Ухвала суду № 45992793, 30.06.2015, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/7077/14-ц

УХВАЛА

30 червня 2015 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Бориславського Ю.Л.,

при секретарі: Каралюс Т.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Львові заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду, суд,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить скасувати заочне рішення Залізничного районного суду від 22.04.2015 року та призначити справу до розгляду в загальному порядку. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в судове засідання вона не зявилася, оскільки не була належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи. При цьому відмітила, що згідно укладеного договору сторони визнали, що всі спори, повязані з укладенням, виконанням договору вирішуються одноособово третейськими суддею, а тому заява має бути залишена без розгляду.

Суд, ухвалив розглядати заяву по суті за відсутності осіб, які беруть участь у справі, які в судове засідання не зявилися, їхня неявка не перешкоджає розгляду, оскільки були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте в судове засідання не зявилися та причини своєї неявки суд не повідомили.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що заява про перегляд заочного рішення не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Зі змісту ст.228 ЦПК України вбачається, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до ст.232 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не зявився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, законом визначено, що суд може скасувати ухвалене ним заочне рішення лише за наявності одночасно двох підстав, визначених у ст.232 ЦПК України, зокрема, якщо буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи. При цьому, для скасування заочного рішення необхідно переконатись, чи є достатні для цього підстави, передбачені законодавством, та провести оцінку поважності причин неповідомлення відповідачем про причини своєї неявки в судове засідання, в якому ухвалено заочне рішення, і оцінити надані відповідачем докази на предмет їх істотного значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 22.04.2015 року позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №600/02.1-07-462 від 25.04.2008 року в загальній сумі 137058,35 дол. США та 202460,99 грн. /а.с.60-62/.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 22.04.2015 року у судове засідання не зявилася, при цьому була належним чином повідомлена про час, день та місце судового розгляду в порядку ч.4 ст.74 ЦПК України, що стверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення, яке було повернуте поштовим відділенням у звязку із закінченням терміну зберігання, що свідчить про те, що відповідач свідомо не бажав отримати таке, адже як вбачається із відомостей відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України у Львівській області, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, на яку й було направлено дане повідомлення /повідомлення в матеріалах справи/.

Суд звертає увагу на те, що вказана поштова кореспонденція поверталась на адресу суду із відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання», а не «за зазначеною адресою не проживає», що свідчить про те, що відповідача було належно повідомлено про необхідність одержання поштової кореспонденції згідно п.п. 93, 99, 110, 116 «Правил надання послуг поштового звязку» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року №270, однак відповідач завідомо знаючи відправника даних листів, Залізничний районний суд м.Львова, на переконання суду, уникнув їх одержання, що на думку суду свідчить про його належне повідомлення про час, день та місце розгляду справи та судом були вжиті всі заходи щодо такого повідомлення відповідача.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідач був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Також суд критично оцінює доводи заявника про те, що справа не підсудна Залізничному районному суду м.Львова, оскільки п.6.2 договору кредиту №600/02.1-07-462 від 25.04.2008 року передбачено, що всі спори вирішуються одноособово третейським суддею.

Разом з тим, згідно зі ст.17 ЦПК сторони мають право передати спір на розгляд третейського суду, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст.2 Закону України «Про третейські суди» третейська угода це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди (ч.1 ст.12 Закону).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 207 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо між сторонами укладено договір про передачу спору на вирішення до третейського суду і від відповідача надійшло до початку зясування обставин у справі та перевірки їх доказами заперечення проти вирішення спору в суді.

Договір сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (ст. 17 ЦПК) не є відмовою від права на звернення до суду за захистом.

Водночас предявлення позову до суду за наявності такого договору не дає підстав для повернення заяви чи відмови у відкритті провадження у справі (статті 121, 122 ЦПК), за винятком передбаченого п.6 ч.1 ст.207 цього Кодексу обовязку суду залишити заяву без розгляду, якщо від відповідача надійшло до початку зясування обставин у справі заперечення проти вирішення спору в суді.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту ст. 10 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Необхідно наголосити на тому, що суд вирішує справу в межах заявлених вимог та на підставі наданих йому доказів, особи, які беруть участь у справі, займають активне становище щодо інших учасників процесу та суду, сторони самостійно визначають, які саме докази подавати суду, а які ні, у разі невиконання процесуальних обовязків або нездійснення процесуальних прав для особи настають небажані для неї правові наслідки.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Виходячи з наведеного, суд приходить до переконання, що ОСОБА_1 не навела жодних аргументів, які б спростовували рішення суду, і не надала суду будь-яких належних і допустимих доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а тому, з огляду на вимоги ч.1 ст.232 ЦПК України, підстав для скасування заочного рішення Залізничного районного суду м.Львова від 22.04.2015 року і призначення справи до розгляду в загальному порядку, немає.

Керуючись ст.ст. 208-210, 231, 232 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Залізничного районного суду м. Львова від 22 квітня 2015 року залишити без задоволення.

Розяснити відповідачу, що залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення не є перешкодою оскарження заочного рішення в загальному порядку, а саме до апеляційного суду Львівської області через Залізничний районний суд м. Львова, шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення даної ухвали.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: /підпис/

З оригіналом згідно.

Суддя: Бориславський Ю. Л.