Постанова № 4599949, 04.03.2009, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04.03.2009 р.                                                                                 № 2-а- 5289/08/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Перцової Т.С. при секретарі судового засідання Ульященко Л.М.

за участю представників сторін :

позивача –Гончар О.П.

відповідача –Сагайдак Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ТОВ "Теплоенергетичний центр Роганської промвузел"

до ДПІ в Орджонікідзевському р-ні

пропро визнання податкового повідомлення-рішення недійсним , В С Т А Н О В И В:

Позивач, акціонерне товариство «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова, в якому, з урахуванням уточнень, які були прийняті судом, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 07 вересня 2007 р. № 0001281520/0, від 12 лютого 2008 року №0000411520/1 за результатами розгляду первинної скарги, від 12 лютого 2008 року №0001281520/2 і від 28 березня 2008 року № 0000411520/2 за результатами розгляду повторної скарги та від 24 квітня 2008 року № 0001281520/3 та № 0000411520/3 за результатами розгляду скарги до ДПА України.

          Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що з 27 по 29 серпня 2007 р. Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна (камеральна) первірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства згідно декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 р., про що було складено акт № 1185/152-14085922 від 29.08.2007р., за висновками якого податковим органом встановлено, що АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» не включило до складу податкового зобов’язання податку на додану вартість за квітень 2007 року реалізований шкіряний напівфабрикат хромового дубління «ВЕТ-БЛУ» на суму 298960,00 грн., на тій підставі, що акціонерним товариством «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» реалізовано товар на експорт по неналежно оформленій вантажній митній декларації, внаслідок чого безпідставно було застосовано «0» ставку ПДВ, коли ця операція підлягала обкладенню ПДВ за ставкою 20 відсотків.

          Не погодившись з висновками акту перевірки АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» (надалі - АТ «ТЦРП») направило до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова заперечення, які було відхилено та було прийнято у відношенні АТ «ТЦРП» податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2007 року №0001281520/0 про визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ на загальну суму 313908,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 298 960,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14948,00 грн.

АТ «ТЦРП» звернулося зі скаргою від 28.09.2007 р. до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова на податкове повідомлення-рішення від 07 вересня 2007 року. Рішенням за результатами розгляду первинної скарги від 19.11.2007 р. № 8254/10/25-010 залишене без змін податкове повідомлення-рішення від 07.09.07 р. №0001281520/0, а скарга без задоволення.

10.11.2007 року АТ «ТЦРП» звернулося зі скаргою до ДПА у Харківській області. 04 лютого 2008 року позивачем отримано від Відповідача лист від 01.02.08 р. №454/10/15-223 Про внесення змін до акту перевірки від 29.08.2007 року №1185/152-14085922, яким внесено зміни до виду перевірки, а саме: змінено «невиїзна документальна (камеральна) перевірка» на «невиїзна документальна перевірка».

06 лютого 2008 року позивачем отримано від відповідача рішення про внесення змін до рішення за результатами розгляду первинної скарги від 01.02.08 р. №459/10/25-010, яким скасоване податкове повідомлення-рішення від 07.09.07 р. №0001281520/0 в частині визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість (штрафних санкцій) у розмірі 14948,00 грн. та збільшена сума штрафних санкцій з ПДВ у розмірі 149480,00 грн.

Рішенням за результатами розгляду повторної скарги від 06.02.2008 року № 440/10/25-103, яке було прийняте ДПА у Харківській області з урахуванням змін ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07.09.07 р. № 0001281520/0, а скарга без задоволення.

14.02.2008 року позивач звернувся зі скаргою до ДПА України.

26 лютого 2008 року позивачем були отримані податкові повідомлення-рішення від 12 лютого 2008 року №0000411520/1, яким визначено суму податкового зобов’язання у загальному розмірі 149480,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 0 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 149480,00 грн. та №0001281520/2, яким визначено суму податкового зобов’язання у загальному розмірі - 298960,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 298960,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 0 грн.

