Ухвала суду № 45994032, 23.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/4006/13 Головуючий у 1 інстанції: Борейко С.В.

Провадження № 22-ц/783/3699/15 Доповідач в 2-й інстанції: Береза В. І.

Категорія: 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі: головуючого судді - Берези В.І., суддів: Бойко С.М., Штефаніци Ю.Г., за участю секретаря судового засідання - Брикайло М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 30 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», третя особа - ОСОБА_3, про стягнення суми страхового відшкодування та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», ЄДРПОУ 19243047, 01001, АДРЕСА_1, в користь ОСОБА_2 15567,77 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот шістдесят сім грн. 77 коп.) страхового відшкодування. 400,00 (чотириста грн. 00 коп.) понесених збитків, 3706,08 (три тисячі сімсот шість гривень 08 коп.) пені та 2541,50 (дві тисячі п'ятсот сорок одна грн. 50 коп.) судових витрат, а всього 22215,35 (двадцять дві тисячі двісті п'ятнадцять гривень 35 коп.). В решті позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ПрАТ СК «Граве Україна», просить таке скасувати, ухвалити нове, яким у позові відмовити. Обгрунтовує апеляційну скаргу тим, що судом першої інстанції не було всебічно та повно досліджено усі обставини у справі, суд невірно застосував норми цивільного та страхового законодавства. Суд ствердив, що факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротоколом) від 05.02.2013 року. На момент ДТП позивач не був водієм припаркованого транспортного засобу в розумінні правил дорожнього руху, а також не був безпосереднім учасником ДТП, не був присутнім на місці ДТП в момент скоєння, та йому не могло бути відомо, за яких обставин сталась подія. У позивача та третьої особи - учасників ДТП, не було правових підстав для складання повідомлення (Європротоколу) та залишення місця події без виклику підрозділів МВС. Європротокол не містить додаткових відомостей стосовно наявності перешкод на поверхні дороги. Висновок експертного автотехнічного дослідження № 276 від 21.02.2013 р., складений судовим експертом ОСОБА_4, встановлює, що обставини випадку, описані в поясненнях водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та зображені на схемах, не узгоджуються з механічними пошкодженнями, які містяться на автомобілях, та свідчать, на думку, апелянта про подання страхувальником страховику неправдивих відомостей про факт настання страхового випадку, що є підставою відмови у виплаті страхового відшкодування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, 05.02.2013 року у м. Львові по вул. Вернадського, 24 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, що застрахований у ПрАТ «СК»Граве Україна», поліс АЕ/2406959, дійсний з 18.01.2013 року до 17.01.2014 року, та автомобіля Volkswagen Passat В6, д/н НОМЕР_4, що застрахований у ПрАТ «СК»Граве Україна», поліс АЕ/2405662, дійсний з 26.12.2012 року по 25.12.2013 року.

Судом встановлено, що факт дорожньо-транспортної пригоди підтверджується п. 1.10 ПДР, у відповідності до якого дорожньо-транспортна пригода - це подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або поранені люди чи завдані матеріальні збитки, поясненнями водія ОСОБА_3, наявним у матеріалах справи повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (Європротокол) від 05.02.2013 року, поясненнями, наданими ОСОБА_2 на ім'я голови правління СК «Граве Україна» ОСОБА_7 від 18.02.2013 року, поясненнями, наданими ОСОБА_2 на ім'я начальника врегулювання страхових випадків ОСОБА_8 СК «Граве Україна», схемою місця пригоди, зазначеною Позивачем від 18.02.2013 року, поясненнями, наданими гр. ОСОБА_3 (винуватець ДТП) на ім'я голови правління СК «Граве Україна» ОСОБА_7 від 18.02.2013 року, поясненнями, наданими гр. ОСОБА_3 (винуватець ДТП) на ім'я начальника врегулювання страхових випадків ОСОБА_8 СК «Граве Україна», схемою місця пригоди, зазначеною гр. ОСОБА_3 (винуватець ДТП) у поясненнях від 18.02.2013 року.

Також судом встановлено, що винуватцем даної ДТП у відповідності до ПДР є гр. ОСОБА_3, оскільки він, виїжджаючи з місця парковки, автомобілем Opel Omega 2.2. д/н НОМЕР_2, потрапивши у колію з льоду переднім колесом, не врахував стану дорожнього покриття, не обрав безпечної швидкості руху та не переконався перед початком руху, що це буде безпечно, здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем Volkswagen Passat В6, д/н НОМЕР_4, чим порушив вимоги п. 2.3 (6), п. 10.1., п. 12.1. та п. 13.1 ПДР. В підтвердження своєї вини в настанні даної ДТП гр. ОСОБА_3 в суді дав аналогічні пояснення тим, які були письмово надані страховику та відображені у Європротоколі, а також сплатив на користь позивача франшизу, яка передбачена умовами його договору страхування, про що є наявна в матеріалах справи розписка.

