Постанова № 45982583, 16.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року Справа № 876/9317/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Львові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Київська інвестиційна компанія" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Київська інвестиційна компанія" до державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю ,,Київська інвестиційна компанія" (далі - ТзОВ ,,Київська ІК") звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі -ДПІ у Франківському районі м. Львова) за №0000932210 від 03.12.2013 року.

Постановою від 05 вересня 2014 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні позову в повному обсязі.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, ТзОВ ,,Київська ІК" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що висновки контролюючого органу щодо не включення товариством до складу валового доходу у період проведення операцій з ліквідації основних засобів на суму 415216,00 грн. базуються виключно на припущеннях.

Безпідставними є також висновки відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, про завищення в 2012 році валових витрат на загальну суму 114960,94 грн..

За таких обставин, позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення з таких підстав.

З матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що на підставі висновків позапланової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Київська ІК" з питань з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 30.09.2013 року, оформленої актом за №278/22-10/34045725 від 25.10.2013 року, ДПІ у Франківському районі м. Львова 03 грудня 2013 року прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000932210, яким збільшила позивачу суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 139105,00 грн., в тому числі 111284,00 грн. за основним платежем та 427821,00 за штрафними (фінансовими) санкціями.

Висновки податкового органу базуються на тому, що позивач на порушення приписів пп.135.5.15 п. 135.5, п. 138.2, пп.138.10.4 (в) п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України допустив заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за 2012 рік на загальну суму 111284,00 грн.

Таких висновків відповідач дійшов на підставі акту перевірки, в якому зафіксовано, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу та доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування встановлено його заниження на суму 415216,00 грн. внаслідок неподання відповідних документів про знищення, розібрання та перетворення основних засобів (нерухомого майна) та списання їх з балансу. Також відповідач зазначив, що позивачем до перевірки не надано документів на підтвердження різниці в сумі 114709,00 грн. між сумою задекларованою підприємством у 2012 році у складі інших витрат, як нараховані податки і збори у розмірі 267990,00 грн. та фактично визначеною договором оренди сумою орендної плати у розмірі 153281,28 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог Податкового кодексу України є обґрунтованими та правомірними.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є помилковими.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договорів купівлі-продажу від 01.11.2007 року ТзОВ ,,Київська ІК" придбало та згідно актів прийому-передачі від 04.12.2007 року прийняло нерухоме майно за адресою м. Львів, вул. Жасминова 5, а саме: цех ТНВ літ М-2 вартістю 141250,00 грн.; склад ПММ літ Е-1 вартістю 12500,00 грн.; склад матеріальний з навісом літ Д-1 вартістю 253750,00 грн.; транспортний цех вартістю 627500, 00 грн.. Загальна вартість придбаних та поставлених товариством на баланс основних засобів склала 1035000,00 грн..

В грудні 2012 року цех ТНВ, склад ПММ, склад матеріальний з навісом позивачем було знесено. Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради ,,БТІ та ЕО" скасувало реєстрацію вказаних об'єктів нерухомості в державному реєстрі прав на нерухоме майно, що підтверджується інформаційними довідками від 19.12.2012 року та від 22.12.2012 року. Балансова вартість знесених об'єктів нерухомості на момент знесення становила 415216,45 грн..

Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рах. 103 на суму списаних основних засобів 415216,45грн. товариство позивача зменшило балансову вартість основних засобів та здійснило в бухгалтерському обліку наступне проведення Дт рах. 976 ,,Списання необоротних активів" Кт 103.

Представник позивача пояснив, що з моменту придбання вказаних об'єктів ТзОВ ,,Київська ІК" не проводило господарської діяльності з використанням цих об'єктів, придбане та поставлене на баланс нерухоме майно не використовувалося, амортизація не нараховувалася, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва (а.с.71-74). За таких обставин вважає, що підстав для відображення 415216,45 грн. в скоригованому валовому доході у позивача не було.

Даючи правову оцінки наведеним спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Відповідно до статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу (пункт 135.1).

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт135.2).

Інші доходи включають, зокрема: інші доходи платника податку за звітний податковий період ( підпункт 135.5.15 пункту 135.5).

Виходячи з системного аналізу наведених норм права, апеляційний суд дійшов висновку, що до валових доходів платника податків відносяться всі документально підтверджені доходи.

За змістом п.146.16 ст. 146 Податкового кодексу України у разі ліквідації основних засобів за рішенням платника податку або в разі якщо з незалежних від платника податку обставин основні засоби (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації, або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних засобів внаслідок загрози чи неминучості їх заміни, руйнування або ліквідації, платник податку у звітному періоді, в якому виникають такі обставини, збільшує витрати на суму вартості, яка амортизується, за вирахуванням сум накопиченої амортизації окремого об'єкта основних засобів.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку щодо відсутності у позивача підстав для віднесення до складу доходів сум балансової вартості основних засобів, які були ліквідовані за рішенням платника податків, оскільки позивач не відносив до складу витрат витрати на придбання нерухомого майна та не проводив його амортизацію.

Суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин приписи п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Зазначені вимоги стосуються порядку формування податку на додану вартість та не застосовуються до порядку нарахування та сплати податку на прибуток.

Такі висновки апеляційного суду базуються на тому, що при придбанні основних засобів платник податків має право на віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні придбаних основних засобів (п.198.3 ПК України). Тому в силу приписів п. 189.9 ПК України при ліквідації основних засобів такий платник зобов'язаний віднести до своїх податкових зобов'язань суми ПДВ, виходячи з вартості ліквідованих основних засобів не нижчою за балансову вартість, тобто не нижчу за вартість придбання.

А відповідно до приписів пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів, які підлягають амортизації.

Таким чином, виходячи з логіки наведених норм Податкового кодексу, апеляційний суд визнає протиправним нарахування податковим органом сум податку на прибуток, визначеного з балансової вартості ліквідованих основних засобів.

З матеріалів справи апеляційний суд також вбачає, що 01.08.2011 року ТзОВ ,,Київська ІК" (Орендар) та Львівська міська рада (Орендодавець) уклали договір за №Л-1419 оренди земельної ділянки площею 1,0379 га для будівництва та обслуговування житлового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Жасминова,5, термін дії якого визначено до 31.03.2021 року, розмір орендної плати визначено у розмірі 383203,06 грн. на рік.

Також, умовами вказаного договору передбачено, що ухвалами Львівською міської ради від 16.12.2010 року №37 та від 31.03.2011 року №369 зменшено розмір орендної плати згідно п.9 на 60% від суми орендної плати, тобто з 383203,06 грн. до 153281,28 грн..

ТзОВ ,,Київська ІК" задекларувала у декларації з податку на прибуток за 2012 рік суму фактичних витрат, пов'язаних із врахуванням та сплатою орендної плати за землю в розмірі 267990,00 грн.

Представник позивача пояснив задекларований розмір витрат тим, що підприємством крім визначеного розміру оренди земельної ділянки за 2012 рік в сумі 153281,28 грн. до декларації включено сплачені суми за фактичне землекористування земельною ділянкою за період з 31.03.2011 року до 31.08.2011 року згідно Договору №8030 від 01.08.2011 року в сумі 51093,74 грн.. Також до декларації включена сума сплаченої орендної плати за землю в розмірі 63867,20 грн. за період від 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р. згідно Договору оренди землі від 01.08.2011 року укладеного з Львівською міського радою (а.с. 106).

Доводи представника позивача про сплату вказаних платежів підтверджуються платіжними дорученнями №4 від 28 серпня 2011 року, №3 від 28 вересня 2011 року, №5 від 27 жовтня 2011 року, №7 від 22 листопада 2011 року, №8 від 27 грудня 2011 року (а.с. 26-29) та не заперечуються податковим органом.

Контролюючий орна виключив з валових витрат за 2012 рік суму сплаченої позивачем в 2011 році орендної плати в загальному розмірі 114709,00 грн. та нарахував відповідно податкові зобов'язання з податку на прибуток.

Висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції , базуються на тому, що позивач не надав первинних документів на підтвердження понесених в 2012 році витрат на суму 114709,00 грн.

Однак, з такими висновками колегія суддів не може погодитись, з огляду на такі обставини.

Так, підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

В силу підпункту 138.10. 4 (в) пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються інші операційні витрати, що включають, зокрема: інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно суми нарахованих податків та зборів, установлених цим Кодексом (крім тих, що не визначені в переліку податків та зборів, встановлених цим Кодексом), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також інших обов'язкових платежів, встановлених законодавчими актами, за винятком податків та зборів, передбачених підпунктами 139.1.6 і 139.1.10 статті 139 цього Кодексу, та пені, штрафів, неустойки, передбачених підпунктом 139.1.11 статті 139 цього Кодексу.

За змістом п. 138.11 ст. 138 ПК України до складу витрат включаються суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв'язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат, установлених цим розділом, та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді. Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов'язання. Зазначені в цьому пункті витрати, здійснені в минулі звітні роки, відображаються у складі інших витрат, а ті, які здійснені у звітному податковому році, - у складі витрат відповідної групи (собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат тощо).

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку про те, що Податковий кодекс не містить заборони щодо включення до витрат поточного податкового періоду витрат минулих звітних податкових періодів.

Позивач надав усі необхідні первинні документи (договори, платіжні доручення) на підтвердження сплати в 2011 році орендної плати за землю на загальну суму 114709,00 грн., а тому колегія суддів визнає протиправним виключення податковим органом з валових витрат 2012 року вказаної суми витрат, понесених позивачем у 2011 році, та нарахування відповідних сум податку на прибуток.

Підсумовуючи наведене апеляційний суд дійшов висновку щодо протиправності оскарженого податкового повідомлення-рішення та необхідності його скасування.

Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення та відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст. 41, ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю ,,Київська інвестиційна компанія" задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2014 року у справі №813/4330/14 скасувати та прийняти нову постанову.

Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області за № 0000932210 від 03 грудня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

О.М. Довгополов

Ухвала в повному обсязі складена 22.06.2015 року.