03 квітня 2008 року позивачем було отримано від відповідача податкове повідомлення-рішення від 28 березня 2008 року № 0000411520/2, яким визначено суму податкового зобов’язання у загальному розмірі - 149480,00 грн., у т.ч. за основним платежем - 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 149480,00 грн.

Рішенням про результати розгляду скарги від 16.04.2008 р. №3705/6/25-0115 ДПА України залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 07.09.07р. №0001281520/0, з урахуванням змін, та рішення ДПА у Харківські області, а скарга без задоволення.

У ході судового розгляду справи ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова було надано представнику АТ «ТЦРП» податкові повідомлення-рішення від 24 квітня 2008 року №0001281520/3 і №0000411520/3, винесеними за результатами розгляду скарги до ДПА України.

          В позові АТ "ТЦРП" вказує, що згідно договору комісії №3/02 від 14.02.2007 року Комітент АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» доручив Комісіонерові ПП «Тасiс-XXI» укласти угоду з продажу товару – шкіряний напівфабрикат Вет-блю 1-2 гатунку на експорт. На виконання даного договору ПП «Тасiс-XXI» уклало контракт №W-1 від 15 лютого 2007р. з підприємством «LORENT MEDIA LLC" (США) і відвантажило товар на експорт.

          Позивач стверджує, що Комісіонер надав усі підтверджувальні документи, необхідні для проведення даної операції в бухгалтерському й податковому обліку АТ «ТЦРП» - контракт, митну декларацію, відвантажувальні документи з відмітками митних органів. У податковому обліку АТ «ТЦРП» застосувало по даній операції нульову ставку ПДВ на підставі п.6.2. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно яких при експорті товарів ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. Надані документи є дійсними, ніким не оскаржені, не скасовані, не визнані недійсними, не анульовані.

          Позивач та його представник в судовому засіданні наголошують, що неподання податкової звітності іноземної кампанії у своєї країні та неотримання нею коду платника податків не можуть слугувати підставою для застосування ставки податку 20%, тому, що це внутрішні питання законодавства і податкових органів іноземної держави. Крім цього, на думку позивача вказані обставини навіть при їх дійсності не свідчать, що компанія Lorent Media LLC не має «фізичної» присутності у США, а поставка товару з боку АТ «ТЦРП» відбулася з порушеннями норм діючого законодавства. Вказує, що жодним законодавчим актом України не передбачено обов’язок однієї сторони договору перевіряти наміри іншої сторони за цим договором щодо сплати нею податків або контролювати дії щодо подання податкових звітів. Позивач вважає, що все це на факт експорту товару не впливає та вантажну митну декларацію не анулює.

          Також, на думку позивача, неподання податкової звітності та неотримання коду платника податків отримувачем товару у своїй державі не може бути підставою для визнання ВМД такою, що оформлена неналежним чином, оскільки згідно Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року №574 (далі –Положення) вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються і, таким чином, на думку позивача ВМД є належним документом, що підтверджує переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, а не дієздатність одержувача товару. До того ж, вказує, що проставлення на ВМД штампа "Під митним контролем" та реєстрація декларації у журналі обліку вантажних митних декларацій, згідно ч.7.п.2, п.4 Положення, є підтвердженням, що ВМД заповнена належним чином, з додерженням вимог Положення та Інструкції про порядок заповнення ВМД, затвердженої Наказом Державної митної служби №307 від 09.07.97., а проставлення на пґятому аркуші ВМД (примірнику декларанта) «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» є підтвердженням про фактичне вивезення товарів за межі митної території України у відповідності до п. 7 «Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 р. №163/121.

          На підтвердженням викладеного, позивач звертає увагу суду на відмітку Чопської митниці на міжнародній товарно-транспортної накладній №100000007/7/553020 від 19.04.2007р., що відповідає даним, зазначеним у графі 29 ВМД "Митниця на кордоні", відмітка вантажоодержувачів, що перебувають за межами митної території України (Італія), що відповідає графі 17 ВМД "Країна призначення", а також відповідну відмітку на пґятому аркуші ВМД від 19.04.07р. №100000007/7/553020 ««Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі».

