Постанова № 4600086, 25.03.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25.03.2009 р.                                                                                 № 2-а- 73/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Літвінцевої О.О..

відповідача –Садовської І.С..

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ПП"Кібела"

до Харківська об'єднана державна податкова інспекція

пропро визнання податкових повідомлень-рішень недійсними , В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2008 року касаційну скаргу Харківської об’єднаної державної податкової інспекції задоволено частково, постанову господарського суду Харківської області від 20.06.2006 року та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 07.09.2006 року скасовано в частині визнання недійсним рішення б/н та дати про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн. та податкового повідомлення-рішення Харківської ОДП1 Харківської області №0002322310/2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн. В зв’язку з чим, справу в зазначеній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

09 січня 2009 року до суду надійшла адміністративна справа за позовом Приватної фірми „Кібела” до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними рішення б/н та дати про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн. та податкового повідомлення-рішення Харківської ОДП1 Харківської області №0002322310/2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 212423,44 грн.

Ухвалою суду від 10 січня 2009 року прийнято вказану справу в провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у декларації з ПДВ за жовтень 2003 року, частину суми бюджетного відшкодування ПФ «Кібела» спрямувала на погашення розрахунків з бюджетом по збору на розвиток хмелярства на підставі приписів п.7.7.3 п.7.3 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» (надалі – Закону про ПДВ). Зазначає, що чіткий порядок відшкодування зазначений у «Порядку відшкодування ПДВ» (затвердженого наказом ДПАУ і Держказначейства України від 2 липня 1997 року №209/72), зокрема пунктом 3.4, яким передбачено, що сума належного платнику відшкодування зараховується до зменшення податкових зобов’язань платника протягом трьох наступних звітних періодів. Залишок непогашеної суми підлягає відшкодуванню з бюджету протягом місяця, який спливає після подачі Декларації за третій звітний період після виникнення від’ємного значення податку. Тобто, за твердженням представника позивача після закінчення терміну трьох звітних періодів 20 листопада 2003 року до 20 лютого 2004 року, підприємство мало право на одержання 40 912,72 грн. в якості бюджетного відшкодування або погашення на цю суму частини заборгованості по збору на хмелярство, оскільки право платника на отримання відшкодування і обов'язок органу ДПІ провести таке відшкодування починається саме з цієї дати.

Відзначає, що оскільки підприємством були витримані усі встановлені як Законом про ПДВ, так і наведеним Порядком терміни, то після 20 лютого 2004 року Харківська ОДПІ повинна була здійснити погашення бюджетного відшкодування по ПДВ у рахунок сплати збору на розвиток хмільництва. Тобто, на думку представника позивача податкового боргу у ПФ «Кібела» станом на 3 березня (термін сплати податку -10 днів після 20 лютого - граничного терміну подачі звітності ) не існувало.

Просить суд задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі та визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Харківської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002322310/2 від 13.04.2006р. в розмірі 212423,44 грн.

Відповідач, Харківська об'єднана державна податкова інспекція та її представник в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначили, що ДПІ було проведено планову документальну перевірку ПФ «Кібела» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.01.2004р. по 01.07.2005р., за результатами якої було складено акт перевірки №00835/2310/30035446 від 21.11.2005р. За висновками акту перевірки ДПІ було встановлено, що ПФ «Кібела» з 02.03.2004р. по 25.03.2004р. мала податковий борг зі збору на розвиток хмелярства у розмірі 2940,54 грн., який виник внаслідок несвоєчасного погашення узгодженої суми зобов’язання, задекларованої платником у звіті про суму нарахованого збору на розвиток хмелярства за січень 2004р., а саме по строку сплати 01.03.2004р. фактично було сплачено 25.03.2004р. шляхом зарахування суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню, згідно декларації з ПДВ за жовтень 2003р. За наявності податкового боргу ПФ «Кібела» здійснювало витрачання готівки з виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень на виплати, що пов’язані з оплатою праці, всього на загальну суму 212423,44 грн., чим було порушено п.2.12 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72.

На цій підставі, контролюючим органом були застосовані штрафні санкції за порушення норм з регулювання готівкового обігу у загальному розмірі 212423,44 грн.

Підсумовуючи викладене, вважає оскаржуване рішення законним та таким, що прийнято у відповідності до норм чинного законодавства.

Вислухавши пояснення осіб, дослідивши надані докази, врахувавши висновки та мотиви, з яких скасовано судові рішення у даній справі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 листопада 2008 року, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

          В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 27.11.2008 р. зазначається, що судами попередніх інстанцій не досліджено питання яким чином було проведено перерахування з ПДВ в рахунок погашення зобов’язань по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства – 1% відповідно до заявленої за жовтень 2003р. податкової декларації, з якої дати та в якій саме сумі. Не встановлено, чи мав місце факт порушення касової дисципліни позивачем при проведенні перевірки в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

          Судом взято до уваги висновки та мотиви, з яких скасовано судові рішення у даній справі Вищим адміністративним судом України, викладені в ухвалі від 27.11.2008 р. та встановлено наступне.

Щодо розрахунку штрафних санкцій за порушення законодавства, що регулює оборот готівки в розмірі 212423,44 грн., застосованих податковими повідомленнями-рішеннями від 30 листопада 2006 року № 0002322310/0, від 07 лютого 2006р. №0002322310/1, від 13 квітня 2006р. №0002322310/2, прийнятими згідно п. 4.2.2 „б" статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 2.12 Положення «Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України», затвердженого постановою Правління НБУ № 72 від 19 лютого 2001 року та статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» судом з’ясовано наступне.

Вищенаведені фінансові санкції відповідачем були розраховані відповідно п. 17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами») на підставі висновків, перевіряючи про виявлені факти витрачання готівки з виручки від реалізації товарів на виплати, що пов'язані з оплатою праці за наявністю податкової заборгованості (факти проведення виплат наведені на сторінці 66 акту перевірки) на загальну суму 212423,44 грн.

Відповідач, при цьому, виходив з того, що податкова заборгованість спричинена тим, що підприємство несвоєчасно сплатило суму збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства за січень 2006 року на суму 2940,54 грн. Затримка платежів, на його думку, мала місце у період з 02 березня 2004 року по 25 березня 2004 року.

Але, як вбачається з матеріалів справи, а саме, з акту перевірки (стор. 63 акту), при перевірці нарахування та сплати збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства, перевіряючими жодних порушень не встановлено, а тому, твердження про наявність боргу по цьому виду збору перевіркою не підтверджено.

Крім того, як свідчать матеріали справи, у декларації по ПДВ за жовтень 2003 року, підприємство відобразило своє рішення про те, що частина суми бюджетного відшкодування повинна бути спрямована на погашення розрахунків з бюджетом по збору на розвиток хмільництва. виноградарства і садівництва.

Суд зазначає, що терміни, документальне забезпечення і порядок одержання платником податку бюджетного відшкодування встановлені Законом України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, згідно п. 1.8. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом,

Відповідно до пп. 7.7.3. п.7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Судом встановлено, що в вищевказаній податковій декларації по ПДВ за жовтень 2003 року підприємством була заявлена до відшкодування з бюджету сума 4421361,00 грн., в т.ч. шляхом перерахування в рахунок погашення зобов'язань по збору на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства - 1% від визначеної суми.

Актом перевірки 25 грудня 2003 року відповідачем була підтверджена до відшкодування сума ПДВ - 4091272,00 грн. Тобто, в рахунок погашення зобов'язань по збору могли бути використані кошти в розмірі 40912,72 грн. і їх використання було можливо саме з 20 лютого 2004 року. Відмови у проведенні заліку у встановленому Законом України „Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на час проведення нарахування зобов'язань та проведення відшкодування) порядку від відповідача до позивача не надходили. В зв’язку з чим, суд вважає, що позивач правомірно рахував погашеними податкові зобов'язання по збору з 20 лютого 2004 року в сумі 40912,72 гри., оскільки право платника на отримання відшкодування і обов'язок органу ДПС провести таке відшкодування починаються саме з цієї дати.

Відповідно до вимог Порядку відшкодування ПДВ, затвердженого Наказом ДПА України від 21 травня 2001р. №200/86, який діяв на час проведення спірного зарахування, висновки на проведення відшкодування повинні бути подані до органів казначейства не пізніш 5 робочих днів до закінчення строку на відшкодування. З огляду на це, суд погоджується з твердженням представника позивача про те, що цим Порядком передбачена можливість направлення висновків починаючи з першого робочого дня після виникнення права на отримання бюджетного відшкодування. А тому той факт, що висновок відповідача був сформований лише 25 березня 2004 року не свідчить про недотримання підприємством строків проведення платежів і наявності податкового боргу у період з 02 березня 2004 року по 25 березня 2004 року.

Таким чином, на думку суду висновки акту перевірки в цій частині зроблені при довільному тлумаченні прав та обов'язків органів ДПС щодо своєчасного відображення в податковому обліку відповідних податкових операцій, а тому є неправомірними.

Судом встановлено, що рішення про застосування штрафних (фінансових санкцій № 0002322310/0 від 13.04.06 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки містить посилання на ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» як на підставу його винесення. Згідно даної норми, визначено порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу.

Податковим зобов'язанням, у розумінні п.п.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими Законами України. Штрафні санкції, передбачені Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», не є податковим зобов'язанням, виходячи з визначення цього терміну спеціальним нормативним актом, яким є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Згідно з преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», він є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Виходячи зі змісту п. 1.9 ст.1 вищевказаного Закону податкове повідомлення є письмовим повідомленнями контролюючих органів про обов'язок платників податків сплатити суму податкового зобов'язання.

Пунктом 2.5 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків передбачено, що податкове повідомлення - письмове повідомлення податкового органу про обов'язок платника податку сплатити суму податкового зобов'язання, визначену податковим органом у випадках, передбачених законодавством, а податкове повідомлення-рішення є однією з форм податкового повідомлення. Ці форми актів ненормативного характеру можуть застосовуватись лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вичерпний перелік податків і зборів (обов'язкових платежів) визначено у ст.14 та ст.15 Закону України «Про систему оподаткування». У цих статтях штраф за порушення норм з регулювання обігу готівки не передбачений як один із видів податків або зборів. Тому, обов'язок позивача зі сплати штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки не може бути віднесений до категорії податкового зобов'язання або податкового боргу.

З огляду на наведене суд вважає, що у відповідача з посиланням на ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не було законних підстав приймати та направляти позивачу спірне рішення про сплату штрафних санкцій за порушення вимог Положення «Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України».

Штрафна санкція за порушення у сфері обігу готівки не є штрафною санкцією, в розумінні Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»: штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п.1.5 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).

Таким чином, суд зазначає невідповідність про застосування штрафних (фінансових санкцій № 0002322310/0 від 13.04.06 року нормам чинного законодавства, що є підставою для визнання його нечинним та скасування в частині визначення штрафної санкції за порушення вимог Положення «Про порядок ведення касових операцій в національній валюті України» як податкового зобов'язання.

За таких обставин, у відповідача не було законного права приймати спірне рішення у зв'язку з виявленими фактами порушення законодавства, яке регулює обіг готівки та встановлювати граничний строк оплати, як це передбачено статтю 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, при розрахунку фінансових санкцій відповідачем були використані положення п. 17.1.3 ст. 17 вищевказаного Закону, який встановлює, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" п. 4.2.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Оскільки, порядок здійснення касових операцій не регулюються податковим законодавством і при цьому, не виникають податкові зобов'язання, штрафні санкції відповідачем розраховані з посиланням на правову норму, яка не може застосовуватися для даних правовідносин.

З наведених підстав, судом було досліджено питання: у який спосіб було проведено перерахування з ПДВ в рахунок погашення зобов’язань по збору на розвиток хмелярства.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, суд вважає, що Харківською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області не було надано доказів, які б спростували доводи позивача, а тому, її заперечення суд відхиляє як такі, що необґрунтовані належним чином.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми штрафних санкцій за порушення законодавства, що регулює оборот готівки в розмірі 212423,44 грн. В зв’язку з чим, рішення Харківської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування до ПФ „Кібела” штрафних (фінансових) санкцій № 0002322310/2 від 13.04.2006р. в розмірі 212423,44 грн. повинно бути визнано недійсним, як таке, що прийнято з порушенням ч. 3 ст. 2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст. 8 Конституції України, ст.ст.4, 8, 17, 50, 94, 161-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватної фірми „Кібела” до Харківської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій – задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій Харківської об’єднаної державної податкової інспекції № 0002322310/2 від 13.04.2006р. в розмірі 212423,44 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 30.03.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.