Постанова № 4600160, 09.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 31665/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Таможанського О.В.

відповідача –Онопрієнко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "ПБІК "Євробуд-2002"

до ДПІ у Київському р-ні м. Харкова

пропро скасування податкових повідомлень-рішень , В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Євробуд 2002” (далі - ТОВ „Євробуд 2002”) звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі - ДПІ в Київському районі м. Харкова), в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.12.2008 р., № 0000101800/0, та № 0000101800/1 від 19.01.2009 р., якими Товариству визначено податкове зобов’язання по ПДВ на загальну суму 14353 грн., в тому числі за основним платежем – 9568 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 4785 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що ДПІ в Київському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість за травень-червень 2008 року ТОВ „Євробуд 2002” в розрізі контрагентів. За результатами перевірки складено акт від 05.12.2008 року № 6558/18-004/31942356 та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2008 року № 0000101800/0 на суму 14353 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 9568 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4785 грн., яке в подальшому за наслідками апеляційного оскарження було залишено без змін. Після чого, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000101800/1 від 19.01.2009 р. на таку ж саме суму податкового зобов’язання, що і з дріб’ю 0. Представник позивача вважає, що своїми діями ДПІ в Київському районі м. Харкова неправомірно визначило ТОВ „Євробуд 2002” податкове зобов’язання по податку на додану вартість у вищевказаному розмірі. Представник позивача наголошує на тому, що жодних дій, спрямованих на порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ фірма "Євробуд 2002" не вчиняло і не могло вчинити, оскільки скористалося наданим цим Законом правом на податковий кредит і відобразило такі операції у податкових деклараціях по податку на додану вартість за відповідні звітні періоди. Крім того, вважає перекрученими та такими, що не відповідають дійсності посилання відповідача на ст.228 ЦК України. Звернув увагу суду на те, що правочин між ТОВ фірма "Євробуд 2002" та ТОВ „ПБК „Вертикаль” був вчинений з додержання всіх вимог, зазначених у статті 203 Цивільного Кодексу України, у тому числі і вимозі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Таким чином, на думку представника позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05 грудня 2008 року № 0000101800/0 та від 10 січня 2009 року № 0000101800/1 прийняті відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Київському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконними і підлягають скасуванню.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодилися та пояснили, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 05.12.2008 року № 6558/18-004/31942356 про результати невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за травень-червень 2008 року ТОВ „Євробуд 2002” в розрізі контрагентів. В обґрунтування своїх заперечень на позов послалися на п. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Вказують на те, що вид діяльності позивача будівельні роботи. Позивач мав взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль” яке знаходиться на податковому обліку у Московському районі. В ході перевірки ТОВ „ПБК Вертикаль”, ДПІ у Московському районі встановлено відсутність у ТОВ „ПБК Вертикаль” необхідних умов для результатів відповідної господарської економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, приміщень, тощо, а, отже, відсутня господарська діяльність. Представник відповідача звертає увагу суду на те, що укладені угоди, що виконувались протягом перевіряємого періоду з ТОВ „ПБК Вертикаль” з покупцями товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків для позивача, а тому у розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідач, з вказівкою на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України, також, стверджує, що сіпрний правочин суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та повинен вважатися таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ „Євробуд 2002” на думку ДПІ призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення податкового кредиту з ПДВ, та не сплати до Державного бюджету податку на додану вартість. З огляду на викладене, відповідач, посилаючись на ст.215 ЦК України, вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

Представник відповідача також зазначає, що здійснення позивачем перелічених вище операцій не породжує жодних економічних результатів та не направлено на отримання прибутку. Стверджує, що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивачем за перевіряємий період зайво віднесено до податкового кредиту за травень-червень 2008 року суму 9568,00 грн., перераховану ТОВ „ПБК Вертикаль”. У зв'язку з чим, відповідачем правомірно було визначено ТОВ „Євробуд 2002” податкове зобов’язання по податку на додану вартість за травень-червень 2008 року на загальну суму 14353,00 грн., з яких : за основним платежем – 9568,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4785,00 грн. Підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Київському районі м. Харкова проведена невиїзна документальна перевірка податкових декларацій з податку на додану вартість за травень-червень 2008 року ТОВ «ПБІК Євробуд 2002» в розрізі контрагентів, за результатами якої складено акт від 05.12.2008 року № 6558/18-004/31942356 та винесено податкове повідомлення-рішення від 23.12.2008 року № 0000101800/0 на загальну суму 14353,00 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 9568,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 4785,00 грн.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ „ ПБІК Євробуд 2002” п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме – зайве віднесення до податкового кредиту за травень-червень 2008 року ПДВ на загальну суму 9568,00 грн.

