Ухвала суду № 45986707, 25.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/4938/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :

Пасічник С.С.,

Іваненко Я.Л.,

Кочана В.М.,

за участю секретаря Лопушенко О.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_4 та представника відповідача -

Лукаленко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними дій відповідача щодо затримки виплати всіх грошових сум, належних їй у день звільнення у строки, передбачені статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час затримки виплати належних їй при звільненні сум в розмірі 72274,91 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Міндоходів у Київській області в частині затримки виплати належних ОСОБА_6 грошових сум у день її звільнення; стягнуто з Головного управління Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_6 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 10441,35грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову, якою визнано протиправними дії Головного управління Міндоходів у Київській області в частині затримки виплати належних ОСОБА_6 грошових сум у день її звільнення; стягнуто з Головного управління Міндоходів у Київській області на користь ОСОБА_6 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в розмірі 1624,21грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі, порушуючи питання про скасування рішень, представник позивачки вказує на помилковість висновків судів щодо відсутності підстав для виплати останній в день звільнення грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а касаційну скаргу - такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 02.03.2014р. позивачкою було подано до відповідача заяву про звільнення її з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за валютними операціями та операціями у сфері ЗЕД управління податкового та митного аудиту Головного управління Міндоходів у Київській області за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію по інвалідності згідно із ст.38 КЗпП України й про виплату їй відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів.

На підставі вказаної заяви Головним управлінням Міндоходів у Київській області 14.03.2014р. було видано наказ №133-о «Про звільнення ОСОБА_6», в якому зазначено про звільнення останньої з займаної посади 17.03.2014р. за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію по інвалідності та про видачу їй одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при пред'явленні документу про оформлення пенсії державного службовця, а також проведення інших грошових виплат за рахунок фонду оплати праці працівників.

30.05.2014р. позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій повторно просила виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів, до якої долучила довідку Управління Пенсійного фонду в м.Івано-Франківську №2487 від 26.05.2014р. про призначення їй з 29.04.2014р. пенсії по інвалідності згідно із Законом України «Про державну службу», що стало підставою для перерахування на картковий рахунок позивачки 25.06.2014р. одноразової грошової допомоги в розмірі 12179,00 грн.

Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення відповідачем строків проведення з позивачкою розрахунків при звільненні, внаслідок виплати їй, зокрема, одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» лише 25.06.2014р., хоча документи в підтвердження призначення їй пенсії разом із відповідною заявою було подано відповідачу ще 30.05.2014р.

Суд же апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення середнього заробітку за час затримки у виплаті грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, вказав на виникнення у позивачки права на її одержання лише після пред'явлення відповідачеві доказів фактичного оформлення пенсії по інвалідності.

Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, й право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч.1 ст.38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

За змістом ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Так, статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч.1. ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробiтку за час затримки розрахунку при звiльненнi настає за умови невиплати з його вини належних звiльненому працiвниковi сум у строки, визначенi ст.116 зазначеного Кодексу й визначальними, в такому випадку, є такі обставини, як невиплата належних працiвниковi при звiльненнi сум та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі №6-15цс13 від 27.03.2013р.

Згідно із частиною 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» державним службовцям у разі виходу на пенсію за наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.

Отже, умовами, за яких виникає право на виплату одноразової грошової допомоги, є: 1) вихід на пенсію з посади державного службовця; 2) наявність страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років.

Водночас, Рішенням Конституційного Суду України у справі №11-рп/2013 від 26.11.2013р., яке прийняте за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_7, надано офіційне тлумачення положенням частини 13 статті 37 Закону України «Про державну службу» у системному зв'язку з положеннями пункту 2 частини 1, частини 2 статті 40 Кодексу законів про працю України, статті 21 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та зазначено, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, в тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.

Проте, не оспорюючи права позивачки на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, відповідач безпідставно умовою її виплати, як такої, зазначив пред'явлення документу про оформлення пенсії, що призвело до невиплати певної визначеної суми грошової допомоги в день звільнення й, як наслідок, недотримання приписів ст.116 КЗпП України.

Відповідно до вимог статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З викладеного вбачається, що рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам наведеної статті; касаційний же суд, в силу положень ст.220 КАС України, позбавлений можливості самостійно встановлювати відповідні обставини та, зокрема, визначити кількість днів затримки виплати позивачці, передбаченої до ст.37 Закону України «Про державну службу» одноразової грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, а також обрахувати конкретний розмір належних їй до виплати коштів.

Зазначене є підставою для скасування оскаржуваних рішень судів та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції у відповідності до вимог ч.2 ст.227 КАС України, згідно з якою підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити частково, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2014 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Пасічник С.С.

Іваненко Я.Л.

Кочан В.М.