Постанова № 4598068, 30.04.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2009 р.                                                                                 № 2а - 13/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Відкрите акціонерне товариство ”Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв

До відповідача: Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, м. Миколаїв

Суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колесникова О.О.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Лук’янова О. В., Тимченко Л. М.

Від відповідача: Чаричанський П. О.

Суть спору: про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення від 23.02.2009 р. № 00003039/0.

Відкрите акціонерне товариство ”Миколаївська теплоелектроцентраль” (надалі –позивач) звернулось до суду із позовом про визнання нечинним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.02.2009 р. № 00003039/0, прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі - відповідач) за наслідками проведення невиїзної документальної перевірки.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідач по справі провів невиїзну документальну перевірку позивача з питань податкової звітності по податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. та склав Акт від 19.02.2009 р. № 161/39/30083966.

Зокрема, в Акті перевірки від 19.02.2009 р. № 161/39/30083966 відповідач зазначив про порушення статті 105 Господарського процесуального кодексу України від 06.11.1991 р. № 1798-ХII зі змінами та доповненнями, підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону України ”Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР (надалі –Закон № 334/94-ВР) зі змінами та доповненнями, згідно яких позивач не вірно визначив суму сумнівної (безнадійної) заборгованості, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 270884 грн., в тому числі по періодам:

- заниження суми нарахованого податку на прибуток за півріччя 2008 р., а саме за II квартал 2008 р. у розмірі 1551072;

- завищення суми нарахованого податку на прибуток за 11 місяців 2008 р. на суму 1280188 грн. підлягає зменшенню на 33092 грн. та донараховано податку на додану вартість у розмірі 171045 грн.

За результатами перевірки та висновку по Акту від 19.02.2009 р. № 161/39/30083966 відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення від 23.02.2009 р. № 00003039/0 про визначення позивачу податкове зобов’язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 270884 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 465321,6 грн.

Приймаючі спірне податкове повідомлення-рішення відповідач виходив з наступного.

Підпунктом 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР визначено, що платник податку –покупець зобов’язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засідання було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Згідно зі статтею 105 Господарського процесуального кодексу України постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідач вважає, що збільшення валового доходу у позивача по справі відповідно до абзацу ”б” підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону № 334/94-ВР відбувається з урахуванням статті 105 Господарсько-процесуального кодексу України, тобто після набрання рішенням суду законної сили, а тому постанова Одеського апеляційного господарського суду набрала законної сили з дня її прийняття з 27.05.2008 р. і тому позивач повинен був збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості в II кварталі 2008 р.

Позивач вважає, що податкова інспекція не мала передбачених чинним законодавством підстав для донарахування податкового зобов’язання за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Оскаржена в подальшому постанова Одеського апеляційного господарського суду не була остаточним судовим рішенням, а тому не було підстав для збільшення валового доходу по результатами півріччя 2008 р. Остаточним судовим рішенням позивач вважає дату прийняття ухвали Верховним Судом України (12.11.2008 р.), а тому саме з цього терміну виникає зобов’язання на збільшення валового доходу, що і було ним відображено у рядку 02.3 Декларації з податку на прибуток за 11 місяців 2008 р.

Дослідивши усі матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість твердження позивача, який вважає, що остаточним судовим рішенням слід вважати прийняття Верховним Судом України ухвали від 12.11.2008 р. у касаційній скарзі ДК ”Газ України” Національної акціонерної компанії ”НафтогазУкраїни” на постанову Вищого господарського суду України від 04.09.2008 р. У справі за позовом ДК ”Газ України” Національної акціонерної компанії ”НафтогазУкраїни” до відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль”, виходячи з наступного.

Відповідно зі статтею 11 Закону України ”Про судоустрій України” від 07.02.2002 р., нормами процесуального законодавства (статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 4, 5 Господарського процесуального кодексу України, статті 14 Цивільного процесуального кодексу України) - судові рішення, які вступили в законну силу, є обов’язковими для виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян або іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.

Пунктом 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що постанова Верховного Суду України є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 цього Кодексу.

Пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України за винятковими обставинами, якщо вони оскаржені з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї норми права;

2) визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов’язання України.

Статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України визначено:

1. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

2. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

4. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

5. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

6. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно частини четвертої статті 11120 Господарського процесуального кодексу України постанова Верховного Суду України є остаточною і оскарженню не підлягає.

З аналізу наведених вище норм права та їх змісту вбачається, що порядок оскарження рішень у судовому порядку визначається тільки процесуальним законодавством України.

За загальним правилом прийняте Верховним Судом України рішення (постанова, ухвала) скарженню не підлягає і саме через те, що у національному законодавстві відсутній механізм та порядок його оскарження.

З викладеного можна зробити висновок, що остаточним судовим рішенням є рішення, яке відповідно до процесуального законодавства України не може в подальшому бути оскаржено в судовому порядку або не оскаржується та набрало законної сили.

Цей висновок суду кореспондується зі змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ратифікованої Україною 17.07.1997 р. (дата набуття чинності з 11.09.1997 р.) згідно якій ”кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру …”.

Вирішуючи справи Kruslin v. France, Bramarescu v. Romania, Ryabykh v. Russia Європейський Суд з прав людини вказав, що ”право на справедливий судовий розгляд”, яке гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Зокрема, Європейський Суд з прав людини зазначив, що застосовуваний національними судами закон має бути доступним особі, передбачуваним та таким, що відповідає іншим вимогам верховенства права, в тому числі вимогам правової визначеності та правової певності щодо прийнятих рішень. Відповідно до них, якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може піддаватися сумніву, не може бути піддане перегляду у вирішеній ним справі, навіть у разі зміни законодавства.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль”, м. Миколаїв - задовольнити повністю.

Визнати повністю нечинним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.02.2009 р. № 00003039/0, прийняте спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Стягнути з спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20, код ЄДРПОУ 22440117) на користь Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль” (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18, код ЄДРПОУ 30083966) судовий збір у сумі 3 грн. 40 коп.

Порядок набрання постановою законної сили та порядок її оскарження визначений статтями 186, 254 КАС України.

Суддя                                                                                           О. Ф. Середа

12.05.2009 р.

Миколаївський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

(вступна та резолютивна частина)

30 квітня 2009 року Справа № 2а –13/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

Позивач: Відкрите акціонерне товариство ”Миколаївська теплоелектроцентраль”, 54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, 18

Відповідач: Спеціалізована державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, 54017, м. Миколаїв, вул. Чкалова, 20

Суть спору: визнання нечинним податкове повідомлення –рішення від 23.02.2009 р. № 00003039/0

          головуючий суддя Середа О. Ф.,

секретар судового засідання Колеснікова О. О.,

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача: зазначено у справі

Від відповідача: зазначено у справі

В засіданні приймали участь: зазначено у справі

ВАТ ”Миколаївська теплоелектроцентраль” звернулося до суду із адміністративним позовом про визнання нечинним податкове повідомлення –рішення від 23.02.2009 р. № 00003039/0, прийняте СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши усі матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 159, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства ”Миколаївська теплоелектроцентраль” - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати у повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 23.02.2009 року № 00003039/0, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві.

В повному обсязі Постанова буде виготовлена 08.05.2009 року.

Суддя

О. Ф. Середа