Вирок № 45945023, 14.10.2011, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 1-398/11

В И Р О К

іменем України

14.10.2011 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Лисенка Владислава Вікторовича

при секретарі: Ярмольській І.В.

за участі прокурора: Черната О.А.

представника потерпілого: ОСОБА_1

захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за обвиунваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, що має середню освіту, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3

у вчиненні злочину, передбаченого ч 2 ст. 289 КК України

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина україни, що має середню освіту, одруженого, працюючого продавцем продовольчих товарів відділу стелажної торгівлі магазину № 22 ТОВ „Фоззі-Фуд, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5

у вчиненні злочину, передбаченого ч 2 ст. 289 КК України

В С Т А Н О В И В:

26.11.2010 року близько 21 години ОСОБА_5, маючи прямий умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_4, скориставшись довірою ОСОБА_6, шляхом обману, отримали ключі від автомобіля марки Фольксваген Пасат Б-5 д/н НОМЕР_1, яким він керує по дорученню та який належить ОСОБА_7 для постановки його на паркування поблизу будинку № 155 по вул. Петрівського в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області. Отримавши шляхом обману ключі від автомобіля, та, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_5 прибули до припаркованого на узбіччі дороги поблизу будинку № 155 по вул. Петрівського в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, де ОСОБА_4, діючи спільно за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_5 відкрив ключами автомобіль, запустив двигун та на автомобілі марки „Фольксваген Пасат Б-5, д/н НОМЕР_1 вартістю 66 301.70 гривень з місця вчинення злочину зникли, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на вказану суму. Викраденим автомобілем розпорядилися на власний розсуд.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав частково та суду пояснив, що восени 2010 року він разом з ОСОБА_5 працював у ОСОБА_8 26.11.2010 року біля 21 години вони з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 приїхали з роботи в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області, де наймали житло. ОСОБА_8 сказав, що піде на ніч до своєї дівчини. ОСОБА_8 передав йому всі документи на його автомобіль та сказав продати автомобіль. Про це вони домовлялись раніше, оскільки ОСОБА_8 винен був йому гроші в сумі 30 чи 40000 грн. Після цього вони з ОСОБА_5 поїхали на СТО, де він раніше працював до його знайомих в гості. Він зателефонував знайомому на імя Олександр, який на той час вже знайшов покупця на автомобіль ОСОБА_8 При зустрічі з Олександром він вддав йому доручення на керування автомобілем ОСОБА_8, яке ОСОБА_8 зробив йому, тому що не хотів, щоб його дівчина знала, що він продає автомобіль. Наступного дня вони поїхали на авторинок в с. Чапаєвка, де продали автомобіль разом з Олександром за 6000 доларів США. Олександр передав йому 3000 доларів США, а решту повинен був передати ОСОБА_8 наступного дня вони з ОСОБА_5 поїахали додому в с. Степанки Вінницької обалсті.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та суду пояснив, що в листопаді 2010 року він з ОСОБА_4 працював у ОСОБА_8 Вони втрьох наймали житло в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області. 26.11.2010 року біля 21 години вони з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 повертались додому з роботи на автомобілі марки „Фольксваген Пассат, який належить ОСОБА_8 Вони підїхали до будинку, де тимчасово проживали ІНФОРМАЦІЯ_6. ОСОБА_8 пішов додому до своєї дівчини та сказав, щоб ОСОБА_4 відігнав автомобіль на стоянку біля будинку, де вони тимчасово проживали. ОСОБА_4 сів за кермо та вони поїхали на СТО, де ОСОБА_4 зустрівся зі своїм знайомим на імя Олександр. Вони поспілкувались з ОСОБА_4 з приводу якогось доручення і Олександр через деякий час передав ОСОБА_4 доручення. Після цього вони переночували в автомобілі в м. Києві. Вранці ОСОБА_4 зателефонував тому ж чоловіку на імя Олександр, з яким домовився про зустріч. Вони зустрілись з тим чоловіком на СТО, де ремонтували автомобіль ОСОБА_8 Згодом вони поїхали на авторинок в с. Чапаєвку. Там ОСОБА_4 з Олександром пішли до нотаріуса. Він зрозумів, що вони продали автомобіль жінці, яка віддала Олександру 6000 доларів США. Олександр віддав ОСОБА_4 3000 доларів США, а решту забрав собі. Наступного дня вони з ОСОБА_4 поїхали додому в с. Степанки Вінницької області.

Крім того вина підсудних у вчиненні злочину повністю підтверджується:

показами потерпілого ОСОБА_8, який суду пояснив, що в 2010 році він познайомився з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які стали в нього працювати. Вони проживали в одному будинку в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області. 26.11.2010 року біля 21 години вони разом повернулись з роботи в с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області. Він вирішив піти до своєї дівчини, тому попросив, щоб ОСОБА_4 сів за кермо автомобіля та припаркував його біля їхнього будинку. Сам пішки пішов до своєї дівчини, в якої залишився на ніч. Наступного дня біля 08-30 години прийшов додому та біля будинку не виявив свого автомобіля. Коли зайшов додому, побачив, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 немає. Їхніх речей також не було. Тоді звернувся з відповідною заявою до міліції.

Підтримав свій цивільний позов про стягнення з підсудних матеріальної шкоди в сумі 66301 грн. 70 коп. матеріальної шкоди, що складається з вартості автоомбіля, оскільки автомобіль пошкоджений, моральної шкоди в сумі 20000 грн., а також витрати на юридичну допомогу в сумі 2000 грн.;

- показами свідка ОСОБА_7, який суду пояснив, що йому належав автомобіль марки „Фольксваген, д/н НОМЕР_1. В 2009 році він продав вказаний автомобіль ОСОБА_8, але з обліку його не знімав. Вони домовились, що він дам довіреність ОСОБА_8, а він згодом сам зніме автомобіль з обліку. ОСОБА_8 заплатив йому 10000 доларів США за вказаний автомобіль.

Крім того, вину підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину повністю підтверджують докази, які є в матеріалах справи і які були досліджені в ході судового слідства, а саме:

В томі № 1:

- заява потерпілого ОСОБА_8, в якій він просить прийняти міри до ОСОБА_4, який заволодів його автомобілем (а.с. 7);

- протокол огляду місця події, обєктом якого являється територія земельної ділянки поблизу будинку № 155 по вул. Петровського с. Петрівське Києво-Святошинського району Київської області (а.с. 10-11);

- довідка, згідно якої вартість автомобіля марки „Фольксваген Пасат Б-5, 1998 року випуску, бувшого у використанні станом на 27.11.2010 року становить 84000 грн. (а.с. 16);

- протокол огляду місця події, обєктом якого являється автомобіль марки „Фольксваген Пасат (а.с. 37-38);

- звіт з товарознавчої експертизи ринкової вартості автомобіля марки „Фольксваген Пассат, д/н НОМЕР_2, згідно якого ринкова вартість обєкта оцінки становить 66301,70 грн. (а.с. 60-63);

- протокол огляду місця події, обєктом якого являється автомобіль марки „Фольксваген Пассат (а.с. 78-80);

- протокол очної ставки, проведеної між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 (а.с. 95-97);

-протокол огляду місця події, обєктом якого являється земельна ділянка, яка розташована по вул. О.Кошевого, 4 с. Степанки Мурованокуриловецького Вінницької області. В ході огляду вказаної земельної ділянки було виявлено та вилучено деталі до автомобіля марки „Фольксваген Пассат (а.с. 186);

- протокол очної ставки, проведеної між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с. 230).

Суд визнає, що підсудний ОСОБА_5, потерпілий ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_7 давали правдиві покази суду, які підтверджуються іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.

Суд визнає, що підсудний ОСОБА_4 давав неправдиві покази суду, які спростовуються показами підсудного ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_8

Тому, оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина підсудного ОСОБА_4 повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ч 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Оцінивши зібрані по справі та досліджені в ході судового слідства докази, суд приходить до переконання, що вина підсудного ОСОБА_5 повністю доведена і його дії суд кваліфікує за ч 2 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Обставин, що помякшують покарання підсудного ОСОБА_4, відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що помякшує покарання підсудного ОСОБА_5, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання підсудних ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_5, суд, крім обставини, що помякшує його покарання, враховує ступінь тяжкості та обставини скоєного злочину, а також особу підсудного ОСОБА_5, який вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, тому з урахуванням обставин справи та особи підсудного ОСОБА_9, суд приходить до переконання про необхідність призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч 2 ст. 289 КК України.

Враховуючи наявність обставини, що помякшує покарання ОСОБА_5 та відношення підсудного ОСОБА_5 до скоєного, суд не застосовує до нього додаткової міри покарання у вигляді конфіскації майна, що передбачено санкцією ч 2 ст. 289 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_5 розкаявся у вчиненому, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, усвідомив суспільну небезпечність свого діяння, суд вважає, що його виправлення можливе без реального відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням, покаладаючи на нього частину обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості та обставини скоєного злочину, а також особу підсудного ОСОБА_4, який вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, тому з урахуванням обставин справи та особи підсудного ОСОБА_4, розкаявся у вчиненому та усвідомив суспільну небезпечність свого діяння, суд приходить до переконання про необхідність призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції ч 2 ст. 289 КК України.

Враховуючи відношення підсудного ОСОБА_4 до скоєного, розкаявся у вчиненому, суд не застосувує до нього додаткової міри покарання у вигляді конфіскації майна, що передбачено санкцією ч 2 ст. 289 КК України.

Враховуючи, що ОСОБА_4 розкаявся у вчиненому, усвідомив суспільну небезпечність свого діяння, раніше не судимий, суд вважає, що його виправлення можливе без реального відбування покарання і на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування покарання з випробуванням, покаладаючи на нього частину обовязків, передбачених ст. 76 КК України.

Суд визнає, що злочинними діями підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 завдано матеріального збитку, що складається з вартості автомобіля, і ця шкода відповідно до ст. 1166 ЦК України, повинна бути відшкодована особою, що її заподіяла, тобто підсудними, тому суд в повному обсязі задовольняє цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди.

Суд визнає, що злочинними діями підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_8 завдано моральної шкоди, яка полягає у стресі та переживаннях, завданих неправомірними діями підсудних, втратою на тривалий час транспортного засобу і неможливістю використовувати його запризначенням, ця шкода відповідно до ст. 1167 ЦК України, повинна бути відшкодована особою, що її заподіяла, тобто підсудними, тому суд частково задовольняє цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості

Суд задовольняє вимоги потерпілого ОСОБА_8 в частиі стягнення витрат на послуги адвоката.

Судові витрати суд відповідно до ст. 93 КПК України стягує з підсудних.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 81 КК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 323; 324 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч 2 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили змінити із взяття під варту та тримання в СІЗО Управління ДДУ з ПВП в м. Києві, на підписку про невиїзд з постійного місця проживання, звільнивши його з під варти в залі суду.

Зобов′язати засудженого ОСОБА_4 в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з′являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч 2 ст. 289 КК України і призначити йому покарання у вигляді 5 (пяти) років позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком (один) рік.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту проголошення вироку.

Зобов′язати засудженого ОСОБА_5 в період іспитового строку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_8 66 301 (шістдесят шість тисяч триста одну) гривню 70 (сімдесят) копійок завданого матеріального збитку.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно на користь ОСОБА_8 5 000 (пять тисяч) гривень моральної шкоди, та 2 000 (дві) тисячі гривень, витрачених на юридичну допомогу.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області (отримувач платежу: НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області, код ЄДРПОУ: 25574713; реєстраційний рахунок: 35220100105021; ОСОБА_10: ГУ ДКУ у київській області; МФО: 821018; р/р: 31250272210700; ІПН: 25574711036) з кожного по 334 (триста тридцять чотири) гривні 36 (тридцять шість) копійок судових витрат.

Речові докази:

автомобіль марки „Фольксваген Пассат, д/н НОМЕР_1, переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_8 залишити потерпілому ОСОБА_8 (прож.: ІНФОРМАЦІЯ_8); дві супутникові тарілки з необхідними комплектуючими, автомагнітолу HYUNDAI H-CMD 400; дві гривні; мобільний телефон марки „Нокіа 1100 та мобільний телефон марки „Нокіа 6300 конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржено протягом 15 діб з дня його проголошення до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області прокурором, потерпілим, представником потерпілого, захисниками, а засудженими в той же термін з моменту вручення їм копії вироку.

СУДДЯ: В.В. Лисенко