Крім того, на думку представника позивача кожний письмовий документ для отримання статусу доказу у справі повинен-бути сформований відповідним повноважним органом (особою). Він вважає, що лист компетентного органу США, на який посилається відповідач у акті перевірки та у судових засіданнях, повинен був бути складений органом США, якому у відповідності до законодавства цієї країни надано повноваження щодо реєстраційної політики та надання відповідної інформації. Позивач зауважує, що лист з текстом на іноземній мові, який наданий відповідачем не має джерела походження, тобто, неможливо встановити ким та за яких підстав він складався, та правовий статус цього листа. Крім того, позивачем звернено увагу на той факт, що відповідач не мав перекладу цього листа на момент проведення перевірки, т.я. переклад був зроблений під час розгляду справи.

Також позивач зауважує, що згідно акту перевірки від 29.08.2007 р. N 1185/152-14085922, інспектор ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова здійснив невиїзну документальну (камеральну) перевірку АТ «ТЦРП» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства згідно декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року. Посилається на пп.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до якого податковий орган протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Вказує, що проведення невиїзної документальної (камеральної) перевірки АТ «ТЦРП» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства згідно декларації з ПДВ за квітень 2007 року інспектором ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова відбулося у серпні 2007 р., тобто з порушенням законодавчо встановленого строку. Також, на думку позивача, при цьому відбулося порушення і п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якого податковий орган проводить документальні невиїзні перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та ін. документів, а з питань додержання валютного законодавства – планові або позапланові виїзні перевірки.

В позові АТ «ТЦРП» вказує на протиправність дій і перевищення владних повноважень з боку відповідача при внесенні останнім змін до акту перевірки №1185/152-14085922 від 29.08.07 р. листом від 01.02.2008р. та при прийнятті їм рішення від 01.02.08 р. №459/10/25-010 про внесення змін до рішення за результатами розгляду первинної скарги. Так, листом відповідача від 01.02.2008р. внесено зміни до виду перевірки, а саме: змінено «невиїзна документальна (камеральна) перевірка» на «невиїзна документальна перевірка», внаслідок чого було застосовано штрафні санкції не за п.п.17.1.4 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовґязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III, а за п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 вказаного закону.

Позивач, посилаючись на «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», стверджує що ні діючим законодавством України, ні цим Порядком не передбачено внесення будь-яких змін як до актів перевірок так і до рішень за результатами розгляду скарг, не встановлений порядок, строки та підстави для таких дій. Тобто, податковий орган не наділений такими правами.

Позивач зауважує, що у своїх запереченнях до акту перевірки №1185/152-14085922 він вказував відповідачу на неправомірність проведення камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року з питань дотримання податкового, валютного та ін. законодавства. Однак, у листі відповідача від 04.09.2007 р. №6198/10/15-223 про надання відповіді, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова наполягає, що проведена перевірка була саме камеральною, в зв’язку з чим твердження відповідача, що слово «камеральна» в акті перевірки це помилка вважає безпідставним.

          Підсумовуючи викладене, АТ «ТЦРП» просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

          Відповідач, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова та її представники в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своєї правової позиції зазначили, що як свідчать дані перевірки та дані декларації по податку на додану вартість за квітень 2007 року АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» при експортуванні товарів за межі митної території України на підставі вантажно-митної декларації від 19.04.2007р. №100000007/7/553020, використало нульову ставку податку на додану вартість, застосовуючи вимоги п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями („..при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування”). З посиланням на п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР зазначає, що товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою вантажно-митною декларацією. Згідно «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 в п.2 «Опис граф вантажної митної декларації» визначено порядок заповнення графи 8 вантажної митної декларації «Одержувач/Імпортер» «У графі наводяться відомості про одержувача товарів. Якщо одержувач - іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або П.І.Б. і місце проживання фізичної особи. Таким чином, на думку відповідача та його представника в судовому засіданні АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» здійснило поставку товару згідно вантажної митної декларації, яка заповнена з порушенням «Інструкції про порядок заповнення вантажних митних декларацій», а саме : в графі 8 «Одержувач/Імпортер» визначено компанію “LORENT MEDIA LLC”, яка згідно листа від компетентних органів США не отримувала коду платника податків в США і не подає податкову звітність. В звязку з чим, ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова робить висновок, що «LORENT MEDIA LLC» - не є суб’єктом господарської діяльності. З урахуванням викладеного, відповідач стверджує, що АТ «ТЦРП» в порушення вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, здійснило реалізацію товарів згідно вантажної митної декларації, оформленої неналежним чином та відповідно безпідставно використало нульову ставку податку на додану вартість до бази оподаткування, що в свою чергу призвело до порушення вимог п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР. Таким чином, відповідач наполягає на тому, що АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» в порушення п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 та п.п. 7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР не включено до складу податкового зобов’язання податку на додану вартість за квітень 2007 року реалізований шкіряний напівфабрикат хромового дубління вет-блю на суму 298960,00 грн.

          Щодо внесення змін до акту перевірки від 29.08.07р. №1185/152-14085922 та рішення про результати розгляду первинної скарги, представник відповідача у судовому засіданні посилається на технічну помилку при складанні акту. Підсумовуючи викладене, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджено, що ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова, було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства згідно декларації з податку на додану вартість за квітень 2007 року, за результатами якої було складено акт № 1185/152-14085922 від 29.08.2007 року.

Відповідачем по даній справі за висновками акту перевірки було встановлено, що АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» у квітні 2007 року, на підставі договору комісії, із залученням комісіонера здійснило операцію по експортуванню напівфабрикату із шкіри хромового дубління «вет-блю» підприємству нерезиденту «LORENT MEDIA LLC». Відповідно до договору комісії №3/02 від 14.02.2007 року АТ «ТЦРП» виступав комітентом, а ПП «Тасiс-XXI» виступав комісіонером.

Згідно умов договору Комітент поручає, а Комісіонер приймає на себе зобов’язання здійснити експорт напівфабрикату із шкіри хромового дубління «вет-блю». На виконання умов договору ПП «Тасiс-XXI» укладено контракт від 15 лютого 2007 р. № W-1 експорту товару з підприємством «LORENT MEDIA LLC» (3760 Market st N.E. Suite 117 Salem, Oregon 97301-1826, USA) у кількості 20000 кг на суму 1494800,00 грн.

Експорт товару підтверджено вантажно-митною декларацією від 19.04.2007 року №100000007/7/553020.

Судом встановлено, що за вказаними обсягами реалізації АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» застосувало пільги по оподаткуванню та використало нульову ставку податку на додану вартість застосовуючи вимоги п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР. А саме, при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить нуль відсотків до бази оподаткування.

Згідно вимог п.п. 6.2.1 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою декларацією.

Відповідно до даних вантажно-митної декларації визначено: рядок 2 «відправник/експортер» - АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла»; рядок 8 «одержувач/імпортер» - «LORENT MEDIA LLC»; рядок 9 «особа відповідальна за фінансове врегулювання» - ПП «Тасіс-XXI».

Як зазначено в акті первірки, АТ «Теплоенргетичний центр Роганського промвузла» здійснило поставку товару згідно вантажної митної декларації, яка заповнена з порушенням «Інструкції про порядок заповнення вантажної митної», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307 із змінами та доповненнями, а саме п.2 «Опис граф вантажної митної декларації», що визначає порядок заповнення графи 8 вантажної митної декларації «Одержувач/імпортер». Так, в цій графі вказано юридичну особу - компанію «LORENT MEDIA LLC», яка була створена в США, але не отримувала коду платника податків і не подає податкову звітність.

Такий висновок, що підтверджується актом перевірки так і поясненнями сторін в судовому засіданні було зроблено на підставі листа ДПА України від 15.10.2006р. №19923 та доданого до нього листа з текстом на іноземній мові. В листі ДПА України повідомляється що «...згідно відповіді Служби внутрішніх доходів США, у комерційній та федеральній базах даних США відсутні будь-які відомості стосовно компанії «LORENT MEDIA LCC».

