Рішення № 45977749, 01.07.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22ц/796/8309/2015 Головуючий у 1-й інстанції Плахотнюк К.Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі :

головуючого - Шахової О.В.

суддів Головачова Я.В.,Поливач Л.Д.

при секретарі - Боярській І.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення компенсації середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна», поданою його представником Колтигіним Андрієм Петровичем, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2014 році ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він працював у ПІІ «Білла-Україна» касиром торгівельного залу. Під час його роботи директор підприємства ОСОБА_4 ставилася до нього з неповагою, висловлювалася нецензурно на його адресу, не давала працювати на 1,5 ставки, мотивуючи це своїм власним не бажанням. Вважає, що така поведінка керівництва відносно нього викликана тим, що він є інвалід 2-ї групи дитинства загального захворювання. 15 грудня 2014 року директор виявила, що в його особовій справі відсутня довідка МСЕК, а 16 грудня 2014 року директор відправила його за зазначеною довідкою, оскільки її оригінал був втрачений. Для відновлення довідки йому знадобився майже цілий день, оскільки спочатку він поїхав до МСЕК, його повідомили, що комісія знаходиться вже за іншою адресою, приїхавши за вказаною адресою, а саме вул. Миропільська, 8, його відправили до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської РДА в м. Києві, де він поновив довідку. 17 грудня 2014 року приніс зазначену довідку на роботу та довідку про те, що перебував в Управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської РДА в м. Києві. Ввечері того ж дня директор підприємства склала акт про його відсутність на робочому місці без поважних причин, який він відмовився підписувати, оскільки не перебував на робочому місці з поважних причин, а саме за вказівкою директора. 23 грудня 2014 року ввечері директор підприємства повідомила йому про звільнення з роботи за прогул. Зазначені дії вважає незаконними. Просив поновити його на роботі та виплатити компенсацію за час вимушеного прогулу у розмірі трьох заробітних плат, за незаконне звільнення до директора застосувати дисциплінарну відповідальність.

27 лютого 2015 року позивач уточнив свої позовні вимоги, змінивши коло відповідачів та додатково просив стягнути на його користь 20 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2015 року позов задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді касира торгівельного залу філії № 18 підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» з 23 грудня 2014 року.

Стягнуто з підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 11 524, 56 грн та на відшкодування моральної шкоди 1 200 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене без встановлення обставин, які мають значення для справи, судом не враховано того, що ОСОБА_1 неодноразового порушував трудову дисципліну та 16 грудня 2014 року без поважних причин був відсутній на робочому місці.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

У судове засідання суду апеляційної інстанції представник Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, не з'явились, про день час та місце розгляду справи за законом повідомлені належно.

Відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторін, або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи в апеляційному суді.

Заслухавши доповідь судді та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.. Києва дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того що, оскільки відповідачем факт відсутності позивача на робочу місці 16 грудня 2014 року з 11 00 год. і до 20 00 год. без поважних причин не доведено, тому звільнення позивача є незаконним, а відтак - позивач підлягає поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 11 524,56 грн та на відшкодування моральної шкоди 1 200 грн.

Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах, встановлених судом, і відповідають вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що ПІІ «Білла-Україна є юридичною особою згідно законодавства України, створено згідно з рішенням ради директорів компанії «РЕВЕ Інтернаціональ АГ» від 26 грудня 1997 року. Підприємство у своїй діяльності керується чинним законодавством України та статутом. Місцезнаходження юридичної особи - м. Київ, вул. Гришка, буд. 3.

Наказом генерального директора ПІІ «Білла-Україна» від 03 березня 2014 року №8-од, у зв'язку з виробничою необхідністю делеговано начальнику відділу персоналу, ОСОБА_2 з 03 березня 2014 року право підпису документів, що підтверджують узгоджені з ним рішення щодо трудових правовідносин працівників ПІІ «Білла-Україна», в тому числі накази про прийом на роботу та звільнення, оформлення відпусток, передбачених чинним законодавством, які входять до документообігу відділу персоналу.

Відповідно до наказу начальника сектору кадрового адміністрування ПІІ «Білла-Україна» від 23 липня 2014 року №158-к/тр ОСОБА_1 з 23 липня 2014 року прийнято на посаду касира торговельного залу філії №18, з окладом згідно штатного розкладу, з тримісячним випробувальним строком, з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю.

За даними наказу начальника відділу персоналу ПІІ «Білла-Україна» від 23 грудня 2013 року №288-к/тр про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1 - 16 грудня 2014 року з 11 00 год. до 20 00 год., ОСОБА_1, касир торговельного залу філії №18, був відсутній на роботі без поважних причин. Робочі зміни з 16 грудня 2014 року наказано вважати прогулами та оплатити за фактично відпрацьований час. Звільнено з 23 грудня 2014 року за прогул без поважних причин, згідно пункту 4 ст. 40 КЗпП України.

Як вбачається зі змісту акту № 1 від 16 грудня 2014 року, комісія у складі: ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, склали акт про те, що працівник філії №18(104), касир торговельного залу, ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці у період з 11 00 год. до 20 00 год. 16 грудня 2014 року. За весь час відсутності на роботі ОСОБА_1 не подав документів, що обґрунтовують відсутність на робочому місці у період з 11 00 год. до 20 00 год. 16 грудня 2014 року.

Звертаючись в суд з позовом до ПІІ «Білла-Україна» про поновлення на роботі ОСОБА_1 стверджує про те, що 16 грудня 2014 року він був відсутнім на робочому місці з тих підстав, що за вказівкою директора відновлював довідку щодо його інвалідності. Для відновлення довідки він їздив до МСЕК за адресою - м. Київ, вул. Миропільська, 8, звідкіля його відправили до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання де йому видали копію довідки про те, що він перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надано суду лист №8921 від 16.12.2014 року, виданий управлінням праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації.

За даними копії довідки №128 від 30 вересня 2014 року, виданої ОСОБА_1, останній перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації та отримує державну соціальну допомогу, як інвалід з дитинства 2 групи відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам» з 23 квітня 2014 року по 30 квітня 2015 року.

Відповідно до правил п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Правилами ч. 2 ст. 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Відповідно до роз' яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його житті, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Для визначення розміру грошової суми, що може компенсувати моральні страждання позивача, суд приймає до уваги характер порушеного права, яким завдано моральну шкоду, тривалість порушення такого права, що було усунуто тільки в судовому порядку.

Відповідно до вимог ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки судом першої інстанції встановлено на підставі досліджених доказів, що 16 грудня 2014 року ОСОБА_1 спочатку відвідав МСЕК за адресою - м. Київ, вул. Миропільська, 8, а потім змушений був направитися до управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації за місцем його проживання де зберігається акт огляду медико-соціальної експертної комісії щодо стану його здоров'я, а на спростування зазначених обставин відповідачем не надано належних та допустимих доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 16 грудня 2014 року з 11 00 год. і до 20 00 год. був відсутнім на робочому місці з поважних причин, а відтак - його звільнення є незаконним, останній підлягає поновленню на роботі зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Встановивши, що звільнення позивача на п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України було безпідставним,суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність визначених ст. 237-1 КЗпП України правових підстав для відшкодування моральної шкоди у сумі 1 200 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 неодноразового порушував трудову дисципліну та 16 грудня 2014 року без поважних причин був відсутній на робочому місці,не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки приймаючи до уваги, що спір між сторонами у справі виник з трудових правовідносин, обов'язок доказування законності звільнення працівника покладається на роботодавця, натомість зазначені доводи відповідача не підтверджені належними та допустимим доказами.

Інші доводи апеляційної скарги про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність зроблених в рішенні висновків фактичним обставинам справи на правильність висновків суду і не впливають та їх не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції повно встановив обставини, що мають значення для даної справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла - Україна», подану його представником Колтигіним Андрієм Петровичем, відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 5 травня 2015 рокузалишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до вказаного суду.

Головуючий

Судді