Постанова № 45976935, 30.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2015 року № 826/7356/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифроком плюс»

до

Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління

ДФС у м.Києві

про

визнання протиправними дій, зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Цифроком плюс» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту – відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05 лютого 2015 року № 87-23;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 05 лютого 2015 року № 45/26-57-23-01-10;

- зобов’язати відповідача відобразити в автоматизованій інформаційній системі оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), особових рахунках та картці особового рахунку сплату 30 січня 2015 року позивачем 18894,00 грн. податку на додану вартість за грудень 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7356/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 13 травня 2015 року.

Судове засідання 13 травня 2015 року судом відкладене на 10 червня 2015 року у зв’язку з неявкою відповідача.

У судовому засіданні 10 червня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об’єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Цифроком плюс» 20 січня 2015 року подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2014 року.

У рядку 18 вказаної декларації позивачем задекларовано зобов’язання зі сплати податку на додану вартість на суму 18894,00 грн.

30 січня 2015 року позивач платіжним дорученням № 11 через філію Центрального РУ АТ Банку «Фінанси та Кредит», МФО 300937, одержувач - УДКСУ у Святошинськомуу районі ГУ ДКСУ у м. Києві, Код 37962074, р/р 31110029700009 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019, призначення платежу - податок на додану вартість за грудень 2014 року, нараховано і перераховано повністю, було сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 18894,00 грн.

02 лютого 2015 року позивач звернувся з листом № 3 до Центрального РУ АТ Банку «Фінанси та Кредит», яким просив надати письмове пояснення за затримку вищезазначеного платежу.

Крім того, листом від 17 лютого 2015 року № 4 позивач проінформував контролюючий орган про блокування проведення коштів по платіжному дорученню від 30 січня 2015 року № 11 та просив вжити відповідні заходи до Центрального РУ АТ Банку «Фінанси та Кредит», а також внести в облік нарахування та сплати податків ТОВ «Цифроком плюс» дані щодо сплати податку на додану вартість на суму 18894,00 грн. відповідно до платіжного доручення від 30 січня 2015 року № 11.

Однак, листом від 23 березня 2015 року № 4046/10/26-57-15-01-34 контролюючий орган повідомив ТОВ «Цифроком плюс», що вимоги останнього є діями, які не входять до компетенції органів фіскальної служби.

Так, на адресу ТОВ «Цифроком плюс» надійшли податкова вимога від 05 лютого 2015 року № 87-23 на суму 15594,09 грн. та рішення про опис майна у податкову заставу від 05 лютого 2015 року № 45/26-57-23-01-10.

Не погоджуючись із зазначеними податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у м. Києві.

За результатами розгляду скарги платника податків листом Головного управління ДФС у м. Києві від 02 квітня 2015 року № 5477/10/26-15-23-01-20 у її задоволенні відмовлено, а оскаржувані рішення залишено без змін.

Позивач вважаючи, що податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу прийняті з порушенням діючого законодавства, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Разом з тим, відповідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 129.6 статті 129 Податкового кодексу України передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Положенням пункту 22.4 статті 22 названого Закону передбачено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Що ж до проведення самого переказу грошей, то це є обов'язковою функцією, яку має виконувати платіжна система (пункт 1.29 статті 1 Закону № 2346-III). Відповідальність банків при здійсненні переказу визначається положеннями статті 32 вказаного Закону, якою, зокрема, передбачено право отримувача на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

З системного аналізу викладених норм видно, що виконання платником податкового обов'язку по перерахуванню в бюджет суми податкового зобов'язання пов'язане з моментом подання в банк платіжного доручення на перерахування відповідних сум податкових зобов'язань, а у разі несвоєчасного надходження до державного бюджету грошових коштів не з вини платника податку, останній звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалах Вищого адміністративного суду від 26 лютого 2014 року № К/800/13275/13, від 15 грудня 2014 року № К/800/45490/14.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 30 січня 2015 року, позивачем подано платіжне доручення № 11 на перерахування коштіву сумі 18894,00 грн., що підтверджується відповідною відміткою на платіжному дорученні. Платіжне доручення не виконано з вини банку.

З огляду на зазначене, подання до установи банку платіжного доручення на перерахування суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, обов'язок позивача щодо сплати такого грошового зобов'язання у вказаних сумах припинився.

В даному випадку вини платника в порушенні строків немає, оскільки кошти не зараховані до державного бюджету з вини банківської установи, в якій обслуговувався платник, отже платник податків відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції, у зв'язку з чим у податкового органу не має підстав для надсилання позивачу податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача відобразити в автоматизованій інформаційній системі оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), особових рахунках та картці особового рахунку сплату 30 січня 2015 року позивачем 18894,00 грн. податку на додану вартість за грудень 2014 року, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги, оскільки в цій частині права позивача не порушені, позаяк вимога заявлена на майбутнє, а тому є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифроком плюс» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифроком плюс» задовольнити частково.

2.Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05 лютого 2015 року № 87-23.

3.Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 05 лютого 2015 року № 45/26-57-23-01-10.

4. В решті вимог відмовити.

5.Судові витрати в сумі 182,70 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цифроком плюс» (код ЄДРПОУ 33262764) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.Ю. Гарник