Постанова № 45982005, 09.06.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2015 р. Справа№ 910/27296/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Станіка С.Р.

при секретарі судового засідання - Натха М.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від третьої особи-1: не з'явився

від третьої особи-2: не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк»

на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 (дата підписання 23.02.2015)

у справі № 910/27296/14 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Атон-ХХІ»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит»

про звернення стягнення на предмет застави

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Промислово-фінансовий банк» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» про:

- звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості по кредитному договору № 32-2063/12 від 06.09.2012, укладеному між ПАТ «ПФБ» та ТОВ «ЛК «Фаворит», у сумі 211 292,12 грн., що складається з 196 950,00 грн. тіла кредиту, 5 775,06 грн. нарахованих процентів за користування кредитом, 8389,35 грн. пені за простроченим кредитом, 177,71 грн. пені за простроченими процентами, на предмет застави - транспортний засіб марки ХАЗ, модель 325002, 2010 року випуску, номер шасі (кузов, рама) LGC17DCD36F150183, реєстраційний номер АА1123АА, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ», шляхом продажу вказаного транспортного засобу ПАТ «ПФБ», з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем зі зняттям транспортного засобу з реєстрації в органах ДАІ, а також наданням ПАТ «ПФБ» всіх повноважень власника, необхідних для здійснення продажу, в тому числі отримати дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

- для забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження на період до його реалізації, вилучити у відповідача та передати позивачу предмет застави - транспортний засіб марки ХАЗ, модель 325002, 2010 року випуску, номер шасі (кузов, рама) LGC17DCD36F150183, реєстраційний номер АА1123АА, який належить відповідачу, комплект ключів від транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу (технічний паспорт).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.12.2014 порушено провадження у справі №910/27296/14 та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2015 залучено до участі в розгляді даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Атон-ХХІ» (третя особа-1), Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» (третя особа-2).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі №910/27296/14 позовні вимоги задоволено частково; звернуто стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки ХАЗ, модель 325002, 2010 року випуску, номер шасі (кузов, рама) LGC17DCD36F150183, реєстраційний номер АА1123АА, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-XXI» на підставі свідоцтва ААЕ051941 від 28.03.13 про реєстрацію транспортного засобу, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» з правом укладання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-XXI» договору купівлі-продажу предмету застави будь-яким способом з іншою особою покупцем, та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 32-2063/12 від 06.09.2012 на загальну суму 185 884,06 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 177 317,00 грн., пеня за простроченим кредитом в сумі 8 389,35 грн. та пеня за простроченими процентами в сумі 177,71 грн.; в іншій частині в позові відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-XXI» на користь Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» 3546,34 грн. - витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Промислово-фінансовий банк» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/27296/14 частково, а саме: зазначити в рішенні заходи збереження предмета забезпечувального обтяження на період до його реалізації - вилучити у відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» та передати Публічному акціонерному товариству «Промислово-фінансовий банк» предмет застави - транспортний засіб марки ХАЗ, модель 3250.02, 2010 року випуску, номер шасі (кузов, рама) LGC17DCD36F150183, реєстраційний номер АА1123АА, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ», комплект ключів від транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу (технічний паспорт).

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не зазначивши в рішенні заходів щодо збереження предмета забезпечувального обтяження порушив вимоги п.3 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Разом з апеляційною скаргою скаржник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2015 у справі № 910/27296/14 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Корсакова Г.В., судді: Власов Ю.Л.,Станік С.Р. поновлено Публічному акціонерному товариству «Промислово-фінансовий банк» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/27296/14, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 26.05.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2015 розгляд справи відкладено на 09.06.2015.

09.06.2015 через відділ документального забезпечення суду позивачем надано письмові пояснення, а відповідачем - клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, а саме копію договору від 06.05.2015 про розірвання договору застави транспортного засобу, посвідченого Кварацхелія Н.Н. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.09.2012 за реєстровим № 523 та копію листа № 06-0057/15 від 18.05.2015.

У судове засідання 09.06.2015 представники сторін та третіх осіб не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судова колегія вважає за можливе розглянути справу по суті за відсутності представників сторін та третіх осіб, явка яких в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 06.09.2012 між Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» (позивачем) як кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» (третя особа 2) як позичальником було укладено Кредитний договір № 32-2063/12, відповідно до п.1.1 якого кредитор надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту в сумі 281 250,00 грн. з виплатою 22% річних з кінцевим строком погашення кредиту не пізніше 25.08.2016. Визначена правочином процентна ставка є фіксованою. Строки та розмір повернення кредиту сторони визначили у графіку, вказаному у п.1.1 Кредитного договору.

Додатковим договором від 18.12.2012 сторони Кредитного договору виклали графік повернення кредиту в новій редакції.

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються у валюті кредиту щомісячно на залишок фактичної кредитної заборгованості, що існувала протягом періоду, за який нараховуються проценти починаючи з дати перерахування кредиту на рахунок, вказаний позичальником. Проценти нараховуються в останній робочий день кожного місяця (під робочим днем розуміється день, в який банки України відкриті для проведення операцій) та у день остаточного погашення кредиту за останній неповний місяць та відображаються на рахунку кредитора №20680204760. Періодом, за який нараховуються проценти, визначається строк з 1-го числа по останній календарний день місяця, в якому здійснюється нарахування (за повний календарний місяць). При нарахуванні процентів враховується день надання та день погашення кредиту та використовується метод нарахування факт/факт.

Згідно п. 2.6 Кредитного договору нараховані проценти сплачуються Позичальником щомісячно з 1-го по 25 число місяця, що слідує за тим, в якому останні було нараховано, та одночасно з остаточним погашенням шляхом безготівкового перерахування платіжними дорученнями на рахунок кредитора. При остаточному погашенні кредиту Позичальником першочергово повинно бути погашено проценти за фактичний строк користування кредитом.

У п. 2.10 Кредитного договору встановлено, що з метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів за користування ним, комісій, неустойки та інших сум, сплата, яких передбачена цим кредитним договором, а також зобов'язань щодо відшкодування збитків кредитора, які можуть бути завдані порушенням основного зобов'язання чи умов цього договору, витрат, понесених у зв'язку з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення встановлюються наступні обмеження, зокрема, в день підписання цього договору ТОВ «Атон-ХХІ» (майновий поручитель) укладає нотаріально посвідчений договір застави на автобус пасажирський-D ХАЗ 325002, 2010 р.в., реєстраційний номер АА1123АА, номер шасі (рами, кузова) LGC17DCD36F150183, заставною вартістю 133 333,33 грн.

Згідно з п.6.7 Кредитного договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками господарських товариств і діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим договором.

У відповідності до меморіального ордеру № 0901 від 06.09.2012 ПАТ «ПФБ» надав ТОВ «ЛК «Фаворит» кредит у розмірі 281 250,00 грн.

06.09.2012 між ТОВ «Атон-ХХІ» (третя особа1) як заставодавцем та ПАТ «ПФБ» як заставодержателем укладено Договір застави транспортного засобу (далі - Договір застави), відповідно до п.1.1 якого цей договір забезпечує виконання зобов'язань, які виникають з Кредитного договору № 32-2063/12 від 06.09.2012 та визначене на час виконання зобов'язання, включаючи погашення основної суми боргу, сплату процентів, неустойки та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачено кредитним договором, а також зобов'язання щодо відшкодування збитків Заставодержателя, які можуть бути завдані порушенням зобов'язання чи умов договору, можливих витрат Заставодержателя, пов'язаних із пред'явленням вимоги та зверненням стягнення на предмет застави, та витрат на утримання, збереження і страхування даного предмету застави. Максимальний розмір вимог Заставодержателя, які забезпечуються заставою за цим договором, складає 1 238 736,30 грн.

Відповідно до п.п. 1.6, 1.9, 1.10 Договору застави предметом застави є транспортний засіб марки ХАЗ, модель 325002, пасажирський-D автобус, 2010 року випуску, номер шасі (кузов, рама) № LGC17DCD36F150183 LGC17DCD36F150183 Y6R325002F0000232, реєстраційний номер АА1123АА, зареєстрований ВРЕР при УДАІ ГУ МВС України в місті Києві 31.03.2010, ринковою вартістю та загальною заставною вартістю за домовленістю сторін в розмірі 133 333,33 грн.

Предмет застави знаходиться за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 96 (п. 1.8 Договору застави).

Згідно положень п. 6.1- п. 6.3 Договору застави даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Строк дії договору визначається до повного виконання боржником (ТОВ «ЛК «Фаворит») забезпечених заставою зобов'язань. Право застави виникає з моменту нотаріального посвідчення Договору застави та діє до повного виконання боржником своїх зобов'язань.

Договір застави було нотаріально посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кварацхелія Н.Н. та зареєстровано в реєстрі за № 523.

Як вбачається з витягу № 37701446 від 06.09.2012 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, приватне обтяження рухомого майна, що є предметом застави за Договором застави було зареєстроване Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк».

Відповідно до п. 3.2.3 Кредитного договору кредитор має право припинити надання коштів за Кредитом та/або вимагати дострокового повернення Кредиту, сплату процентів за фактичний строк користування ним та можливої неустойки, та, в разі невиконання вимоги Кредитора звернути стягнення на забезпечення, зокрема, у разі невиконання, неналежного виконання чи порушення Позичальником та/або Іпотекодавцем - Майновим поручителем будь-якого обов'язку, передбаченого цим Договором чи договорами, що забезпечують виконання зобов'язань за цим Договором. У разі настання обставин, передбачених цим пунктом, Позичальник на вимогу Кредитора зобов'язаний повернути суму Кредиту та сплатити проценти за користування ним, можливу неустойку, інші суми (платежі), що визначені цим Договором, у строк (термін), визначений Кредитором у письмовому повідомленні.

У п.п. 4.2, 4.3 Кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення позичальником строків сплати процентів та повернення кредиту, останній сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,2% від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв'язку з наявністю заборгованості за кредитом позивач звернувся до ТОВ «ЛК Фаворит» з вимогою № 06-1062/14 від 07.10.2014 повернути за Кредитним договором суму кредиту, сплатити проценти за користування ним, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту та процентів у строк до 19.10.2014.

Однак, ТОВ «ЛК Фаворит» своїх зобов'язань за Кредитним договором не виконало.

Згідно ч. 1 - ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи заборгованість ТОВ «ЛК Фаворит» перед позивачем за Кредитним договором становить 177 317,00 грн. (прострочена заборгованість за кредитом).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону України, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У п. п. 4.2, 4.3 Кредитного договору встановлено, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати процентів та повернення кредиту, останній сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,2 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

Керуючись умовами Кредитного договору та обмеженнями ставки пені, що визначена Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", враховуючи порушення позичальником строків внесення процентів за користування кредитною лінією та повернення кредитних коштів, позивачем було нараховано пеню за порушення строків сплати процентів за користування кредитом на загальну суму 177,71 грн. та пеню за порушення строків повернення суми кредиту на суму 8 389,35 грн.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що останній є арифметично вірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 572 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна визначає Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.

Згідно ч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

За приписами ст. 5 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» предметом обтяження може бути рухоме майно, не вилучене з цивільного обороту, на яке згідно із законодавством може бути звернене стягнення.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічні положення містяться і в статті 19 Закону України «Про заставу».

Частиною першою статті 590 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно якої відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Положеннями пунктів 2.3.9, 2.3.10, 2.3.11 Договору застави передбачено право Заставодержателя звернути стягнення на предмет застави у випадках і в порядку, що передбачені договором. У разі невиконання або неналежного виконання умов основного зобов'язання Боржником, а також умов Договору застави Заставодавцем, Заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави та задовольнити за його рахунок свою вимогу в повному обсязі, що визначена на час виконання вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми та відсотків за основним зобов'язанням, відшкодуванням збитків, завданих порушенням умов Договору застави та Кредитного договору, витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет застави, а також витрати, пов'язані з реалізацією предмета застави, тощо.

За умовами п. 3.1 Договору застави Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання Боржником основного зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, а саме: при повному або частковому неповерненні основної суми боргу та несплаті або частковій сплаті сум процентів за користування кредитом; та/або при несплаті або частковій несплаті неустойки (пені, штрафних санкцій), інших платежів, невідшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов договору застави, тощо.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, або застосування позасудового способу звернення стягнення на предмет застави (п. 3.2 Договору застави).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Фаворит» свої зобов'язання з повернення кредиту всупереч положень Кредитного договору не виконало, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» виникло право на підставі ст. 589 ЦК України, ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», та п.п.2.3.9, 2.3.10 Договору застави звернути стягнення на предмет застави.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

На виконання приписів ч. 3 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивачем 22.10.2014 було зареєстровано відомості про звернення стягнення на предмет обтяження. Відомості щодо наявності інших обтяжувачів предмету забезпечувального зобов'язання за Договором застави відсутні.

Відповідно до п. 1.11.2 та п. 1.12 Договору застави на підставах, передбачених законодавством України, заставодавець має право відчужувати предмет застави. Предмет застави залишається у володінні та користуванні заставодавця. Заміна предмету застави, наступна застава, відчуження будь-яким способом, передача в оренду, за договором про спільну діяльність, в т.ч. як внесок до статутного капіталу юридичних осіб, безоплатне користування, ренту, здійснюється за письмовою згодою заставодержателя.

Як вбачається з матеріалів справи, предмет застави - транспортний засіб марки ХАЗ, модель 325002, 2010 року випуску, номер шасі (кузов, рама) LGC17DCD36F150183, реєстраційний номер АА1123АА зареєстровано в центрі № 13 надання послуг, пов'язаних з використанням транспортних засобів, підпорядкованого УДАІ ГУ МВС України в місті Києві за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» відповідно до Свідоцтва про реєстрацію ААЕ051941 від 28.03.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Статтею 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

За приписами ч.1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (далі - Державний реєстр) відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:

1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;

2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Як встановлено вище, приватне обтяження рухомого майна, що є предметом застави за Договором застави було зареєстроване Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 06.09.2012, що підтверджується витягом № 37701446.

Докази того, що Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» надавалась згода на відчуження Товариством з обмеженою відповідальністю «Атон-ХХІ» предмету застави за Договором застави на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-ХХІ» без збереження обтяження матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що застава за Договором застави від 06.09.2012 зберегла свою юридичну силу, а обтяження вказаного майна є чинним для нового власника (відповідача).

Відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зазначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Згідно із ст.26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати, в тому числі, такий спосіб звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження як продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

За умовами п. 3.7 Договору застави, у випадку звернення стягнення на предмет застави за рішенням суду, реалізація предмету застави здійснюється у порядку, встановленому законодавством України.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що боржник своїх зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредиту та сплати пені за простроченим кредитом та процентами не виконав, а також у зв'язку зі збереженням обтяження для відповідача, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині звернення стягнення на предмет застави - транспортний засіб марки ХАЗ, модель 325002, 2010 року випуску, номер шасі (кузов, рама) LGC17DCD36F150183, реєстраційний номер АА1123АА, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-XXI» на підставі свідоцтва ААЕ051941 від 28.03.2013 про реєстрацію транспортного засобу, шляхом його продажу Публічним акціонерним товариством «Промислово-фінансовий банк» з правом укладання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Атон-XXI» договору купівлі-продажу предмету застави будь-яким способом з іншою особою покупцем, та за рахунок вказаного майна задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 32-2063/12 від 06.09.2012 на загальну суму 185 884,06 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом в розмірі 177 317,00 грн., пеня за простроченим кредитом в сумі 8 389,35 грн. та пеня за простроченими процентами в сумі 177,71 грн.

В той же час, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в решті позовних вимог щодо зняття предмета застави з реєстрації в органах ДАІ, надання Публічному акціонерному товариству «Промислово-фінансовий банк» всіх повноважень власника, необхідних для здійснення продажу, в тому числі отримати дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, та вилучення у відповідача предмету застави, комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорту), на період до його реалізації у зв'язку з тим, що право продажу банком заставленого майна, що є предметом договору застави, передбачено Законом України «Про заставу», Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та Законом України «Про виконавче провадження», а тому відсутні будь-які правові підстави для надання позивачу додаткових повноважень, пов'язаних із вилученням цього майна, в судовому порядку.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази порушення або перешкоджання відповідачем в реалізації позивачем його права на звернення стягнення на заставлене майно шляхом його продажу у відповідності до вимог чинного законодавства.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представниками позивача та відповідача надано копію договору від 06.05.2015 про розірвання договору застави транспортного засобу, посвідченого Кварацхелія Н.Н. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 06.09.2012 за реєстровим № 523, згідно якого ТОВ «Атон-ХХІ» (заставодавець) та ПАТ «ПФБ» (заставодержатель) розірвали договір застави від 06.09.2012 та визначили, що з моменту набрання чинності цим договором, зобов'язання сторін, що виникли з договору застави, припиняються. Також банком було надано витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) від 06.05.2015 № 46933443, з якого вбачається, що запис про обтяження рухомого майна було вилучено на підставі вказаного договору про розірвання договору застави.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Враховуючи те, що договір про розірвання договору застави його сторони уклали 06.05.2015, тобто після прийняття господарським судом першої інстанції оскаржуваного рішення у даній справі, підстави, передбачені статтею 104 ГПК України, для скасування чи зміни законного судового рішення відсутні.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/27296/14 відповідає фактичним обставинам, матеріалам справи та вимогам законодавства, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Промислово-фінансовий банк» на рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/27296/14 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 17.02.2015 у справі № 910/27296/14 залишити без змін.

3.Матеріали справи № 910/27296/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді Ю.Л. Власов

С.Р. Станік