Рішення № 45990296, 22.06.2015, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2/331/393/15

331/198/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року м. Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя в складі :

головуючого - судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства«Дельта Банк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства«Дельта Банк» про захист прав споживача та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20 грудня 2013 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 10004005029942 про строковий банківський вклад в сумі 1100000,00 грн., строком на 12 місяців, тобто до 25 грудня 2014 року, під процентну ставку 20% річних.

По закінченню дії договору банківського вкладу (депозиту) 25 грудня 2014 року сума депозиту була перерахована на його поточний рахунок у ПАТ «Дельта Банк» № 26201700117951, яка з врахуванням поточного залишку станом на 25 грудня 2014 року склала 1146910,00 грн.

25 грудня 2014 року він звернувся із письмовою заявою до Запорізького відділення ПАТ «Дельта Банк» про отримання суми вкладу та процентів по ньому, але грошових коштів або письмової відповіді на заяву не отримав.

Крім того, 03 жовтня 2014 року між ним та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 002-07530-031014 про строковий банківський вклад в сумі 128000,00 грн., строком на 3 місяці, тобто до 06 січня 2015 року, під процентну ставку 18 % річних.

По закінченню дії договору банківського вкладу (депозиту) 06 січня 2015 року сума депозиту була перерахована на його поточний рахунок у ПАТ «Дельта Банк» № 26201700117951, яка з врахуванням поточного залишку станом на 06 січня 2015 року склала 1312164,65 грн.

09 січня 2015 року він звернувся із письмовою заявою до Запорізького відділення ПАТ «Дельта Банк» про отримання суми вкладу та процентів по ньому, але грошових коштів не отримав та йому було запропоновано по 300,00 грн. на день.

Вважає, що банківською установою грубо порушуються його права, передбачені ст. 64 Конституції України, а тому, посилаючись на вимоги ст.ст. 525, 526, 530, 610, 629, 1058, 1060, 1068 ЦК України, просить суд визнати відмову ПАТ «Дельта Банк» у поверненні йому суми вкладу та процентів по ньому такою, що не відповідає вимогам закону; зобовязати ПАТ «Дельта Банк» повернути йому суму вкладу згідно умов договору № 10004005029942 від 20 грудня 2013 року та № 002-07530-031014 від 03 жовтня 2014 року у розмірі 1312164,65 грн.; зобовязати ПАТ «Дельта Банк» нарахувати та виплатити йому проценти по вкладу в розмірі, передбачених п. 1.4 Договорові, тобто 20 процентів річних від суми вкладу 1100000,00 грн., і 26 % річних від суми вкладу 128000,00 грн., за весь час користування коштами до дня фактичної виплати всієї суми.

В процесі розгляду справи позивач, не змінюючи предмету та підстав позову, уточнив свої вимоги та остаточно просив суд визнати відмову ПАТ «Дельта Банк» у поверненні йому суми вкладу та процентів по ньому такою, що не відповідає вимогам закону; зобовязати ПАТ «Дельта Банк» повернути йому суму вкладу згідно умов договору № 10004005029942 від 20 грудня 2013 року та № 002-07530-031014 від 03 жовтня 2014 року у розмірі 1312164,65 грн.; зобовязати ПАТ «Дельта Банк» нарахувати та виплатити йому проценти по вкладу в розмірі, передбачених п. 1.4 Договорові, тобто 20 процентів річних від суми вкладу 1100000,00 грн., за період з 26.12.2014 року по 02.03.2015р. (66 днів) у сумі 39678,08 грн.; зобовязати ПАТ «Дельта Банк» нарахувати та виплатити йому проценти по вкладу в розмірі, передбачених п. 1.4 Договорові, тобто 26 процентів річних від суми вкладу 128000,00 грн., за період з 07.01.2015 року по 02.03.2015р. (54 днів) у сумі 4923,62 грн. (а.с. 83-86)

Позивач надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, оскільки вони є законними та обґрунтованими, а письмові заперечення представника відповідача до уваги не приймати, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону.

