Постанова № 4600173, 03.08.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

03.08.2009 р.                                                                                           № 2а- 36036/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Нікітіної О.В.

За участю представників сторін:

позивача: Недашковського В.М.

відповідача: Яковлева О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Харків-Прилад» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Харків-Прилад» (далі - ТОВ НВФ «Харків-Прилад»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 5 лютого 2009 року №0000012600/0 та №0000022600/0, прийняті Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова), надав заперечення на адміністративний позов, в якому виклав свою позицію проти доводів позивача та просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на матеріали перевірки.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення позову через таке.

Матеріалами справи підтверджено, що фахівцями ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог законодавства за період з 01.04.2007 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено акт №105/23-104/31557302 від 23.01.2009 р. На підставі даного акту керівником ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 5 лютого 2009 року №0000012600/0 та №0000022600/0.

Суд зазначає, що ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова неправомірно не прийняла до складу валових витрат ТОВ НВФ «Харків-Прилад» витрати на придбання послуг у розмірі 337 110 грн. з посиланням на те, що до перевірки не надано документів стосовно підтвердження надання послуг, надані документи не містять змісту господарської операції, з наданих актів неможливо встановити, в якій формі виражений кінцевий продукт послуги, чи взагалі результати послуг передавались на підприємство, не містить вимірів господарської операції в натуральному вираженні.

Судом встановлено, що ТОВ НВФ «Харків-Прилад» укладені договори з підприємствами про надання послуг, які були сплачені та отримані позивачем, про що були підписані відповідні первинні документи сторонами правочинів, а саме: договір № 58 від 16.02.2007р. з ТОВ «Тяжпромпроект» (про просування сайту в пошукових системах по ключовим словам та оптимізацію швидкодії ядра сайту) з планом-графіком робіт до договору, акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 26.06.2007 р.; договір № 57 від 16.02.2007р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень» (про надання послуг по організації виконання послуг з пошуку покупців), акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 05.06.2007р. та звіт до акту; договір № 82 від 06.08.2007р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень» із завданням до договору (про надання послуг по дослідженню ринку України по вивченню попиту на контрольно-вимірювальні прилади), акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 17.09.2007р.; договір № 71 від 04.07.2007р. з ТОВ «Тяжпромпроект» з планом-графіком робіт до договору (про просування сайту в пошукових системах по ключовим словам та оптимізацію швидкодії ядра сайту), акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 27.09.2007р.; договір № 84 від 06.08.2007р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень» із планом-графіком робіт до договору (про надання послуг з маркетингових досліджень зовнішнього та внутрішнього економічного середовища підприємства та шляхи його поліпшення), акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 16.11.2007р.; договір № 80 від 01.08.2007р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень» із планом-графіком робіт до договору (про просування сайту в пошукових системах по ключовим словам та оптимізацію швидкодії ядра сайту), акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 26.11.2007р.; договір № 53 від 19.05.2008р. з ТОВ «Альтоніка» (про надання консультацій з питань комерційної діяльності та управління підприємством), акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг) № 145 від 17.09.2008 р. та звіт до акту.

Відповідач не заперечує, що ТОВ НВФ «Харків-Прилад» надавались до перевірки договори з відповідними додатками та звітами, а саме: № 58 від 16.02.2007р. з ТОВ «Тяжпромпроект», № 57 від 16.02.2007 р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень», № 82 від 06.08.2007р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень», № 71 від 04.07.2007р. з ТОВ «Тяжпромпроект» № 84 від 06.08.2007р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень», № 80 від 01.08.2007р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень», № 53 від 19.05.2008 р. з ТОВ «Альтоніка»; акти здачі-приймання виконаних робіт (послуг) від 26.06.2007 р., від 05.06.2007 р., від 17.09.2007 р., від 27.09.2007 р., від 16.11.2007 р., від 26.11.2007 р., № 145 від 17.09.2008 р.; відповідні платіжні доручення та копії банківських виписок про сплату послуг, податкові накладні.

Відповідачем були зменшені валові витрати, а також зменшений податковий кредит з посиланням на те, що в наданих позивачем первинних документах не зазначено, скільки робочого часу та коштів на надання послуг витрачено виконавцем, включаючи витрати на оренду займаного виконавцем приміщення та не зазначено, скільки коштує одна людино-година такої роботи або складання одного звіту про дослідження ринку певної групи товарів.

