Рішення № 45979504, 24.06.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" червня 2015 р.Справа № 916/1605/15-г

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Воробйова А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Остапов В.В. за довіреністю №3060 від 18.09.2014р

Від відповідача: Чернишева А.О. за довіреністю №22 від 12.03.2015р.;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом державного підприємства „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 10 085 234,34 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" (далі по тексту - ДП „Адміністрація морських портів України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" (далі по тексту - ДП „Іллічівський морський торговельний порт") про стягнення заборгованості в загальному розмірі 4 268 189,55 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 4 099 919,28 грн., пені в сумі 159 608,53 грн. та трьох відсотків річних в сумі 8 661,74 грн. Позовні вимоги обгрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором про встановлення сервітуту нерухомого майна № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. грошових зобов'язань щодо своєчасного та в повному обсязі внесення плати за користування майном, щодо якого встановлений сервітут.

Під час розгляду даної справи позивачем було неодноразово уточнено заявлені ним позовні вимоги. Так, згідно із заявою (вх. № 2-3163/15 від 08.06.2015р.) ДП „Адміністрація морських портів" збільшило розмір заявлених позовних вимог до загальної суми 10 085 234,34 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 8 338 979,00 грн., пені в сумі 863 335,46 грн., збитків від інфляції в сумі 839 071,79 грн. та трьох відсотків річних в сумі 43 848,09 грн. Вказана редакція позовних вимог була прийнята судом до розгляду як остаточна.

Відповідач проти позову заперечує, а також просить суд зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

06.02.2015р. між ДП „Адміністрація морських портів України" (Сервітуар) та ДП „Іллічівський морський торговельний порт" (Сервітуарій) було укладено договір про встановлення сервітуту нерухомого майна № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О (далі по тексту - договір № 46-Пд-ІАФ-15/55-О від 06.02.2015р.), у відповідності до п.п 1.1, 1.2, 5.1, 8.2 якого предметом цього договору є обмежене платне строкове право користування Сервітуарієм майном (об'єктами нерухомого майна), яке є державною власністю, знаходиться в господарському віданні Сервітуара та обліковується на окремому балансі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України (адміністраціії Іллічівського морського порту). Зміст сервітуту: сервітут полягає у наданні Сервітуаром Сервітуарію права користування причалами (далі за текстом - майно):

Номер та спеціалізація ПричалівДовжина причалу (п.м.)Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна за Держ.реєстром речових прав на нерухоме майноРеєстраційний номер за реєстром гідротехнічних споруд морських портів УкраїниАдреса гідтротехнічної споруди1 генеральний306,45272686151108UAILK001м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 4-Ж2 генеральний300273563451108UAILK002м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 4-К7 генеральний220273359651108UAILK006м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 16-Б9 генеральний50 (секція 4)272438151108UAILK008м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 20-А10 генеральний222,2274653551108UAILK009м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 24-Б16 генеральний200272747251108UAILK014м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 58-Г17 зерновий, генеральний200272625651108UAILK015м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 58-В19 генеральний, навалювальний220272491351108UAILK017м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 64-А20 генеральний, навалювальний200272714751108UAILK018м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 64-Б21 генеральний200272667951108UAILK019м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 68-А22 генеральний200353878551108UAILK020м. Іллічівськ, вул. Сухолиманська, 72-А26 пором, РО-РО210378180551108UAILK023м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4-Б27 пором, РО-РО210378180551108UAILK024м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4-Б28 РО-РО268,85378121651108UAILK025м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Північна, 4-Внеобхідного для здійснення Сервітуарієм можливості забезпечення обробки флоту для приймання вантажів (встановлення пристосувань, механізмів, обладнання та складування матеріалів, необхідних для здійснення оброблення вантажів, навантажувально-розвантажувальних робіт через причали з використанням причальної інфраструктури тощо). Сервітут не позбавляє Сервітуара права володіння, користування та розпорядження майном, щодо якого встановлено сервітут. Цей договір діє до 31.12.2015р. включно. Договір набуває чинності з дати його підписання, але у будь-якому разі умови цього договору застосовуються до правовідносин з 01.01.2015р., у відповідності до положень ст. 631 ЦК України, в т.ч. внесення плати за сервітут.

