Ухвала суду № 45999115, 14.04.2015, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1476/15-ц

Провадження № 2-з/0203/54/2015

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Колесніченко О.В., розглянувши заяву представника публічного акціонерного товариства «БМ Банк» ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року ПАТ «БМ Банк» предявило через суд позов до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача заборгованості за укладеним з ним 18 липня 2013 року договором №325466 про оформлення Пакету послуг з видачею платіжної картки та встановлення кредитного ліміту, розмір якої станом на 03 березня 2015 року складає 171089,52 грн., з яких заборгованість по кредиту 95013,27 грн., прострочена сума заборгованості за кредитом 47506,62 грн., прострочена сума заборгованості за процентами 18040,30 грн., заборгованості за штрафними процентами 6092,14 грн., строкова сума заборгованості за процентами 2757,19 грн., штраф за несвоєчасну оплату щомісячного платежу більше 7 днів 180,00 грн., штраф за несвоєчасну оплату щомісячного платежу більше 30 днів 1500,00 грн.

14 квітня 2015 року представник позвача подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх банківських рахунках ОСОБА_2 в межах, що дорівнює сумі заборгованості за кредитом в розмірі 171089,52 грн. та сумі судових витрат в розмірі 1710,90 грн., а також накласти арешт на все майно, в тому числі на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 в межах, що дорівнює сумі заборгованості за кредитом в розмірі 171089,52 грн. та судових витрат в розмірі 1710,90 грн.

Відповідно до ст.ст. 151, 152 ЦПК України забезпечення позову за заявою осіб, які беруть участь у справі, допускається у спосіб, визначений ЦПК та про який клопочуть такі особи на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ризик чого має бути підтвердженим достатніми фактичними даними.

За вимогами ч.2 ст.151 ЦПК України у заяві про забезпечення позовну повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім цього, Пленум Верховного Суду України у пункті 4 своєї постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Разом з тим, у своїй заяві позивач наводить не фактичні дані щодо дій відповідача-боржника з умисного зменшення свого майна, а посилається на гіпотетичну можливість невиконання рішення суду у звязку наявністю заборгованості, що само по собі беззастережно не свідчить про неможливість виконання рішення про можливе задоволення позову, хоч би і про стягнення грошової суми в розмірі 171089,52 грн. або утруднення виконання такого рішення, зважаючи на те, що будь-яких достатніх, допустимих, належних доказів за ст.ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження спроб відповідача відчужити своє майно або приховати, як і не наведено доказів на підтвердження необхідності застосування такого способу забезпечення як арешт, який полягає за своєю суттю, з урахуванням положень ст.57 Закону України «Про виконавче провадження», у вилученні майна із користування.

Крім зазначеного, не наведено жодних даних про обсяг і склад всього майна (рухомого та нерухомого) відповідача та можливість звернення стягнення на нього в рахунок погашення вимог позивача за предявленим у цій справі позовом, як відсутні і будь-які дані про відкриті відповідачем в установах банків рахунки чи в інших кредитно-фінансових установах рахунки для здійснення переказів коштів, крім рахунків, відкритих для отримання заробітної плати, пенсій чи інших платежів, які не можуть бути обєктом арешту згідно з ч. 4 ст. 152 ЦПК України.

За таких обставин, приймаючи до уваги принцип відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, представником позивача не доведено перед судом наявність підстав для забезпечення позову у спосіб про який він клопотав та вжиття заходів забезпечення позову взагалі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суддя, -

УХВАЛИЛА:

Відмовити представнику публічного акціонерного товариства «БМ Банк» ОСОБА_1, в задоволенні його заяви про забезпечення позову публічного акціонерного товариства «БМ Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Апеляційна скарга на ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову подається протягом пяти днів з дня її оголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О.В. Колесніченко