Постанова № 4598983, 13.08.2009, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2009 р.                     Справа № 2а-18509/09/0370

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Андрусенко О. О.,

при секретарі судового засідання Брудовській Н. В.,

за участю представника позивача Костюка А. Ю., представника відповідача Матвійчука Е. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за заявою Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «БРВ-Україна» про застосування адміністративного арешту активів,

ВСТАНОВИВ:

Нововолинська об’єднана державна податкова інспекція звернулась в судіз заявою про застосування адміністративного арешту активів Товариства з обмеженою відповідальністю «БРВ-Україна» у вигляді зупинення операцій на рахунках строком на 96 годин.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на статтю 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якою передбачено, що арешт активів може бути застосовано у разі відмови підприємства до проведення документальної перевірки за наявності законних підстав на її проведення. Вважає, що достатньою підставою для проведення позапланової виїзної перевірки є наказ керівника податкового органу, а звернення до суду про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки не є обов’язковим.

У судовому засіданні представник Нововолинської ОДПІ заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у заяві.

Відповідач у запереченнях вимог податкової інспекції не визнав, посилаючись на відсутність правових підстав на проведення перевірки, оскільки рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки перевіряючими інспекторами не надано посадовим особам товариства, податковий борг у товариства відсутній, обставини, на які посилається податкова інспекція, не підтверджені відповідними доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд дійшов висновку, що заява до задоволення не підлягає.

Судом встановлено наступне.

Листом Голови Державної податкової адміністрації у Волинській області Пекарчука В. С. від 30.06.2009 року № 6287/7/23-210 зобов’язано Нововолинську ОДПІ провести службове розслідування стосовно посадових осіб Нововолинської ОДПІ, якими проводилась перевірка ТзОВ «БРВ-Україна», оформлена актом від 04.02.2009 року № 121-8/2301/31976055, а також провести позапланову виїзну перевірку ТзОВ «БРВ-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2008 року.

На виконання даного листа і на підставі п. 8 ч. 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та наказу Нововолинської ОДПІ від 02.07.2009 року № 270 «Про проведення службового розслідування» начальником Нововолинської ОДПІ 02.07.2009 року видано наказ № 271 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «БРВ-Україна».

03.07.2009 року начальником Нововолинської ОДПІ видано направлення № 256/2301 на проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «БРВ-Україна» з 03.07.2009 року по 16.07.2009 року.

З акту недопуску до проведення перевірки до № 6/23 від 03.07.2009 року вбачається, що головним бухгалтером ТзОВ «БРВ-Україна» Корнійчук Н. Ф. в допуску до перевірки податкових інспекторів відмовлено з тих підстав, що відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позапланова виїзна документальна перевірка може бути проведена лише на підставі рішення суду.

Рішенням від 09.07.2009 року начальник Нововолинської ОДПІ, розглянувши подання виконуючого обов’язки начальника головного відділу податкової міліції Луцької ОДПІ про застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках ТзОВ «БРВ-Україна», вирішив звернутися до суду із заявою про застосування до ТзОВ «БРВ-Україна» арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках підприємства.

Процедура адміністративного арешту активів платника податків, поняття та порядок його застосування регулюються статтею 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та Порядком застосування адміністративного арешту активів платників податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 25.09.2001 року № 386, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2001 року за № 865/6056 (надалі -Порядок).

Відповідно до підпунктів 9.1.1, 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» адміністративний арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення можливості погашення його податкового боргу. Арешт активів може бути застосовано, зокрема, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб податкового органу до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів або пов'язані з отриманням інших об'єктів оподаткування, електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем, що застосовуються для розрахунків за готівку або з використанням карток платіжних систем, вагокасових комплексів, систем та засобів штрихового кодування.

Згідно підпункту 9.3.1 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та розділу 4 Порядку за поданням відповідного підрозділу податкової міліції керівник податкового органу (його заступник) може прийняти рішення про застосування арешту активів платника податків, яке надсилається платнику податків з вимогою тимчасової заборони відчуження його активів; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебувають активи такого платника податків, з вимогою тимчасової заборони їх відчуження.

Отже, адміністративний арешт активів платника податків, за наявності підстав, на строк до 96 годин, застосовується керівником податкового органу або його заступником і тільки згідно абзацу 2 підпункту 9.3.3 пункту 9.3 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» керівник відповідного податкового органу (його заступник) має право звернутися до суду з поданням про продовження строку арешту активів платника податків за наявності достатніх підстав вважати, що звільнення активів з-під адміністративного арешту може загрожувати їх зникненням або знищенням, а суд повинен прийняти відповідне рішення протягом 48 годин від моменту отримання зазначеного звернення.