В зв’язку з чим, відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що у АТ «ТЦРП» відсутні підстави, передбачені п.п. 6.2.1 п.6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР на застосування нульової ставки податку на додану вартість по операції з вивезення (експортування) товару за межі митної території України нерезиденту «LORENT MEDIA LCC» (США), так як позивач здійснив поставку товару згідно вантажної митної декларації, яка заповнена з порушенням Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації від 09.07.1997р. №307, а саме : в графі 8 «Одержувач/Імпортер» визначено компанію «LORENT MEDIA LLC» (США), яка була створена в США, проте не отримувала коду платника податків, не подає податкової звітності та не має «фізичної» присутності в США. Тобто, на думку відповідача, АТ «ТЦРП» при здійсненні вказаної поставки товару не мало права застосовувати нульову ставку ПДВ, т.я. вантажна митна декларація є неналежно оформленою і тому не може підтверджувати факт вивезення товару за межі України.

На підставі вищезазначеного, відповідачем було зроблено висновок, що в порушення п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР АТ «ТЦРП» не включено до складу податкових зобов’язань суми податку на додану вартість за квітень 2007 року.

За висновками акту перевірки, відповідач зазначив, що в порушення п.п. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п.7.3.1 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР АТ «ТЦРП» занижено податок на додану вартість всього на суму 298960,00 грн.

          За результатами розгляду матеріалів перевірки та апеляційного оскарження прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 вересня 2007 року №0001281520/0, від 12 лютого №0000411520/1 р. № 0001281520/2, від 28 березня 2008 р. № 0000411520/2, від 24 квітня 2008 року №0001281520/3 і №0000411520/3, за якими АТ «ТЦРП» донараховано до сплати 298960,00 грн. за основним платежем, 149480,00 грн. – за штрафними санкціями, усього до сплати 448440,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, згідно договору комісії №3/02 від 14.02.2007р. комітент АТ «Теплоенргетичний центр Роганського промвузла» доручив комісіонерові ПП «Тасіс-XXI» укласти угоду з продажу на експорт товару – шкіряний напівфабрикат Вет-блю 1-2 гатунку. На виконання даного договору ПП «Тасіс-XXI» укладено контракт №W-1 від 15 лютого 2007 р. з підприємством «LORENT MEDIA LCC», на виконання яких АТ «ТЦРП» відправило, а підприємство «LORENT MEDIA LCC» одержало згідно ВМД вказаний у контракті, спеціфікації товар. Розрахунки за цією операцією були проведені між сторонами в повному обсязі, що підтверджується випискою АКБ «Легалбанк» по рахунку ПП «Тасіс-XXI» про зарахування на його рахунок суми у розмірі 1494800,00 грн. за контрактом №W-1 від «LORENT MEDIA LLC», виписками з АКІБ «Укрсиббанк» по рахунку АТ «ТЦРП» від 03.05.07р. та 07.05.07р. про зарахування на рахунок від ПП «Тасіс-XXI» грошових коштів на суму 1480000,00 грн. та 14800,00 грн.

Суд зазначає, що статус належно оформленої вантажна митна декларація буде мати лише у випадку дотримання усіх передбачених нормами діючого законодавства вимог при її заповненні. Зазначені вимоги регламентуються Положенням про вантажну митну декларацію (затверджено постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574) та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджена наказом державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307).

Пунктом 2 положення про вантажну митну декларацію передбачено, що вантажна митна декларація (далі - ВМД) – письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

У ВМД мають бути зазначені відомості про покупця продукції за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу.