Одночасно, в акті перевірки було зазначено, що відповідно до ч. 2 ст. 215, ст. 203 Цивільного кодексу України проведені позивачем у травні-червні 2008 року правочин з придбання послуги згідно договору з ТОВ «ПБК Вертикаль» від 12.05.2008 р., № 23 на виконання робіт по улаштуванню пройому по вул. Тракторобудівників, 130 (вартість робіт, передбачених зазначеним договором, становить 55000,0 грн., у т.ч. ПДВ – 9166,67 грн.) та правочин, за яким ТОВ «ПБК Вертикаль» реалізувало ТОВ «ПБІК Євробуд 2002» цемент М -400 на загальну суму 2410,0 грн., у т.ч. ПДВ 401,67., суперечать умовам правочину, тобто вказані правочини є нікчемними та згідно з п.п. 7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, підприємством завищено податковий кредит за травень-червень на 9568,34 грн.

В акті перевірки, відповідач також зазначив, що за наслідками перевірки ТОВ «ПБК Вертикаль» (акт ДПІ Московського району м. Харкова від 08.10.2008 р. № 4729/23-32948799) встановлено недодержання вимог п. 4 Наказу Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 13.09.2001 р. № 112/182, зареєстрованого в Мінюсті України 08.11.01 р. за № 939/6130 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючи конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)» на підприємстві відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, а саме відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод щодо здійснення будівельної діяльності.

Відповідач, з посиланням на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України зазначає, що правочин, укладений між ТОВ „ПБІК Євробуд 2002” та ТОВ „ПБК Вертикаль” суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ „ПБІК Євробуд 2002” призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та не сплати до Державного бюджету податку на додану вартість. З огляду на викладене, відповідач з вказівкою на ст.215 ЦК України вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ „ПБІК Євробуд 2002” з підстав того, що вважає угоду, укладену з ТОВ „ПБК Вертикаль” нікчемною.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „ПБІК Євробуд 2002” мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, а саме : ТОВ „ПБК Вертикаль” виконувало роботи по улаштуванню пройому та реалізовувало цемент М-400.

З пояснень представника позивача та досліджених письмових доказів по справі судом встановлено, що ТОВ «ПБІК «Євробуд-2002» здійснює підприємницьку діяльність з 2002 року, основними видами діяльності підприємства є будівництво будівель, інші монтажні роботи, роботи з завершення будівництва, діяльність у сфері інжінірінгу. Так як відповідно до норм діючого законодавства передбачено, що при здійсненні будівельної діяльності необхідне отримання ліцензії то позивачем та його контрагентом ТОВ „ПБК „Вертикаль” були отримані відповідні ліцензії.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «ПБІК «Євробуд-2002» для здійснення господарської діяльності було придбано цемент М-400 у ТОВ ПБК «Вертикаль» код ЄДРПОУ 32948799, що підтверджується первинними документами рахунок фактура № 223 від 07 травня 2008 р. на суму 940,00 грн. у тому числі ПДВ 156,67 грн., видаткова накладна № 223 від 07 травня 2008 року на суму 940,00 грн. у тому числі ПДВ 156,67 грн., податкова накладна № 223 від 07 травня 2008 року на суму 940,00 грн. у тому числі ПДВ 156,67 грн., оплата проводилась у безготівкової формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2478 від 12 травня 2008 р.; рахунок фактура № 237 від 09 червня 2008 р. на суму 980,00 грн. у тому числі ПДВ 163,33 грн., видаткова накладна № 237 від 09 червня 2008 року на суму 980,00 грн. у тому числі ПДВ 163,33 грн., податкова накладна № 237 від 09 червня 2008 року на суму 980,00 грн. у тому числі ПДВ 163,33 грн., рахунок фактура № 238 від 09 червня 2008 р. на суму 490,00 грн. у тому числі ПДВ 81,67 грн., видаткова накладна № 238 від 09 червня 2008 року на суму 490,00 грн. у тому числі ПДВ 81,67 грн., податкова накладна № 238 від 09 червня 2008 року на суму 490,00 грн. у тому числі ПДВ 81,67 грн., оплата проводилась у безготівкової формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2581 від 10 червня 2008 р.

З огляду на викладене, суд зауважує, що відповідно до пп. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» усі господарські операції супроводжувались податковими накладними, оформленими належним чином.

Також позивачем при визначенні податкового кредиту за спірний період були враховані і положення ж пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, відповідно до яких датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) – в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної , що засвічує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Доданими до матеріалів справи письмовими документами підтверджено, що між ТОВ «ПБІК «Євробуд-2002» та ТОВ «Рітейл-Девелопмент» код ЄДРПОУ 34735704, 12.03.2008 р. було укладено договір підряду на ремонт об’єкту №12-03/1. Відповідно до умов якого ТОВ «ПБІК «Євробуд-2002» - Підрядник зобов’язаний виконати особистими, а при необхідності залученими силами роботи щодо ремонту об’єкту, який розташовано за адресою м. Харків, пр. Тракторобудівників, 130.

Відповідно до ст. 838 ЦК України Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником— як замовник.

