Постанова № 4600122, 15.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2009 р.                                                                                 № 2а- 30764/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддя: П'янова Я.В.

При секретарі: Подосокорської А.О.

За участю представників сторін:

Позивача: Ясінський А.В.

Відповідача: Галаган О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заявуТовариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК" до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Евросеть ВСК”, звернулось до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 19.01.2009 року № 0000061800/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 114414 грн., у т.ч. за основним платежем – 76276 грн., за штрафними санкціями - 38138 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтовування позову зазначив, що ДПІ в Київському районі м. Харкова була проведена документальна невиїзна перевірка з питань правових відносин ТОВ „Евросеть ВСК” з ТОВ „ПБК „Вертикаль” за період з 01.04.2006 по 30.06.2008 роки. За результатами перевірки складено акт від 19.12.2008 року № 6968/18-004/34017530 та винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.2009 року № 0000061800/0 на суму 114414 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 76276 грн., за штрафними санкціями - 38138 грн.

На думку представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.01.2009 року № 0000061800/0 прийняте відповідачем без достатніх правових підстав, з перевищенням ДПІ у Київському районі м. Харкова своїх повноважень, а отже є повністю незаконним і підлягає визнанню судом нечинним.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, в своїх запереченнях на позов та його представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодився та пояснив суду, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача зафіксовані належним чином в акті від 19.12.2008 року № 6968/18-004/34017530 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „Евросеть ВСК” з питань правових відносин з ТОВ „ПБК Вертикаль” за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року. В обґрунтування своїх заперечень на позов послався на положення п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, які на думку ДПІ порушив позивач, в результаті чого платником податків занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р. на загальну суму 76275,84 грн. Вказує на те, що при співставленні податкового кредиту позивача, в розрізі контрагентів, перевіркою встановлено правові відносини з ТОВ „ПБК „Вертикаль”. Крім того, в ході проведення виїзної планової перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.04.06 р. по 30.06.08 р. виявлено, що дані ТОВ «ПБК «Вертикаль», які відображені у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги поставок та придбання (податкове зобов’язання та податковий кредит) за перевіряємий період – не є дійсними. До того ж в вищевказаному акті перевірки зазначено, що угоди, укладені та такі, що виконувались протягом перевіряємого періоду – ТОВ «ПБК «Вертикаль» з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними. З огляду на викладене, зроблено висновок, що укладені угоди, які виконувались протягом перевіряємого періоду з ТОВ „ПБК Вертикаль” з покупцями останнього товарів та послуг не спричиняють реального настання правових наслідків для позивача, а тому у розумінні ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України є нікчемними. Підстав для визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач та його представник у судовому засіданні не вбачають, просять суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ в Київському районі м. Харкова проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ „Евросеть ВСК” з питань правових відносин з ТОВ „ПБК Вертикаль” за період з 01.04.2006 по 30.06.2008 роки, за результатами якої складено акт від 19.12.2008 року № 6968/18-004/34017530 та винесено податкове 19.01.2009 року № 0000061800/0 на суму 114414 грн. по податку на додану вартість, в т.ч. за основним платежем – 76276,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 38138,00 грн.

За висновками вказаного акту перевірки встановлено порушення ТОВ „ Евросеть ВСК ” п.п.7.4.1 п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме платником занижено податок на додану вартість за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2008 р. до сплати в бюджет на суму 76275,84 грн.

Відповідач, з посиланням на пункт 1 ст.203, п.1 ст.228 ЦК України зазначає, що правочин, укладений між ТОВ „ Евросеть ВСК ” та ТОВ „ПБК Вертикаль” суперечить, зокрема, моральним засадам суспільства та вважається таким, що порушує публічний порядок. Відображення даного правочину в податковому обліку ТОВ „ Евросеть ВСК ”призвело до зменшення податкових зобов’язань, завищення ПДВ, заявленого до відшкодування та не сплати до Державного бюджету податку на додану вартість в особливо великих розмірах. З огляду на викладене, відповідач з вказівкою на ст.215 ЦК України вважає, що вказаний правочин є нікчемним.

Судом встановлено, що ДПІ не визнає включення до податкового кредиту сум відповідно до податкових накладних ТОВ„ Евросеть ВСК ” з підстав того, що вважає угоду, укладену з ТОВ „ПБК Вертикаль” нікчемною.

З огляду на фактичні обставини справи, суд вважає таку правову позицію відповідача помилковою виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ „ Евросеть ВСК ” мало взаємовідносини з ТОВ „ПБК Вертикаль”, а саме: були укладені договори підряду на виконання ремонтних робіт.