Підписанням додатку № 1 до договору № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. сторонами було погоджено розрахунок щомісячної плати за користування кожним із причалів, щодо яких встановлюється сервітут. Ставки плат не враховують ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до ст.ст. 401, 402 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Частинами 1, 2 ст. 403 ЦК України визначено, що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Статтею 627 ЦК України, зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 210 ЦК України, правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Як вбачається зі змісту частини 2 статті 402 ЦК України, лише земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Таким чином, приймаючи до уваги, що укладений між сторонами по справі договір № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. містить усі необхідні істотні умови, необхідні для даного роду договорів, а також враховуючи відсутність законодавчо визначеної необхідності здійснення державної реєстрації договору сервітуту, встановленого щодо нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, суд доходить висновку, що договір № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. є підставою для виникнення прав та обов'язків сторін у спірних правовідносинах.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до наявних у матеріалах справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, за ДП „Адміністрація морських портів України" зареєстроване право господарського відання на нерухоме майно, щодо якого встановлений сервітут за умовами договору № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р.

Положеннями п. 3.1 договору № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. передбачено, що Сервітуар зобов'язаний не перешкоджати використанню Сервітуарієм сервітуту, встановленого даним договором, в разі дотримання ним умов цього договору, не втручатись у господарську діяльність Сервітуарія.

Як свідчать матеріали справи та визнається сторонами, протягом періоду з січня по квітень 2015 року на виконання умов договору № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. ДП „Іллічівський морський торговельний порт" було надано право використання причалами, щодо яких встановлений платний сервітут.

Виходячи з п.п. 2.1 - 2.4, 2.10 договору № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. плата за сервітут визначена у розрахунку ставки сервітуту (додаток № 1 до цього договору), який є його невід'ємною частиною. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці. Оплата за цим договором здійснюється Сервітуарієм у безготівковій формі щомісячно у розмірі, визначеному у п. 2.1 цього договору, і сплачується на підставі виставленого Сервітуаром рахунку. Сервітуар до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає Сервітуарію оригінал належним чином оформленого рахунку. Сервітуарій щомісячно до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, здійснює оплату на підставі виставленого Сервітуаром рахунку. У розрахунок плати за сервітут Власником не включається та не оплачується Сервітуарієм сума плати за місяць, протягом якого Сервітуарій не планує використовувати причал за умови повідомлення Власника про відсутність запланованих обсягів робіт та виробничої необхідності у користуванні причалом до останнього числа місяця, попереднього плановому. При цьому за наявності виробничої необхідності та позапланових робіт у поточному місяці Сервітуарій зобов'язаний за добу письмово повідомити про необхідність їх проведення. У такому разі плата за сервітут нараховується за повний місяць відповідно до додатку 1 до цього договору. Плата за сервітут причалів № 9, 21 не нараховується Сервітуаром і не оплачується Сервітуарієм у січні 2015 року на підставі заявки Сепрвітуарія згідно договору 2014 року та підтвердження головного диспетчера Сервітура.

З метою отримання плати за сервітут згідно умов договору № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. за період з січня по квітень 2015 року ДП „Адміністрація морських портів України" було виставлено ДП „Іллічівський морський торговельний порт" до сплати рахунки № Пр/2 914 від 06.02.2015р., № Пр/2 917 від 28.02.2015р., № Пр/5 685 від 31.03.2015р. та № Пр/7 015 від 30.04.2015р. на загальну суму 8 338 979,00 грн. з урахуванням ПДВ, які були вручені під підпис представнику відповідача.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ч. 3 ст. 403 ЦК України особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, ДП „Іллічівський морський торговельний порт" в порушення прийнятих на себе за договором № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. грошових зобов'язань не внесло плату за сервітут за період користування майном з січня по квітень 2015 року включно, в результаті чого за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед ДП „Адміністрація морських портів України" в загальній сумі 8 338 979,00 грн.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність правових підставі для задоволення позовних вимог ДП „Адміністрація морських портів України" в частині стягнення із ДП „Іллічівський морський торговельний порт" суми основного боргу за договором № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. в розмірі 8 338 979,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано ДП „Іллічівський морський торговельний порт" до сплати три відсотки річних в сумі 43 848,09 грн. за порушення ним власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, господарський суд доходить висновку про його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ДП „Іллічівський морський торговельний порт" трьох відсотків річних в сумі 43 848,09 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, в порядку ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано ДП „Іллічівський морський торговельний порт" до сплати збитки від інфляції в сумі 839 071,79 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань щодо внесення плати за сервітут. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд визнає його правильним та обгрунтованим, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині стягнення із ДП „Іллічівський морський торговельний порт" інфляційних збитків в сумі 839 071,79 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями п. 5.2 договору № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. передбачено, що у випадку затримки оплати за користування сервітутом Сервітуар має право вимагати у Сервітуарія сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

З посиланням на п. 6.5 договору № 46-Пд-ІЛФ-15/55-О від 06.02.2015р. відповідачу було нараховано до сплати пеню в сумі 863 335,46 грн. за порушення останнім власних грошових зобов'язань у спірних правовідносинах. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнає його правильним та обгрунтованим, у зв'язку з чим, доходить висновку про правомірність нарахування ДП „Іллічівський морський торговельний порт" пені в сумі 863 335,46 грн.

Проте, вирішуючи питання про розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню із відповідача на користь ДП „Адміністрація морських портів України" в межах даної справи, господарський суд, враховуючи клопотання ДП „Іллічівський морський торговельний порт" про зменшення штрафних санкцій, вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з положеннями п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При розгляді даного питання суд вважає за доцільне звернутися також до приписів п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. № 18 (з наступними змінами та доповненнями), якими встановлено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи надане законом право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених до стягнення, а також приймаючи до уваги неподання позивачем будь-яких доказів понесення ним збитків внаслідок допущеного з боку ДП „Іллічівський морський торговельний порт" порушення власних грошових зобов'язань, істотну соціальну роль, яку відіграє господарська діяльність відповідача, правовий статус відповідача як державного комерційного підприємства, з метою недопущення погіршення фінансового стану ДП „Іллічівський морський торговельний порт" суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за правомірне зменшити нараховану позивачем штрафну санкцію до суми 8 633,35 грн., що складає 1% від суми заявленої до стягнення позивачем пені. Таким чином, суд зменшує суму пені, право на стягнення якої виникло у позивача, з 863 335,46 грн. до суми 8 633,35 грн.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що збитки від інфляції та три відсотки річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, які можуть бути зменшені судом, а є спеціальним способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. У зв'язку з викладеним, у суду відсутні правові підстави для зменшення суми нарахованих позивачем інфляційних збитків та трьох відсотків в порядку ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України та ст. 83 ГПК України.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості ДП „Іллічівський морський торговельний порт" перед ДП „Адміністрація морських портів України" в загальному розмірі 9 230 532,23 грн., яка складається із суми основного боргу в розмірі 8 338 979,00 грн., трьох відсотків річних в сумі 43 848,09 грн., збитків від інфляції в сумі 839 071,79 та пені в сумі 8 633,35 грн., витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Відповідачем факт існування вказаної суми заборгованості був визнаний під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог частково на суму 9 230 532,23 грн. Таким чином, із ДП „Іллічівський морський торговельний порт" слід стягнути на користь ДП „Адміністрація морських портів України" суму основного боргу в розмірі 8 338 979,00 грн., три відсотки річних в сумі 43 848,09 грн., збитки від інфляції в сумі 839 071,79 та пеню в сумі 8 633,35 грн. відповідно до ст.ст. 210, 401 - 403, 509, 525, 526, 549, 551, 610 - 612, 615, 617, 625, 627, 629, 638 ЦК України, ст.ст. 193, 231 - 233 ГК України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (з наступними змінами та доповненнями).

Судові витрати зі сплати судового збору судом у повному обсязі покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт" /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672, р/р 26008010213819 у ПАТ „Банк Восток", м. Дніпропетровськ, МФО 307123/ на користь державного підприємства „Адміністрація морських портів України" /01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770/ в особі Іллічівської філії державного підприємства „Адміністрація морських портів України" /68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6, код філії 38728418, п/р 26002010276249 у ПАТ „Банк Восток", м. Дніпропетровськ, МФО 307123/ суму основного боргу в розмірі 8 338 979 грн. 00 коп. /вісім мільйонів триста тридцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять грн. 00 коп./, збитки від інфляції в сумі 839 071 грн. 79 коп. /вісімсот тридцять дев'ять тисяч сімдесят одна грн. 79 коп./, три відсотки річних в сумі 43 848 грн. 09 коп. /сорок три тисячі вісімсот сорок вісім грн. 09 коп./, пеню в сумі 8 633 грн. 35 коп. /вісім тисяч шістсот тридцять три грн. 35 коп./, судовий збір в сумі 73 080 грн. 00 коп. /сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп./. Наказ видати.

3. В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення підписано 01.07.2015р.

Суддя С.П. Желєзна