Так, 12.05.2008 року між ТОВ «ПБІК «Євробуд-2002» та ТОВ ПБК «Вертикаль», було укладено договір субпідряду № 23, відповідно до умов якого Субпідрядник бере на себе виконання робіт по улаштуванню отвору магазину, який розташовано за адресою м. Харків, пр. Тракторобудівників, 130. Роботи з боку Субпідрядника були виконані відповідно до умов договору, що підтверджується Актом приймання виконаних робіт за червень 2008 р., довідкою про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за червень 2008 року. Оплата проводилась у безготівкової формі, що підтверджується платіжним дорученням № 2514 від 23 травня 2008 р. та податковою накладною від 23.05.2008 р. на суму 55000 грн. у тому числі ПДВ 9166,67 грн., складеною з дотриманням вимог пп. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6. п. 7.2. ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Положеннями пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” регламентовано, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів– будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст.712 ЦКУкраїни).

Виходячи з викладеного, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. Отже, підставою недійсності правочину у розумінні ст.203 ЦК України є недодержання стороною в момент вчинення правочину вимог останнього.

Судом встановлено, що на час складання спірних податкових накладних ТОВ „ПБІК Вертикаль” відповідно до статті 9 Закону України „Про податок на додану вартість” мало статус платника податку на додану вартість, і як наслідок мало право на складання податкових накладних (п.п. 7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Судом з’ясовано, що ТОВ „ПБІК Євробуд 2002” на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за травень-червень 2008 року до ДПІ у Київському районі м. Харкова були надані податкові накладні, які не мали недоліків, та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ТОВ "ПБІК Євробуд 2002" скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податковій декларації з податку на додану вартість за травень-червень 2008 року податковий кредит.

Щодо висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова про вчинення позивачем в порушення ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, укладеного з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства порушення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочину, здійсненого з його контрагентом з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями, а тому є нікчемним.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може, також, погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди, вважає її хибною з огляду на таке.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст.207. 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою за відомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що за період травень-червень 2008 р. ТОВ «ПБІК Євробуд 2002» у ТОВ «ПБК Вертикаль», які є платниками податку на додану вартість, було придбано послугу та поставлено товар, а саме: цемент М-400 у ТОВ ПБК «Вертикаль» код ЄДРПОУ 32948799. Вказані господарські операції підтверджені доданими до матеріалів справи первинними документами : копіями рахунків фактури, видаткових накладних, податкових накладних. Оплата проводилась у безготівкової формі, що підтверджується відповідно копіями платіжних доручень № 2478 від 12 травня 2008 р. та № 2581 від 10 червня 2008 р.

Також, суд відмічає, що за спірним договором субпідряду № 23 від 12.05.2008 р. роботи з боку Субпідрядника- ТОВ ПБК «Вертикаль» роботи по улаштуванню отвору магазину, який розташовано за адресою м. Харків, пр. Тракторобудівників, 130, були виконані відповідно до умов договору, що підтверджується копіями Акту приймання виконаних робіт за червень 2008 р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за червень 2008 р., платіжного доручення № 2514 від 23 травня 2008 р., податкової накладної від 23.05.2008 р. на суму 55000 грн. у тому числі ПДВ 9166,67 грн.

Таким чином, судом встановлено, що придбаний у ТОВ «ПБК Вертикаль» товар та послуги були використані у господарській діяльності ТОВ «ПБІК Євробуд 2002», що підтверджено податковими накладними, видатковими накладними, актами виконаних робіт, які залучені до матеріалів справи.

Крім того, ТОВ «ПБІК Євробуд 2002» та ТОВ «ПБК Вертикаль» належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

ТОВ «ПБІК Євробуд 2002» за вказаним право чином в повному обсязі перераховано податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість.

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що ТОВ «ПБІК Євробуд 2002» було відомо про існування порушень з боку ТОВ «ПБК Вертикаль», а також про порушення даним суб’єктом господарювання вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії ТОВ «ПБІК Євробуд 2002», а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тому, висновки, викладені в акті перевірки стосовно нікчемності укладеного між ТОВ «ПБІК Євробуд 2002» та ТОВ „ПБК Вертикаль” правочину не відповідають вимогам закону.

Виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” суд погоджується з твердженням відповідача, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, суд зауважує, що згідно п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що придбаний у контрагента товар був призначений для використання і був використаний у господарський діяльності товариства (позивач здійснює будівельну діяльність, цемент та послуги субпідряду були використані безпосередньо у господарській діяльності).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами поставки товарів та послуг від ТОВ „ПБК Вертикаль”, ТОВ „ПБІК Євробуд 2002” правомірно включило до складу податкового кредиту суму у розмірі 9568,34 грн.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ „ ПБІК Євробуд 2002” п.п.7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ ТОВ " ПБІК Євробуд 2002" у розмірі 14353,00 грн., внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 02 грудня 2008 року № 0000101800/0 та від 19 січня 2009 року № 0000101800/1 є протиправними і повинні бути визнані судом нечинними, як такі, що прийняті з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 11, 17, 19, 71, ч. 1 ст. 158, ст.ст. 161-163, 167, 186 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельна інжинірингова компанія Євробуд-2002” до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення – рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 23.12.2008 року № 0000101800/0, від 19.01.2009 року № 0000101800/1 про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 14353,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 9568,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями – 4785,00 грн.

          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Проектно-будівельна інжинірингова компанія Євробуд-2002” (61002, м. Харків, вул.Чернишевського, 41, код 31942356) державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 13.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.