Рішення № 45981874, 30.06.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р.Справа № 922/2637/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанській В.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Автоком", м. Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Безверхий С.О. про стягнення 245584,50 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - Мележик Л.Г. довіреність №06/04-1 від 04.06.15р.;

третьої особи - Безверхого С.О.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Український Бізнес Банк" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Автоком", в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №КТДЕЮ/322475.7 від 11.02.14 р. у розмірі 245584,50 грн., з яких заборгованість по кредиту - 200000,00 грн., заборгованість по відсоткам - 19567,94 грн., пеня - 20016,56 грн., штрафні санкції - 6000,00 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань згідно вказаного договору.

У судовому засіданні 08 червня 2015 року оголошувалась перерва до 22 червня 2015 року о 10:30.

Представник відповідача у судовому засіданні 22 червня 2015 р. надав клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Безверхого Сергія Олексійовича.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2015 року клопотання відповідача задоволено, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Безверхого С.О. Розгляд справи відкладено на "30" червня 2015 р. о 12:30.

Представник позивача у судове засідання не з'явився. Надав через канцелярію господарського суду Харківської області 26 червня 2015 року клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибуття у судове засідання.

Вирішуючи це клопотання суд виходить з наступного. Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. При цьому зі змісту норми цієї статті вбачається, що питання про те, що певні обставини перешкоджають розгляду справи, вирішується судом залежно від конкретних обставин справи. Так, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України, спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Строк розгляду даної справи закінчується 30 червня 2015 року.

В даному разі на думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів справи достатніх для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, відкладено розгляд справи для надання можливості ознайомитись із матеріалами справи, надати нові докази тощо).

З огляду на зазначене, суд вважає, що клопотання позивача у справі про відкладення розгляду справи на іншу дату є необґрунтованим, тому відмовляє в його задоволенні.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, про що надав до суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких відповідач зазначив ст. 550, 613 ЦК України, ст. 34, 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та просив у задоволенні позову відмовити.

Присутній у судовому засіданні третя особа у судовому засіданні проти позову заперечував, але письмових пояснень до суду не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки, дослідивши докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

11 лютого 2014 року між ПАТ "УКРАЇНСЬКИЙ БІЗНЕС БАНК" (далі по тексту - позивач, банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Автоком" (далі по тексту - боржник) був укладений кредитний договір № КТДЕЮ/322475.7 (далі по тексту - кредитний договір).

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За умовами зазначеного кредитного договору, банк надав боржнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 200000,00 грн. на поповнення обігових котів та фінансування поточної діяльності підприємства строком до 15 лютого 2015 року зі сплатою 20% річних. Ліміт кредитування нараховується за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто кредит використовується умовно 360 днів у році.

Пункт 4.1 кредитного договору встановлює обов'язок відповідача в процесі користування кредитом дотримуватися принципів кредитування: строковості зворотності, платності, цільового використання, забезпеченості.

Згідно п. 4.2. кредитного договору, боржник зобов'язаний щомісячно не пізніше сьомого числа місяця, наступного за звітним, перераховувати на рахунок №37396032247504 суму процентів за користування кредитом у відповідності договору.

Згідно п. 4.4 кредитного договору, відповідач зобов'язується використувати кредит на вказані у цьому договорі цілі.

Згідно із п. 4.5 кредитного договору, відповідач зобов'язаний погасити наданий банком кредит згідно з графіком погашення, наведеним, наведеним в додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 4.6. кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань згідно до п. 4.5, а саме - невиконання зобов'язання щодо зменшення суми кредитування згідно з графіком погашення та/або не виконання зобов'язання до повного остаточного погашення кредиту до 15 лютого 2015 року включно, відповідач сплачує позивачу проценти у розмірі 40% (сорок відсотків) річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідач отримав кредит у розмірі 200000,00 грн., але зобов'язання щодо повернення кредиту не виконав, у зв'язку із чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 200000,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи сума заборгованості відповідачем не сплачена. За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов діючого законодавства, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню в сумі заборгованості у розмірі заборгованість за кредитом 200000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 19567,94 грн.

Також позивач просить стягнути на його користь пеню у розмірі 20016,56 грн. та штрафні санкції у розмірі 6000,00 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п. 4.13 кредитного договору, у разі невиконання зобов'язань відповідності до п. 4.12) відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 3% від суми невиконаного обсягу кредитових надходжень за кожен випадок порушеного зобов'язання.

У відповідності до п. 5.10. кредитного договору при порушенні строку погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій (п. 4.2., 4.3., 4.5.) Банк має право вимагати від позичальника за кожен день прострочення сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом.

Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши нарахування пені та штрафу суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Автоком" (61002, м. Харків, вул. Каразіна, 6, кв.4, код ЄДРПОУ 35583616, МФО 334969, п/р 26009032247501 в ПАТ "Укрбізнесбанк") на користь Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 125, код ЄДРПОУ 19388768, МФО 334969, рах.3739006 в ПАТ "УКРБІЗНЕСБАНК") заборгованість за кредитним договором у розмірі 245584,50 грн., з яких: заборгованість за кредитом 200000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 19567,94 грн., пеня у розмірі 20016,56 грн., штрафні санкції у розмірі 6000,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіріус-Автоком" (61002, м. Харків, вул. Каразіна, 6, кв.4, код ЄДРПОУ 35583616, МФО 334969, п/р 26009032247501 в ПАТ "Укрбізнесбанк") на користь державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 4911,69 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 01.07.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний