Постанова № 4593715, 13.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа  №  22-а-23245/08                                                                     Головуючий у І інстанції – Маляренко А.В.

                                                                                                                               Суддя-доповідач – Горяйнов  А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2009  року                                                                                               м. Київ

            Колегія  суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

            головуючого  судді               - Горяйнова А.М.,

            суддів                                     - Хрімлі О.Г. та Шведа Е.Ю.,

            при  секретарі                       - Доник М.М.,

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в  м. Києві апеляційну  скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову господарського суду Київської області від 06 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Промжилбуд» до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2007 року ПП «Промжилбуд» звернулося до господарського суду Київської області з позовом, в якому просило, з урахуванням уточнень до адміністративного позову, визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000602300/2 від 18 грудня 2007 року, № 0000202300/2 від 18 грудня 2007 року та № 0000212300/3 від 18 грудня 2007 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області.

Постановою господарського суду Київської області від 06 березня 2008 року позов  ПП «Промжилбуд» задоволено повністю, а саме визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000602300/2 від 18 грудня 2007 року, № 0000202300/2 від 18 грудня 2007 року та № 0000212300/3 від 18 грудня 2007 року, які були винесені ДПІ у Вишгородському районі Київської області.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в   якій просить скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Свої вимоги мотивує тим, що судом першої інстанції при розгляді справи було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, у яких попросив  залишити без змін постанову суду першої інстанції,  посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ДПІ у Вишгородському районі Київської області задовольнити частково, постанову господарського суду Київської області від 06 березня 2008 року в чистині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000602300/2 від 18 грудня 2007 року та № 0000202300/2 від 18 грудня 2007 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області – скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні їх нечинними, а решта постанови залишити без змін.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та у зв’язку із порушенням норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом встановлено, що ДПІ у Вишгородському районі Київської області на підставі направлення №16/23-1 від 20 березня 2007 року, 17 квітня 2007 року провела виїзну планову документальну перевірку ПП «Промжилбуд» з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 14 серпня 2002 року по 01 січня 2007 року.

За результатом перевірки був складений Акт про результати виїзної планової документальної перевірки № 251/23-1-32119412 від 17 квітня 2007 року.

На підставі зазначеного Акту, 18 грудня 2007 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області прийняла оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000602300/2,  №0000202300/2 та №0000212300/3.

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішення № 0000602300/2 від 18 грудня 2007 року визначено суми штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 15845,02 грн. у зв’язку з порушенням позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0000202300/2 від 18 грудня 2007 року визначено суми податкового зобов’язання позивача з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 10357 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій 33458,28 грн., на загальну суму 43815,28 грн. у зв’язку з порушенням позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні № 0000212300/03 від 18 грудня 2007 року визначено суми податкового зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 53573,63 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26786,82 грн., на зальну суму 80360,45 грн. у зв’язку з порушенням позивачем пп. 7.2.3 пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови, прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0000602300/2 від 18 грудня 2007 року, № 0000202300/2 від 18 грудня 2007 року та № 0000212300/3 від 18 грудня 2007 року не відповідають вимогам чинного законодавства та визнав їх нечинними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000212300/3 від 18 грудня 2007 року виходячи з наступного.

Відповідач приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000212300/3 від 18 грудня 2007 року, прийшов до висновку, що позивач порушив пп. 7.2.3 пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 9.3 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», вказуючи на те, що він не мав права відносити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, яка виникла в результаті господарських взаємовідносин з ТОВ «Будснабресурс-К» та ТОВ «Кас-М», так як їх статути в судовому порядку були визнані недійсними з моменту їх реєстрації.

Твердження відповідача, що статут ТОВ «Буднабресурс-К» визнаний недійсним з моменту його державної реєстрації, а саме з 25.06.2004 року, згідно рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.10.2005 року у справі №2-4060/15.2005 року, спростовується наступними доказами

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.08.2006 року постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 25.10.2005 року у справі №2-4060/15.2005 року скасовано у зв’язку з нововиявленими обставинами.

 Постановою Голосіївського районного суду від 23.11.2006 року у задоволенні позову про визнання установчих документів ТОВ «Буднабресурс-К» було відмовлено, а ухвалою апеляційного суду м. Києва залишено її без змін.  

Згідно укладеного без номерного контракту з 03 січня 2005 року між позивачем та ТОВ «Будснабресурс-К» з лютого по травень 2005 року тривали господарські взаємовідносини.

Під час таких взаємовідносин ТОВ «Буднабресурс-К» було надано позивачу належним чином завірені копії свідоцтва платника ПДВ № 37086218 від 15.07.2004 року та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 25.06.2004 року, що є підставою видачі податкових накладних.

Що стосується господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Кас-М» з квітня по грудень 2004 року, то вони виникли на підставі укладеного між ними контракту № 12 від 01.06.2004 року під час яких були надані всі необхідні документи, які давали право ТОВ «Кас-М» надавати податкові накладні.

Крім цього, з твердженням відповідача, що статут ТОВ «Кас-М» визнаний недійсним рішенням Святошинського районного суд м. Києва від 14.01.2005 року, колегія суддів також не погоджується через те, що не дійсність такого статуту не дає підстав визнавати всі видані ним податкові накладні до моменту винесення рішення недійсними.

Згідно з ч. 7 ст. 59 ГК України, суб’єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення запису до державного реєстру про припинення його діяльності.

Податкові правовідносини, щодо формування податкового кредиту для платника податків регулюються нормою ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якої, для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту необхідно здійснення операцій з придбанням товарів (робіт, послуг) та наявність належним чином оформленої податкової накладної.

На момент здійснення господарських відносин між позивачем та контрагентом - «Буднабресурс-К» повна правосуб’єктність останнього надавала право укладати господарські договори та виписувати податкові накладні. При чому(крім цього) норми діючого законодавства не містять (передбачають) імперативних приписів щодо перевірки господарюючим суб’єктом правоздатності своїх контрагентів.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 03.04.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована, як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту було здійснено позивачем відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкові накладні були заповнені у відповідності до зазначених вимог п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 03.04.1997 року № 165, які містили всі необхідні реквізити та підписи посадових осіб, колегія судів апеляційної інстанції вважає, що відповідач не мав права застосовувати до позивача санкції, які містяться в Акті перевірки, так як дії позивача є правомірними.

Колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000602300/2 від 18 грудня 2007 року та № 0000202300/2 від 18 грудня 2007 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області, та вважає необхідним відмовити в задоволенні таких вимог з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме згідно Акту про результати виїзної планової перевірки № 251/23-1-32119412 від 17 квітня 2007 року, відповідач зазначив, що позивач порушив вимоги передбачені п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що полягають у веденні платником податку податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових доходів, не врахував залишки по бухгалтерських рахунках 203 «Паливо» в 2004 році, що призвели до заниження валових доходів в 2 кварталі 2004 р. на суму 6333,96 грн., в 3 кварталі 2004 р. – 5682,65 грн. та в 4 кварталі 2004 року – 8679,98 грн.

В першому кварталі 2005 року позивач не задекларував в Декларації з податку на прибуток приріст балансової вартості запасів, що призвело до заниження валового доходу за вказаний період в розмірі 20600 грн. та порушення пп. 3.1 п. 3 «Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства», затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.2003 року № 143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.04.2003 року за № 271/7592.

У зв’язку з заниженням валового доходу, що призвело до донарахування податку на прибуток у розмірі 10357 грн., з урахуванням заниженого податку на прибуток за ІІ квартал 2004 року, який становив 1614 грн., ІІІ квартал 2004 року – 1355 грн., ІV квартал 2004 року – 2238 грн. та за І квартал 2005 року – 5150 грн.

Крім цього, в 1 півріччі 2006 року ПП «Промжилбуд» було занижено скорегований валовий дохід на суму 390030 грн., фінансові санкції за несвоєчасне включення до складу валових доходів не нараховувало, уточнений рахунок не надавало, а фінансові санкції не застосовувало та законом передбачене право усунути недоліки в раніше поданих податкових деклараціях не скористалося.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визнано, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладених у пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (зниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для того податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомленя від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

У зв’язку з заниженням валового доходу, що призвело до донарахування податку на прибуток 10357 грн., з урахуванням виявленого заниження валового доходу за перше півріччя 2006 року в сумі 390030 грн. на підставі пп. 17.1.3, 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» було застосовано штрафну санкцію у розмірі 49303 грн.

З даним твердженням, колегія суддів погоджується, та визнає, що згідно податкових повідомлень-рішень № 0000202300/2 від 18 грудня 2007 року та                      № 0000602300/2 від 18 грудня 2007 року відповідач правомірно стягує суму податкових зобов’язань з яких 10357 грн. основних платежів та 33458,28 грн. і 15845,02 штрафних санкцій, які в сукупності становлять 49303 грн., що підлягають стягненню.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційну скаргу відповідача необхідно задовольнити частково, постанову господарського суду Київської області від 06 березня 2008 року в чистині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000602300/2 від 18 грудня 2007 року та № 0000202300/2 від 18 грудня 2007 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області – скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у визнанні їх нечинними, а решта постанови залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів -      

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області – задовольнити частково.

Постанову господарського суду Київської області від 06 березня 2008 року в чистині визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000602300/2 від 18 грудня 2007 року та № 0000202300/2 від 18 грудня 2007 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області – скасувати та прийняти в цій частині нове рішення.

В задоволенні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000602300/2 від 18 грудня 2007 року та №0000202300/2 від 18 грудня 2007 року ДПІ у Вишгородському районі Київської області – відмовити повністю.

В іншій частині постанови господарського суду Київської області від 06 березня 2008 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

            Головуючий                                                                                           А.М. Горяйнов

            Судді                                                                                                       О.Г. Хрімлі

      Е.Ю. Швед

            Постанова складена в повному обсязі 17 серпня 2009 року.