З матеріалів справи вбачається, що 07 квітня 2015 року до суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення на позовну заяву, згідно яких заперечував проти задоволення позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні, виходячи з того, що відповідач відповідно до умов укладеного договору нараховує відсотки на кошти, що зберігаються на депозитному рахунку вкладника (позивача), що також підтверджується і самим позивачем у позовній заяві. Крім того, підписавши договір банківського вкладу, позивач погодився зі всіма його умовами, зокрема і з умовами повернення депозитних коштів. Також зазначив, що відповідач є податковим агентом та зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок на пасивні доходи фізичних осіб, тобто здійснювати всі передбачені чинним законодавством утримання з нарахованих відсотків на вклади фізичних осіб. Наголосив, що на підставі рішення №51 від 02 березня 2015 року, прийнятого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в ПАТ «Дельта Банк» (далі - ОСОБА_2) з 03 березня 2015 року діє тимчасова адміністрація. Відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України про систему гарантування вкладів фізичних осіб, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. А відповідно до п.2 цієї статті, також забороняється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладання арешту на кошти та майно банку. Виплата коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Крім того, відповідно до п.З ч.5 ст.36 цього Закону, під час дії тимчасової адміністрації забороняється здійснення нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кредитором банку є юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань. Отже, позивач, маючи майнову вимогу до банку, на захист якої подано даний позов, є кредитором банку, отже щодо нього застосовуються правовідносин приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в тому числі положення приписів ст. 36 вказаного Закону щодо наслідків запровадження тимчасової адміністрації у банках та призначення уповноваженої особи фонду. Вважає, що винесення рішення про стягнення з банку будь-яких грошових сум в судовому порядку під час дії в банку тимчасової адміністрації суперечить чинному законодавству України.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на протязі розгляду справи представник відповідача неодноразово не зявлявся у судові засідання, а саме: 21 квітня 2015 р. 09 годин 30 хвилин, 13 травня 2015 р. 10 годин 30 хвилин, 26 травня 2015 р. 11 годин 30 хвилин, 22 червня 2015 р. 10 годин 00 хвилин.

Так, в судове засідання, призначене на 21 квітня 2015 р., представник відповідача не зявилася, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 69063 1132047 6, відповідно до якого уповноважена особа ПАТ «Дельта Банк» Бельцова отримала 31.03.2015р., судову повістку-виклик до суду. (а.с. 58)

Надалі, 13 травня 2015 року, представник відповідача не зявилася, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 69063 1133835 9, відповідно до якого уповноважена особа ПАТ «Дельта Банк» Мисюра отримала 27.04.2015р., судову повістку-виклик до суду. (а.с. 72)

Крім того, про обізнаність ПАТ «Дельта Банк» часу та місця розгляду справи також свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 69063 1133836 7, відповідно до якого уповноважена особа ПАТ «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, бду. № 36 «Б») Бельцова отримала 28.04.2015р., судову повістку-виклик до суду. (а.с. 73)

Надалі, 26 травня 2015 року, представник відповідача не зявилася, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 69063 1150542 5, відповідно до якого уповноважена особа ПАТ «Дельта Банк» Мисюра отримала 18.05.2015р., судову повістку-виклик до суду. (а.с. 76)

Крім того, про обізнаність ПАТ «Дельта Банк» часу та місця розгляду справи також свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 69063 1150545 0, відповідно до якого уповноважена особа ПАТ «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, бду. № 36 «Б») Бельцова отримала 19.05.2015р., судову повістку-виклик до суду. (а.с. 77)

Надалі, 22 червня 2015 року, представник відповідача не зявилася, хоча про час, день і місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 69063 1151255 3, відповідно до якого уповноважена особа ПАТ «Дельта Банк» Щорми отримала 29.05.2015р., судову повістку-виклик до суду. (а.с. 81)

Крім того, про обізнаність ПАТ «Дельта Банк» часу та місця розгляду справи також свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення № 69063 1151256 1, відповідно до якого уповноважена особа ПАТ «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, бду. № 36 «Б») Бельцова отримала 02.06.2015р., судову повістку-виклик до суду. (а.с. 82)

Проте, 22 червня 2015 року засобами електронного звязку до суду від представника ПАТ «Дельта Банк» надійшла заява про відкладення розгляду справи у звязку з неможливістю прибуття представника відповідача у судове засідання через знаходження у відрядженні за межами м. Запоріжжя.

Статтею 157 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п»ятнадцять днів.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України « Про статус суддів» : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об»єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України, взявши до уваги заяву позивача, письмові заперечення представника відповідача, а також з урахуванням того, що справа перебуває в провадженні суду значний час, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, прийнявши до уваги заяву позивача та письмові заперечення представника відповідача проти позову, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 20 грудня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 10004005029942 про строковий банківський вклад в сумі 1100000,00 грн., строком на 12 місяців, тобто до 25 грудня 2014 року, під процентну ставку 20% річних. (а.с. 4)

Згідно п. 1.10 Договору про строковий банківський вклад № 10004005029942 від 20.12.2013р., вклад виплачується по закінченню строку розміщення Вкладу, зазначеного в п. 1.2 даного Договору, шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № 26201700117951, відкритий в установі банку.

