Постанова № 4600088, 07.05.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

07.05.2009 р.                                                                                 № 2-а- 190/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –не з'явився

відповідача –Тамошюнаса А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Державне підприємство "Харківський завод транспортного устаткування"

до ДПІ Червонозаводського району

пропро визнання недійсним податкового повідомлення-рішення , В С Т А Н О В И В:

12 січня 2009 року з Вищого адміністративного суду України до суду надійшла адміністративна справа за позовом Державного підприємства „Харківський завод транспортного устаткування” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 9/15-206 від 30 січня 2005 року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2008 року касаційну Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова задоволено частково, постанову господарського суду Харківської області від 29.05.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2006 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 13.01.2009 року справа прийнята в провадження та призначена до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 9/15-206 від 30 січня 2005 року, яким Державному підприємству „Харківський завод транспортного устаткування” (надалі - ДП „Харківський завод транспортного устаткування”) зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% з податку на землю у розмірі 235109,02 грн.

Представник позивача в позові посилався на ст.ст.4, 5, 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі Закону № 2181), ст.17 Закону України „Про плату за землю”. Наполягає на тому, що Державне підприємство „Харківський завод транспортного устаткування” самостійно визначивши та перерахувавши суми земельного податку, виконало своє зобов’язання за визначеними ним періодами, що виключає до нього застосування штрафних санкцій, передбаченими пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України 2181. Вважає, що жодною нормою чинного законодавства не надано органам державної податкової служби права на свій розсуд визначати за який податковий період або в погашення яких податкових зобов’язань слід зараховувати проведені платником податків платежі. В зв’язку з чим, стверджує, що відображення відповідачем в обліку погашення позивачем зобов’язань за інші періоди всупереч волевиявленню платника здійснено ДПІ з перевищенням повноважень, а тому є неправомірним в розумінні ст. 19 Конституції України. Посилається на п.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, зазначає, що неправомірно застосовані штрафні санкції, так як у відношенні підприємства було порушено справу про банкрутство та у зв’язку з цим, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до 09.12.2004 року, тобто до припинення провадження у справі про банкрутство. На підставі викладеного, вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 9/15-206 від 30 січня 2005 року, прийняте ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова незаконно, є недійсним, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 07.05.2009 року не з’явився, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі, про час та місце розгляду справи повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями. У відповідності до ст. 35 КАС України позивач є належно повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в своїх запереченнях на позов та її представник у судовому засіданні з позовними вимогами не погодились та просили суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень послалися на ст.9 Закону України „Про систему оподаткування”, ст.17 Закону України „Про плату за землю”, ст.ст.10, 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, ст.ст. 4, 5, 7, 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.ст.1,12, 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Посилання позивача на те, що жодна норма чинного законодавства не надає податковій службі самостійно здійснювати перерозподіл сплачених податкових зобов’язань вважають безпідставними. Наголошують на тому, що порушення, які були встановлені в ході перевірки, зафіксовані належним чином, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, прийняте на підставі результатів перевірки, відповідає діючому законодавству. В зв’язку з наведеним, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, дослідивши надані докази, врахувавши висновки та мотиви, з яких скасовано судові рішення у даній справі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 грудня 2008 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.12.2008 р. зазначається, що оскільки для перевірки правильності нарахування відповідачем податкового зобов’язання та штрафних санкцій зазначених в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні необхідно встановити нові обставини, які відповідно до ч.1 ст.220 КАС України не може встановлювати суд касаційної інстанції справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.01.2006 року фахівцем Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по земельному податку ДП „Харківський завод транспортного устаткування”, код 14309764, за березень 2003р. - січень 2005р.

За результатами перевірки був складений акт від 20.01.2006 року № 9/15-206/14309764, за висновками якого встановлено порушення пп.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” - несвоєчасна сплата узгодженої суми податкового зобов’язання по земельному податку.

Як свідчать матеріали справи, розрахунки земельного податку ДП „Харківський завод транспортного устаткування” надало до ДПІ наступним чином. Так, податковий розрахунок на 2003 р. надано 31.01.2003р. ( вхідний ДПІ № 387 від 31.01.2003 р.), на 2004 р. – 28.01.2004 р. (вх. № 426 від 28.01.2004р.), уточнюючий розрахунок на 2004 р. – 29.07.2004 р. (вхідний № 41351 від 29.07.2004 р.). вказаними розрахунками визначено, що ДП „Харківський завод транспортного устаткування” повинно сплатити 470218,04 грн. за лютий 2003 р. – грудень 2004 р. ДП „Харківський завод транспортного устаткування” затримало сплату узгодженої суми на 670 календарних днів граничного строку сплати. Датами сплати з 14.01.2005 року по 30.12.2005 року.

Так, за розрахунком на 2003 р. № 387 від 31.01.2003 р., строк сплати – 31.03.2003р., сплачено 14.01.2005 року, сума погашеного боргу – 638, 32 грн., кількість днів прострочення складає 655 днів. За розрахунком на 2004 р. № 426 від 28.01.2004р., уточнюючий розрахунок на 2004 р. № 41351 від 29.07.2004 р., строк сплати – 01.03.2004р., сплачено 01.08.2005 року, сума погашеного боргу – 876, 92 грн., кількість днів прострочення складає 518 днів.

На підставі висновків даного акту у відповідності до ч.1 ст.17 Закону України „Про плату за землю” та пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 № 2181 „Про порядок погашення зобов’язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами” ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.01.2006 року № 9/15-206/14309764 за затримку на 670 днів порушення граничного терміну сплати суми податкового зобов’язання в розмірі 470218,04 грн. ДП „Харківський завод транспортного устаткування” зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% від нарахованої суми, що становить - 235109,02 грн.

Сума нарахувань позивачу за відповідний період по податковому повідомленню-рішенню від 20.01.2006 року № 9/15-206/14309764 за порушення граничного терміну сплати на 670 днів суми податкового зобов’язання склала 470218,04 грн., а сума штрафних санкцій відповідно склала 50 відсотків від нарахованої суми, що становить – 235109,02 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові зобов’язання ДП „Харківський завод транспортного устаткування” з податку на землю виникли за лютий 2003 року – грудень 2004 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.12.2002 року по справі № Б-19/226-02 у відношенні до ДП „Харківський завод транспортного устаткування” було порушено справу про банкрутство та з цієї дати введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який діяв до 09.12.2004 року.

Вищенаведене дозволяє суду зробити висновок, що податкові зобов’язання ДП „Харківський завод транспортного устаткування” з податку на землю виникли вже після введення мораторію.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів-це зупинення виконання боржником грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, срямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язових) платежів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно до статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання виконання грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до його застосування.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв’язку з неспроможністю боржника виконати настання встановленого строку існуючи зобов’язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних вимог кредиторів.

Таким чином, аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Стосовно зобов’язань поточних кредиторів, які виникли під час судових процедур щодо банкрутства, правила мораторію не застосовуються і по цих зобов’язаннях, згідно загальних правил, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

Враховуючи наведене та ту обставину, що строк виконання податкових зобов’язань по сплаті податку на землю у позивача настав після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобов’язань не розповсюджувалась.

Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов’язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання позивача в обґрунтування позову на ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є безпідставним.

Позивач підтверджує, що податкові зобов’язання по податку на землю за спірні періоди сплачені ним несвоєчасно. Вказує на те, що скориставшись положеннями п.7.7 ст.7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” сплачену у період з 14.01.2005 року по 30.12.2005р. суму податкового боргу у розмірі 239255,33 грн. направив на погашення податкового боргу за період лютий 2003р.-березень 2004р.

Положеннями частини 1 статті 9 Закону України „Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Частиною 1 статті 26 Закону України „Про плату за землю” передбачає, що за порушення даного Закону платники несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України, та законами України.

Відповідно до преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” цим Законом встановлено порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Виходячи зі змісту частини 1 ст. 17 Закону України „Про плату з землю” податкове зобов’язання по земельному податку, а також, по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Судом встановлено, що позивач задекларовані суми податкових зобов’язань з земельного податку відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України „Про плату за землю” не сплатив протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до положень п. 1.2 ст.1 Закону № 2181 податкове зобов’язання - це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації (п.5.1 ст.5 Закону України № 2181).

Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст.4 зазначеного закону для подання податкової декларації. Позивач є платником земельного податку та, керуючись вищезазначеною нормою, подав до відповідача податкові розрахунки земельного податку, якими самостійно визначив податкові зобов’язання з земельного податку юридичних осіб (п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181).

Згідно з п.п. 2.2 ст. 2 „Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.03.2001 № 110, податкове зобов’язання – це зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов’язкових платежів, штрафних (фінансових) санкцій). Тобто, поняття податкових зобов’язань включає і штрафні санкції.

У відповідності до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах : при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

З огляду на вищенаведене, відповідно до положень п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, п.п. 6.1.7 п. 6.1 Інструкції 110, розмір штрафу за несвоєчасне погашення узгодженого податкового зобов’язання розраховується, виходячи з фактично сплаченої (погашеної) суми податкового боргу, а штраф може застосовуватися виключно за фактом сплати (погашення) податкового боргу.

Згідно з ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позивачем не було доведено відсутність порушень з його боку, більш того, несвоєчасність сплати податкових зобов’язань за минулі податкові періоди позивачем не заперечувалась, а відтак, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні санкції згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

В зв’язку з чим, суд робить висновок про те, що Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі м. Харкова при винесенні податкового повідомлення-рішення № 9/15-206 від 30 січня 2005 року яким ДП „Харківський завод транспортного устаткування” зобов’язано сплатити штраф у розмірі 50% з податку на землю у розмірі 235109,02 грн. діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4, 8, 17, 86, 87, 94, 138, 143, ч. 1 ст. 158, 161, 162, 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені адміністративного позову Державного підприємства „Харківський завод транспортного устаткування” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення № 9/15-206 від 30 січня 2005 року – відмовити в повному обсязі.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова виготовлена в повному обсязі 12.05.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.