Ухвала суду № 4593770, 06.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  №  22-а-24989/08                                                                       Головуючий у І інстанції – Арсірій Р.О.

                                                                                                                           Суддя-доповідач – Горяйнов  А.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2009  року                                                                                           м. Київ

            Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

            головуючого  судді            - Горяйнова  А.М.,

            суддів                                  - Костюк Л.О. та Хрімлі  О.Г.,

            при  секретарі                     - Доник  М.М.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в  м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2008 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОТУР» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2007 року ТОВ «АВТОРУР» звернулося до суду із адміністративним позовом, у якому просило визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0001932310/0 від 21 серпня 2007 року.

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2008 року вказаний позов було задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати оскаржувану постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права. Зокрема апелянт вказує на те, що позивач не мав права нараховувати податковий кредит за договором від 01 червня 2005 року, укладеним з ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», а судом першої інстанції не було взято до уваги те, що державну реєстрацію вказаної юридичної особи скасовано та визнані недійсними Статут і свідоцтво про реєстрацію платника податку.

Представник апелянта в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2008 року - без змін  виходячи із наступного.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що податковим повідомленням-рішенням № 0001932310/0 від 21 серпня 2007 року ДПІ у Святошинському районі м. Києва визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 10851 грн. 00 коп., з якої сума податкового зобов’язання за основним платежем складає 7234 грн. 00 коп. та 3617 грн. 00 коп. за штрафними санкціями.

Оскаржуване повідомлення-рішення прийнято на підставі акту про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «АВТОТУР» з питань правових відносин з ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» за період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2006 року № 158/23-809/32312761 від 15 серпня 2007 року.

Згідно висновку вказаного акту ТОВ «АВТОТУР» занижено податок на додану вартість за червень 2005 року на суму 7234 грн. 00 коп. Причиною виникнення заборгованості зазначено те, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ за податковою накладною № 517 від 29 червня 2005 року.

Зазначену накладну на загальну суму 43404 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ – 7234 грн. 00 коп. ТОВ «АВТОТУР» було видано ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» у зв’язку з оплатою договору про оренду та транспортне обслуговування від 01 червня 2005 року.

Висновок про те, що сума ПДВ згідно податкової накладної за вказаною операцією не може бути включена позивачем до податкового кредиту ДПІ у Святошинському районі м. Києва зроблено з огляду на рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 07 липня 2006 року, яким скасовано державну реєстрацію ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», визнано недійсними статут та свідоцтво платника податку на додану вартість.

Відповідач вважає, що податкова накладна № 517 від 29 червня 2005 року у зв’язку з визнанням недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» у відповідності до абз. 1 п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року, є недійсною. Також апелянт посилався на те, що вказана податкова накладна підписана особою, яка не була відповідальною за здійснення ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» господарської діяльності, оскільки вищезгаданим рішенням суду встановлено, що управління підприємством здійснювалося невстановленими особами.

У зв’язку з наведеним ДПІ у Святошинському районі м. Києва в акті № 158/23-809/32312761 від 15 серпня 2007 року закріплено висновок про те, що податковий кредит ТОВ «АВТОТУР» на суму 7234 грн. 00 коп. є непідтвердженим.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «АВТОТУР» суд першої інстанції виходив з того, що сам по собі факт визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» не може вважатися доказом не підтвердження суми сплаченого позивачем податку на додану вартість під час придбання ним орендних послуг у ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД».

Також підставою для задоволення позову було те, що відповідно до п. 7.4.5 Закону України «Про податок на додану вартість» не підтвердженням суми податкового кредиту є відсутність податкової накладної чи митної декларації, в той час як згідно акту перевірки позивачем у підтвердження податкового кредиту на суму 7234 грн. 00 коп. було надано податкову накладну № 517 від 29 червня 2005 року. Доказів про визнання недійсним правочину, на підставі якого її було видано – відповідачем не надано.

Колегія суддів також погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 п. 2.5 податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплатити суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.

Згідно п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10 серпня 2005 року за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт – службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав – не передбачено.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що єдиною підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва № 0001932310/0 від 21 серпня 2007 року може бути визнання акту № 158/23-809/32312761 від 15 серпня 2007 року таким, що не відповідає вимогам закону.

Головний державний податковий ревізор-інспектор ДПІ Святошинського району м. Києва Кудіна Є.Ю. висновки акту невиїзної позапланової перевірки ТОВ «АВТОТУР» щодо не підтвердження позивачем податкового кредиту в червні 2005 року на суму 7234 грн. 00 коп. пов’язує з тим, що податкова накладна № 517 від 29 червня 2005 року на вказану суму є недійсною у зв’язку із визнання недійсними установчих документів та скасування державної реєстрації ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» за рішенням Солом’янського районного суду м. Києва.

Судом встановлено, що 01 червня 2005 року між ТОВ «АВТОТУР» та ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» було укладено договір на оренду та транспортне обслуговування. Фактичне надання послуг за вказаним договором підтверджується актом виконаних робіт № 42 від 30 червня 2005 року. На підтвердження фінансово-господарських зобов’язань ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» було виписано позивачу податкову накладну № 517 від 29 червня 2005 року на загальну суму 43404 грн. 00 коп. в тому числі ПДВ – 7234 грн. 00 коп. Вказана сума ПДВ включена позивачем до складу податкового кредиту за червень 2005 року.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи та визнані відповідачем, оскільки закріплені в акті  № 158/23-809/32312761 від 15 серпня 2007 року.

Дії позивача щодо включення до складу податкового кредиту за червень 2005 року суми ПДВ у розмірі  7234 грн. 00 коп. на підставі податкової накладної № 517 від 29 червня 2005 року у повній мірі відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» (далі – Закон).

Так, у відповідності до п. 1.7. ст. 1 вказаного Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до п. 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв’язку, зокрема, із придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.4.5. Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як раніше зазначалося, позивачем було надано відповідачу на підтвердження податкового кредиту в сумі 7234 грн. 00 коп. відповідну накладну.

Твердження апелянта про те, що позивач, посилаючись на податкову накладну № 517 від 29 червня 2005 року, видану ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» як на підставу виникнення податкового кредиту, порушив вимоги Закону, колегією суддів визнається необґрунтованим з наступних підстав.

Представник ДПІ у Святошинському районі м. Києва стверджує, що згідно рішення Солом’янського районного суду м. Києва від 07 липня 2006 року свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» є недійсним з моменту видачі, тому податкова накладна, видана вказаним підприємство, є недійсною у відповідності до п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України № 165 від 30 квітня 1997 року. Підставою недійсності вказаної податково накладної апелянт також вважає те, що вона підписана Пащенком Ю.А., як директором підприємства, в той час як судовим рішенням від 07 липня 2006 року визначено, що ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» керували невстановлені особи.

Таким чином, відповідач фактично застосував фінансово-господарські санкції до позивача у зв’язку з тим, що ТОВ «АВТОТУР», вступаючи в господарські правовідносини з ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД», не перевірило наявність права останнього на видачу податкових накладних та не перевірило повноважень директора.

У відповідності до ч. 3 ст. 92 ЦК України особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

З огляду на те, що податкова накладна № 517, видана ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» 29 червня 2005 року та сума ПДВ на її підставі включена до складу податкового кредиту в червні 2005 року, а судове рішення, на яке посилається апелянт, прийняте 07 липня 2006 року, колегія суддів приходить до висновку, що позивач не знав та не міг знати про те, що виписуючи вказану податкову накладну ТОВ «Сервіс-Ком ЛТД» діяло поза межами своєї компетенції.

Крім того, податкова накладна у розумінні ч. 1 ст. 202 ЦК України є правочином.

Правочин є недійсним в силу вимог закону та не потребує визнання його таким в судовому порядку у відповідності до ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України, якщо в момент вчинення такого правочину не було дотримано вимог, встановлених ч.ч. 1, 3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Відповідач, як на підставу недійсності правочину - податкової накладної № 517 від 29 червня 2005 року– фактично посилається на недотримання в момент його вчинення вимоги ч. 2 ст. 203 ЦК Украни. Проте, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин може бути визнаний недійсним у звязку із відсутністю необхідного обсягу цивільної дієздатності особи на вчинення правочину – лише в судовому порядку.

ДПІ у Святошинському районі м. Києва, на яку згідно ч. 2 ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування, не надала суду доказів того, що податкова накладна № 517 від 29 червня 2005 року є нечинною чи визнаною недійсною в судовому порядку.

За таких обставин судова колегія виходить з того, що вказана накладна є чинною, а висновки акту про її недійсність є передчасними, не доведеними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Зважаючи на те, що при проведенні перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва дійшла помилкового висновку про непідтвердження позивачем податкового кредиту на суму 7234 грн. 00 коп., колегія суддів вважає, що акт, складений за результатами її проведення, не може використовуватися в якості доказу як такий, що не знайшов свого підтвердження при розгляді даної справи.

Оскільки акт документальної перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, згідно висновків колегії суддів є таким, що втратив значимість як носій доказової інформації – податкове повідомлення-рішення № 0001932310/0 від 21 серпня 2007 року слід визнати недійсним.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано  належну оцінку дослідженим  доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв’язку з цим колегія  суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Святошинському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 07 квітня 2008 року – без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів -      

УХВАЛИЛА:

Апеляційну  скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва – залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2008 року – без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий                                                                                           А.М. Горяйнов

            Судді                                                                                           Л.О. Костюк

      О.Г. Хрімлі

Ухвала складена в повному обсязі 07 серпня 2009 року.