По закінченню дії договору банківського вкладу (депозиту) 25 грудня 2014 року сума депозиту була перерахована на поточний рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Дельта Банк» № 26201700117951, яка з врахуванням поточного залишку станом на 25 грудня 2014 року склала 1146910,00 грн. (а.с. 7-8)

25 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до Запорізького відділення ПАТ «Дельта Банк» про отримання суми вкладу та процентів по ньому, але грошових коштів або письмової відповіді на заяву не отримав. (а.. 6)

Крім того, 03 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір № 002-07530-031014 про строковий банківський вклад в сумі 128000,00 грн., строком на 3 місяці, тобто до 06 січня 2015 року, під процентну ставку 18 % річних. (а.с. 5)

Згідно п. 1.10 Договору про строковий банківський вклад № 002-07530-031014 від 03.10.2014р., вклад виплачується по закінченню строку розміщення Вкладу, зазначеного в п. 1.2 даного Договору, шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № 26201700117951, відкритий в установі банку.

По закінченню дії договору банківського вкладу (депозиту) 06 січня 2015 року сума депозиту була перерахована на поточний рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Дельта Банк» № 26201700117951, яка з врахуванням поточного залишку станом на 06 січня 2015 року склала 1312164,65 грн. (а.с. 9)

09 січня 2015 року ОСОБА_1 звернувся із письмовою заявою до Запорізького відділення ПАТ «Дельта Банк» про отримання суми вкладу та процентів по ньому, але грошових коштів не отримав та йому було запропоновано по 300,00 грн. на день.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобовязаний докласти максимум зусиль для усунення конфлікту інтересів працівників банку та клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Статтею 633 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

До відносин банку та клієнта банку за поточним рахунком, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору про обслуговування банківського рахунку.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України, за договором банківського внеску незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Отже, відповідач зобов'язаний повернути суму вкладу на першу вимогу вкладника, а відмова від такої видачі є неправомірною.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банкзобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до змісту ст. ст. 526 та 1058 ЦК України зобов'язання банку з повернення вкладу за договором банківського вкладу (депозиту) вважається виконаним з моменту повернення вкладу вкладнику готівкою або надання іншої реальної можливості отримати вклад та розпорядитися ним на свій розсуд.

Як вбачається із п. 1 ч. 3 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», залучення у вклади (депозити) коштів від фізичних осіб належить до банківських послуг.

Пунктом 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року №516 передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

У відповідності до пунктів 13, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних документах, та умовам договору із споживачем.

За таких обставин суд приходить до висновку про поширення на відносини між сторонами положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.

Таким чином, оскільки банк не виконав свого обов'язку з видачі вкладу на вимогу вкладника, а також свого обов'язку із виплати процентів на вклад, станом на 02 березня 2015 року загальна сума заборгованості ПАТ «Дельта Банк» перед ОСОБА_1 по поточному рахунку № 26201700117951 (в тому числі за договорами банківського вкладу № 10004005029942 від 20 жовтня 2013 року, № 002-07530-031014 від 03 жовтня 2014 року) в загальному розмірі 1312164,65 грн.. (а.с. 87-88)

Європейський суд з прав людини у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) зазначив наступне: "Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом.

Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року)".

Згідно зі ст. 17 ЗУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело прав".

Відмовляючись повернути кошти, які належать на праві власності позивачу, відповідач порушує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ст.1 Першого Протоколу, підписаного та ратифікованого Україною, яка у відповідності до ст.5 цього ж протоколу, є додатковою статтею Конвенції.

Таке порушення виявилося в наступному: у ст.1 Протоколу №1 вказано, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Цей же принцип закріплено і в ст. 41 Конституції України.

Проте, в порушення цих норм, позивач позбавлений права користуватися своїм майном. В даному випадку його майном є грошові кошти, які відповідач отримав від позивача на умовах строковості та платності, та до цього моменту не повернув

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, заяву позивача, надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк» про зобовязання повернути суму вкладу згідно умов договору № 10004005029942 від 20 грудня 2013 року та № 002-07530-031014 від 03 жовтня 2014 року у розмірі 1312164,65 грн., є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог позивача щодо зобовязання ПАТ «Дельта Банк» нарахувати та виплатити проценти по вкладу в розмірі, передбачених п. 1.4 Договорові, тобто 20 процентів річних від суми вкладу 1100000,00 грн., за період з 26.12.2014 року по 02.03.2015р. (66 днів) у сумі 39678,08 грн.; зобовязати ПАТ «Дельта Банк» нарахувати та виплатити йому проценти по вкладу в розмірі, передбачених п. 1.4 Договорові, тобто 26 процентів річних від суми вкладу 128000,00 грн., за період з 07.01.2015 року по 02.03.2015р. (54 днів) у сумі 4923,62 грн., слід за необхідне зазначити наступне.

Як встановлено вище, відповідач має невиконані зобовязання перед ОСОБА_1 зобовязання за договором банківського вкладу № 10004005029942 від 20 грудня 2013 року.

Згідно п. 1.3 Договору про строковий банківський вклад № 10004005029942 від 20.12.2013р., Вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у п. 1.6 цього Договору, та по 25 грудня 2014 року включно.

Згідно п. 1.10 Договору про строковий банківський вклад № 10004005029942 від 20.12.2013р., вклад виплачується по закінченню строку розміщення Вкладу, зазначеного в п. 1.2 даного Договору, шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № 26201700117951, відкритий в установі банку.

Відповідно до п. 2.1 Договору про строковий банківський вклад № 10004005029942 від 20.12.2013р., це Договір укладено у двох оригінальних примірниках українською мовою, які мають рівну юридичну силу по одному для кожної із Сторін, набуває чинності з моменту підписання його Сторонами, скріплення печаткою Банку та внесення Вкладником суми Вкладу, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобовязань за цим Договором.

Надалі, матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що по закінченню дії договору банківського вкладу (депозиту) 25 грудня 2014 року сума депозиту була перерахована на поточний рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Дельта Банк» № 26201700117951, яка з врахуванням поточного залишку станом на 25 грудня 2014 року склала 1146910,00 грн. (а.с. 7-8)

Надалі, матеріалами справи встановлено, що відповідач має невиконані зобовязання перед ОСОБА_1 зобовязання за договором банківського вкладу № 002-07530-031014 від 03 жовтня 2014 року.

Згідно п. 1.3 Договору про строковий банківський вклад № 002-07530-031014 від 03.10.2014р., Вклад залучається на строк із моменту зарахування Вкладу на рахунок, вказаний у п. 1.6 цього Договору, та по 01 січня 2015 року включно.

Згідно п. 1.10 Договору про строковий банківський вклад № 002-07530-031014 від 03.10.2014р., вклад виплачується по закінченню строку розміщення Вкладу, зазначеного в п. 1.3 даного Договору, шляхом зарахування на поточний рахунок Вкладника з використанням платіжної картки № 26201700117951, відкритий в установі банку.

Відповідно до п. 2.1 Договору про строковий банківський вклад № 002-07530-031014 від 03.10.2014р., це Договір укладено у двох оригінальних примірниках українською мовою, які мають рівну юридичну силу по одному для кожної із Сторін, набуває чинності з моменту підписання його Сторонами, скріплення печаткою Банку та внесення Вкладником суми Вкладу, та діє до повного виконання Сторонами своїх зобовязань за цим Договором.

Надалі, матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується, що по закінченню дії договору банківського вкладу (депозиту) 06 січня 2015 року сума депозиту була перерахована на поточний рахунок ОСОБА_1 у ПАТ «Дельта Банк» № 26201700117951, яка з врахуванням поточного залишку станом на 06 січня 2015 року склала 1312164,65 грн. (а.с. 9)

У ч.2 ст. 509 ЦК України зазначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статей 524 та 533 ЦК України грошовим зобовязанням є зобовязання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Така правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 06.06.2012р. у справі № 6-49цс12).

В зазначених нормах права встановлено, що зобовязальні правовідносини, що можуть бути віднесені до грошових, досить різноманітні. Вони можуть бути частиною інших оплатних зобовязань (наприклад: обовязок покупця сплатити гроші за придбаний товар, обовязок наймача оплатити користування майном, тощо), а можуть мати самостійний характер (відносини позики, кредиту, банківського вкладу та подібне).

Аналізуючи зазначені норми матеріального права, заяву позивача, надані докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки умови депозитних договорів № 10004005029942 від 20 грудня 2013 року та № 002-07530-031014 від 03 жовтня 2014 року щодо перерахування нарахованих за вкладом відсотків та перерахування суми вкладу на поточний рахунок № 26201700117951, відкритий на імя ОСОБА_1, виконані в повному обсязі, а тому нарахування передбачених депозитними договорами відсотків не передбачено.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Враховуючи зазначене з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру в розмірі 3654,00 грн.

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 цієї ж статті Закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічним чином питання обовязків доказування та питання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому слід зазначити, що доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях.

