Ухвала суду № 45993100, 30.06.2015, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7077/14-ц

УХВАЛА

30 червня 2015 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі: Каралюс Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Залізничного районного суду від 22.04.2015 року та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в судове засідання вона не зявилася, оскільки з 22.04.2015 року перебувала на медичному обстеженні у м.Києві. При цьому відмітила, що вона як іпотекодавець та поручитель несе відповідальність за ОСОБА_2 лише в межах предмету іпотеки. Крім того вважає неправомірним вирішення стягнення з неї заборгованості в іноземній валюті, оскільки національною валютою є гривня, і 17.03.2015 року вона була присутня в судовому засіданні, а тому винесення заочного рішення є неправомірним.

Суд, ухвалив розглядати заяву по суті за відсутності осіб, які беруть участь у справі, які в судове засідання не зявилися, їхня неявка не перешкоджає розгляду, оскільки були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте в судове засідання не зявилися та причини своєї неявки суд не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Зі змісту ст.228 ЦПК України вбачається, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, законом визначено, що суд може скасувати ухвалене ним заочне рішення лише за наявності одночасно двох підстав, визначених у ст.232 ЦПК України, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. При цьому, для скасування заочного рішення необхідно переконатись, чи є достатні для цього підстави, передбачені законодавством, та провести оцінку поважності причин неповідомлення відповідачем про причини своєї неявки в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, і оцінити надані відповідачем докази на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22.04.2015 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №600/02.1-07-462 від 25.04.2008 року в загальній сумі 137058,35 дол. США та 202460,99 грн. /а.с.60-62/.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 22.04.2015 року у судове засідання не зявилася, при цьому була належним чином повідомлена про час, день та місце судового розгляду, що стверджується розпискою про повідомлення про судове засідання /а.с.44/.

Суд критично ставиться до покликань ОСОБА_1 про те, що вона не зявилася в судове засідання оскільки 22.04.2015 року перебувала на медичному обстеженні у м. Києві, оскільки не надала суду жодних доказів на підтвердження таких покликань.

Також суд критично оцінює доводи заявника про те, що вона як іпотекодавець та поручитель несе відповідальність за ОСОБА_2 лише в межах предмету іпотеки з огляду на наступне.

Згідно з договором поруки №600/02.1-09-188 від 25.04.2008 року, ОСОБА_1 зобовязалася відповідати в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобовязань, що виникли з кредитного договору (а.с.11-13). Згідно п.п.2.1, 2.2 даного договору, у разі невиконання боржником зобовязань за кредитним договором поручитель відповідає перед кредитором субсидіарно відповідно до боржника, тобто виключно у тому разі, якщо боржник не задовольнить вимог кредитора за кредитним договором. Поручитель відповідає перед кредитором виключно в частині основного боргу боржника та відсотків за користування кредитом. Пунктом 3.5 договору поруки передбачено, що у разі невиконання боргових зобовязань боржником перед кредитором останній має право звернути стягнення на майно поручителя, що належить йому на праві власності.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Необхідно наголосити на тому, що суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих йому доказів, особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду, сторони самостійно визначають, які саме докази подавати суду, а які ні, у разі невиконання процесуальних обовязків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 не надала суду будь-яких належних і допустимих доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а тому, з огляду на вимоги ч.1 ст.232 ЦПК України, підстав для скасування заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22.04.2015 року і призначення справи до розгляду в загальному порядку, немає.

Керуючись ст.ст. 208-210, 231, 232 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м.Львова від 22 квітня 2015 року залишити без задоволення.

Розяснити відповідачу, що залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не є перешкодою оскарження заочного рішення в загальному порядку, а саме до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова, шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.