Судом встановлено, що 06.02.2013 року позивачем страховику було подано письмове повідомлення про вищезгадану ДТП, а 18.02.2013 року написано заяву про виплату страхового відшкодування у строки та відповідно до вимог ст. 35.1. та 35.2. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в сумі 15567,77 грн. , суд першої інстанції вірно виходив з того, що дана сума підтверджується висновком №60 експертного автотоварознавчого дослідження від 13.03.2013 року, складеного судовим експертом ОСОБА_9, у відповідності до якого вартість матеріального збитку в цінах станом на час проведення дослідження становить 15567,77 грн. без ПДВ. Окрім того, зазначив про те, що позивач поніс збитки в розмірі 400,00 грн., оскільки оплатив експертне автотоварознавче дослідження.

Задовольняючи частково вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 5497,40 грн. за весь період прострочення, а саме з 20.05.2013 року по 09.03.2015 року, суд першої інстанції вірно виходив з того , що відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), тому в межах річного строку позовної давності стягнув з відповідача пеню за період з 31.03.2014 року по 09.03.2015 року, виходячи з розрахунку, передбаченого ст. 36.5 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в розмірі 3706,08 грн., крім того - 2541,50 грн. судових витрат, понесених та підтверджених при сплаті судового збору та за проведення експертизи (573,50 + 1 968грн.). За відсутності підтвердження заподіяної моральної шкоди у задоволенні вимоги про стягнення моральної шкоди відмовив.

З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідатьності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 22.1. ст.22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Так, відповідно до п. 1 ч. 2 положень цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки).

Наявні у справі докази підтверджують факт страхового випадку, повне виконання позивачем покладених на нього законом обов'язків для одержання страхового відшкодування, належним чином оцінену заподіяну внаслідок ДТП майнову шкоду та вірно визначені збитки (витрати), понесені для відновлення порушеного права.

Доводи апелянта про те, що позивач - водій припаркованого транспортного засобу, не був учасником ДТП, бо не був присутнім на місці ДТП в момент скоєння та водії не дотримали законодавства щодо виклику на місце ДТП працівників міліції, спростовується наступним.

Статтею 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якою визначено поняття страхового випадку, зазначено про участь у ДТП забезпеченого транспортного засобу, внаслідок дій водія якого настає цивільно-правова відповідальність. У випадку даної ДТП такою особою є ОСОБА_3, оскільки ним скоєно наїзд на припаркований автомобіль позивача, пошкоджено такий, а цивільно - правова відповідальність є застрахованою у відповідача ПрАТ «СК «Граве Україна». Чинне законодавство не містить норм про те, що відсутність водія в автомобілі, який пошкоджений у ДТП, виключає факт страхового випадку. Дана ДТП відбулася за участю лише забезпечених транспортних засобів, оскільки на момент її настання кожен із транспортних засобів був застрахований за діючим полісом ОСЦПВВНТЗ, потерпілих осіб внаслідок цієї пригоди не було, жоден з водіїв не перебував у стані сп'яніння, а також водії дійшли згоди щодо обставин її настання, про що свідчить те, що відповідно до ПДР, водій ТЗ Opel Omega 2.2., д/н НОМЕР_2, визнав вину.

Апелянт у своїх доводах апеляційної скарги посилається на п. 1.10. ПДР, а саме на визначення терміну «водій» і зазначає, що Позивач не підпадав під це поняття. У відповідності до цього пункту ПДР, водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Volkswagen Passat В6 - це автомобіль, який приводиться в рух та може змінювати своє місце знаходження чи розташування лише за участі людини (водія). На момент настання ДТП цей транспортний засіб був у нерухомому стані, оскільки він був запаркований Позивачем. Сам факт того, що на момент зіткнення Позивач не перебував у ньому, не означає, що він не був його водієм, оскільки саме Позивач привів свій транспортний засіб в рух і саме Позивач особисто його запаркував (привів у статичний - нерухомий стан). Тому Позивач є його водієм, який запаркував його, а після цього відбулася ДТП. Окрім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено, що Європротокол складається лише в тому випадку, коли транспортний засіб перебуває в русі, тобто коли ним хтось керує.

Апелянт у свої апеляційній скарзі посилається на те, що суд, встановлюючи винуватця даної пригоди, взяв до уваги лише пояснення третьої особи, які були аналогічними, коли надавалися в суді, коли письмово зазначалися страховику та відображені в Європротоколі. Суд правомірно взяв до уваги пояснення ОСОБА_3, оскільки вони узгоджувались із обставинами настання ДТП, схемою місця пригоди та іншими наявними матеріалами справи.

