Рішення № 45979659, 23.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" червня 2015 р.Справа № 916/1704/15

За позовом: публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго"

до відповідача: комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси"

про стягнення 42 258 066,05 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: Шаманська К.І. (за довіреністю)

від відповідача: Пашали М.О. (за довіреністю)

У відповідності до ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.05.2015р. до 14 год. 20 хв. 02.06.2015р., з 02.06.2015р. до 10 год. 20 хв. 23.06.2015р.

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" 42 258 066,05 грн., де 33 182 161,50 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 491 162,20 грн. - заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, 3 691 551,20 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 184 577,55 грн. - 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої електричної енергії, 4 530 645,05 грн. - інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 71 824,65 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 3 591,24 грн. - 3% річних, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 102 552,66 грн. - інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.04.2015р. позовну заяву (вх.№1802/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно №916/1704/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Клопотання позивача про повернення позовної заяви (вх.№10893/15 від 28.04.2015р.) судом не задоволено, з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

25.05.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про уточнення заявлених позовних вимог (вх.№2-2950/15), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 41 115 263,33 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 527 912,88 грн. - заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, 6 972 714,66 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 348 635,69 грн. - 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої енергії, 8 703 433,41 грн. - інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 123 214,87 грн. - пеня за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 6 160,74 грн. - 3% річних, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 188 370,48 грн. - інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, яка судом прийнята до розгляду.

02.06.2015р. позивач звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог (вх.№2-3097/15), відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 41 115 263,33 грн. - заборгованість за спожиту активну електричну енергію, 327 912,88 грн. - заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, 6 972 714,66 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 348 635,69 грн. - 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої енергії, 8 703 433,41 грн. - інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 123 214,87 грн. - пеня за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 6 160,74 грн. - 3% річних, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 188 370,48 грн. - інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, яка судом прийнята до розгляду.

Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача заявлені позивачем позовні вимоги визнає частково, з підстав викладених у відзиві на позов (вх.№13405/15 від 25.05.2015р.) та (вх.№15979/15 від 23.06.2015р.).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

01 липня 2008р. між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (Постачальник) та комунальним підприємством "Теплопостачання міста Одеса" (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №9, згідно умов п.1.1. якого, вбачається, що Постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, величини якої по площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точка продажу електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається перехід права власності на електричну енергію визначена додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" між Постачальником та Споживачем або інша межа обумовлена окремим додатком до Договору.

Відповідно до п.п.2.2., 2.2.1, 2.2.2. Договору Постачальник зобов'язується виконувати умови цього Договору. Постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з врахуванням умов розділу 6 цього Договору (Додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу");

- згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін";

- із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами;

- забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".

Із змісту п.п.2.3., 2.3.1., 2.3.2., 2.3.3. Договору, вбачається, що Споживач зобов'язується виконувати умови цього Договору. Дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього Договору та режиму роботи електроустановки. Оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів обліку електричної енергії".

У відповідності до п.п.4.2.1., 4.2.2. Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. - 2.3.4. цього Договору, з порушенням термінів, визначених додатком "Порядок розрахунків", Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5 %, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла на той період, за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком. За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величинами. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягам фактичного споживання електроенергії 50 000 кВт год і більше.

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2008р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в іншій термін за ініціативою будь-якої із Сторін у порядку, визначеному законодавством України. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін (п.п.9.4., 9.5. Договору).

Згідно умов п.1 Додатку №5 до Договору, розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 30 (31) числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.

За приписами п.4 Додатку №5 Договору, обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається за "Актом про обсяги спожитої електроенергії" за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка знаття показів. Акт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії узгоджується з Основним споживачем.

Як зазначає позивач, відповідачем в період з лютого 2015р. по квітень 2015р. було спожито 25 140 570 кВт.год електричної на суму 41 115 263,33 грн., проте відповідачем вартість спожитої електричної енергії залишена без оплати, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за спожиту активну електричну енергію в сумі 41 115 263,33 грн. та заборгованість за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 527 912,88 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №9 в частині здійснення оплати спожитої електричної енергії і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Судом встановлено наявність наданих позивачем відповідачу послуг з постачання електричної енергії.

Так, за матеріалів справи вбачається, що відповідачем договірні зобов'язання щодо оплати спожитої електричної енергії не виконані належним чином, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі перед позивачем в сумі 41 115 263,33 грн. та заборгованість за перетікання реактивної енергії в сумі 527 912,88 грн., у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію, встановлена судом в розмірі 41 115 263,33 грн., заборгованість за перетікання реактивної енергії в сумі 527 912,88 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 972 714,66 грн. - пені, нарахованої за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 348 635,69 грн. - 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої енергії, 8 703 433,41 грн. - інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 123 214,87 грн. - пені за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної енергії, 6 160,74 грн. - 3% річних, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної енергії, 188 370,48 грн. - інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної енергії.

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором поставки.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних, нарахованих за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної енергії в сумі 348635,69 грн. та нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної енергії та нарахованих за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної енергії в сумі 6 160,74 грн., суд встановив, що позовні вимоги в цій частині відповідають вимогам чинного законодавства, їх розрахунки здійснені позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягають судом задоволенню в повній мірі.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору 6 972 714,66 грн. пені, нараховану за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії та 123 217,84 грн. пені за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної енергії, при цьому судом встановлено, що надані позивачем розрахунки пені здійснені належним чином.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представників сторін, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла не з вини відповідача, та оскільки, на думку суду, пеня - це фінансова санкції, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд, з врахуванням матеріальних інтересів обох сторін, вважає за доцільне зменшити розмір пені, які слід стягнути з відповідача на користь позивача та встановити розмір пені, нарахована позивачем за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії в сумі 3 500 000,00 грн., розмір пені, яка нарахована за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної енергії в сумі 15 000,00 грн.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат, суд зазначає наступне:

Інфляційні витрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Перевіривши розрахунок позивача інфляційних витрат, судом встановлено, що його здійснено належним чином, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача слід стягнути суму інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії в розмірі заявленому позивачем 8 703 433,41 грн., 188 370,48 грн. - інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної енергії, тобто в сумі 188 370,48 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго", у зв'язку з чим стягненню з комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" на користь позивача підлягає сума заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 41 115 263,33 грн., сума заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 327 912,88 грн., сума пені, яка нарахована за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії в розмірі 3 500 000,00 грн., сума 3% річних, що нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії у розмірі 348 635,69 грн., сума пені, яка нарахована за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії у розмірі 15 000,00 грн., сума 3% річних, що нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії в розмірі 6 160,74 грн., 8 703 433,41 грн. - інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 188 370,48 грн. - інфляційні витрати, нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії. В іншій частині позову суд - відмовляє.

Відповідно до приписів ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 73 080,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" - задовольнити частково.

2. Стягнути з комунального підприємства "Теплопостачання міста Одеси" (65110, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, 1 Б, код ЄДРЮОФОП 34674102) на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28 Б, код ЄДРЮОФОП 00131713) 41 115 263 (сорок один мільйон сто п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят три) грн. 33 коп. - заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 327 912 (триста двадцять сім тисяч дев'ятсот дванадцять) грн. 88 коп. - заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії, 3 500 000 (три мільйона п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. - пені, яка нарахована за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 348 635 (триста сорок вісім тисяч шістсот тридцять п'ять) грн. 69 коп. - 3% річних, що нараховані за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 15 000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп. - пені, яка нарахована за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 6 160 (шість тисяч сто шістдесят) грн. 74 коп. - суми 3% річних, що нараховані за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії, 8 703 433 (вісім мільйонів сімсот три тисячі чотириста тридцять три) грн. 41 коп. - інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної електричної енергії, 188 370 (сто вісімдесят вісім тисяч триста сімдесят) грн. 48 коп. - інфляційних витрат, нарахованих за несвоєчасне внесення плати за перетікання реактивної електричної енергії.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 30 червня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський