Постанова № 4600006, 10.04.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10.04.2009 р.                                                                                 № 2-а- 29454/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Колісникова А.В., Жернакової В.Г.

представника відповідача –Буряківського О.В., Зінченко І.В.

прокурора - не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "ХАДО-Інвест" - Білоус О.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ЗАТ "Харківське АТП-16358" - Супруна О.В.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "Теплицмонтаж" - не з'явився

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "АВІА ГРУП" - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Вівас 7"

до ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова

пропро скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВАС 7» (надалі – ТОВ «ВІВАС 7»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ Жовтневого району м. Харкова, в якому просить суд визнати недійсним податкового повідомлення - рішення від 13.11.2008 року № 0001592303/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток, у т.ч. за основним платежем - 29406, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9472, 00 грн. та податкового повідомлення – рішення № 0001602303/1 від 13.11.2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість, у т.ч. за основним платежем - 31 068, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 534,00 грн.

За клопотанням, позивача, в якості третіх осіб , з боку позивача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, по справі були залучені: Товариство з обмеженою відповідальністю „ХАДО-Інвест"; Закрите акціонерне товариство „Харківське АТП-16358"; Товариство з обмеженою відповідальністю фірма „Теплицмонтаж"; Товариство з обмеженою відповідальністю „АВІА ГРУП".

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд їх задовольнити. В обґрунтування своїх вимог послалися на допущені порушення з боку відповідача, які привели до видання спірних податкових повідомлень - рішень. Позивач вказує, що ДПІ Жовтневого району, при визначені суми податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, порушені вимоги частини 2 ст. 19 Конституції України.

Позивач, вважає, що порушення норм податкового законодавства не має, відповідні посилання ДПІ Жовтневого району м. Харкова на підзаконні нормативні акти, не є правомірними, в зв’язку з тим, що акти на які посилається відповідач в акті перевірки, а саме : Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, що затверджено наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Держстандарту, Держкомстату України від 02.04.99 N 81/38/101/235/122, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 1999 р. за N 685/3978, - втратила чинність, а наказ Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» N 488/346, 29.12.1995 не зареєстровано відповідно до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 року в Міністерстві юстиції України, а тому останній не може створювати відповідних обов’язків для особи (платника, позивача). Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом N 363, 14.10.1997 Міністерства транспорту України зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 стосуються забезпечення збереження вантажів, захисту їх від розкрадань і безпеки пасажирів на транспорті.

Також позивач стверджує, що первинні документи до перевірки були надані в повному обсязі, на підтвердження своїх доводів посилається на ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункт 2.10 акту перевірки від 29.08.2008 року № 907/23-304/35070134 та наказ «Про облікову політику» по ТОВ «ВІВАС 7», яким не передбачено ведення товарно-транспортних накладних.

Податковий облік з податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість, як наполягає позивач, здійснювався з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач, ДПІ Жовтневого району м. Харкова та її представник у судовому засіданні проти позову заперечували. В обґрунтування своїх заперечень, вказують, що встановлені порушення в діяльності позивача зафіксовані належним чином в акті перевірки № 907/23-304/35070134 від 29.08.2008 року про результати виїзної планової перевірки ТОВ „ВІВАС -7” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2007 року по 31.03.2008 року. З посиланням на пп.5.3.9 п.5.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” стверджують, що позивачем зайво включено до складу валових витрат витрати на придбання транспортних послуг, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами.

Також відповідач вважає, що з боку позивача порушені були і вимоги ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV, 16.07.1999 року. Так за його висновком документами, які можуть підтвердити, що автопослуги були використані в господарської діяльності позивача та які є підставою для їх включення до складу валових витрат є товарно-транспортна накладна, товарна накладна або акт виконаних робіт та талон замовника. Ці документи, як вказує відповідач, не були надані позивачем для перевірки і в наслідок чого причетність вказаних транспортних послуг до валових витрат позивача не має можливості підтвердити. В зв’язку з чим, видане податкове повідомлення - рішення від 13.11.2008 року № 0001592303/1 за платежем податок на прибуток за основним платежем 29406, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 9472,00 грн. є, на думку відповідача, правомірним.

Правомірність прийнятого податкового повідомлення – рішення № 0001602303/1 від 13.11.2008 року за платежем податок на додану вартість за основним платежем 31 068, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 15 534,00 грн. відповідач обґрунтовує, тим, що при визначені повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 08.05.2007 року по 31.03.2008 року в порушення пп.7.4.1 п.7.4, п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість на загальну суму 31068,00 грн. по послугам з перевезення вантажів по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Тепліцмонтаж». ТОВ «АВІА –ГРУП», ТОВ «ХАДО –Інвест». ЗАТ «ХАТП -16358», вартість яких не відноситься до складу валових витрат та по яким не підтверджено зв’язок з господарською діяльністю підприємства (у тому числі: у травні 2007 року – у сумі 16,27 грн., у червні 2007 року – у сумі 1763,90 грн., у липні 2007 року – у сумі 1931,32 грн., у серпні 2007 року – 4010,94 грн., у вересні 2007 року – у сумі 2505,92 грн., у жовтні 2007 року – у сумі 4083,63 грн., у листопаді 2007 року – у сумі 1869,65 грн., у грудні 2007 року – у сумі 2314,37 грн., у січні 2008 року – у сумі 8635,9 грн., у лютому 2008 року – у сумі 121,50 грн., у березні 2008 року – у сумі 3815,40 грн.). В зв’язку з чим, встановлено заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 31068, 80 грн.

Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, в судовому засіданні пояснили, що з позивачем дійсно мали господарські відносини. Підставою вказаних господарських відносин є господарські договори, які укладені між позивачем (ВІВАС 7) та третіми особами ( договір №21 від 25.05.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „ХАДО-Інвест", договір № 1/06 від 01.06.2007 р. з Закритим акціонерним товариством „Харківське АТП-16358", договір № 250507 від 25.05.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Теплицмонтаж", договір № 040607 від 04.06.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „АВІА ГРУП" ). Представники третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на підтвердження здійснення спірних господарських операцій, надали до суду акти виконаних робіт за вказаними договорами, видаткові та податкові накладні, виписки банку, подорожні листи тощо.

Представник прокуратури Жовтневого району м.Харкова в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся повісткою з поштовими повідомленнями. У відповідності до ст. 35 КАС України прокурор є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Розглянувши, вимоги позивача та заперечення відповідача, докази, що надані сторонами спору, пояснення та докази, що надані третіми особами, суд, виходячи з принципів встановлених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України вважає, що адміністративний позов позивача, підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Матеріалами справи підтверджено, що на підставі направлення від 11.08.2008 року № 419 фахівцями ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ТОВ „ВІВАС -7” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2007 року по 31.03.2008 року, за результатами якої був складений акт № 907/23-304/35070134 від 29.08.2008 року.

          На підставі висновків вказаного акту ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова винесені первісні податкові повідомлення – рішення № 0001592303/0 від 08.09.2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток, у т.ч. за основним платежем - 29406, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9472, 00 грн. та податкове повідомлення – рішення № 0001602303/0 від 08.09.2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість, у т.ч. за основним платежем - 31 068, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 536,00 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач у відповідності до вимог Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державним цільовими фондами» скористався процедурою апеляційного оскарження їх до ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова, за наслідками якої рішенням ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова про результати розгляду первинної скарги № 9877/10/25-016 від 10.11.2008 року податкове повідомлення – рішення № 0001592303/0 від 08.09.2008 року залишено без змін, а податкове повідомлення – рішення № 0001602303/0 від 08.09.2008 року скасовано у частині 2,00 грн., в іншій частині – залишено без змін. Після чого, ДПІ у Жовтневому районі м.Харкова були прийняті видані оскаржувані податкові повідомлення – рішення від 13.11.2008 року № 0001592303/1 про визначення податкового зобов’язання по податку на прибуток, у т.ч. за основним платежем - 29406, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 9472, 00 грн. та податкового повідомлення – рішення № 0001602303/1 від 13.11.2008 року про визначення податкового зобов’язання по податку на додану вартість, у т.ч. за основним платежем - 31 068, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 15 534,00 грн.

          Як вбачається з висновків акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.11.2008 року № 0001592303/1 останнє винесено за порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” - зайве включено до складу валових витрат витрати на придбання транспортних послуг, які не підтверджені відповідними розрахунковими документами, а саме: по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Тепліцмонтаж». ТОВ «АВІА–ГРУП», ТОВ «ХАДО –Інвест», ЗАТ «ХАТП –І6358». Внаслідок чого позивачем, завищені валові витрати на загальну суму 117 624, 00 грн. (у тому числі за 3 кв. 2007 року – на 51144,00 грн. 4 кв. 2007 року – на 41344,00 грн., 1 кв. 2008 року – на 25136,00 грн.). Таким чином, за результатами перевірки було встановлено заниження податку на прибуток за 3 кв. 2007 року – 1 кв. 2008 року на 29406,00 грн. (у тому числі за 3 кв. 2007 року - на 12786,00 грн., 4 кв. 2007 року – на 10336,00 грн., 1 кв. 2008 року – на 6284,00 грн.).

Сутність порушення, на думку відповідача полягає в тому, що ТОВ «ВІВАС 7» та контрагент по договору повинні були відповідно п. 2 договору здійснювати перевезення згідно Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом N 363, 14.10.1997 Міністерства транспорту України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568. А саме, згідно правил Наказу Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» N 488/346 від 29.12.1995 року, позивач, повинен був, виконуючи договори з надання послуг на здійснення транспортних перевезень по Україні, оформлювати типові форми товарно – транспортних накладних, що додаються до подорожнього лита. Ця вимога на думку ДПІ розповсюджується на всі види перевезень вантажів автомобільним транспортом, незалежно від умов оплати за його роботу та видів перевезення.

З цих підстав, відповідач вважає, що позивач, повинен був використовувати товарно - транспортну накладну № 1-ТН, яка відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом N 363, 14.10.1997 року Міністерства транспорту України зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 – є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Також відповідач вважає, що з боку позивача порушені були і вимоги ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV, 16.07.1999 року. Відповідач, стверджує, що товарно-транспортна накладна, яка не є бланком суворої звітності та може бути надрукована на комп’ютері із застосування власної нумерації, повинна виписуватися у чотирьох примірниках відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом N 363, 14.10.1997 Міністерства транспорту України зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568. Додатково обґрунтовуючи, застосування товарно – транспортних накладних, відповідач вказує на Порядок приймання і здачі нафтопродуктів з нафтопродуктоводів, відповідно Інструкції з обліку нафтопродуктів на підприємствах нафтопродуктопроводів, затвердженої об’єднанням «Укрнафтопродукт» від 12.10.1994 року, перевезення нафтопродуктів автотранспортом оформлюється товарно-транспортною накладною відповідно до діючої Інструкції про порядок розрахунків за перевезення вантажів автомобільним транспортом.

Виходячи, з вищевказаного відповідач вважає, що документами, які можуть підтвердити, що автопослуги були використані в господарської діяльності позивача та які є підставою для їх включення до складу валових витрат є товарно-транспортна накладна, товарна накладна або акт виконаних робіт та талон замовника. Ці документи, як вказує відповідач, не були надані позивачем для перевірки і в наслідок чого причетність вказаних транспортних послуг до валових витрат позивача не має можливості підтвердити.

Суд заслухавши пояснення позивача та представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи вважає вказані твердження відповідача помилковими та такими, що спростовуються письмовими доказами по справі.

Приписами статті 8 Конституції України регламентовано, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Статтею 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Положеннями Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади» N 493/92 від 03.10.1992 року встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Судом встановлено, що спільний Наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля» N 488/346, 29.12.1995 року, на який посилається відповідач в обґрунтування свого висновку про те, що застосування товарно-транспортних накладних форми 1-ТН є обов’язком для всіх суб’єктів господарської діяльності станом на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи не зареєстровано в Міністерстві юстиції України, тому не може бути застосований судом.

В зв’язку з чим, суд погоджується з доводами представника позивача щодо неправомірності застосування дії наведеного наказу до ТОВ „ВІВАС -7”.

Крім того, суд зауважує, що наказ Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету статистики України «Про затвердження Інструкції про порядок приймання,          транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України» від 02 квітня 1998 року № 81/38/101/235/122 станом на час виникнення спірних правовідносин втратив чинність, а тому посилання відповідача на нього в акті перевірки в якості обґрунтування суд вважає неправомірним.

Щодо тверджень відповідача, про те, що відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568 позивач повинен застосовувати, обов’язково, типову форму - товарно - транспортну накладну № 1-ТН суд зазначає наступне.

.

Так на аркуші 10 акту перевірки «Про результати виїзної планової перевірки «Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВАС 7», код ЄДРПОУ 35070134, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.05.2007 року по 31.03.2007 року від 29.08.2008 року № 907/23-304/35070134 вказано, що позивач не має на балансі транспортні засоби, бухгалтерський облік здійснюється з використанням бухгалтерської програми «1 –С Бухгалтерія» (стор.5 акту перевірки).

Слід відмітити, що обов’язок, застосування вказаної форми, випливає лише з Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом N 363, 14.10.1997 Міністерства транспорту України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, які не є нормативно-правовим актом з питань оподаткування.

Відповідач стверджує, що через відсутність первинних документів, які не були надані позивачем для перевірки, причетність вказаних транспортних послуг до валових витрат позивача не можливо підтвердити.

Законодавче визначення поняття «первинний документ» виходить закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Водночас ч.1, 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999, встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Як вказано в акті перевірки до перевірки позивачем були надані наступні документи : касові документи за період 08.05.2007 по 31.03.2008 року, головна книга за 2007 р., 1 квартал 2008 року, відомості аналітичного обліку, банківські документи, угоди, договори, контракти, рахунки, видаткові та прибуткові накладні, податкові накладні, реєстри податкових накладних, інші документи.

Судом звернено увагу на те, що положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено для особи, яка підпадає під діє цього закону, альтернативну поведінку, тобто встановлено диспозитивність у облікових відносинах.

Так, у відповідності до ч. 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство самостійно визначає: облікову політику підприємства; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регiстрiв обліку, порядку i способу реєстрації та узагальнення iнформацiї в них з додержанням єдиних засад, встановлених цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї дiяльностi i технології обробки облікових даних; розробляє систему i форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звiтностi i контролю господарських операцій, визначає права працiвникiв на підписання бухгалтерських документів; затверджує правила документообороту i технологiю обробки облікової iнформацiї, додаткову систему рахункiв i регiстрiв аналiтичного облiку; може видаляти на окремий баланс фiлiї, представництва, вiддiлення та iншi вiдокремленi пiдроздiли, які зобов’язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звiтностi підприємства».

Як випливає з наданих документів ТОВ «ВІВАС 7» наказом № 1 від 21.05.2007 року на підприємстві про облікову політику (пункт 13) встановлено використання бухгалтерської програми «1С Бухгалтерія». Товарно-транспортну накладну на товар, що перевозиться позивач не оформлював в зв’язку зі специфічними умовами зливу ПММ, роль товарно-транспортної накладної виконує видаткова накладна, в якій вказано дата постачання, споживач, вид палива, кількість (об’єм) палива, підпис та довіреність споживача про отримання товару. Місце зливу ПММ визначається відповідно до усної домовленості зі споживачем.

Відповідачем не спростовано, те, що до перевірки не надавались видаткові документи, в тому числі видаткові накладні, інші документи, які свідчили про правомірність віднесення витрат позивача до складу валових витрат.

Крім того листом «щодо розгляду заперечення» від 05.09.2008 року № 7286/10/23-314, відповідач вказує, що акти виконаних робіт надавалися. Про факт надання інших документів свідчить супроводжувальний лист позивача вихідний № 28 від 05 вересня 2008 року, який було надано відповідачу за цією ж датою, про що свідчить печатка канцелярії Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи зі змісту положень частин 3, 4, 6 статті 71 КАСУ якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребує необхідні докази. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребує названі документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

За клопотанням відповідача судом, були витребувані від контрагентів позивача товарно – транспортні накладні, талони замовника та інші документи, які підтверджують факт надання позивачу транспортних послуг (витрати по придбанню транспортних послуг від Товариства з обмеженою відповідальністю „ХАДО-Інвест", код 31799550, Закритого акціонерного товариства „Харківське АТП-16358", код 03118914, Товариства з обмеженою відповідальністю фірма „Теплицмонтаж", код 21255709, Товариства з обмеженою відповідальністю „АВІА ГРУП", код 33561132).

На підтвердження обґрунтованості віднесення ТОВ «ВІВАС 7» до складу валових витрат суми у загальному розмірі 117624, 00 грн. позивачем при перевірці відповідачу та до суду були надані наступні документи : договори з надання послуг на здійснення транспортних перевезень по Україні ( №21 від 25.05.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „ХАДО-Інвест", код 31799550, адреса : 61018, м. Харків, пров. 23 Серпня, 4, № 1/06 від 01.06.2007 р. з Закритим акціонерним товариством „Харківське АТП-16358", код 03118914, адреса: 61019, м. Харків, пр. Ілліча, 118А, № 250507 від 25.05.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Теплицмонтаж", код 21255709, адреса: Харківська область, Харківський район, с. Пісочин, вул. Підлісна, 1Б, к. 19, № 040607 від 04.06.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „АВІА ГРУП", код 33561132, адреса : Харківська область, Харківський район, с. Пісочин, вул. Підлісна, 1Б, к. 19 ); акти виконаних робіт, видаткові документи, в тому числі видаткові накладні; виписки з банку про оплату наданих у перевіряємому періоді послуг.

          Згідно з п.5.1 ст.5 Закону №283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

          До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 – 5.7 цієї статті ( пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №283/97-ВР).

Як вбачається зі змісту положення п.5.11. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

          З урахуванням наведених норм права та наданих до матеріалів письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами у справі.

Таким чином, здійснюючи діяльність оптової торгівлі паливом, позивачем вірно, відповідно до приписів ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» віднесені суми витрат за перевіряємий період, а саме: за 3 квартал 2007 року у розмірі 51144,00 грн.; за 4 квартал 2007 року у розмірі 41344,00 грн.; за 1 квартал 2008 року у розмірі 25136, 00 грн. На загальну суму 117 624, 00 грн., наростаючим підсумком, відповідно наданих декларацій за 9 місяців 2007 року (від 17.10.2007 р. № 48732 на загальну суму 5071376,00 грн., за 2007 рік (від 30.01.2008 р. № 72818 на загальну суму 10078173,00 грн.), за 1 квартал 2008 р. (від 07.05.2008 р. № 20255 на загальну суму 3764768,00 грн.).

За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова № 0001592303/1 від 13.11.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 38878,00 грн., з яких : за основним платежем – 29406,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 9472,00 грн.

Щодо висновку відповідача про заниження ТОВ «ВІВАС 7» податку на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 31068, 80 грн. в наслідок порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4, п.7.2, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” (до складу податкового кредиту віднесено податок на додану вартість на загальну суму 31068,00 грн. по послугам з перевезення вантажів по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Тепліцмонтаж». ТОВ «АВІА –ГРУП», ТОВ «ХАДО –Інвест», ЗАТ «ХАТП -16358», вартість яких не відноситься до складу валових витрат та по яким не підтверджено зв’язок з господарською діяльністю підприємства), судом встановлено наступне.

Відповідач не заперечує придбання послуг з перевезення вантажів ТОВ “ВІВАС 7”, однак одночасно зазначає, що витрати з придбання цих транспортних послуг не підтверджені відповідними розрахунковими документами (відсутні товарно-транспортні накладні та талони замовника), що не надає можливості з’ясувати їх використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку - ТОВ “ВІВАС 7”.

Так, з акту перевірки вбачається, що позивач у травні 2007 року – у сумі 16,27 грн., у червні 2007 року – у сумі 1763,90 грн., у липні 2007 року – у сумі 1931,32 грн., у серпні 2007 року – 4010,94 грн., у вересні 2007 року – у сумі 2505,92 грн., у жовтні 2007 року – у сумі 4083,63 грн., у листопаді 2007 року – у сумі 1869,65 грн., у грудні 2007 року – у сумі 2314,37 грн., у січні 2008 року – у сумі 8635,9 грн., у лютому 2008 року – у сумі 121,50 грн., у березні 2008 року – у сумі 3815,40 грн. мав взаємовідносини з перевезення вантажів з ТОВ фірма «Тепліцмонтаж». ТОВ «АВІА –ГРУП», ТОВ «ХАДО –Інвест», ЗАТ «ХАТП -16358».

Як вже зазначалось вище залученими до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог, в судовому засіданні підтвердили, що з позивачем за спірний період дійсно мали господарські відносини та надали до матеріалів справи копії актів виконаних робіт за відповідними договорами по наданню транспортних послуг, видаткові та податкові накладні, виписки банку, подорожні листи тощо.

Як свідчать матеріали справи, факти надання транспортних послуг підтверджуються необхідними документами: договори, акти виконаних робіт, податкові накладні, які складені відповідно до п.п.7.2.1., 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6, 7.2. Закону України від 03.04.1997р. №168\97-ВР, а факт оплати позивачем наданих транспортних послуг за період з травня 2007 року по березень 2008 року підтверджується копіями банківських документів про перерахування коштів за надані послуги.

Підпунктом 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР).

Пунктом 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами і доповненнями) передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій; або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека)— в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Крім того, п. 2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165\97, встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна є недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж указано в п.2 даного Порядку (п.5 Порядку).

Суд вважає правомірними та обґрунтованими доводи позивача про те, що всі податкові накладні виписані від імені підприємств, які зареєстровані як платники податку в податковому органі і яким присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість, а відповідачем не надано відомостей про те, що зазначені господарські операції позивачем не проводились.

Відповідно до пп. 7.4.5. п.7.4. ст..7 Закону України 03.04.1997р. №168/97-ВР зі змінами і доповненнями, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом (іншим подібним документом згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону № 168\97-ВР).

Таким чином, суд дійшов висновку, що виконання умов договорів №21 від 25.05.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю „ХАДО-Інвест", № 1/06 від 01.06.2007 р. з Закритим акціонерним товариством „Харківське АТП-16358", № 250507 від 25.05.2007 р. з Товариством з обмеженою відповідальністю фірма „Теплицмонтаж", № 040607 від 04.06.2007 року з Товариством з обмеженою відповідальністю „АВІА ГРУП", здійснювалось ТОВ „ВІВАС 7” з дотриманням вимог норм діючого законодавства України.

У в зв’язку з тим, що понесені витрати пов’язані з господарською діяльністю і цілком підтверджені документально, у т.ч. податковими накладними і банківськими документами про перерахування коштів в оплату вартості транспортних послуг, висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 31068,00 грн. по послугам з перевезення вантажів по взаємовідносинам з ТОВ фірма «Тепліцмонтаж». ТОВ «АВІА –ГРУП», ТОВ «ХАДО –Інвест», ЗАТ «ХАТП -16358» є безпідставним.

Згідно п.2. ст.71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач ні документально ні нормативно не довів правомірність прийнятих ним спірних рішень.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню, а оскаржувані податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова № 0001592303/1 від 13.11.2008 року у частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 38878,00 грн., з яких : за основним платежем – 29406,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 9472,00 грн. та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова № 0001602303/1 від 13.11.2008 року у частині визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 46602,00 грн., з яких : за основним платежем – 31068,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 15534,00 грн. – скасуванню.

Відповідно до ст.94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владним повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8, 19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 17, 71, 161-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВАС7” до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова за участю прокурора Жовтневого району, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ТОВ „ХАДО-Інвест”, ЗАТ „Харківське АТП-16358”, ТОВ „Теплицмонтаж” та ТОВ „АВІА ГРУП” про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова № 0001592303/1 від 13.11.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток у загальному розмірі 38878,00 грн., з яких : за основним платежем – 29406,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 9472,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Харкова № 0001602303/1 від 13.11.2008 року про визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 46602,00 грн., з яких : за основним платежем – 31068,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 15534,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВІВАС 7”, код 35070134, державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 14.04.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.