При розгляді матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до умов договорів №71 від 04.07.07 р., №58 від 16.02.07 р. з ТОВ «Тяжпромпроект», №80 від 01.08.07 р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень» позивачу були надані послуги з просування сайту позивача в пошукових системах по ключовим словам та оптимізацію швидкодії ядра сайту.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рекламу» №270/96-ВР від 3.07.96 р. реклама – це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Саме інформацію про ТОВ НВФ «Харків-Прилад», товари та готову продукцію позивача, ціни на них, технічні характеристики і таке інше містить сайт, що є власністю позивача та має адресу в Інтернеті: http://www.pribor.kharkov.ua. Окрім того, сайт ТОВ НВФ «Харків-Прилад» містить можливість заказу продукції позивача, тобто за допомогою сайту відбувається дистанційна торгівля (форма продажу товарів поза торговельними або офісними приміщеннями, за якої вибір товару та його замовлення не збігаються у часі з безпосереднім передаванням вибраного товару споживачем, відповідно до п. 1.2 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених наказом Мінекономіки України № 103 від 19.04.2007).

Відповідно до частини 3 «Документи, що створюються в управлінській діяльності» Переліку типових документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при КМУ №41 від 20.07.98 р., до документів, що створюються в управлінській діяльності, віднесені веб-сторінки в Інтернеті. Таким чином, витрати на рекламу позивачу також підтверджуються документально роздруківками з сайту Інтернет, залученими до матеріалів справи.

Згідно із пп. 5.4.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94 р. до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.

Висновки відповідача, наведені в акті перевірки про те, що витрати позивача не підтверджені належним чином первинними документами, не беруться судом до уваги, оскільки судом встановлено, що під час перевірки відповідачу були надані договори з додатками, акти виконаних робіт, про що безпосередньо зазначено у акті перевірки. Зазначені документи свідчать про реальність виконання договору, містять зміст та обсяг господарської операції, які деталізуються у відповідних додатках до договорів. Дублювання цієї ж інформації у акті здачі-приймання виконаних робіт (послуг), на думку суду, є недоцільним, оскільки відповідні акти містять посилання на договори.

Вимоги відповідача стосовно зазначення виміру господарської операції у актах здачі-приймання виконаних робіт (послуг) саме у натуральному вигляді, є безпідставними. Статтею 1 Закону України «О метрології та метрологічній діяльності» №113/98-ВР від 11.02.98 р. дано визначення терміну «одиниця виміру» - фізична величина певного розміру, прийнята для кількісного відображення однорідних з нею величин.

Суд зазначає, що для послуг не існує прийнятих для виміру фізичних величин. Окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання. Приписами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що у бухгалтерському обліку та фінансової звітності застосовується єдиний грошовий вимірник. Наведене закріплено також положеннями наказу ДПАУ №165 від 30.05.97 р., згідно з п. 12.3, 12.4 якого, у разі, якщо послуги не мають таких показників, як одиниця виміру послуг, кількість, об'єм, обсяг, а вимірюються лише у вартісному вираженні, то застосовуються такі покажчики, як «послуга/проценти», «грн.».

Такі одиниці виміру містять всі спірні акти позивача. Такі ж саме одиниці виміру зазначені і у податкових накладних, до яких законодавством також висунути вимоги про зазначення одиниць виміру послуг, кількості, об'єму, обсягу. Суд звертає увагу на непослідовність висновків відповідача, який не має жодних зауважень стосовно визначення у податкових накладних змісту та обсягу господарських операцій, а стосовно актів прийому-здачі виконаних робіт (послуг) висуває додаткові вимоги.

Згідно із пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, всі акти прийому-здачі виконаних робіт (послуг) містять усі необхідні реквізити, зокрема, назву документа - акт прийому-здачі виконаних робіт; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб.

Вимоги відповідача про необхідність надання підприємством бухгалтерських документів, в яких зазначено «скільки робочого часу та коштів на це витрачено виконавцем, включаючи витрати на оренду займаного виконавцем приміщення), скільки коштує одна людино-година такої роботи або складання одного звіту про дослідження ринку певної групи товарів, тощо не відповідають приписам чинного законодавства, насамперед Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 р.

Зауваження відповідача, що ТОВ «Тяжпромпроект» є банкрутом, судом не приймаються, оскільки, як свідчать залучені до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, запис про банкрутство цього підприємства вчинений 22.12.08 р., а господарські стосунки з наведеним підприємством позивач мав у 2 та 3 кварталах 2007 р.

Щодо витрат, понесених позивачем за договором №57 від 16.02.2007р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень», то, на думку суду, ці витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю позивача. Із документів, що були отримані відповідачем під час перевірки - договір, акт здачі-приймання виконаних робіт (послуг), звіт, податкові накладні, витікає, що витрати, понесені позивачем, направлені на пошук покупців товарів позивача. Знайдені покупці, зазначені у звіті до акту здачі-приймання виконаних робіт (послуг).

Зазначені документи свідчать про реальність виконання договору, містять зміст та обсяг господарської операції, що деталізується у звіті. Дублювання цієї ж інформації у акті здачі-приймання виконаних робіт (послуг), на думку суду, є недоцільним, оскільки звіт є додатком безпосередньо до акту.

Стосовно витрат, понесених позивачем за договорами № 82 від 06.08.2007 р., № 84 від 06.08.2007р. з ПП «Київська компанія маркетингових досліджень», № 53 від 19.05.2008 р. з ТОВ «Альтоніка», то, на думку суду, ці витрати безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю позивача. З договорів з додатками: план-графіки робіт, завдання, актів здачі-приймання виконаних робіт (послуг), звітів, податкових накладних, витікає, що витрати, понесені позивачем, направлені на вивчення попиту на товари позивача, на створення мотиваційного механізму на підприємстві, побудову системи керування підприємством і його бізнес-процесами.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, визначальною ознакою валових витрат є їх зв’язок з господарською діяльністю платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 19 цього Положення, витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).

Суд погоджується з тим, що, оскільки позивач здійснює торгівлю та виробництво контрольно-вимірювального обладнання, то проведення конкурентної боротьби, розширення збуту, господарча діяльність в цілому потребують використання у власній господарській діяльності поточної інформації про ринок постачальників і їх цінову політику, про покриття та дистрибуцію, ціни та інше.

Оскільки витрати позивача підтверджені відповідними документами, то у відповідача не було підстав не включати їх до складу валових витрат. Вимоги відповідача щодо надання бухгалтерських документів, в яких зазначено «скільки робочого часу та коштів на це витрачено виконавцем, включаючи витрати на оренду займаного виконавцем приміщення), скільки коштує одна людино-година такої роботи або складання одного звіту про дослідження ринку певної групи товарів, тощо, не відповідають приписам податкового законодавства.

Документи по операціям з наведеними контрагентами відповідають вимогам до первинних документів, встановленим приписами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 р. Також понесення витрат підтверджуються відповідними платіжними (розрахунковими) документами, які були надані позивачем під час перевірки.

Суд зазначає, що всі акти прийому-здачі виконаних робіт (послуг) містять усі необхідні реквізити, зокрема, назву документа - акт прийому-здачі виконаних робіт; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також відбитки печаток кожної з юридичних осіб.

Договори з додатками, акти прийому-здачі виконаних робіт (послуг) були надані позивачем до перевірки, про що безпосередньо зазначено у акті перевірки. Зазначені документи свідчать про реальність виконання договору, містять зміст та обсяг господарської операції, які деталізуються у відповідних додатках до договорів та звітах. Дублювання цієї ж інформації у акті здачі-приймання виконаних робіт (послуг), на думку суду, є недоцільним, оскільки відповідні акти містять посилання на договори. Залучені до матеріалів справи звіти свідчать про реальність виконання договору.

Приписи Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» не ставлять виникнення права на валові витрати в залежність від зазначення в первинних документах вираження кінцевого продукту послуги у сфері управлінського консультування, від зазначення виміру господарської операції з консультування в натуральному вираженні, від зазначення кількості робочого часу та коштів, витрачених виконавцем, від зазначення вартості однієї людино-години роботи. Не містить вимог про обов’язкову наявність цих даних у первинному документі і ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Жодних порушень наведених вимог встановлено не було, замість цього відповідач безпідставно вказує на обов’язковість зазначення виміру господарської операції у натуральному вигляді. Але таких вимог зазначений Закон не містить.

Як вже зазначалось, окремі послуги мають лише грошову форму вимірювання. Приписами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, у бухгалтерському обліку та фінансової звітності застосовується єдиний грошовий вимірник. Наведене закріплено також положеннями наказу ДПАУ №165 від 30.05.97 р., згідно з п. 12.3, 12.4 якого у разі, якщо послуги не мають таких показників, як одиниця виміру послуг, кількість, об'єм, обсяг, а вимірюються лише у вартісному вираженні, то застосовуються такі покажчики, як «послуга/проценти», «грн.». Такі одиниці виміру містять всі спірні акти позивача. Такі ж саме одиниці виміру зазначені і у податкових накладних, до яких законодавством також висунути вимоги про зазначення одиниць виміру послуг, кількості, об'єму, обсягу.

Слід зазначити, що інші нормативно-правові акти, у т. ч. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Мінфіну України №88 від 24.05.1995 р., діють лише у частині, що не суперечить вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

З врахуванням наведених принципів бухгалтерського обліку, а також відсутності у Законі підстав, за якими первинний документ може бути невизнаний, всі спірні акти відповідають приписам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Підпунктом 11.2.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що датою збільшення валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податків на оплату товарів (робіт, послуг), що підтверджується відповідними розрахунковими або платіжними документами;

- або дата фактичного отримання платником податку результатів послуг, що підтверджується актами виконаних робіт.

Таким чином, в даному випадку датою збільшення валових витрат є фактичне отримання позивачем результатів послуг, враховуючи наявність у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обігу, що у сенсі пп. 5.3.9 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», надає право платнику податку віднесення таких витрат до складу валових витрат виробництва. При цьому, витрати позивача на придбання послуг підтверджені відповідними платіжними документами, а тому вони належать до складу валових витрат.

Отже, витрати позивача на послуги за своєю сутністю і призначенням підпадають під ознаки валових витрат виробництва, тому податковим органом безпідставно винесене спірне повідомлення-рішення про оподаткування названих витрат податком на прибуток.

Суд зазначає, що ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова неправомірно вказує на завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 67 422 грн. при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Альтоніка», ТОВ «Тяжпромпроект» та ПП «Київська компанія маркетингових досліджень».

Судом встановлено, що позивачем були отримані та сплачені послуги відповідно до укладених договорів з ТОВ «Альтоніка», ТОВ «Тяжпромпроект» та ПП «Київська компанія маркетингових досліджень».

Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість були надані відповідачу податкові накладні № 8 від 05.06.2007 р., №46/1 від 26.06.2007 р., №47 від 17.09.2007 р., № 163 від 21.09.2007 р., № 50 від 16.11.2007 р., № 69 від 26.11.2007 р., № 248 від 17.09.2008 р. ТОВ «Тяжпромпроект», ПП «Київська компанія маркетингових досліджень» та ТОВ «Альтоніка», заповнення яких відповідає пп. 7.2.1, п.7.2 Закону «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп. 7.4.1. Закону «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного податкового періоду складається з сум податків, нарахованих платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1. ст. 6 Закону України протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (підпункт 7.4.5 пункт 7.4 стаття 7 вказаного Закону).

Всі суми ПДВ, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які видані платниками ПДВ та не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

З підстав наведених вище, витрати по послугам, отриманим від ТОВ «Альтоніка», ТОВ «Тяжпромпроект» та ПП «Київська компанія маркетингових досліджень» пов’язані з господарською діяльністю позивача. Всі суми ПДВ, які були включені позивачем до податкового кредиту, підтверджені податковими накладними, які видані платниками ПДВ та не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Проаналізувавши надані документи, а також дані, які викладені в акті перевірки, суд дійшов висновку, що позивач належним чином відобразив в бухгалтерському та податковому обліку господарські операції з зазначеними підприємствами, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ з отриманих та сплачених послуг та визначив базу оподаткування і нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту, отже відповідне податкове повідомлення-рішення винесене неправомірно.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача – орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості прийняття податкових повідомлень-рішень відповідачем до суду не надано.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 71, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма «Харків-Прилад» до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень –задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова від 5 лютого 2009 року №0000012600/0 та №0000022600/0.

Стягнути з Державного бюджету на користь ТОВ НВФ «Харків-Прилад», код 31557302, суму судового збору в розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У повному обсязі постанова виготовлена 04.08.2009р.

Суддя                                         П'янова Я.В.