Ухвала суду № 45925728, 25.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 451/163/15 Головуючий у 1 інстанції: Крет А.І.

Провадження № 22-ц/783/3300/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія справи:48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Мельничук О.Я.,

суддів Курій Н.М і ОСОБА_2,

при секретарі Куцик І.Б.,

з участю представника позивача ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 на рішення Радехівського районного суду Львівської області від 04 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4, третя особа: Орган опіки та піклування Радехівської районної адміністрації про визначення місця проживання малолітніх дітей,-

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 04 березня 2015 року позов ОСОБА_7 задоволено.

Визначено місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір"ю ОСОБА_6.

Вирішено питання судових витрат.

Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржили відповідач - ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5. Вважають, що судом при розгляді справи неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, обставини, які суд вважав встановленими є недоведеними, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Також стверджують, що рішення суду базується на припущеннях. В апеляційній скарзі просять рішення Радехівського районного суду Львівської області від 04 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, визначивши місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_9 спільно з батьком ОСОБА_4.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

У відповідності до ч. 1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст.61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає із наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 10.10.2005 року сторони зареєстрували шлюб, про що Пиратинською сільською радою Радехівського району Львівської області зроблено актовий запис № 03. Від даного шлюбу у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 20.11.2014 року у справі № 451/1368/14-ц шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу малолітні діти залишилися проживати у ОСОБА_4 до часу пошуку житла для проживання ОСОБА_6

Із довідки Комунального підприємство "Радехівське міське водоканалізаційне господарство" від 06.08.2014 року вбачається, що по вул. Рильського, 10/9 в м. Радехів Львівської області зареєстровані: ОСОБА_4, ОСОБА_6, малолітні діти ОСОБА_8, ОСОБА_9

Довідкою характеристикою учня 3-В класу Радехівської ЗОШ I-III ст. №1 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та учениці ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 від 20.02.2015 року вбачається, що в період з 25 листопада по 20 лютого 2015 року ОСОБА_4 цікавиться дітьми та постійно їх забирав та водив до школи. Іноді приводила та забирала бабуся та мати ОСОБА_10 В цей період ОСОБА_6 двічі приходила до школи і спілкувалася з класоводами під час перерви і цікавилася їхніми успіхами.

Довідкою характеристикою учня 3-В класу Радехівської ЗОШ I-III ст. №1 ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 від 09.02.2015 року підтверджується, що батьки цікавляться навчанням дитини та відповідально ставляться до її виховання в сім'ї. Надають допомогу класному керівнику. Систематично відвідують школу.

Довідкою характеристикою учениці ІНФОРМАЦІЯ_4, ІНФОРМАЦІЯ_5 від 10.02.2015 року підтверджується, що батьки систематично цікавляться успіхами дочки, відвідують школу.

Із довідки ПрАТ «Радехівське АТП -14629» від 11.022015 року вбачається, що ОСОБА_4 офіційно працевлаштований на посаді ремпрацівника з 30.01.2015 року.

З довідки характеристики Радехівської міської ради від 18.02.2015 року вбачається, що ОСОБА_4 характеризується позитивно. Відносно ОСОБА_4 скарг не надходило та відсутні повідомлення про порушення ним громадського порядку.

Довідкою характеристикою ПрАТ "Радехівське АТП -14629" від 25.02.2015 року підтверджується, що за місцем праці ОСОБА_4 характеризується позитивно.

Із заключень комунального закладу "Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня" за результатами психологічної консультації та дослідження ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5 від 26.12.2014 року вбачається, що зміна умов проживання може вплинути на емоційний стан дитини.

Із висновку Органу опіки і піклування від 03.03.2015 року вбачається, що на засіданні комісії з питань захисту прав дитини сторони не дійшли згоди щодо визначення місця проживання дітей. Тому, орган опіки і піклування вважає за доцільним визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір'ю ОСОБА_6.

Відповідно до положеньст.141 СК Українимати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.

Згідно зіст.ст.160,161 СК України- місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитини, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Згідно з вимогамист.157 Сімейного кодексу України-питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітніх дітей береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст.3 Конвенції про права дитини, (ратифікованою Постановою Верховної Ради України №784-XII від 27 грудня 1991 р.) у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інстанціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім цього, відповідно до Положень принципу №7 абз. 2 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1385 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання; ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

Положенням принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, проголошено, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.24 Постанови від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України"вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд виходячи з рівності прав та обов`язків батька і матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дітей, слід насамперед виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Задовольняючи позов ОСОБА_6 та визначаючи місце проживання малолітніх дітей, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9, 13 травня 2008 року, разом з матір"ю ОСОБА_6, суд виходив з тих підстав, що під час розгляду справи не було встановлено виняткових обставин, які би давали суду підстави розлучити дітей зі своєю матір"ю.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується в повній мірі, оскільки такі здійснені з врахуванням обставин справи, норм чинного законодавства, а також рішення органу опіки та піклування, обставин встановлених за результатами розгляду органом опіки та піклування заяви ОСОБА_4 про визначення місця проживання дітей.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, законності та обґрунтованості рішення суду не спростовують, оскільки відповідно довимог ст.309 ЦПК Українипорушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише, якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Таким чином, апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст. ст.315, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Радехівського районного суду Львівської області від 04 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набранням ухвалою законної сили.

Головуючий: О.Я.Мельничук

Судді: Н.М.Курій

ОСОБА_2