Постанова № 45982037, 23.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2015 р. Справа № 909/371/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Данко Л.С.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз", м.Івано-Франківськ б/н б/д

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.04.2015 р.

у справі № 909/371/15

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплексні системи безпеки і розвитку", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперово фудз", м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 259 848,41 грн.

За участю представників:

від позивача: Павловська Н.В.- представник;

від відповідача: не з»явився;

Представникам сторін в судових засіданнях роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст.811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлялись.

Представник скаржника в судове засідання 23.06.2015р. не з"явився, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, причин нез"явлення суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.04.2015р. ( суддя Цюх Г.З. ) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Імперово фудз" на користь ТОВ "Комплексні системи безпеки і розвитку" 180 098,00грн. основного боргу, 18 627,46грн. пені, 38 199,58грн. інфляційних, 4 677,61грн. 3% річних та 4 832,04грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

ТОВ "Імперово фудз" подано апеляційну скаргу б/н б/д, в якій просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що судом при прийнятті рішення порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник посилається на постанову окружного адміністративного суду від 09.07.14, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.14 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 07.11.14 у справі №826/8599/14. та зазначає, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено акт від 20.09.2013 року №1245/26-55-22-08/30575645 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Комплексні системи безпеки і розвитку" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.09.2011 року по 30.04.2013 року. У висновку контролюючого органу, зазначеному в акті №19804/10/26-55-22-08-10 вказано, що правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено порушення вимог п. 187.1 ст. 187, п. 198.1 ст. 198, п.198.2, 198.3 та п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період діяльності з 01.09.2011 року по 30.04.2013 року на загальну суму 1 810 482 грн. та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за період діяльності з 01.09.2011 року по 30.04.2013 року на загальну суму 1 579 934 грн.

Тобто, відповідач посилаючись на рішення адміністративних судів, укладений договір у даній справі вважає недійсним, а акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ -0000062 від 28.02.14 та №ОУ-0000089 від 31.03.14 юридично дефектними, а тому відповідно до ст.34 ГПК України вважає їхненалежними та недопустимими доказами.

Також, скаржник зазначає, що укладаючи договір з позивачем, розраховував на реальне виконання правочину з настанням усіх передбачених законодавством юридичних наслідків, а позивач у свою чергу мав умисел, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

ТОВ "Імперово фудз" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що рішення суду прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судових засіданнях, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.10.10 року між ТОВ "Комплексні системи безпеки і розвитку" та ТОВ "Імперово фудз" укладено договір про комплексне забезпечення безпеки та надання послуг охорони №78-КС, відповідно п. 1.1 договору, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) зобов'язується за плату надавати послуги з охорони території замовника, а також іншого майна, що належить замовнику, знаходиться на даній території та належним чином здано під охорону виконавцю у вигляді чотирьох добових (з 8.00-до 8.00 годин) вартістю 17 грн./год. та дев"яти денних постів (з 8.00-до 22.00 годин) вартістю 17 грн./год. щоденно (а.с.5-12).

Територія замовника, що охороняється за даним договором, розташована за адресою: вул. Щорса,7/9, м. Київ (п. 1.2 договору).

Порядок приймання - передачі об'єкту виконавцем сторони погодили розділом 2 договору.

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

Вартість послуг охорони становить 115 107,00 грн. в т.ч. ПДВ - 19 184,50грн. на місяць і вноситься замовником на розрахунковий рахунок Виконавця щомісяця не пізніше 5-го числа наступного місяця (п. 8.1 Договору).

У п.8.2 договору сторони зазначили, що роботи у звітному місяці вважаються виконаними у повному обсязі після підписання сторонами відповідного Акту виконання робіт за поточний місяць, який надається замовнику не пізніше 30 числа поточного місяця.

Як встановлено судом в ході розгляду справи в суді першої інстанції, на виконання умов договору позивачем за лютий-березень 2014 року були надані відповідачу послуги охорони на загальну суму 180 098 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін актами здачі - прийняття робіт (надання послуг): №ОУ -0000062 від 28.02.14 на суму 91 715,00грн. та №ОУ-0000089 від 31.03.14 на суму 88 383,00грн. без зауважень, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань (а.с.18,19).

Однак, відповідач взятих на себе зобов'язань за договором належним чином не виконав, вартість наданих послуг не оплатив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 180 098 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовною заявою.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч.1 та п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначалось вище сторони обумовили, що оплата здійснюється не пізніше 5 числа наступного місяця.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимогу щодо стягнення 180 098,00грн. заборгованості за надані послуги є обгрунтовані і такі, що підлягають до задоволення.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на рішення адміністративних судів є безпідставним, оскільки вони не мають відношення до даної справи, у якій предметом спору є стягнення коштів за надані послуги охорони.

Факт надання послуг позивачем підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) №ОУ - 0000062 від 28.02.2014р. на суму 91 715,00 та №ОУ - 0000089 від 31.03.2014р. на суму 88 383,00грн., які без жодних зауважень підписані і скріплені печатками обох сторін, що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе зобов"язань.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок, суд першої інстанції правомірно визнав такими, що підлягають до стягнення суму 38 199,58 грн. інфляційних та втрат на суму 46 77,61 грн. - 3% річних.

Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

Пунктом 7.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати наданих послуг, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 10% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, згідно розділу 8 договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

З врахуванням вимог ч.6 ст.232 ГК України, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок пені за період прострочки з 31.03.14 по 09.02.2015р. по кожному акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) окремо за шість місяців, з врахуванням п.8.1. договору, обгрунтовано встановив, що розмір пені, яка підлягає до стягнення становить 18 627,46 грн. В решті стягнення пені правомірно відмовлено.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Доводи наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Згідно із ст.49 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 29.04.2015р. у справі №909/371/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Справу направити у господарський суд Івано-Франківської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.06.2015р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Данко Л.С.

Суддя Орищин Г.В.