Представник відповідача у судовому засіданні з посиланням на отриману від Державної податкової адміністрації України інформацію, в свою чергу отриману з тексту на іноземній мові невідомого походження, стверджує, що одержувач - фірма «LORENT MEDIA LCC» (США) не подає податкову звітність та не отримувало коду платника податків в США, у комерційній та федеральній базах даних США відсутні будь-які відомості стосовно компанії «LORENT MEDIA LCC». В зв’язку з чим вважає, що вказана вантажна митна декларація не містить достовірних відомостей про покупця продукції; декларантом зазначено у вантажних митних деклараціях відомості про юридичну особу, з якою було укладено контракт, яка створена в своїй країні, але не звітує про свою діяльність та інформація про яку в базах даних відсутня. Внаслідок викладеного, стверджують, що підприємство АТ «Теплоенергетичний центр Роганського промвузла» не мало правових підстав для застосування нульової ставки податку на додану вартість з операцій по експорту товарів, оформлених з порушенням порядку заповнення вантажних митних декларацій.

Однак, суд не може погодитись з таким висновком податкового органу виходячи з наступного.

Підпунктом 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. При цьому, товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою ВМД.

Статус належно оформленої вантажна митна декларація має лише у випадку дотримання усіх передбачених нормами діючого законодавства вимог при її заповненні, які встановлені Положенням про вантажну митну декларацію (затверджено постановою КМУ від 09.06.1997 р. № 574) та Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації (затверджена наказом державної митної служби України від 09.07.1997 р. № 307).

Згідно із п. 2 Інструкції про порядок заповнення ВМД «Опис граф ВМД» визначено порядок графи 8 в ВМД «Одержувач/Імпортер». У вказаній графі наводяться відомості про одержувача товарів: індивідуальний податковий номер платника податків (у разі наявності) – у правому верхньому кутку; найменування та місцезнаходження юридичної особи або ПІБ фізичної особи, її місце проживання й відомості про документ, що посвідчує особу; у нижній частині графи після знака «N» проставляється ідентифікаційний номер одержувача, який формується за схемою, наведеною в додатку 1 до цієї Інструкції; якщо одержувач – іноземна особа, то в графі зазначаються найменування та місцезнаходження іноземного підприємства або ПІБ і місце проживання фізичної особи. Крім того, відповідно до п. 7 «Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України», затвердженого наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України від 21 березня 2002 р. №163/121, - «за відсутністю зауважень та на підставі підтвердження про фактичне вивезення товарів за межі митної території України в повному обсязі, одержаного від митного органу, через який здійснювалося вивезення товарів, митним органом на п’ятому основному аркуші (примірник для декларанта) ВМД форми МД-2 (МД-3) вчиняється запис «Задекларовані в цій ВМД товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» та зазначається дата фактичного вивезення.

          Дослідивши матеріали справи, суд відзначає, що ВМД від 19.04.2007р., згідно якої позивачем поставилась продукція на користь фірми “LORENT MEDIA LCC” у квітні 2007 року, складена та оформлена у відповідності до вимог вищезазначених нормативно-правових актів, має запис про фактичне вивезення товару за межі митної території України, а отже є належним чином оформленою. При цьому, суд зазначає, що органом, уповноваженим здійснювати функцію контролю за реальністю самої експортної операції та належним документальним її оформленням є виключно митні органи.

Таким чином, єдиним належним доказом складання ВМД з порушенням передбаченого порядку може бути виключно відповідний висновок митних органів.

Суд зауважує, що до матеріалів справи висновку митних органів, який би підтверджував позицію відповідача щодо неналежного оформлення спірних вантажних митних декларацій надано не було. Крім того, як встановлено судом при розгляді справи, висновок митних органів з вказаного питання взагалі не складався.

Отже, компетентним органом, який в даному випадку є митний орган, не встановлено жодного порушення з боку позивача при здійсненні даних фінансово-господарських операцій протягом перевіряємого періоду, про що свідчать відповідні відмітки на спірних ВМД (копії долучені до матеріалів справи).

Відповідно до положень ст. 69 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно ст. 79 Кодексу письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять інформацію щодо предмету доказування, тобто є належними.

