Ухвала суду № 45982494, 22.06.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 р. Справа № 876/8560/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді Сапіги В.П.,

суддів: Левицької Н.Г., Обрізка І.М.,

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Комунального підприємства "Червоноградводоканал" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2014 року у справі за поданням Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області до Комунального підприємства "Червоноградводоканал" про стягнення податкового боргу -

В С Т А Н О В И В :

20.08.2014 року Сокальська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Львівській області звернулась в суд з поданням до Комунального підприємства "Червоноградводоканал" про стягнення податкового боргу в сумі 179040,01 грн. з комунального підприємства "Червоноградводоканал за податковим боргом в порядку п. 3 ч. 1 ст. 183-3 КАС України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2014 року подання податкового органу задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вказуючи на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи просить скасувати оскаржувану постанову та відмовити в задоволенні подання.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство "Червоноградводоканал" зареєстроване як суб'єкт господарювання та перебуває на обліку в Сокальській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області.

Станом на дату звернення до суду з даним поданням за відповідачем обліковувалась сума податкового боргу 179040,01 грн, яка виникла на підставі податкових зобов'язань, самостійно визначених підприємством у відповідних деклараціях.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що наявність у відповідача податкового боргу, про стягнення якого просить податковий орган, підтверджується матеріалами справи, а податковий борг є узгодженим.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України та нормами Податкового кодексу України ( далі - ПК України ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За змістом п. 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 59.1, 59.5 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

У п. 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Отже, законодавством регламентовано зобов'язання платників податків самостійно визначати та вчасно сплачувати свої податкові зобов'язання. Невиконання ними таких обов'язків є правовою підставою для надіслання податковим органом відповідної вимоги платнику про сплату податкового боргу та стягнення з нього не сплачених до бюджету коштів у судовому порядку.

Апелянт не спростовує висновку суду першої інстанції, що підприємством отримано 16.10.2013 року податкову вимогу від 15.10.2013 року №84-15 в розмірі 102884,53 грн.

При цьому, судова колегія відзначає, що приписами податкового законодавства, зокрема, п. 59.5 ст. 59 ПК України, не передбачено періодичність надсилання податковим органом платнику податків податкових вимог по мірі зростання податкового боргу, однак, погашенню підлягає вся сума, яка обліковується за відповідним платником податків на момент стягнення з нього податкового боргу.

Разом з тим, колегія суддів встановила, що сума податкового боргу, про стягнення якої просить заявник складається з самостійно задекларованого зобов'язання по сплаті за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення від 07.08.2014 року № 9045532291 заборгованість відповідача по платі за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення становить 179040,01 грн. Граничний термін сплати по вищевказаному розрахунку минув 19.08.2014 року, а відтак задекларована сума набула статусу податкового боргу.

Доводи апелянта про те, що податковим органом не було направлено на його адресу копії подання та додатків до нього, колегія суддів вважає не обґрунтованими і такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Твердження апелянта про те, що податковим органом було порушено строки звернення до суду з даним поданням, визначені п. 95.2ст. 95 ПК України, судова колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, яке було ухвалено судом зі спливом 60-денного строку, регламентованого вказаною законодавчою нормою.

Відповідно до п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, які обслуговують такого платника податків, відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Зазначена норма ПК кореспондує з п. 3 ч. 1 ст. 1833 КАС України, відповідно до якого провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Згідно з ч. 2 ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків з 01.01.2011 року може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку ст. 183-3 КАС України.

Подання подано до суду 20.08.2014 року, одразу після спливу строку наданого для добровільної сплати заборгованості відповідачем. Отже, стягнення податкового боргу у сумі 179 040,01 грн здійснюється в порядку, визначеному чинним на дату його виникнення законом, а саме - Податковим кодексом України.

Одночасно не можна погодитись з думкою апелянта про те, що в даному випадку суд зобов»язаний був звернути увагу на те, що податковим органом не виконано по відношенню до комунального підприємства вимоги ст.96 ПК України, звертаючи увагу на те, що ці вимоги застосовуються контролюючим органом лише в тому випадку, коли проводиться виконання рішення суду з погашення податкового боргу.

Разом з тим, колегія суддів приймає до уваги та вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що в порушення ст.ст. 33, 38 КАС України він не був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, оскільки повідомлення вручено представнику відповідача в день розгляду справи, який і приймав участь в судовому засіданні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що таке порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме ст.ст. 33, 38, 128 КАС України, не вплинуло на правильність його висновків щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення подання заявника про стягнення з відповідача коштів за податковим боргом, а тому таке порушення, у відповідності до вимог ст.202 КАС України, не є достатньою та необхідною правовою підставою для скасування судового рішення апеляційним судом.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до приписів ст. 183-3 КАС України, для адміністративних справ, які порушуються за поданням податкового органу, передбачено скорочені строки судового розгляду, а саме три дні.

Тож, суд першої інстанції фактично був позбавлений можливості завчасно, за три дні, повідомити відповідача про дату, час і місце судового засідання саме повісткою-повідомленням.

Таким чином, колегія суддів вважає, що ці та всі інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому судом до уваги не приймаються.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного подання та приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення у відповідності до вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга КП "Червоноградводоканал" підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Червоноградводоканал"- залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2014 року у справі №813/5883/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Сапіга

Судді І.М. Обрізко

Н.Г. Левицька

Повний текст виготовлено 23.06.2015р.