Рішення № 45945304, 21.04.2015, Ржищевський міський суд Київської області

Головуючий суддя в суді І інстанції

ОСОБА_1

Справа № 368/2462/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року Ржищівський міський суд Київської області в складі:

головуючої судді Козіної С.М.,

за участі: секретаря Проценко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа- Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство Альфа-Банк (далі ПАТ Альфа-Банк) звернулось до суду із указаним вище позовом про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором в розмірі 302765 грн. 83 коп., з яких 195489 грн. 76 коп. - заборгованість за кредитом, 50926 грн. 20 коп. - заборгованість по відсотках, 56349 грн. 88 коп. - пеня, що становить 11 % від загальної суми пені.

В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 05.06.2008 року позивач та ОСОБА_2 уклали кредитний договір № 490075303, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 29439,53 дол. США. Позичальник зобов'язується у порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов'язання виконав, надавши ОСОБА_2 кредит у сумі 29439,53 дол. США. У порушення умов договору, позичальник свої зобов'язання не виконав, в результаті чого станом на 05.10.2013 року має прострочену заборгованість за кредитом - 24457,62 дол. США, що за курсом НБУ на 05.10.2013 року складає 195489,76 грн, за відсотками - 6371,35 дол. США, що за курсом НБУ складає 50926,20 грн. Крім того, боржнику нарахована неустойка - пеня - 64090,03 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 512271,61 грн.

Позивач, дбаючи про виконання відповідачем своїх зобов'язань зменшив суму нарахованої неустойки до 11% та остаточно просить стягнути солідарно з відповідачів пеню в сумі 56349,88 грн.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_2, що випливають з договору, 05.06.2008 року позивач та ОСОБА_3 уклали договір поруки. Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_3 відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. На виконання умов договору поручителю була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. Позивач, керуючись статтями 11, 509, 525, 526, 549, 553, 554, 623, 624, 625 ЦК України, положеннями договору вимагає стягнення з відповідача заборгованість по кредиту, за відсотками та пеню за невиконання умов договору.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_4 не зявилася, подала заяву, у якій позовні вимоги підтримала, просила проводити судове засідання за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча про час, день та місце слухання справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення друкованого оголошення у пресі - газеті "Урядовий кур'єр" № 70 від 17.04.2015 року.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась з поважних причин, 25.03.2014 року надала заперечення проти позову, у якому указувала на те, що 05.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір про надання кредиту в розмірі 29439,53 дол. США для придбання автомобіля, марки TOYOTA AURIS, 2008 року випуску, державний н.з. АІ 3298 ВМ. На забезпечення зобов'язань за кредитним договором та повернення коштів банк уклав з ОСОБА_2 договір застави на вказаний автомобіль. ОСОБА_2 особисто користувався автомобілем для своїх потреб та сплачував кредитні кошти та проценти, потім курс долара різко збільшився, він не зміг сплачувати кредит та звертався до банку, щоб якимось чином погасити кредитну заборгованість, однак банк не здійснював заходів щодо повернення кредиту в тому числі, і щодо продажу заставного майна - автомобіля. Укладений між банком та нею договір поруки від 05.06.2008 року відповідачка вважає припиненим, оскільки позивач самостійно змінював процентну ставку і відповідачку не повідомляв, також позивач, змінивши умови кредитного договору, порушив п.5.4 договору поруки, з якого вбачається, що у разі збільшення обсягу відповідальності боржника за основним договором, порука діє тільки у випадку, якщо поручитель надасть свою згоду на таке збільшення. Вона згоди на збільшення процентної ставки не надавала. Отже, порука встановлена за договором поруки №490075303-ІП від 05.06.2008 року була припинена внаслідок збільшення відповідальності поручителя без її згоди.

Позивач в 2010 році звернувся до Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський Фінансовий Союз" з позовом про дострокове погашення всієї заборгованості за кредитом, сплати процентів, штрафних санкцій, а також відшкодування збитків. 15.04.2010 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації "Всеукраїнський Фінансовий Союз" задоволено позовні вимоги та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 241149,08 грн. та судові витрати по сплаті третейського збору в розмірі 99,29 грн. На підставі вказаного рішення Новозаводським районним судом м.Чернігова 25.06.2010 року було видано виконавчий лист №6-888/10. Станом на 28.01.2013 року заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом у справі №6-888/10 від 25.06.2010 року перед ПАТ "Альфа Банк" частково погашена та складає 127811,28 грн. Також вказала, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку встановленого в договорі поруки. У разі, якщо строк не встановлено, порука припиняється якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимог до поручителя. Вважає, що позивачем не було пред'явлено вимоги до неї як поручителя протягом шести місяців, як того вимагає закон. Крім того, указувала на те, що вони із ОСОБА_2 розірвали шлюб згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ОК № 066108 від 26.06.2010 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передачі грошей або інших речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 05.06.2008 року між ПАТ Альфа-Банк та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 490075303 (а.с.5-7). Відповідно до умов договору позивач зобов'язувався надати позичальнику кредит у сумі 29 439,53 дол. США, номінальною процентною ставкою 15,99% річних. Дата остаточного повернення кредиту 05.06.2015 року.

Відповідно до умов договору позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, в строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов'язання виконав та надав кредит у сумі 29 439,53 дол. США, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_2 (а.с. 23-24).

У порушення умов договору, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 05.10.2013 року має прострочену заборгованість на загальну суму 30 828,97 дол.США, що за курсом НБУ на 05.10.2013 року складає 246 415,96 грн з них: заборгованість за кредитом - 24 457,62 дол. США, що за курсом НБУ на 05.10.2013 року складає 195 489,76 грн, за відсотками - 6 371,35 дол. США, що за курсом НБУ складає 50 926,20 грн. Крім того, боржнику нарахована неустойка (пеня) - 64 090,03 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 512 271,61 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом (а.с. 21-22). Проте пеня була зменшена ПАТ "Альфа-Банк" до 56 349,88 грн.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 302 765,83 грн., з них: за кредитом -195 489,76 грн.; за відсотками - 50 926,20 грн.; пеня - 56 349,88 грн..

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, що випливають з основного договору, 05.06.2008 року позивач та ОСОБА_3 уклали Договір Поруки № 490075303-П.(а.с. 15). Відповідно до умов договору поруки поручитель поручається за виконання позичальником обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому, відповідає перед банком у тому ж обсязі що і боржник та у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких зобов'язань, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за договором.

Згідно ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Статтею 559 ЦК України визначено підстави припинення поруки.

Згідно положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України зазначено, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до п. 5.3. статті 5 договору поруки № 490075303-П від 05.06.2008 року, цей договір діє до повного виконання зобов'язань Боржника за основним договором.

Суд вважає, що умови цих пунктів щодо дії поруки до повного виконання зобов'язань за кредитним договором не відповідають вимогам ст.ст. 251, 252 ЦК України.

Відповідно до положень статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Як роз'яснено в п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель згідно з частиною першою статті 554 ЦК України відповідає перед кредитором, за загальним правилом, солідарно із позичальником, якщо договором поруки не встановлено його додаткову (субсидіарну) відповідальність. Неможливість окремого розгляду цих договорів може бути пов'язана, зокрема, із визначенням суми заборгованості, способу виконання зобов'язання та іншими умовами договорів.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу, так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позивальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Разом з тим, позивач надав кредит, строк повернення якого встановлено 05.06.2015 року. У зв'язку з невиконанням умов кредитного договору, позивач 30.10.2013 року пред'явив вимоги до ОСОБА_2, з яким було укладено кредитний договір, про дострокове погашення заборгованості (а.с. 18).

Рішенням Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації "Всеукраїнський фінансовий союз" від 15.04.2010 року було розглянуто позов ПАТ "Альфа-Банку" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Альфа-Банку" заборгованість за кредитом у сумі 241149,08 грн та судові витрати по сплаті третейського збору в сумі 99,29 грн.

Тобто банк скористався своїм правом ініціювання дострокового виконання позичальником боргових зобов`язань за кредитним договором в повному обсязі ще в 2010 році.

Новозаводським районним судом м. Чернігова 25.06.2010 року було видано ПАТ Альфа-Банк виконавчий лист № 6-888/10 на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації Всеукраїнський Фінансовий Союз від 15.04.2010 року (а.с. 68).

Станом на 28.01.2013 року заборгованість ОСОБА_2 за виконавчим листом № 6-888/10 від 25.06.2010 року перед ПАТ "Альфа-Банк" частково погашена та складає 127811,28 грн., що підтверджується заявою позивача про відкриття виконавчого провадження від 28.01.2013 року (а.с. 66).

Згідно відмітки у виконавчому листі про виконання рішення або про повернення виконавчого листа, виконавчий лист № 6-888/10 від 25.06.2010 року було повернуто стягувачу на підставі п.7 ст. 47 ЗУ "Про виконавче провадження" (а.с. 68 (зворот)).

Таким чином, пред'явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від цієї дати. З урахуванням зазначеного, у разі зміни кредитором на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню від цієї дати.

За таких обставин договір поруки є припиненим, оскільки кредитор протягом шести місяців після зміни строку основного зобов'язання, що підтверджується рішенням Третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації Всеукраїнський фінансовий союз від 15.04.2010 року, не пред'явив вимоги до поручителя. Вимога про дострокове повернення кредиту ОСОБА_2 була направлена банком тільки 30.10.2013 року (а.с. 18), а позов до суду про стягнення боргу з ОСОБА_3 як поручителя подано до суду тільки 09.12.2013 року.

Крім того, з довідки про заборгованість вбачається, що в період з 05.06.2008 року діяла відсоткова ставка за користування кредитом в розмірі 15,99%, а з 01.09.2008 року відсоткова ставка піднялась до 17,0 % (а.с. 21-22).

Також позивачем не надано доказів, що поручитель дав згоду на збільшення його відповідальності й у матеріалах справи відсутні будь-які докази про згоду відповідача ОСОБА_3 на збільшення відсоткової ставки.

ПАТ Альфа-Банк було збільшено обсяг відповідальності відповідача (поручителя) без його згоди, чим порушено п. 5.4 договору поруки та є підставою припинення поруки відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст. 553, ч.1 ст. 554 ЦК України поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 ЦК України).

Згідно положень ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

До припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобовязання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобовязання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.

Таким чином, у зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Саме до цього зводяться правові висновки, що висловлені Судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України в постановах від 20 лютого 2013 року у справі № 6-172 цс12, та від 25 вересня 2013 року у справі № 6-97 цс13 і що згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обовязковими для судів, які зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин у відповідності до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука відповідача ОСОБА_3 за зобовязаннями ОСОБА_2 по кредитному договору № 490075303 від 05.06.2008 року припинилась і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Факт сплати позивачем судового збору в розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) гривень 66 копійок підтверджується меморіальним ордером № 50833 від 7.11.2013 року (а.с. 4).

Отже, з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства КБ "Приват Банк" слід стягнути судові витрати в розмірі 3027 (три тисячі двадцять сім) гривень 66 копійок.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 208, 209, 212 215, 223, 294 ЦПК України, ст. ст. 1046-1050, 1054, 512-516, 526, 530, 536, 549, 611, 614, 615, 553-554, 559, 598 ЦК України, постановою Верховного Суду України від 20 лютого 2013 р. у справі № 6-172 цс12, постановою Верховного Суду України від 25 вересня 2013 р. у справі № 6-97 цс13, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Альфа- Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа- Банк" заборгованість за кредитним договором № 490075303 від 05.06.2008 року в сумі 302 765 (триста дві тисячі сімсот шістдесят п'ять) гривень 83 копійки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа- Банк" судовий збір в сумі 3027 (три тисячі двадцять сім) гривень 66 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Ржищівський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: