Ухвала суду № 4593736, 13.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИСправа №22-а-1559/08

Головуючий в першій інстанції Копитова О.С.Справа в першій інстанції № 28/31-АКиївський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Данилової М.В.

Бистрик Г.М.

при секретарі:Гладишко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову господарського суду м.Києва від 14.05.2007 року у справі за позовом приватного підприємства «Техно-Трейд Плюс» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Техно-Трейд Плюс» звернулися в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі м.Києва №0000882310/0 від 18.02.06 року та зобовязання відповідача подати до відділення Державного казначейства у Печерському районі м. Києва висновок із зазначенням 16 700 495,0 грн., що підлягають бюджетному відшкодуванню.

Постановою господарського суду м.Києва від 14.05.2007 р. позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва №0000882310/0 від 18.02.2006 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДПІ у Печерському районі м.Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову господарського суду м.Києва від 14.05.2007 р. та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

Представник позивача подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову господарського суду м.Києва від 14.05.2007 р. без змін.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство «Провіта» (правонаступником якого є ПП «Техно-Трейд Плюс») подало до ДПІ у Печерському районі м. Києва заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2005 року у сумі 16 700 495,00 грн.

Відповідно до вимог п.1 ч.6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» співробітником ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Провіта» з питання правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість за жовтень 2005 року.

За результатами перевірки підприємству ПП «Провіта» було відмовлено у бюджетному відшкодуванні суми податку на додану вартість у розмірі 16 700 495,00 грн. в звязку з невиконанням вимог п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. Зокрема, як на підставу відмови у бюджетному відшкодуванні, відповідач в акті перевірки посилається на той факт, що згідно відповіді ДПІ у Києво-Святошинському районі Київської області від 20.12.05 р. №28615/7/23-1-16 ТОВ «Бернес» є виробником реалізованої продукції, а постачальником комплектуючих для виробництва «Модулів аналогових сигналів В-2017» є ПП «Юлав НК», яке згідно рішення Господарського суду м. Києва визнане банкрутом, а значить не виконані вимоги п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме відсутні надмірно сплачені суми податку на додану вартість до Державного бюджету України.

За результатами перевірки відповідачем, 15.02.06 року складено акт № 49/23-10/32980319 (надалі по тексту Акт 1).

На підставі акту перевірки, 18.02.06 року, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000882310/0, яким позивачу відмовлено в наданні бюджетного відшкодування у сумі 16 700 495,0 грн.

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.06.06 року по 27.07.06 року ДПІ у Печерському районі була проведена виїзна планова перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ПП «Техно-Трейд Плюс» (код ЄДРПОУ 32980319) (попередня назва - ПП «Провіта») за період з 02.06.04 по 31.03.06 року.

За результатами перевірки складено акт від 09.08.2006 року №370/23-3/32980319 (надалі по тексту Акт 2).

Порушень норм Закону України «Про податок на додану вартість» за результатами зазначеної перевірки не встановлено.

02.03.05 року між ПП «Провіта» та ПП «Тесміл - 4» було укладено договір купівлі-продажу № 3, відповідно до умов якого ПП «Тесміл - 4» зобовязується систематично постачати і передавати у власність ПП «Провіта» модулі аналогових сигналів В-2017. Асортимент товару передбачається у накладній, яка додається до кожної партії товару. Підприємство оплачує поставлений товар згідно з накладними та рахунками-фактурами.

На виконання умов договору позивачем отримано модулі аналогових сигналів В-2017 в кількості: 27 штук на загальну суму 75168,0 грн. (в т.ч. ПДВ 12528,0 грн.) згідно накладної від 20.03.05 року № РН-0000001; 13606 штук на загальну суму 37399900,68 грн. (в т.ч. ПДВ 6233316,78 грн. ) згідно накладної від 30.08.05 року № РН-0000002; 22877 штук на загальну суму 62802580,96 грн. (в т.ч. ПДВ 10467096,83 грн.) згідно накладної від 18.09.05 року № РН -0000003.

Фактично сплачено грошовими коштами 20.10.2005 року - 25817124,84 грн. (платіжне доручення № 5), 37000000,00 грн. (платіжне доручення № 4), 37460524,80 грн.(платіжне доручення № 3).

На виконання договору ПП «Тесміл-4» виписало позивачу податкові накладні № 1 від 30.08.05 року на загальну суму 37 399 900,68 грн., в тому числі ПДВ 6 233 316,78 грн., № 1 від 20.03.05 року на загальну суму 75 168,0 грн., в тому числі ПДВ 12 528,0 грн., № 1 від 18.09.05 року на загальну суму 62 802 580,96 грн., в тому числі ПДВ 10 467 096,83 грн.

Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними позивач відніс до податкового кредиту, а суму витрат за придбання товарно-матеріальних цінностей за вказаними договорами до валових витрат.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про неправильне застосовання та порушення судом першої інстанції п.1.8 ст.1, п.19 ст.2, пп..7.3.9 п.7.3 ст.7, пп. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит визначається дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

Будь-яких інших правил чи застережень щодо дати виникнення права у платника податку на податковий кредит Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено.

Обовязковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги), відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є наявність податкової накладної, виданої продавцем.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, підставою притягнення платника до відповідальності згідно цієї норми Закону України «Про податок на додану вартість» є лише повна відсутність підтверджуючих документів - податкових накладних.

На момент проведення перевірки позивач мав податкові накладні, отримані від ПП «Тесміл - 4» на підтвердження сум податкового кредиту, які оформлені відповідно до пп.. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація діє до дати її анулювання.

У разі анулювання реєстрації платник податку позбавляється права на нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування, але у строки, визначені законом, є зобовязаним погасити суму податкових зобовязань або податкового боргу з цього податку, що виникли до такого анулювання, за їх наявності, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату сплати такої суми податку, чи ні.

При анулюванні реєстрації останнім податковим періодом вважається період, який розпочинається від дня, наступного за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем такого анулювання.

Таким чином, реєстрація субєкта господарювання платником податку на додану вартість діє до моменту її анулювання. До моменту анулювання реєстрації платник податку має право і зобовязаний у випадках, передбачених законодавством, надавати покупцям товарів (послуг) податкові накладні.

З матеріалів справи вбачається, що безпосередній контрагент позивача ПП „Тесміл-4» в період здійснення господарських операцій та виписуванні податкових накладних був в установленому законом порядку зареєстрований як платник податку на додану вартість і відповідно мав право на їх складання.

Зауважень щодо змісту та форми податкових накладних відповідач не зазначив. Також не надано і зауважень з приводу подання податкової звітності, сплати податків контрагентом позивача. Відповідач не заперечує самого факту отримання позивачем товару за договором з ПП «Тесміл-4» та факту оплати його вартості, включаючи податок на додану вартість.

Відомостей щодо встановлення факту порушення податкового законодавства виявленого податковим органом в діяльності контрагента позивача чи виявлення ознак фіктивності зазначеного підприємства не надано і на час розгляду справи в суді.

За обліковими даними ПП «Тесміл-4» по податку на додану вартість протягом спірного періоду мало переплату.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження факту несплати до бюджету контрагентом позивача, перерахованих йому у складі вартості придбаного товару сум податку на додану вартість або не включення цих сум до податкових зобовязань за відповідні звітні податкові періоди, не надано доказів які б підтверджували наявність податкового боргу у контрагента позивача внаслідок здійснення вищевказаних господарських операцій.

З акту перевірки вбачається, що єдиною обставиною на яку відповідач посилається, як на підставу відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування є той факт, що постачальник комплектуючих для виробництва «Модулів аналогових сигналів В-2017» ПП «Юлав НК» відповідно до постанови господарського суду м. Києва від 08.07.2005 року по справі № 43/514 визнано банкрутом.

Відповідач в акті перевірки наполягав на тому, що у звязку з банкрутством названого підприємства не виконані вимоги п.1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» і позивач не має права на відшкодування податку з бюджету. При цьому жодних доказів на підтвердження зазначених обставин матеріали справи не містять.

ПП «Юлав НК» не мало безпосередніх взаємовідносин з позивачем, а постачало відповідні комплектуючі ТОВ «Бернес», яке в свою чергу продавало товар контрагенту позивача ПП «Тесміл-4».

Відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», юридичним наслідком визнання ПП «Юлав НК» банкрутом мало бути здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в т.ч. держави. В звязку з ліквідацією ПП «Юлав НК» питання щодо будь-яких його зобовязань, в т.ч. щодо сплати податків та зборів, є вирішеними, що може служити підставою для висновку про відсутність заборгованості зазначеного підприємства і перед бюджетом також.

Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає обовязку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податку. Так само, Законом України «Про систему оподаткування» для платника податку не передбачено обовязку (ст. 9) та не надано права (ст. 10) вимагати від іншого платника податку будь-яких відомостей щодо його податкової звітності та тим паче його контрагентів (у т.ч. і щодо їх реєстрації в якості платника податку, ведення останніми будь-яких бухгалтерських книг, журналів тощо).

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» вчинення зазначених дій є не тільки правом, а й прямим обовязком податкових органів.

ДПІ у Печерському районі м. Києва не надано суду доказів визнання недійсними установчих документів ПП «Тесміл-4», та його контрагентів по іншим ланцюгам постачання або анулювання виданих цим підприємствам Свідоцтв платника податку на додану вартість на час господарських відносин з позивачем, а також і договорів, за якими контрагент позивача здійснював придбання спірного товару.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту ненадходження податку на додану вартість до бюджету, внаслідок неправомірних дій виробника чи постачальника за другою ланкою - ТОВ «Бернес» та ПП «Юлав НК».

Матеріалами справи підтверджується подання зазначеними підприємствами звітності до податкових органів. Доказів несплати податків за зазначеними операціями матеріали справи не містять.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.05.2009 р. скасовано постанову господарського суду м. Києва від 29.01.2008 р., провадження по справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва до приватного підприємства «Техно-Трейд Плюс», приватного підприємства «Тесміл-4» про визнання недійсним господарського зобовязання - закрито.

Для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для контрагента. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені чинним законодавством умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що суми податкового кредиту сформовані позивачем у відповідності до вимог діючого законодавство та на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих ПП «Тесміл-4», які в подальшому сформували суму бюджетного відшкодування, а тому зменшення ПП «Юлав НК» відповідачем суми бюджетного відшкодування позивача за жовтень 2005 року є безпідставним.

Щодо вимоги позивача про зобовязання відповідача надати висновок до органу державного казначейства для відшкодування сум податку на додану вартість з бюджету судом першої інстанції встановлено, що відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пункт 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 зазначеного закону встановлює, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Підпунктом 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Згідно пп. 7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Відповідно до пп. 7.7.11 Закону України «Про податок на додану вартість» на отримання бюджетного відшкодування не має права особа, яка:

а) була зареєстрована платником ПДВ менше 12 календарних місяців до місяця, за підсумками якого подається заява на бюджетне відшкодування;

б) мала обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування ПК унаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

в) не проводила діяльність протягом останніх 12 календарних місяців.

З матеріалів справи вбачається, що обсяги оподатковуваних операцій позивача за останні 12 календарних місяців до жовтня 2005 року менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування, і таким чином, на позивача розповсюджуються обмеження встановлені пп. 7.7.11 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За таких обставин є правильними висновки суду про відсутність підстав для зобовязання відповідача надати органу державного казначейства висновок на відшкодування сум з бюджету, але не виключає можливості позивача отримати бюджетне відшкодування після усунення обставин, наведених в пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова господарського суду м.Києва від 14.05.2007 р. ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва на постанову господарського суду м.Києва від 14.05.2007 р. - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду м.Києва від 14.05.2007 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом одного місяця після набрання ухвалою законної сили.

Ухвалу складено в повному обсязі - 14.08.09 р.

Головуючий суддя Судді: