Постанова № 45975695, 26.06.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2015 року (12:20 год.) м. Київ№810/1396/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Луценко К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БВС Контакт" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача не зявився.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» (далі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2014 року №0009532201.

Позовні вимоги мотивовані безпідставністю висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 15 серпня 2014 року «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «БВС Контакт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Бетис» за період з 1 листопада 2013 року по 31 грудня 2013 року про заниження позивачем податку на прибуток у розмірі 724520,00 грн.

Позивач стверджує, що до складу витрат 2013 року підприємство суми за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бетис» не включало, тобто позивачем не було зменшено доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування на суму вартості товарів (послуг), отриманих від ТОВ «Бетис». Таким чином позивач зазначає, що результати фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бетис» не призвели до зменшення задекларованого розміру податку на прибуток підприємств за 2013 рік.

Тому, податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток на суму 905653,00 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, зазначив, що посадові особи ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а рішення, прийняте за результатами перевірки, є законним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 26 червня 2015 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, в матеріалах справи є розписка.

Ухвалою суду від 26 червня 2015 року відповідача Державну податкові інспекцію у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві замінено правонаступником Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» зареєстроване 11 вересня 2008 року як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.1, а.с. 74). Позивач взятий на податковий облік 12 вересня 2008 року, станом на момент проведення перевірки перебував на податковому обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві за №130931.

У період з 8 серпня 2014 року по 12 серпня 2014 року посадовою особою ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 8 серпня 2014 року №2060 проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «БВС Контакт» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Бетис» за період з 1 листопада 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Результати перевірки оформлені актом від 15 серпня 2014 року №379/1-22-01/36134371 (далі акт перевірки) (т.1, а.с. 7-20).

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «БВС Контакт» статей 137, 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток підприємства за 2013 рік на загальну суму 724520,00 грн.

Виявлене порушення повязане з безпідставним формуванням ТОВ «БВС Контакт» витрат за господарськими операціями з ТОВ «Бетис» у період з 1 листопада 2013 року по 31 грудня 2013 року, оскільки господарська діяльність останнього здійснюється поза межами правового поля.

В основу такого висновку фахівцями ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів в

м. Києві покладено відомості з акту ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 10 лютого 2014 року №53/22-03/38130075 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бетис» з питань дотримання вимог податкового законодавства з контрагентами-постачальниками та контрагентами покупцями за період з 1 листопада 2013 року по 30 листопада 2013 року (т.1, а.с. 118-126).

Наведені обставини було розцінено відповідачем як доказ укладення позивачем правочинів без мети настання відповідних йому правових наслідків та як свідчення участі позивача у штучній схемі для мінімізації податкових зобов'язань та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не свідчать про товарний характер господарських операцій ТОВ «БВС Контакт» з ТОВ «Бетис».

Не погоджуючись з такими висновками відповідача, позивач звернувся до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві із запереченнями на акт перевірки. Рішенням відповідача від 11 вересня 2014 року №11453/10/26-50-22-01-11 висновки акту перевірки від 15 серпня 2014 року №379/1-22-01/36134371 залишені без змін, а заперечення позивача без задоволення (т.1, а.с. 96-101).

Акт перевірки від 15 серпня 2014 року №379/1-22-01/36134371 покладено ДПІ в Голосіївському районі ГУ Міндоходів в м. Києві в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 16 вересня 2014 року №0009532201, яким позивачу збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток підприємств на суму 905653,00 грн., у тому числі 724520,00 грн. за основним платежем та 181130,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1, а.с. 21).

Вважаючи податкове повідомлення-рішення, яким ТОВ «БВС Контакт» донараховано податкові зобовязання з податку на прибуток підприємств протиправним, позивач звернувся до суду.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

В свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У силу підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - це витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Згідно пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну)

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (далі Закон №996-XIV).

Частиною 2 статті 3 Закону №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що інформація, яка міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

За визначенням, наведеним у пункті 3.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №88) облікові регістри - це носії спеціального формату (паперові, електронні) у вигляді відомостей, ордерів, книг, журналів, машинограм тощо, призначені для хронологічного, систематичного або комбінованого нагромадження, групування та узагальнення інформації з первинних документів, що прийняті до обліку.

Отже, записи у регістрах бухгалтерського обліку проводяться на підставі первинних облікових документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а інформація про господарські операції, здійснені підприємством, за звітний період, з облікових регістрів переноситься до фінансової звітності.

Відповідно до пункту 3.6 Положення №88 форми облікових регістрів, порядок записів у них, обробки та використання необхідної інформації визначаються відповідними нормативними документами про порядок їх застосування.

Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за №893/4186, затверджено Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій (далі - Інструкція №291).

Інструкція №291 спрямована на забезпечення єдності відображення однорідних за змістом господарських операцій на відповідних синтетичних рахунках і субрахунках. Інструкцією встановлені призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

Інструкцією №291 передбачено, що для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової та іншої діяльності підприємства застосовуються рахунки класу "Витрати діяльності".

За дебетом рахунків цього класу відображаються суми витрат, за кредитом - списання суми витрат у кінці звітного року або щомісяця на рахунок 79 "Фінансові результати".

Для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції, товарів, виконаних робіт, наданих послуг передбачений рахунок 90 "Собівартість реалізації".

За дебетом рахунку 90 "Собівартість реалізації" відображається виробнича собівартість реалізованої готової продукції, робіт, послуг; фактична собівартість реалізованих товарів (без торгових націнок), страхові виплати відповідно до договорів страхування, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 "Фінансові результати".

Рахунок 90 "Собівартість реалізації" має такі субрахунки:

901 "Собівартість реалізованої готової продукції"

902 "Собівартість реалізованих товарів"

903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг"

904 "Страхові виплати".

На субрахунку 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" ведеться облік виробничої собівартості реалізованої готової продукції.

На субрахунку 902 "Собівартість реалізованих товарів" відображається собівартість реалізованих товарів, яка визначається Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси".

На субрахунку 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" ведеться облік собівартості реалізованих за звітний період робіт і послуг.

На субрахунку 904 "Страхові виплати" підприємства, які є страховиками відповідно до Закону України "Про страхування", узагальнюють інформацію про страхові суми і страхові відшкодування за умовами договору страхування (перестрахування) при настанні страхового випадку.

Адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати не включаються до складу виробничої собівартості готової та реалізованої продукції, а тому інформація про такі витрати узагальнюється на рахунках обліку витрат звітного періоду - 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування ведеться на рахунку 91 "Загальновиробничі витрати".

За дебетом рахунку 91 "Загальновиробничі витрати" відображається сума визнаних витрат, за кредитом - щомісячне, за відповідним розподілом, списання на рахунки 23 "Виробництво" та 90 "Собівартість реалізації". Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами і статтями (видами) витрат.

Загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства, відображаються на рахунку 92 "Адміністративні витрати".

До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

На рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік витрат, пов'язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом - списання на рахунок 79 "Фінансові результати".

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.

Згідно частини 1 статті 11 Закону №996-XIV на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Судом встановлено, що 2 березня 2014 року ТОВ «БВС Контакт» подало до ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2013 рік (т.1, а.с. 51-55). Вказану декларацію прийнято відповідачем 3 березня 2014 року та зареєстровано за №9091113610, що підтверджується квитанцією №2 (т.1, а.с. 53, зворотній бік).

У рядку « 01» «доходи, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування» декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік позивачем задекларовано доходу на загальну суму 6465879,00 грн. У рядку « 04» декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік товариством відображено суму витрат, що враховується при визначенні обєкта оподаткування (рядки 05 + 06) у розмірі 6129037,00 грн.

Таким чином, позивачем визначено обєкт оподаткування податком на прибуток підприємств від усіх видів діяльності (рядок 07) у розмірі 336842,00 грн. (значення рядків 01 04).

Перевіркою показника рядка 05.1 та 06.1 декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік податковим органом встановлено, що частину з задекларованого показника рядка 05.1 «собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів» на суму 2888156,00 грн. та рядка 06.1 «адміністративні витрати» на суму 925105,00 грн., позивач сформував за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Бетис» (т.1, а.с. 17).

Однак, суд зазначає, що такий висновок податкового органу не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки витрати, понесені позивачем за результатами господарських операцій з ТОВ «Бетис», позивачем до складу собівартості придбаних та реалізованих товарів та адміністративних витрат не включались, що у свою чергу спростовує висновок відповідача про заниження податку на прибуток у розмірі 724520,00 грн.

Так, операції, на підставі яких позивачем сформовані показники витрат, які в подальшому задекларовані у рядках 05.1 та 06.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік відображені ТОВ «БВС Контакт» у відповідних регістрах бухгалтерського обліку, а саме по рахунках: 90 "Собівартість реалізації", 91 "Загальновиробничі витрати", 92 "Адміністративні витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності".

Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума витрат за вказаними рахунками бухгалтерського обліку у період з січня по грудень 2013 року становить 6129772,03 грн., в тому числі по рахунках:

- 901 "Собівартість реалізованої готової продукції" 86496,57 грн. (т.1, а.с. 138-139). У складі витрат, зазначених по рахунку 901 відображено витрати на оплату послуг, придбаних позивачем протягом 2013 року у ФОП ОСОБА_2; ПП «Смерека; ТОВ «СК Альянс 2005»; ПП «Атум Груп»; ПП «Рандат-1»; ТОВ «Сібол»; ТОВ «Будівельна експертиза 2010»; ТОВ «Булава Транс»; ТОВ «Андора ЛЛС»; ТОВ «Промтек-2000»; ТОВ «Метал Холдінг Трейд» (т.1, а.с. 141-210);

- 902 "Собівартість реалізованих товарів" 2837582,55 грн. (т.1, а.с. 211). У складі витрат, зазначених по рахунку 901 відображено собівартість товарів (послуг), реалізованих позивачем протягом 2013 року, а саме за взаємовідносинами з: ТОВ «Ліндор»; ТОВ «Єдітепе»; ТОВ «Будконтракшн»; ТОВ «БВС Контакт»; ПрАТ «ІКС 5 ОСОБА_3 Україна»; ЗАТ «Укрреставрація»; ТОВ «БК «Укрбудінвест»; ТОВ «Південна Промислова ОСОБА_4» ТОВ «Елєфант-2012»; ТОВ «Віннер Будівництво»; ТОВ «Будконстракшн»; НП «Сіті Бост»; СО «Німецько-Польсько-Українського Товариства» в Україні; ТОВ «Інженерно-Будівельна ОСОБА_4 ДЖМС»; ТОВ «Таталсгруп»; ТОВ «Вольт-А»; ОСОБА_5 (т.1, а.с. 213-247, т.2, а.с. 1-223, т.3, а.с. 1-50);

- 903 "Собівартість реалізованих робіт і послуг" 761139,50 грн. (т.3, а.с. 51) У складі витрат, зазначених по рахунку 903 відображено собівартість послуг (робіт), придбаних позивачем протягом 2013 року у ТОВ «Репротекс»; ТОВ «Київбудтранс-2012»; ТОВ «Спецтранс ЛТД»; ТОВ ПП «Смерека»; ТОВ «Булава Транс»; ТОВ; ФОП ОСОБА_6; ФОП ОСОБА_2; ТОВ «Інжинірингова ОСОБА_4 Енергетичні Технології»; ПП «ОСОБА_7 Плюс»; ТОВ «НП Сіті Бост», ТОВ «Фаетон-Буд», ТОВ «БК «Века» (т.3, а.с. 53-76);

- 91 "Загальновиробничі витрати" 27419,16 грн. (т.3, а.с. 77). У складі витрат, зазначених по рахунку 91 відображено вартість послуг (товарів) на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення, обслуговування виробничого процесу тощо, придбаних позивачем у ТОВ «Розумний дім»; ТОВ НВЦ «Професійна безпека», ПП «Смерека», ЗАТ «СНРПБВТ «Укрреставрація», ТОВ «НП «Сіті Бост»; ТОВ «Булава Транс», ТОВ «Стандарт-Буд»; ТОВ «Сіт-Сервіс»; ТОВ «Робота плюс»; ПП «СГ «ТАС» (т.3, а.с. 79-107);

- 92 "Адміністративні витрати" 2120440,31 грн. (т.3, а.с. 108-113). У складі витрат, зазначених по рахунку 92 відображено вартість послуг (товарів, робіт), що спрямовані на обслуговування та управління підприємством, придбані позивачем у ТОВ «Аудиторська фірма «Еверест»; ТОВ «Сіт-Сервіс»; ТОВ «НВФ «Інпроект»; ТОВ «Софтком Груп»; ТОВ «Навігатор-Онлайн»; ПАТ «Укртелеком»; ПрАТ «Київстар»; ТОВ «Фото-УА»; ПрАТ «Альцест»; ТОВ «ЦПЗ «Софтком»; ТОВ «Промкабель-Електрика»; ЗАТ «СНРРБВТ «Укрреставрація»; ТОВ «Агроконтакт 2000»; ТОВ «БК «Укрбудінвест»; ТОВ «Основа»; ТОВ «ЕТК Електро-Актив»; ТОВ «Андора ЛЛС»; ТОВ «Радіум»; ТОВ «Арт Мастер»; ТОВ «Енергосистеми України»; ТОВ «Риторика ЛТД»; ТОВ «Електромир-Київ»; ТОВ «ОСОБА_7 ОСОБА_8»; ТОВ «Український експертний будівельний центр»; ТОВ «Вербена-Н»; ТОВ «Агроконтакт 2000»; ТОВ «Розетка.УА»; ТОВ «Сітбол»; ТОВ «СК Альянс 2005»; ТОВ «Інтрасофт»; ПП «СГ «ТАС»; ТОВ «Булава Транс»; ТОВ «ТК «Електролюкс»; ТОВ «БНВФ «Електроцентр»; ПП «Смерека»; ТОВ «Радіум»; ТОВ «Укркомпресормаш-Сервіс»; УДАІ ГУМВС; ПрАТ «УГМК»; ПП «Комавто Плюс»; ФОП ОСОБА_2; ФОП ОСОБА_9; ТОВ НВЦ «Професійна безпека»; ТОВ «Нова Пошта»; ТОВ «ТЦ Гермес»; ДП «Урметртестстандарт»; ДП «Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації»; ППФ «Абсолют-Холдинг»; Центр сертифікації ключів «Україна»; ТОВ «Астракардс»; ТОВ «Реєстратор Київ»; ТОВ «ІБК ДЖМС»; філія ПрАТ «ІДС ОСОБА_10»; ПАТ «ОСОБА_11 Аваль»; ПАТ «Банк Форум»; ТОВ «Промтек-2000» (т.3, а.с. 129-233, т.4, а.с. 1-150, т.5, а.с. 1-28);

- 93 "Витрати на збут" 137300,00 грн. (т.5, а.с. 29). У складі витрат, зазначених по рахунку 93 відображено вартість послуг з реклами (друкування і розповсюдження листівок), придбаних позивачем у ТОВ «Радіум» (т.5, а.с. 32-40);

- 94 "Інші витрати операційної діяльності" 159393,96 грн. (т.5 ,а.с. 41). У складі витрат, зазначених по рахунку 93 відображено вартість послуг з електро-, водо- та теплопостачання, послуг з обслуговування приміщень, придбаних позивачем у ППФ «Абсолют-Холдінг»; ТОВ «Агроконтракт 2000» (т.5, а.с. 43-106).

Таким чином, дослідивши дані регістрів бухгалтерського обліку, на підставі яких позивачем сформовано фінансову звітність з податку на прибуток за 2013 рік, судом встановлено, що вартість товарів (послуг), придбаних за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Бетис» до складу витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування, позивачем не включалась. Отже, відносини позивача та ТОВ «Бетис» не вплинули на обєкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Судом у ході розгляду справи також допитано у якості свідка ГДРІ відділу перевірок платників податків Управління податкового аудиту ОСОБА_8, яка здійснювала перевірку позивача, на підставі якої податковим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Як зазначила свідок, перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «БВС Контакт» при здійсненні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Бетис» здійснено на підставі документів, що були надані позивачем на запит податкового органу, зокрема, на підставі договорів, актів виконаних робіт, видаткових і податкових накладних, рахунків на оплату.

Інші документи запитом про надання інформації та її документального підтвердження щодо взаємовідносин ТОВ «БВС Контакт» з ТОВ «Бетис» за листопад-грудень 2013 року, зокрема, оборотно-сальдові відомості податковим органом не витребовувались та у ході перевірки не досліджувались. При цьому, як вбачається з матеріалів справи зазначені документальні відомості наявні у позивача.

Висновок про заниження позивачем податку на прибуток зроблений внаслідок співставлення додатку №5 до декларації з податку на додану вартість за листопад, грудень 2013 року, відомості якого свідчать про формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Бетис».

В контексті наведеного слід зазначити, що допитаний свідок повідомив суду, що усно витребовувала вказані відомості.

Однак, під час розгляду справи з відповідачем не надано доказів витребування у письмовій формі конкретно визначених відомостей і документів.

Таким чином, суд звертає увагу, що висновки акту перевірки грунтуються на доводах відповідача про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Бетис». При цьому, обставини відображення зазначених фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Бетис» у бухгалтерському обліку ТОВ «БСВ Контакт» та їх вплив на показники витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток підприємств відповідачем не досліджувався, а відповідна сума (3813261,00 грн.) завищених витрат визначена виключно математично шляхом додавання вартості товарів (послуг), вказаної у податкових та видаткових накладних, актах виконаних робіт, тощо.

Натомість відображена у рядку « 04» декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік сума витрат, що враховується при визначенні обєкта оподаткування у розмірі 6129037,00 грн. є меншою за фактичні витрати звітного періоду, що не могло призвести до заниження об'єкту оподаткування, а навпаки призвело до його добровільного завищення позивачем.

Між тим, суд зазначає, що на підтвердження джерел формування витрат, вказаних у рядках 05.1 та 06.1 декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік позивачем були надані первинні бухгалтерські документи (акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, видаткові накладні, договірні ціни і т.д.), зведені журнали-ордери та відомості по формуванню витрат за період, щодо якого проводилась перевірка, копії яких містяться у матеріалах справи.

При цьому, як вбачається з письмових пояснень позивача, неврахування вартості товарів (послуг), придбаних позивачем у ТОВ «Бетис» у складі витрат 2013 року було повязане з наміром позивача уникнути декларування від'ємного значення з податку на прибуток підприємств, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Зокрема, суд погоджується з доводами позивача, що податковим законодавством не встановлено відповідальності за неврахування у податковій звітності платника податків витрат за окремими господарськими операціями.

Так, частиною 2 статті 8 Закону №996-XIV визначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Отже, висновок відповідача про порушення ТОВ «БВС Контакт» вимог статті 137 та 138 Податкового кодексу України, у результаті чого було занижено податок на прибуток підприємств на суму 724520,00 грн., є необґрунтованим та спростовується доказами, що містяться в матеріалах справи. За таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 16 вересня 2014 року №0009532201 є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 487,20 грн. згідно платіжного доручення від 26 грудня 2014 року №186.

Понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 487,20 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України з Державного бюджету.

Судом 26 червня 2015 року проголошені вступна та резолютивна частина постанови. Повний текст судового рішення виготовлено 1 липня 2015 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 16 вересня 2014 року №0009532201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БВС Контакт» (08161, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Тарасівка, вул. Шкільна, буд. 6) 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.