Підпунктом 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 цього ж Закону передбачено, що арешт коштів, а не арешт активів у вигляді зупинення операцій як зазначає Нововолинська ОДПІ у заяві, на рахунку платника податків здійснюється за заявою податкового органу виключно на підставі рішення суду в порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 розділу 9 Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків згідно з підпунктом 9.3.9 пункту 9.3 статті 9 Закону арешт активів у вигляді зупинення операцій на рахунку платника податків за обставинами, визначеними в розділі 5 цього Порядку, застосовується на підставі відповідного рішення суду. Рішення про наявність обставин, які є підставою для застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку (додаток 5 до цього Порядку), є документом, що підтверджує обставини, на яких ґрунтується заява до суду про застосування арешту у вигляді зупинення операцій на рахунку такого платника.

Згідно пункту 5.4 розділу 5 Порядку арешт активів може бути застосовано, якщо з’ясовується що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; факт відмови платника податку від проведення документальної перевірки фіксується його Актом відмови, який складається оперативним працівником податкової міліції за місцезнаходженням такого платника податку, підписується працівником податкової інспекції, який повинен проводити перевірку, та понятими особами.

Зі змісту п.п. 9.1.1 п.9.1 ст. 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» вбачається, що арешт коштів на рахунку платника податку може бути здійснений на підставі рішення суду лише за умови наявності у такого платника податків податкового боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 2107.2009 року зобов’язати Нововолинську ОДПІ подати в судове засідання докази про наявність податкового боргу у ТзОВ «БРВ-Україна».

Однак, податковою інспекцією вимог ухвали суду не виконано, витребуваних доказів не подано.

У судовому засіданні представники сторін повідомили, що податковий борг у ТзОВ «БРВ-Україна» відсутній.

Підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 розділу 5 Порядку передбачено, що право на проведення документальних перевірок органами податкової служби передбачено Законом України «Про державну податкову службу в Україні», Указом Президента України від 23.07.98 № 817/98 «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 619 «Про затвердження Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів)».

Як вбачається з наказу Нововолинської ОДПІ від 03.07.2009 року № 271 «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ «БРВ-Україна» підставою для проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ «БРВ-Україна» є п. 8 ч. 6 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та наказ Нововолинської ОДПІ від 02.07.2009 року № 270 «Про проведення службового розслідування» .

Відповідно до ч. 6-8 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.

Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Отже, станом на 03.07.2009 р. (дата винесення наказу про проведення перевірки), як і на момент розгляду справи судом, стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» діє у редакції, яка передбачає можливість винесення керівником податкового органу рішення, оформленого наказом, про проведення позапланової виїзної перевірки за наявності обставин, викладених у частині 6 зазначеної статті та лише на підставі рішення суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Всупереч наведених вимог Нововолинською ОДПІ прийнято наказ від 03.07.2009 р. № 271 без дотримання порядку, встановлено статтею 11-1 Закону № 509-ХІІ, тобто за відсутності рішення суду про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що наказ на проведення позапланової перевірки керівником податкового органу може бути прийнято «альтернативно» - як на підставі рішення суду, так і без такого.

Частина 7, якою Закон України «Про державну податкову службу в Україні» доповнено згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)» від 12.01.2005 р. № 2322-IV, передбачає, що позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду і не допускає її «альтернативного» застосування органом податкової служби.

Пунктом 8 частини 6 статті 11-1 Закон України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено право на проведення позапланової виїзної перевірки у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів).

У матеріалах, наданих Нововолинською ОДПІ в обґрунтування заявлених вимог, відсутні докази наведених вище обставин, а саме ненадходження до бюджетів сум податків та зборів внаслідок невідповідності висновків акта перевірки вимогам законів.

Оскільки у відповідача відсутній податковий борг, виключним способом забезпечення можливості погашення якого є адміністративний арешт активів платника податків, законних підстав для прийняття наказу про проведення позапланової перевірки ТзОВ «БРВ-Україна» (згідно вимог частин 6-8 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні») у Нововолинської ОДПІ не було, суд дійшов висновку, що правових підстав для задоволення заяви немає.           Судом не приймається до уваги посилання представника Нововолинської ОДПІ на те, що підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено випадки застосування адміністративного арешту активів і даний підпункт не містить вимог щодо наявності податкового боргу у платника, з огляду на наступне. Саме поняття адміністративного арешту активів визначено підпунктом 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 зазначеного закону і встановлено обов’язкову наявність податкового боргу для застосування такого заходу. А підпунктом 9.1.2 пункту 9.1 статті 9 передбачено обставини, за яких, у разі наявності у платника податкового боргу, може бути застосовано адміністративний арешт як виключний спосіб забезпечення можливості його погашення.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Конституції України, Закону України «Про Державну податкову службу в Україні», Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Наказом Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції про застосування адміністративного арешту активів Товариства з обмеженою відповідальністю «БРВ-Україна» у вигляді зупинення операцій на рахунках строком на 96 годин відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 18 серпня 2009 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя                                                                       О. О. Андрусенко