Так, в даному випадку представник відповідача обґрунтовує свої заперечення тим, що на підставі рішення №51 від 02 березня 2015 року, прийнятого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в ПАТ «Дельта Банк» (далі - ОСОБА_2) з 03 березня 2015 року діє тимчасова адміністрація. Відповідно до п.1 ч.5 ст.36 Закону України про систему гарантування вкладів фізичних осіб, під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. А відповідно до п.2 цієї статті, також забороняється примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладання арешту на кошти та майно банку. Виплата коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Крім того, відповідно до п.З ч.5 ст.36 цього Закону, під час дії тимчасової адміністрації забороняється здійснення нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.

Аналізуючи зазначені позивачем підстави та надані суду докази, суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про системугарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 було затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами (далі - Положення № 14), яке розроблено відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і визначає порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, а також порядок здійснення виплат коштів за вкладами протягом дії тимчасової адміністрації в межах суми, гарантованої Фондом, за рахунок цільової позики Фонду.

Положенням ч.1 та ч.2 ст. 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює такі функції: 1) веде реєстр учасників Фонду; 2) акумулює кошти, отримані з джерел, визначених статтею 19цього Закону, здійснює контроль за повнотою і своєчасністю перерахування зборів кожним учасником Фонду; 3) інвестує кошти Фонду в державні цінні папери України; 31) здійснює випуск облігацій у порядку та за напрямами розміщення, визначеними цим Законом, і видачу фінансових векселів у випадках, передбачених законом про Державний бюджет України на відповідний рік; 4) здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; 6) бере участь в інспекційних перевірках проблемних банків за пропозицією Національного банку України; 7) застосовує до банків та їх керівників відповідно фінансові санкції і накладає адміністративні штрафи; 8) здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку; 9) здійснює перевірки банків відповідно до цього Закону; 10) надає фінансову підтримку банку відповідно до цього Закону; 11) здійснює аналіз фінансового стану банків з метою виявлення ризиків у їхній діяльності та прогнозування потенційних витрат Фонду на виведення неплатоспроможних банків з ринку та відшкодування коштів вкладникам; 12) надає цільову позику банку для виплат вкладникам банку відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону, а також фінансування витрат для оплати роботи осіб відповідно до пункту 2 частини шостої статті 36, пунктів 7 і 8 частини другої статті 37 та частини четвертої статті 47 цього Закону, що здійснюються протягом дії тимчасової адміністрації; 13) здійснює заходи щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників, підвищення рівня фінансової грамотності населення відповідно до цього Закону; 14) вивчає та аналізує тенденції розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками Фонду.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Виплата відшкодування здійснюється з урахуванням сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у банку.

Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та п. 8 розділу 1 Положення №14 вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51 з 03 березня 2015 року у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.

Відповідно до ч. 5. ст.36. Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Пунктом 1 ч. 6 ст. 36 цього Закону передбачено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

Виходячи з наведеного, під час дії тимчасової адміністрації вкладники Публічному акціонерного товариства "Дельта Банк» можуть отримати свої кошти за договором банківського вкладу (депозиту), строк дії яких закінчився та за договорами банківського рахунку.

Зі змісту Договорів банківського вкладу № 10004005029942 від 20 грудня 2013 року та № 002-07530-031014 від 03 жовтня 2014 року випливає, що вони укладені до 27 грудня 2014 року та до 01 січня 2015 року відповідно, тобто на час запровадження в ПАТ "Дельта Банк» тимчасової адміністрації строк дії банківських вкладів закінчилися, а тому суд приходить до висновку, що заперечення представника відповідача в цій частині є неспроможними, а тому судом до уваги не приймаються.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 212, 214, 215 ЦПК України, ст. ст. 22, 41, 42, 55, 64 Конституції України, ст. ст. 509, 526, 610-612, 625, 633, 1058, 1059, 1060, 1212 ЦК України, ст.ст. 19, 22 Закону України « Про захист прав споживача», суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (код банку 380236, код ЄДРПОУ 34047020) виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (ІПН: НОМЕР_1) суму вкладу згідно умов договору № 10004005029942 від 20 грудня 2013 року та № 002-07530-031014 від 03 жовтня 2014 року у розмірі 1312164 (один мільйон триста дванадцять тисяч сто шістдесят чотири) гривні 65 копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код банку 380236, код ЄДРПОУ 34047020) на користь держави судовий збір 3654,00 грн. (три тисячі шістсот пятдесят чотири гривні 00 коп.)

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а в разі прийняття рішення за відсутності сторін або сторони апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

22.06.2015