Як пояснив суду представник позивача ТОВ „ Евросеть ВСК ” на підставі зазначених угод від ТОВ „ПБК Вертикаль”, яке як і позивач є платником податку на додану вартість, були прийняті та оплачені ремонтні роботи нежитлових приміщень, які були призначені саме для виконання статутної діяльності – розміщення торгівельних точок товариства (магазини, павільйони, тощо) для реалізації третім особам товарів та послуг. Внаслідок чого, ТОВ „Евросеть ВСК ” було отримано податкові накладні від ТОВ „ПБК Вертикаль” оформлені належним чином.

Після чого, ТОВ „ Евросеть ВСК ” включило до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка входить в ціну поставленого товару (надання послуг) в розмірі 76275,84 грн.

Виходячи зі змісту положень пункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Суд зазначає, що формування податкового кредиту платником ПДВ здійснюється відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту підлягають включенню суми сплаченого (нарахованого) податку, що підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Слід відмітити, що за приписами п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також, за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно з п.1.4. ст.1 Закону поставка товарів– будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 ЦК України).

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Щодо висновку ДПІ у Київському районі м. Харкова про порушення позивачем ч.1 ст.203, 215, п.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідач, з посиланням на вказані норми права стверджує, що в момент вчинення позивачем правочинів, останні не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ „ПКБ „Вертикаль” з зазначеними у акті перевірки підрядником та замовником, а тому такі правочини згідно ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними.

З огляду на фактичні обставини справи, суд не може погодитись з такою правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначеної угоди вважає її помилковою виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст.203 та ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Згідно приписів ст.67 Конституції України - кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З наданих до суду документів встановлено, що ТОВ „ Евросеть ВСК ” та ТОВ „ПБК Вертикаль” при вчиненні спірних правочинів (виконання ремонтних робіт нежитлових приміщень) та на час розгляду справи у суді зареєстровані як платники податку на додану вартість. Тобто, виходячи зі змісту підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” мають право на нарахування податку та складання податкових накладних, оскільки таке право надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Крім того, поясненнями сторін та дослідженими письмовими доказами по справі підтверджено, що вищевказані нежитлові приміщення були призначенні для виконання статутної діяльності розміщення торгівельних точок товариства (магазинів, павільйонів, тощо).

Судом з’ясовано, що отримані ТОВ „ Евросеть ВСК” від ТОВ „ПБК Вертикаль” податкові накладні на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість оформлені належним чином у відповідності до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”. Зауваження щодо форми та змісту наданих податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки відсутні.

Отже, ТОВ „ Евросеть ВСК ” використовавало приміщення, в яких приводились ремонтні роботи ТОВ „ПБК Вертикаль” у своїй господарській діяльності.

Крім того, ТОВ „ Евросеть ВСК” та ТОВ „ПБК Вертикаль” належним чином оформили договірні правовідносини, на виконання вимог податкового законодавства оформили первинні документи бухгалтерської та податкової звітності.

ТОВ „ Евросеть ВСК” в повному обсязі перераховано податкові зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за виконані роботи ТОВ „ПБК Вертикаль” .

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ „ПБК Вертикаль” вимог податкового законодавства.

Отже, будь–які умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину – відсутні.

Також суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність договору позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За таких обставин, суд не може погодитися з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки від 19.12.2008 року № 6968/18-004/34017530 відносно нікчемності укладеного спірного правочину, оскільки в силу статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд зауважує, що згідно з п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарський діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв’язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Судом встановлено, що придбаний у контрагента товар був призначений для використання і був використаний у господарський діяльності товариства.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, суд вважає, що за результатами виконання ремонтних робіт ТОВ „ПБК Вертикаль”, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суму у розмірі 76275,84 грн.

Матеріалами справи підтверджується, а представником відповідача у судовому засіданні не заперечується те, що ТОВ „ Евросеть ВСК ” скористалося наданим йому законом правом та відобразило у податкових деклараціях з податку на додану вартість податковий кредит.

Враховуючи викладене, суд вважає помилковим та безпідставним висновок відповідача про порушення ТОВ «Евросеть ВСК» п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесеного податкового повідомлення – рішення належним чином не довів.

Висновки, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб’єктивних припущень.

З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ ТОВ „Евросеть ВСК ” у розмірі 114414 грн., внаслідок чого податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 19.01.2009 року № 0000061800/0 є протиправним і повинно бути визнано нечинним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого судового збору з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК" до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова від 19.01.2009 року № 0000061800/0, яким визначено податкове зобов’язання по податку на додану вартість у сумі 114414,00 грн., у т.ч. за основним платежем –76276,00 грн., за штрафними санкціями - 38138,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Евросеть ВСК", код 34017530, судовий збір в розмірі 3,40 грн.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 21.04.2009р.

Суддя                                                                       П'янова Я.В.