Ухвала суду № 45982666, 23.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2015 року Справа № 876/10334/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Довгополова О.М., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Крючкової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

25 липня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську) за № 1988-15 від 04 червня 2014 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ДПІ у м. Івано-Франківську подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на доводи податкового органу про те, що державна податкова інспекція відповідно до п.19.1 ст.19 Податкового кодексу України здійснює адміністрування податків, зборів, платежів; контролює своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Крім того, відповідно до р. VIII ,,Про внесення змін до Порядку обліку платників податків і зборів", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.04.2014 р. №462, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 р. за №503/25280, платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів (за основним та неосновним місцем обліку) у порядку, встановленому цим розділом.

До ДПІ у м. Івано-Франківську упродовж 2012,2013 років та станом на 01.08.2014 року не надходили від ОСОБА_3 повідомлення про об'єкти оподаткування та заяви (звернення) щодо невірного визначення інспекцією об'єктів оподаткування платою за землю та відповідно зобов'язань по них згідно повідомлень-рішень на 2012 та на 2013 роки.

Таким чином, податковий орган вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що відповідає нормам чинного законодавства, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Представник контролюючого органу в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є власником вбудованих нежитлових приміщень продуктового магазину та кафе загальною площею 583,7 м2, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1. Вказана обставина засвідчена наявними в матеріалах справи копією свідоцтва про право власності від 19.02.2013 року, індексний номер 597831, а також Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна (а.с. 9, 99, 110-111).

Зазначені приміщення розміщенні у цокольному поверсі (підвалі) багатоповерхового житлового будинку, що розташований за тією ж адресою: АДРЕСА_1.

Будівля, в якій знаходяться належні позивачу нежитлові підвальні приміщення, перебуває на балансі та обслуговувані TзOB ,,Новекс Комфорт", що засвідчено довідками TзOB ,,Новекс Комфорт" від 25.07.2014 року №110, від 13.07.2014 року № 112. TзOB ,,Новекс Комфорт" орендує земельну ділянку під вказаною спорудою (а.с. 16-32, 63).

04.06.2014 року ДПІ у м. Івано-Франківську прийняла податкове повідомлення-рішення за №1988-15, яким нарахувала ОСОБА_3 податкові зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб за 2014 рік на суму 8 321,76 грн..

Підставою для винесення податкового повідомлення-рішення стала інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якої за гр. ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване нежитлове приміщення площею 582,1 кв.м. на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради від 19.07.2012 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при нарахуванні земельного податку ОСОБА_3 не дотримався обов'язкових вимог, визначених в пунктів 286.6 статті 286 Податкового кодексу України.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України визначено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до статтей 169 та 170 ПК України платниками податку за землю є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Об'єктами оподаткування є, зокрема, земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За змістом статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1).

Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі (пункт 286.2).

Нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу(пункт 286.5).

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі. За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території (пункт 286.6).

На підставі викладеного апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскарженого повідомлення-рішення, оскільки воно прийняте з порушенням приписів наведених нормативно-правових актів.

Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що 25 червня 2011 року Івано-Франківська міська рада та товариство з обмеженою відповідальністю ,,Новекс Комфорт" уклали договір оренди землі за № 174. Предметом та об'єктом договору є строкове платне користування земельною ділянкою загальною площею 0,1399 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка знаходиться в АДРЕСА_1, для обслуговування багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення (а.с. 16-19).

19.02.2014 року ТзОВ ,,Новекс Комфорт" подало до ДПІ у м. Івано-Франківську декларацію з плати за землю та додатки про наявні земельні ділянки (а.с. 25-30).

Таким чином, платником плати за земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок з вбудованими приміщеннями громадського призначення, в тому числі і нежитловими приміщеннями загальною площею 582,1 кв.м., що належать ОСОБА_3, є ТзОВ ,,Новекс Комфорт". Тому нарахування плати за землю ОСОБА_3 є подвійним оподаткуванням одного і того ж об'єкта оподаткування, що є недопустимим.

Крім того, суд першої інстанції також належним чином обґрунтував порушення контролюючим органом порядку визначення плати за землю, передбаченого пунктом 286.6 ст. 286 ПК України. Зокрема, відповідач провів нарахування, виходячи з вартості одного квадратного метра земельної ділянки та площі нежитлових приміщень, що належать ОСОБА_4 При цьому контролюючий орган не встановив чи будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, чи у спільній частковій власності, чи у спільній сумісній власності і поділена в натурі. Не визначив коло осіб, що мають обов'язок сплати земельної плати за земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок, не врахував прибудинкову територію.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність постанови суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст.198, ст. ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі № 809/2498/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді О.М. Довгополов

Р.Й. Коваль

Ухвала в повному обсязі складена 26.06.2015 року.