Ухвала суду № 4593690, 10.08.2009, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-15861/08                                                  Головуючий у І інстанції – Маляренко А.В.                                                                                                                                   Суддя-доповідач – Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

            10 серпня 2009 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

                              головуючого – судді Глущенко Я.Б.,

                              суддів                         Коротких А.Ю., Федорової Г.Г.,

                              при секретарі             Токар М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іра» до Державної податкової інспекції у м. Славутич Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іра» на постанову Господарського суду Київської області від 20 грудня 2007 року, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2007 року Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іра»  звернулося до суду з позовом про визнання недійсним акту невиїзної документальної перевірки №229/23/14294293 від 17.04.2007 року, а також податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Славутичі Київської області №0000492201/0 від 24.04.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 4121746,34 грн., з яких 2060873,17 грн. – основний платіж та 2060873,17 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Господарського суду Київської області від 20 грудня 2007 року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду – без змін з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток здійснено відповідачем  обґрунтовано та у порядку, передбаченому чинним законодавством.  

З таким висновку суду не можна не погодитися.

Колегією суддів встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року по взаємовідносинах із Закритим акціонерним товариством «Український страховий капітал», за результатами якої складено акт від 17.04.2007 року №229/23/14294295.

Проведеною перевіркою було встановлено порушення позивачем пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року №283/97-ВР (з відповідними змінами та доповненнями), оскільки підприємством занижено дохід від страхової діяльності за І квартал 2005 року на суму 68695772,29 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за І квартал 2005 року на суму 2060873,17 грн.

Обставини донарахування спірних сум пов’язані з тим, що  протягом 2004-2005 років між СК «Іра» (Перестраховик) та ЗАТ «УСК» (Перестрахувальник) були укладені договори про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (договір  №ФП2004/12   від  29.10.2004 року,   договір  №ФОП2005/02   від 21.01.2005 року). Контролюючим органом встановлено, що позивач не включив до оподатковуваного доходу від страхової діяльності у І кварталі 2005 року суму перестрахувальних премій за цими договорам.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000492201/0 від 24.04.2007 року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток у сумі 4121746,34 грн., з яких 2060873,17 грн. – основний платіж та 2060873,17 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Заперечуючи проти нарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток, позивач вказує на незаконність проведення відповідачем перевірки та на неврахування ним при визначенні оподатковуваного доходу суми платежів, переданих у перестрахування.   

 Обговорюючи доводи апелянта про безпідставність проведення перевірки підприємства, колегія суддів зважає на наступне.

Статтею 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» встановлено, що обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Законом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється, відповідно до кримінально-процесуального законодавства.

Колегією суддів встановлено, що невиїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Страховою компанією «Іра» вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ЗАТ «Український страховий капітал» була проведена в приміщенні ДПА в Київській області на підставі постанови про призначення документальної перевірки від 02.04.2007 року слідчого відділу податкової міліції Броварської ОДПІ Бабій Г.В. з використанням документів, які були вилучені під час проведення досудового слідства по кримінальній справі, порушеній за фактом ухилення від сплати податків службовими особами  СК «Іра», за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року «Про порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.08.2005 року за №925/11205, невиїзною   документальною   перевіркою   вважається   перевірка,   яка проводиться  у приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

За наведених обставин, судова колегія вважає законним проведення невиїзної документальної перевірки після порушення кримінальної справи проти платника податків (посадових осіб платника податків), що перевіряється.

Одночасно слід зазначити, що перевірка підприємства проводилася за документами, які були вилучені у ЗАТ «УСК» під час проведення досудового слідства по згаданій кримінальній справі, що спростовує твердження позивача про порушення відповідачем вимог наказу Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року №327 «Про порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за №925/11205,  щодо зазначення у акті перевірки необґрунтованих даних.

Крім того, розрахунки сум податкових зобов’язань наведені у таблицях та додатках до акту перевірки, а тому  в цій частині доводи апеляційної скарги також є безпідставними.

Судовою колегією також враховується, що відповідно до постанови про порушення вищезгаданої кримінальної справи від 25.05.2007 року слідчим СВ ПМ Броварської ОДПІ Київської області Бабій Г.В. встановлено, що висновки акту невиїзної перевірки №229/23/14294293 від 17.04.2007 року підтверджуються висновком судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №5213 від 23.05.2007 року.  

Що ж стосується тверджень позивача про неврахування відповідачем при визначенні оподатковуваного доходу суми платежів, переданих у перестрахування, то судова колегія звертає увагу на наступне.  

 Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про оподаткування   прибутку   підприємств» для   цілей оподаткування страхової діяльності під оподатковуваним доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі – сума валових внесків), одержаних   (нарахованих)   страховиками-резидентами   протягом   звітного   періоду   за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених страховиком за договорами перестрахування з резидентом.

Стверджуючи, що перевіряючі не врахували діяльність позивача на ринку України з декілька десятками інших, ніж ЗАТ «УСК», страховиків (страхувальників), а також не врахували, що сума, вказана в декларації про прибуток страховика складається відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зі страхових платежів, зменшених на суму платежів, переданих у перестрахування, позивач ігнорує приписи пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якими  встановлено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за даними Декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за І квартал 2005 року (вх. ДПІ у м. Славутичі Київської області №7745/і від 05.05.2005 року) підприємством не були задекларовані суми валових внесків, сплачені (нараховані) платником за договорами перестрахування з резидентами.

Відтак, твердження позивача суперечить узгодженим податковим зобов’язанням, дані про які містяться у Декларації з податку на доходи (прибуток) страховика за І квартал 2005 року.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, у зв’язку з чим постанову Господарського суду Київської області від 20 грудня 2007 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

  Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Іра»  залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Київської області від 20 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий   суддяЯ.Б. Глущенко

                        суддяА.Ю. Коротких

                        суддяГ.Г. Федорова

Повний текст ухвали виготовлений 17 серпня 2009 року.