Так, у відповідності до ч. 1 ст.. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У відповідності до ч. 3 ст. 58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Зважаючи, що пояснення ОСОБА_3 повністю стосувалися предмету доказування, суд мав всі законні підстави взяти їх до уваги при прийнятті рішення, оскільки у відповідності до ч. 2 ст. 57 ЦПК України одним із видів доказів є пояснення сторін. Посилання апелянта на те, що суду не були надані додаткові докази є безпідставним, оскільки приймаючи рішення по суті заявлених позовних вимог, в якості доказів, у підтвердження вини ОСОБА_3, були спільно складений з іншим учасником ДТП Європротокол, схема місця ДТП зазначена у Європротоколі, пояснення надані письмово страховику, схема місця ДТП, надана письмово страховику, акти огляду пошкоджених внаслідок ДТП автомобілів, розписка, дана Позивачем, ОСОБА_3 про одержання франшизи 500 грн., а також судова транспортно-трасологічна експертиза та експертне автотехнічне дослідження.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про неправомірність залишення водіями місця ДТП без виклику підрозділів МВС.

Відповідно до ст. 33.2. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи МВС України про її настання.

Зазначена норма була дотримана водіями-учасниками ДТП, такими виконані усі дії, передбачені ст.ст. 33, 33-1 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за фактом настання ДТП, яка є підставою для здійснення страхового відшкодування.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що за результатами Висновку судової транспортно-трасологічної експертизи по цивільній справі №464/4006/13-ц судовому експерту не вдалось оцінити механізм виникнення пошкоджень на автомобілях та оцінити технічну спроможність пояснень водіїв.

Як видно з висновку експерта, проведеної експертизи № 2533 від 04.11.2014 р. /а.с.40/, такий зазначає, що неможливо спростувати заявлені водіями пояснення щодо обставин настання ДТП. Окрім того, судовий експерт, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за проведення недостовірної експертизи, у судовому засіданні пояснював, що для того, щоб одержати відповіді на поставленні на дослідження запитання, потрібна додаткова вихідна інформація. Зважаючи, що експерт, який проводив судову експертизу, та експерт, який проводив автотехнічне дослідження, мали однакові вихідні дані, але судовий експерт був попереджений про кримінальну відповідальність, а експерт який проводив дослідження, не ніс жодної відповідальності за дачу недостовірного висновку, суд прийшов до правильного висновку щодо прийняття до уваги частково результатів, як дослідження, так і експертизи, оскільки судовою експертизою не спростовуються заявлені обставини ДТП, а дослідницькою частиною дослідження та п. 1 Висновку вони повністю підтверджуються.

Апелянт у свої апеляційній скарзі посилається на те, що Висновок експертного автотехнічного дослідження № 276 від 21.02.2013 року /а.с.98 т.1/, проведений судовим експертом науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4, свідчить про те, що страхувальником ОСОБА_3 було подано страховику завідомо неправдиві відомості про факт настання страхового випадку. Твердження апелянта не відповідає фактичним результатам зробленого висновку, оскільки у відповідності до п. 1 Розділу Висновки експерт зазначає, що «Механічні пошкодження автомобіля Volkswagen Passat В6, н.з. НОМЕР_4 були утворені в результаті ударної дії слідоутворюючого об'єкту, при цьому вектор удару був переважно у напрямку спереду назад та дещо зліва направо відносно габариту автомобіля. Механічні пошкодження автомобіля Opel Omega 2.2. н.з. НОМЕР_2 були утворені в результаті його руху, при виконанні водієм маневру повороту». Такий висновок повністю узгоджується із зазначеними водіями обставинами, а саме з тим, що ОСОБА_3, виїжджаючи автомобілем Opel Omega 2.2. н.з. НОМЕР_2 з місця паркування та здійснюючи маневр повороту ліворуч, потрапивши у колію з льоду, здійснив зіткнення із нерухомим автомобілем НОМЕР_3. Такий висновок експерта є повністю доступним та загальнозрозумілим і додаткових знань у галузі науки не потребує , щоб його правильно розуміти та порівняти із наданими поясненнями водіями.

Окрім того, суд першої інстанції вірно зазначив про те, що висновок експертного автотехнічного дослідження № 276 від 21.02.2013 року, проведений судовим експертом науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_4, складений з порушеннями п. 1.6. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом № 53/5 від 08.10.1998 року Міністерства юстиції України, а також у відповідності до цієї Інструкції питання, які були поставлені ПрАТ «СК»Граве Україна» на вирішення експерту, не відносяться - до питань, які вирішуються шляхом проведення автотехнічного дослідження, а також в порушення вимог Інструкції експерт ОСОБА_4 провів експертне дослідження за наданими йому фотознімками, особисто не оглянувши об'єкти дослідження, що грубо суперечить вимогам Інструкції.

Рішення суду відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для її задоволення немає.

Керуючись ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.ст. 313, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

апеляційну скаргу ПрАТ СК «Граве Україна» відхилити.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 30 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскарженою до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий: Береза В.І.

Судді: Бойко С.М.

Штефаніца Ю.Г.