з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків для позивача, а тому у розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Підстав для визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Київському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ „ТД Південкабель” з питань правових відносин з ТОВ „ ПБК Вертикаль” за період з 01.06.2008 по 30.06.2008 роки, за результатами якої складено акт від 21.01.2009 року № 264/18-010/35702093 та винесено податкове 06.02.2008 року № 0000201800/0 на суму 853,50 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 569,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 284,50 грн.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ „ТД Південкабель” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме – зайве віднесення до податкового кредиту за червень 2008 року ПДВ на загальну суму 568,99 грн.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України проведена позивачем у червні 2008 року операція з придбання барабанів суперечить умовам правочину, тобто проведена операція є нікчемною та згідно з п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємством завищено податковий кредит за травень на 568,99 грн.

Відповідач, з посиланням на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України зазначає, що правочин, укладений між ТОВ „ТД Південкабель” та ТОВ „ПБК Вертикаль” суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ „ТД Південкабель” призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та не сплати до Державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах. З огляду на викладене, відповідач з вказівкою на ст.215 ЦК України вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „ТД Південкабель” з підстав того, що вважає угоду, укладену з ТОВ „ПБК Вертикаль” нікчемною.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „ТД Південкабель” мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, а саме : ТОВ „ТД Південкабель” придбало барабани для кабельної продукції у ТОВ „ПБК Вертикаль” .

Як пояснив суду представник позивача ТОВ „ТД Південкабель” на підставі спірних угод від ТОВ „ПБК Вертикаль”, яке як і позивач є платником податку на додану вартість, були придбані барабани для кабельної продукції, які використовувались ТОВ „ТД Південкабель” для їх подальшого продажу ЗАТ заводу „Південкабель”. Внаслідок чого, ТОВ „ТД Південкабель” було отримано податкові накладні від ТОВ „ПБК Вертикаль” від 05.06.2008 р. № 6/5, від 06.06.2008 р. № 6/6 оформлені належним чином.

Після чого, ТОВ „ТД Південкабель” включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару (надання послуг), а саме: в червні 2008 року – 568,99 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів– будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦКУкраїни).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Щодо висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „ПКБ „Вертикаль” з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, а тому такі правочини згідно ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ „ТД Південкабель” та ТОВ „ПБК Вертикаль” при вчиненні спірних правочинів (продажу та купівлі барабанів для кабельної продукції) та на час розгляду справи у суді зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, поясненнями сторін та дослідженими письмовими доказами по справі підтверджено, що вищевказані придбані товари були в подальшому реалізовані шляхом їх продажу ЗАТ заводу „Південкабель”.

Судом з’ясовано, що отримані ТОВ „ТД Південкабель” від ТОВ „ПБК Вертикаль” податкові накладні від 05.06.2008 р. № 6/5 та від 06.06.2008 р. № 6/6 на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за червень 2008 року оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Отже, ТОВ „ТД Південкабель” використано придбаний у ТОВ „ПБК Вертикаль” товар у своїй господарській діяльності.

Крім того, ТОВ „ТД Південкабель” та ТОВ „ПБК Вертикаль” належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

ТОВ „ТД Південкабель” в повному обсязі перераховано податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість з придбаного від ТОВ „ПБК Вертикаль” товару.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ „ПБК Вертикаль” вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 21.01.2009 року № 264/18-010/35702093 відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд зауважує, що згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що придбаний у контрагента товар був призначений для використання і був використаний у господарський діяльності товариства (позивач в подальшому реалізував барабани для кабельної продукції шляхом їх продажу ЗАТ заводу „Південкабель”).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами поставки товарів (надання послуг) від ТОВ „ПБК Вертикаль”, ТОВ „ТД Південкабель” правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 568,99 грн.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ТОВ „ТД Південкабель” скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2008 року податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ „ТД Південкабель” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ ТОВ „ТД Південкабель” у розмірі 853,50 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 06 лютого 2009 року № 0000201800/0 є протиправним і повинно бути визнано нечинним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Південкабель” до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити..

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова № 0000201800/0 від 06.02.2009 року про визначення ТОВ „ТД Південкабель” суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 853,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 569,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 284,50 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТД Південкабель”, код 35702093, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 03.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.