Аналіз змістовної частини наданих відповідачем до матеріалів даної адміністративної справи листа Державної податкової адміністрації України від 15.10.2006 року та доданого до нього аркуша з текстом на іноземній мові, переклад якого було посвідчено нотаріально 23.01.2009 року, тобто у ході судового розгляду справи, невідомо яким чином та від якого органу якої держави отриманої, свідчить про те, що суд не має фактичної можливості встановити наявність обставин, якими відповідач обґрунтовує свої заперечення, тобто з зазначеного листа не вбачається конкретної та вичерпної інформації стосовно наявності чи відсутності компанії «LORENT MEDIA LCC» у США та відповідного статусу юридичної особи на момент здійснення операції. Крім того, лист ДПА України №19923/7/26-4317 датований 15 жовтня 2006 року, а текст на іноземній мові, на який також посилається відповідач – 04 жовтня 2006 року, тобто інформація надана за півроку до здійснення експортної операції позивача з «LORENT MEDIA LCC» (США). Цей факт свідчить про відсутність у відповідача інформації щодо компанії «LORENT MEDIA LCC» (США) на момент здійснення вказаної операції.

Крім того, відповідачем не доведено, що надання інформації про існування компанії «LORENT MEDIA LCC» та про знаходження її в комерційної та федеральної базах даних США – є обов’язком підприємства, а відповідно її незнаходження у відповідних обліках є беззаперечним свідченням відсутності у вказаної організації статусу юридичної особи.

Судом також прйинято до уваги надані позивачем докази стосовно наявності інформації про підприємство «LORENT MEDIA LCC» (США) в базі данних підприємств на офіційному сайті секретаріату штата Орегон, в якому зареєстроване це підприємство. Ця інформація є відкритою та доступною. Проти неї відповідач у судових засіданнях не заперечував та вона не була їм спростована.

З огляду на викладені обставини суд приходить до висновку, що лист Державної податкової адміністрації України від 15.10.2006р. №19923/7/26-4317 та аркуш з текстом на іноземній мові невідомого походження, переклад якого було посвідчено нотаріально 23.01.2009 року, тобто вже у ході судового розгляду справи, в яких вказано, що компанія «LORENT MEDIA LCC» (США) не подає податкову звітність та не отримувало коду платника податків у США не є належним доказом у справі, а обставини на яких податковий орган ґрунтує свої заперечення, не є належними підтвердженими письмовими документами.

При цьому, треба зазначити, що до висновку про порушення позивачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» дійшла з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії.

Щодо твердження відповідача про відсутність у позивача права на застосування передбаченої п.6.2. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. № 168/97-ВР нульової ставки податку на додану вартість по операції з вивезення (експортування) товару за межі митної території України по нерезиденту «LORENT MEDIA LCC» (США), у зв’язку з неподанням останнім податкової звітності і неотриманням коду платника податків - контрагента за зовнішньоекономічною угодою та відповідно факту вивозу ТМЦ за межі України і, як наслідок, фактичну реалізацію товару на території України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об’єктом оподаткування є операції платників податків з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об’єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об’єкта фінансового лізінгу у користування лізінгоутримувачу (орендарю); ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі-імпорту), ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізінгу (оренди) (у тому числі у разі повернення об’єкта лізінгу лізінгодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізінгодавця), застави та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов’язане із поверненням товарів у зв’язку з припиненням дії зазначених договорів; поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів); поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу; в інших випадках, передбачених Митним кодексом України; вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі-експорту), поставки транспортних послуг по перевезенню пасажирів, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений термін (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим побідним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК України).

Виходячи з висновку, встановленого нормою, сторонами договору поставки є продавець (постачальник) та покупець. У разі відсутності у зазначеній конструкції покупця або продавця як сторони, взагалі не можна сказати про існування договору поставки ні в юридичному ні в економічному сенсі.

Таким чином, суд відзначає, що встановивши в ході перевірки факт відсутності фірми - нерезидента «LORENT MEDIA LCC» (США) ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова зробила абсолютно суперечливий висновок щодо реалізації товарів та наявності взагалі об’єкту оподаткування у відповідності до п. 3.1.ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, відповідачем, що не заперечується її представником у судовому засіданні, також не встановлено а ні фактично а ні документально про можливу реалізацію товару на території України.

За таких умов, факти вказаних в акті перевірки № 1185/152-14085922 від 29.08.2007 року порушень АТ «ТЦРП» п.п.6.2.1 п.6.2 ст.6, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", слід вважати недоведеним.

Також суд погоджується з доводами позивача щодо неправомірності дій відповідача при проведенні невиїзної документальної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ поза межами 30 денного строку після отримання такої декларації, встановленого п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість» та порушенням ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до якого податковий орган має право проводити з питань додержання валютного законодавства – планові або позапланові виїзні перевірки. Таким чином, відповідач провів документальну невиїзну перевірку позивача у спосіб, який встановлений для інших видів перевірок, тобто з порушенням вимог діючого законодавства України.

Суд погоджується з доводами позивача про недоведеність відповідачем того факту, що внесення відповідачем змін до акту перевірки від 29.08.2007р. №1185/152-14085922 та рішення про результати розгляду первинної скарги, відбулося внаслідок технічної помилки при складанні акту перевірки. Як свідчать матеріали справи та підтверджується поясненнями сторін, позивач у своїх запереченнях до акту перевірки та в скарзі від 28.09.2007р. до ДПІ у Орджонікідзевському р-ні м. Харкова, вказував відповідачу на неправомірність та безпідставність проведеної невиїзної документальної (камеральної) перевірки АТ «ТЦРП» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства згідно декларації з ПДВ за квітень 2007р. На що позивачем було отримано від відповідача відповідь від 04.09.2007р. №6198/10/15-223 та відповідно рішення за результатами розгляду первинної скарги від 19.11.07р. №8254/10/25-010, в яких ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Харкова підтверджує, що була проведена саме камеральна перевірка податкової декларації позивача за квітень 2007р. Отже, суд вважає, що у відповідача немає підстав стверджувати, що відбулася технічна помилка при складанні акту перевірки, т.я це суперечить матеріалам справи. З огляду на викладене, суд доходить до висновку про неправомірність дій відповідача стосовно внесення їм змін до акту перевірки від 29.08.07р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 19.11.07 р. Тим більш, що виправлення технічної помилки та внесення змін до акту перевірки не є тотожним, а в цьому випадку відбулося саме внесення змін, що не передбачено діючим законодавством України.

          З огляду на це, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для визначення суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість у загальній сумі 448440,00 грн., з яких: 298960,00 грн. за основним платежем, 149480,00 грн. – за штрафними санкціями.

Внаслідок чого податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 07 вересня 2007 року N 0001281520/0, від 12 лютого 2008 року № 0000411520/1 № 0001281520/2, від 28 березня 2008 року № 0000411520/2 та від 24 квітня 2008 року № 0001281520/3 і № 0000411520/3 є протиправними і повинні бути скасовані, як такі, що прийняті з порушенням ч.3 ст.2 КАС України.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення сплаченого державного мита з держбюджету на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 8,19 Конституції України, ст.ст. 4, 7, 8, 11, 17, 19, 71, ч. 1 ст. 158, ст.ст. 161-163, 167, 186 КАС України, суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства „Теплоенергетичний центр Роганського промвузла” до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м.Харкова від 07.09.2007 року № 0001281520/0, винесеного на підставі акту перевірки від 29.08.2007 р. N 1185/152-14085922, від 12.02.2008 року № 0000411520/1 за результатами розгляду первинної скарги, від 12.02.2008 року № 0001281520/2 та від 28.03.2008 року № 0000411520/2 за результатами розгляду повторної скарги та від 24.04.2008 року за №№ 0001281520/3, 0000411520/3 за результатами розгляду скарги до ДПА України.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства „Теплоенергетичний центр Роганського промвузла”, код 1485922 державне мито у розмірі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова в повному обсязі виготовлена та підписана 06.03.2009 року.

Суддя                                                                       Перцова Т.С.

З оригіналом згідно.